Як хороший та довговічний будинок починається з фундаменту, так і Яма-Ніяма мусить бути в основі будь-яких практик. Принципи Ями і Ніями ні в якому разі не можна нехтувати. Самі по собі вони є дуже могутніми. Коли вони приходять у життя практикуючого, то розкривають і розвивають приховані сили нашої вищої природи і нашого ума.

ЯМА (смерть)

Яма – це обмеження, що стосуються нашої діяльності і певної активності розуму.

1. Ахімса (ненасильство). Означає не вбивство, або ненасильство. Це перше і дуже важливе правило стосується не тільки фізичного вбивства будь-якої живої істоти, а й думок про шкоду чи посилання негативних вібрацій стосовно всякого прояву життя. Дотримання ахімси дає велику силу, коли наша ахімса стає досконалою, то це ніби наш щит від негативно впливу зовні. Сила ахімси може захистити нас від непередбачуваного лиха, від негативних емоцій і чужорідних вібрації. Якщо розвивати в собі ахімсу, контролюючи бурхливу фантазію та емоції, то наш ум стає дуже потужним і здатним до досягнення поставлених цілей, адже ніхто не може нашкодити такій людині, котра перемогла свої лихі схильності.

2. Сатья (правдивість). Коли ум виявлений він перестає брехати. В першу чергу треба не брехати самому собі. Людина часто живе в ілюзії і брехні котру сама для себе створила, і слова такої людини не мають сили. Якщо людина позбавиться від брехні самому собі, то життя кардинально зміниться. У правдивої людини збільшується сила слова і сила думки, санкальпа такої людини стає неймовірно сильною, і що б не було сказано такою людиною, то це мусить статися.

3. Астея (не вкради). Це правило стосується не тільки присвоєння чужого майна чи речей. Воно іде набагато далі і має відношення до всього що оточує людину. Людина часто бере те що їй не належить і навіть не підозрює про це. Людина бездумно використовує природу для власного збагачення і торжества "его". Астея – це вдоволення тим, що нам потрібно і що нам посилає простір, а не те, що хоче ненаситний людський розум. Це стосується не тільки матеріальних речей. Емоційний голод часто штовхає закохану людину на неадекватну поведінку постійно щось вимагаючи від об’єкта свого поклоніння. Вдоволена собою людина ніколи нічого не просить і не вимагає, тому все необхідне само приходить до такої людини.

4. Брахмачар’я (стриманість). Велика енергія приходить, якщо дотримуватися стриманості у своїх емоціях і сексуальній поведінці. І це правило в першу чергу стосується ментального контролю і контролю своїх фантазій та уяви. Цнотливість робить нас подібними до дітей, а дітям відкриті всі шляхи, і тоді все є можливим. Санкальпа (сила думки) та вікальпа (сила уяви) неймовірно могутні у того хто контролює свої пристрасті. Не можливо отримати щастя в бурхливому потоці неконтрольованих пристрастей.

5. Апаріграха (не накопичення). Страх штовхає людину до надмірностей, але ж ми нічим насправді не володіємо, навіть власним тілом. Для того щоб зробити вдих, необхідно видихнути повітря, коли ми не відпустимо щось, то нове не може прийти до нас. Ті, хто відпустили все, володіють цілим світом, адже вони завжди відкриті до будь-яких речей в цьому світі. Коли ви навчитеся відпускати, то ви навчитеся і приймати. Часто людина тримається за те, що їй давно уже не потрібно. Видихніть і вдих трапиться автоматично, видихніть і життя прийде і прийде любов.

НІЯМА (відродження, воскресіння)

Ніяма (відродження) – це те, що слід робити і розвивати у собі.

Біль і радість, перемоги і поразки, здобутки і втрати, всі ці іпари протилежностей супроводжують нас потрясаючи всю нашу природу. Хтивість і бажання заставляють рухатися по замкненому колу. В усіх християнських школах говорять, що гріховність – причина усіх проблем, а ліки, то є сповідь і покаяння. Багато людей ходить до сповіді, але гріхів не меншає. Визнаючи себе грішником сповідник намагається здолати гріховність, і це схоже на людину, яка хоче підняти палку на якій стоїть (як це в неї виходить не важко здогадатися). Не можливо підняти гріх стоячи на ньому і визнаючи себе грішником. Необхідно відійти в сторону і уявивши себе праведником стати ним. Сповідь потрібна для того, щоб очистити канали, по яких під час причастя у вигляді вина-крові та хліба-тіла має потекти Вода Господня, відтворюючи нашу істину природу Дітей Божих.

1. Шауча (чистота). Як добра господиня слідкує за тим щоб у будинку було прибрано і чисто, так і йогин мусить дотримуватися правил чистоти відносно своїх тіл. Кожного дня ми чистимо своє фізичне тіло від зовнішнього і внутрішнього бруду, так й інша наша природа потребує подібних процедур. Є, наприклад, інформаційний бруд що іде з різних джерел. Чужі ідеї та думки намагаються проникнути та захопити нашу увагу. Підтримуючи у чистоті наше тіло ми оберігаємо себе від вірусів і бактерій. Підтримуючи наш розум у чистоті ми оберігаємо від вірусів чужорідних мислеформ нашу тонку природу і наше життя. Жити не своїм життям небезпечно.

2. Сантоша (вдоволеність). Цей стан притаманний духовно зрілим людям. Є люди які постійно невдоволені: погодою, роботою, сусідами, владою, невдоволені самі собою. Коли людина вдоволена, то вона щаслива. Всі хочуть бути щасливими і це є нормально, адже божественному властива Ананда (блаженство). Бог абсолютно вдоволений, блаженство відходить від Його самого, тому, що Він є всяка повнота і Він ні в чому немає потреби. Люди теж хочуть відчувати повноту, але часто реалізовують це через зовнішнє збагачення. Їхні дії проявляються як неконтрольоване і безумне накопичення грошей, матеріальних цінностей, бажання влади та слави теж є спроба відчути наповненість. Але наповненість – це стан внутрішній і вдовільнити його можна тільки з середини. Святі, маючи мінімальну кількість матеріальних речей, були взірцем вдоволеності і блаженства. Шукайте перш за все Царство Боже і всі інші потреби будуть задоволені разом з Ним – говорив Христос. Також він казав, що Царство Боже всередині нас. Ті, хто реалізував ці слова були і є справжніми володарями світу, їхня влада і багатство завжди є повними. Радість притягує радість, любов притягує любов. Отож, якщо будете вдоволені, то притягнете до себе все те, що вам необхідно. Також уникайте товариства людей котрі постійно проявляють невдоволеність. І навпаки – шукайте контакту з людьми що можуть дати вам позитив. Оточення це дуже важливо. Негативна інформація, яка запускається в суспільство створює егрегор, котрий потім працює сам на себе, створюючи все нові і нові форми свого вираження. Поширюючи негативну інформацію ми працюємо на цей егрегор. Кожен мусить сам визначитися як йому поводитися. Історія людства – це реальність з якою можна і потрібно працювати.

3. Тапас (аскеза, тепло, жар). Слово тапас походить від кореня "тап" – горіти. У всьому є тапас. Енергія тапасу дозволяє курці висидіти з яйця курча. Енергія тапасу дозволяє реалізувати задумане. Будь-яка практика може бути тапасом. Вогонь тапасу може переплавити всю нашу природу. Тапас породжується від регулярної практики і концентрації. Коли розум, що направлений всередину запалює тонкі вогні тапасу, то починається рух однонаправлених енергій. Сила думки і уяви збільшується і може розвинутися до здатності робити неймовірні речі. І коли ця Сила направлена до центру, до душі, то може розкрити нашу божественність і привести до безсмертя.

4. Свадгья (самопізнання). Слово, котре визначає це поняття перекладається як "вивчення". Але слово "сва" перекладається як "свій", тому свадгья означає самовивчення або вивчення чи пізнання свого "Я". Можна вивчати священні писання і в такий спосіб наблизитись до пізнання, але писання не мають в собі абсолютної істини. Тільки пізнання самого себе може привести до правди та істини. Пізнаючи себе ми пізнаємо свою божественність і божественність всього, що нас оточує.

5. Ішвара пранідхана (відданість Господу). Ішвара – це Господь на санскриті. Відро з водою не може бути океаном. Але коли занурити відро з водою у океан, то вода у відрі стає океаном.  Коли ми занурені у Господа (Ішвару), то ми стаємо Океаном. Ми – Океан. Треба пам’ятати про це. Основна ціль йоги може бути досягнута коли розум направлений на вищу ціль.

Капалабхаті є дуже ефективною пранаямою котра активізовує апану. В капалабхаті, на відмінно від бхастріки, активним є тільки видих, а вдих є пасивним і природнім. На вдих навіть не треба звертати увагу - тільки видихи. В цій пранаямі ми робимо тільки видих за видихом. Ніби постійні видихи, а вдих короткий і майже не помітний.

Тривалість виконання капалабхаті може бути різною: від декілька циклів до 2-3 хвилин і більше. Інтенсивність видихів теж може бути різною згідно поставлених задач та враховуючи рівень підготовленості. 

Капалабхаті пранаяма є дуже потужною очищувальною практикою. Регулярно виконуючи капалабхаті можна очистити тіло від усіх видів токсинів і ядів, навіть тих токсинів, що накопилися в психіці. Більшість проблем можуть зникнути після виконання цієї пранаями, адже видихаючи ми звільняємось від всього зайвого. Енергія апани, від практики капалаюхаті стає активною і це може привести до справжніх трансформацій в природі того, хто робить цю практику. 

Перед початком занять і практик, та і перед будь-яким початком, необхідно провести налаштування. Подібно до музиканта, що налаштовує свій інструмент перед грою, так і перед практикою необхідно налаштувати свій ум і намір. Так само, як налаштований інструмент дозволить музиці проявитися, так і наш намір проявить сили, що приховані в нас. Перед початком практики можна налаштуватися в запропонований нижче спосіб.

1. Посидіти в мовчанні.
2. Проспівуємо мантру ОМ - 3 рази.
3. Просимо благословіння на практику у Господа (Шива).
Господь незримо присутній у всіх речах. Все, що існує, має свій центр. Сонячна система має свій центр, атом чи клітина має ядро, також і людина має центр. Все має центр. У будь-якому центрі незримо присутній Господь.
4.Просимо благословіння на практику у Природи (Шакті).
Природа наша мати. Все, що ми маємо ми отримали від природи. Без взаємодії з природою ми нічого не можемо зробити. Природа єдина в своїй багатоликості. Природа це все, що існує. Це енергія, котра проявляє себе, в різних формах і станах. Це Шакті і Матір світу Джагадамба. Це все материнське і жіноче.
5. Просимо благословіння на практику у рідної Землі.
Ми завжди маємо бути вдячними Землі, котра прийняла і викормила нас. Цей зв’язок на все життя, це наша сила і підтримка.
6. Просимо благословіння на практику у батьків.
Через батьків ми прийшли в цей світ, через них ми отримали можливість жити. Подяка їм відкриває двері можливостей.
7. Просимо благословіння на практику у Йогинів і Махатмам (Великі Душі).
Це ті, хто йшли перед нами, вони проклали нам дорогу. Великі Душі часто роблять свою роботу незримо і не показово. Їхня жертва є неоціненною, а молитва завжди спасає світ від лиха.
8. Просимо благословіння на практику у  Майстра (Гуруджі), Учителя.
Ваш Вчитель може проявлятися у всьому. Якщо ви вмієте вчитися, багато хто може показати вам правильний шлях. Але, якщо ви матимете намір зустріти свого Майстра, то це неодмінно трапиться, і ваш Гуру стане для вас містком до самого себе, до Майстра всередині вас.
9. Просимо благословіння на практику у  Майстра в самому собі.
Ви – Майстер. Споконвічно Майстер знаходиться в середині вас самих. Ваше Серце знає про це. Майстер очікує на зустріч з Вами. Це зустріч з самим собою.
10. Вшановуємо стихію:
Земля в Муладхара чакрі;
Вода в Свастхіштхана чакрі;
Вогонь в Маніпура чакрі;
Повітря в Анахата чакрі;
Акаша в Вішудха чакрі.

Ми всі людські істоти і у нас є тіло. Однак ми не тіло, ми не ум, ми не інтелект, ми не емоції. Це все є нашим, але ми не є цим всім. Наша істина природа знаходиться за всіма тілами. Наша справжня суть непідвладна змінам і стражданням, непідвладна часу і простору. Але ми маємо тіло, а це дозволяє нам подорожувати світом, це дозволяє нам переживати життя.

Наше тіло потребує відпочинку, наш ум потребує відпочинку. Ми кожної ночі лягаємо спати, щоб відновити сили і перезавантажити наш внутрішній комп'ютер. Однак, інколи, буває, що нам вистачає 15 хвилин для повноцінного відновлення, а інколи не вистачає цілої ночі. Чому так буває?

Ми ніколи не стомлюємося. Стомлюється тіло, стомлюється ум, але ми ніколи не стомлюємося. Коли ми ототожнюємо себе з тілом, ототожнюємо себе з умом, то ми стомлюємося, і тоді приходить сон та бере нас туди, де ми не відчуваємо тіла. А коли ми стомлюємося дуже і дуже сильно, коли душі вже набридає бути тілом, то приходить інший сон – набагато глибший. В цьому сні зв'язок з тілом вимикається остаточно – не так, як у сні.

Шавасана з санскриту – поза трупа. Ефективна шавасана, це тоді, коли той, хто її практикує, під час перебування в цій наймогутнішій йогівській позі, подібний до мертвої людини. Але ця подібність має бути не тільки ззовні, а й всередині. В шавасані необхідно відділити себе не тільки від фізичного тіла, а й від інших тонких структур нашої природи. І якщо шавасана буде досить успішною, і нам вдасться відділити себе від ума – ми досягнемо самадхі.

Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не ум! В шавасані нам необхідно те, що не є ми, зробити максимально неактивним. Це тотальне розслаблення, але не смерть. В шавасані треба не заснути й не померти. Якщо нам вдасться хоча б на 5 хвилин ввійти в глибоку шавасану, то ми відновимося так глибоко, що навіть буде відчуття, ніби ми знову народилися. Але ж чому нам не вдається так глибоко відновитися під час сну?

Існує чотири стани свідомості: джаграт (активність), свапна (сон зі сновидіннями), сушупті (глибокий сон без сновидінь) і турія (стан, котрий іде далі сну без сновидінь).

Джаграт – це період активності в якому наші органи сприйняття направлені на зовнішні об’єкти. Стан свапна – це тоді, коли ми спимо, і наше сприйняття направлене не на зовні, а в середину – ми не відчуваємо тіла, але зв’язані з іншими нашими тілами. Тільки в сушупті відбувається від'єднання від наших фізичного і тонких тіл. Тому, перебування в сушупті хоча б 5 хвилин дає глибокий відпочинок і відновлення. Якщо ми підемо далі в турія, то нам вдасться відділити себе повністю від того, що не є ми істині. В турія наша шавасана буде тотальною. Турія – це перемога над смертю, адже ми не є тіло, ми не є ум, і в нас немає чому помирати. Шавасана може не тільки дати глибоке відновлення, а й може бути дверима в самадхі.

Техніка виконання
Насправді, шавасана, не має техніки, адже шавасана – це коли немає тіла, немає ума і немає ніякої техніки. Справжня шавасана починається там, де закінчується будь-яка техніка. Але все ж таки:

1. Фізичне розслаблення
Ляжте на рівну поверхню. Руки та ноги повинні лежати природно розкинутими в сторони, руки долонями доверху. Тіло повністю розслаблене. На цьому етапі необхідно зробити тіло максимально неактивним, спокійним і тихим. Є різні способи добитися цього, але всі вони мають привести до одного результату – вимикання тіла. Одні уявляють, що активність тіла подібна до ввімкнутих світильників, і вони вимикаючи їх вимикають активність тіла. Деякі уявляють, як на видихові з рук, ніг, грудей, голови виходить напруга. Ви можете придумати будь-який спосіб розслабити тіло, головне, щоб це було ваше і тоді будуть результати. Знайдіть свій особливий метод розслабити тіло. Навіть можна уявити, що ваше тіло дійсно померло. Щоб розслабитися важливо мати намір, і тіло буде реагувати на вашу санкальпу.

2. Психічне розслаблення
Коли перший етап пройдений, і тіло стане тихим та спокійним, можна піти далі. Для цього необхідно стати спостерігачем. Необхідно спостерігати за тим, як відбувається дихання: не прискорювати, не уповільнювати, а тільки спостерігати. Потрібно дати тілу дихати так, як воно хоче – не втручатися в процес. Дихання тісно зв’язане з нашими емоціями й розумом. То ж спостерігаючи за диханням ми можемо від’єднати себе від тіла і від емоцій: є дихання, є тіло, є емоції, є думки і є ми, котрі це все спостерігаємо. Якщо будуть різні видіння чи образи – ігноруйте їх, не ведіться на їх, не проганяйте й не притягуйте. Якщо ви не зважатимете, то вони, не отримавши порцію енергії у вигляді відштовхування чи притягування, підуть геть.

На цьому етапі можна добитися дуже сильного розслаблення й отримати неоціненний досвід та практичні результати. Але щоб шавасана була досконалою і довершеною треба піти ще далі.

3. Духовне розслаблення
Все те, з чим ми зв'язані є ніби частинкою нас самих: сім'я, робота, стосунки, країна, стать, пристрасть, уподобання, захоплення, вороги, творчість (цей список можна складати дуже і дуже довго). Для того, щоб шавасана була досконалою нам потрібно відділити себе від всього того, що ми про себе уявляємо і знаємо. Також відділити себе від оточення. На період виконання шавасани ми повинні бути ніхто і ніщо. Тільки так можна звільнитися від ума. Є ми істині, а є уявлення про себе. На екрані свідомості не повинно бути ніяких уявлень про те, хто ми є. Останньою перешкодою, останнім покривалом майї, котре нам треба прибрати, є відчуття нашої особистості. Це відчуття відділяє нас від світу, це відчуття створює такі поняття, як я і ти. Коли нам, все-таки, вдасться пройти і через це – нам вдасться проникнути в четвертий стан, який називається турія. Це за межами ума, за межами двоякості. Це не піддається описанню. Це чиста і незатьмарена свідомість – Сат Чіт Ананда.

Таке духовне розслаблення досягається силою наміру, силою санкальпи. З турія ви ніколи не повернетеся з порожніми руками. Всі страхи, проблеми, конфлікти та різні ситуації в вашому житті будуть мати вирішення. Адже ум створює це все, а ми вже вище ума. Ви зрозумієте своє життя, своє існування. Ви, врешті-решт, зрозумієте, що таке щастя і зрозумієте, як правильно діяти. Зрозумієте діяльність і відсутність діяльності. Ви будете діяти з центру вашої душі.

Дія. Шавасана прибирає блоки й затиснення, вона може зцілювати. Дає глибоке відновлення. Від регулярної практики шавасани людина стає природнішою, можуть відкритися приховані здібності і таланти, покращується пам’ять та розумові здібності. Можуть зникнути навіть деякі хронічні хвороби.

Наді – це канали по яких рухається прана. Є 72 тисячі наді в тілі людини. Від руху прани по наді залежить фізична, психічна та інші діяльності. Неправильне протікання енергії може бути причиною важких захворювань. Шудха з санскриту – чистий. Наді-шодхана пранаяма повністю може очистити всі наді. Ця пранаяма є однією з найпотужніших і найважливіших практик йоги, вона може врівноважити і гармонізувати всі процеси в наших тілах. Наді-шодхана навіть може привести нас до найвищого.

Техніка виконання
1. Поза. Прийняти зручну позу в якій легко можна тримати вертикально і рівно спину (падмасана, сідхасана, сукхасана, або інше зручне положення тіла в якому є рівна спина).
2. Зробити видих і закрити великим пальцем правої руки праву ніздрю.
3. Вдихаємо через ліву ніздрю, права закрита пальцем.
4. Коли вдих закінчений, то закриваємо ліву ніздрю безіменним і мізинцем. Відкриваємо праву ніздрю і видихаємо через неї.
5. Видихнувши починаємо вдихати через праву ніздрю, ліва закрита.
6. Закінчивши вдихати через праву ніздрю закриваємо її тим самим пальцем, що і раніше. Відкриваємо ліву і видихаємо через неї.

Це один цикл цієї пранаями. Таких циклів, безперервно один за одним, можна робити, в залежності від завдань, багато, однак це не має бути самоціллю.

Права ніздря пов'язана з пінгалою (Сонячний канал), а ліва з ідою (канал Місяця). Чергуючи вдихи і видихи через праву та ліву ніздрі ми регулюємо потоки холодного і гарячого каналів. В такий спосіб приводимо в рівновагу не тільки іду і пінгалу, а й всі 72 тисячі наді, котрі контролюються цими двома важливими каналами. При виконанні пранаями можна уявляти як потоки прани холодної та гарячої чи Місячної та Сонячної енергії входять в ліву або праву ніздрю, опускаються вздовж хребта з відповідної для них сторони, проходять крізь Муладхра чакру (куприк), і при видихові піднімаються вгору по іншому каналу, іншій ніздрі.

При виконанні Наді-шодхана пранаями вдихи і видихи повинні бути приблизно однаковими. Паузи після вдиху і видиху мають бути природними; це може бути навіть затримка дихання, якщо ви робите якусь бандху, або вдих без будь-яких затримок переходить в видих і навпаки – все залежить від того, що ви хочете зробити в цій пранаямі. Є багато різновидностей Наді-шодхани: з приміненням капалабхаті чи бхастрики; вдихання порціями за декілька вдихань; з затримками на вдиханні або затримками на видиханні і т.д. Практикуючи ви зрозумієте – що, коли і як вам необхідно робити. Або дотримуйтесь вказівок та порад свого Гуру чи вчителя.

Наді-шодхана може повністю на всіх рівнях очистити наші тіла та відкрити сушумну.

Сурья-намаскар – вітання або поклоніння Сонцю. Ця йогівська вправа виникла в наслідок спостереження за поведінкою тварин. Вона нагадує котів після пробудження, як вони потягуються після сну. Сурья-намаскар виконується синхронно з вдихами і видихами. Також є важливим при виконанні цієї вправи уявляти рух прани в нашому тілі: з вдихом вона входить в нас, а з видохом розподіляється по тілу. Усі рухи мають виконуватися до відчуття легенького болю ніби при потягуванні. Цей біль є наша сила і здоров'я. Швидкість виконання, кількість та інші деталі вправи є індивідуальними та виявляються в процесі практикування. Рекомендується виконувати 12 разів по 6 разів на кожну ногу. Це є 12 імен Сонця, джерела всього життя на Землі.

12 імен Сонця
Ом Мітрайа Намах
Ом Равайє Намах
Ом Сурьяйа Намах
Ом Бхаанаве Намах
Ом Кхаґайа Намах
Ом Пушне Намах
Ом Хіраньяґарбхайа Намах
Ом Марічайє Намах
Ом Адітьяйа Намах
Ом Савітре Намах
Ом Аркайа Намах
Ом Бхаскарайа Намах

Техніка виконання
1. Стати прямо, руки перед собою долонями одна до одної, як при молитві, погляд направлений вперед, ніби дивимось на Сонце. Видих. Фото 1
2. Роблячи вдих потягуємося і нахиляємося назад, руки піднімаємо вверх і за голову. Руки в ліктях і коліна не згинаємо, долоні не роз’єднуємо. Фото 2
3. Видихаємо і нахиляємося вперед дістаючи руками до ступнів. Коліна намагаємося не згинати. Голова і плечі опущені вниз. Фото 3
4. Відставляємо праву ногу глибоко назад, вдихаємо. Руки торкаються коврика з обох сторін лівої ступні. Ліва нога зігнута в коліні, гомілка перпендикулярна землі. Погляд направлений вперед. Фото 4
5. Видихаємо і приставляємо ліву ногу назад до правої. Голова, тулуб і ноги знаходяться на одній лінії майже паралельно землі спираючись на прямі руки, долоні на коврику. Фото 5 І зразу ж опускаючись на коліна і прогинаючись в спині подаємо таз назад-вниз до п’яток. Долоні залишаються на коврику. Фото 6
6. Рухаємо корпус вперед майже торкаючись коврика. Утворюємо асану в якій торкаємося коврика вісьмома точками (дві ступні, два коліна, дві руки, груди і підборіддя). Вдихаючи рухаємося далі утворюючи позу змії. Фото 7
7. Далі, піднімаємо таз вгору, одночасно вдихаємо. Долоні і ступні не відриваємо від коврика. Тіло утворює ніби трикутник, вершина якого є сідниці, а ноги та тулуб з випрямленими в ліктях руками утворюють дві грані цього трикутника. В спині прогинаємося. Фото 8
8. З позиції трикутника подаємо тулуб вперед і приставляємо праву ногу до рук на одній з ними лінії, так само, як в пункті 4 тільки інша нога. Вдихаємо. Фото 9
9. Приставляємо ліву ногу до правої, вдихаємо. Руки не відриваємо від коврика, тулуб нахилений вперед, все як в пункті 3. Фото 10
10. Роблячи вдих піднімаємо тулуб і руки вверх і потім прогинаємося назад як в пункті 2. Фото 11
11. Видихаємо і одночасно вертаємося в початкове положення Фото 12
12. Це один цикл Сурья-намаскар. Наступний цикл можна починати з лівої ноги і далі все те саме тільки інша нога. Рекомендується виконувати 12 разів (6+6 на кожну ногу). Можна на кожен раз промовляти одне із імен Сонця. 12 імен (форм) Сонця - це 12 виконаних Сурья-намаскар.

Дія. Регулярно практикуючи Сурью-намаскар ми підтримуємо тіло в чудовій формі. В цій практиці проробляються всі основні суглоби і хребет. Розвивається гнучкість. Тіло збагачується киснем і праною. Якщо у вас не має часу практикувати інші асани, то Сурья-намаскар вам їх замінить. Про цю чудову практику можна говорити багато, однак найкраще мати власний досвід її виконання.

Протипоказання: отит, гіпертонія, пошкодження хребта.

Подібно до човна, що дозволяє плавати по поверхні води, наше тіло дозволяє нам плавати по водах проявленого. Тіло є важливим. Немає тіла – немає досвіду: через тіло відбувається процес пізнання, через тіло ми отримуємо дотик безкінечного, через тіло відбувається реалізація. Тіло може бути, як причиною наших можливостей, так і причиною їх відсутності.

Наше тіло – це велика лабораторія, в якій відбуваються процеси творення, розвитку і руйнування. В нашому тілі циркулюють п'ять типів життєвої сили: прана, апана, самана, удана і в'яна. Від їхньої збалансованості залежить не тільки наше здоров'я, а й духовний розвиток. В лабораторії нашого тіла є 72 тисячі каналів, що звуться – наді. Все, що відбувається з нами, відбувається в цих каналах: якщо енергія в деяких каналах циркулює не добре, то це може проявлятися в якийсь проблемі фізичного тіла або психіки.

З 72 тисяч наді, найголовніші є три: іда, пінгала і сушумна. Іда і пінгала – це канал Місяця і Сонця, відповідно. Іда і пінгала, це як плюс і мінус в нашому тілі, як збудження і гальмування нервової системи, як анаболічні та катаболічні процеси, як згиначі та розгиначі м'язів та інше. Від збалансованої роботи іди і пінгали залежить робота всіх 72 тисячі каналів, а це наше здоров'я і рівновага.

Іда, пінгала і сушумна починаються в районі куприка та ідуть вверх вздовж хребта, але тільки центральний канал, сушумна, досягає найвищої точки – Сахасрара чакри, що розміщується на вершині голови. З цих трьох сушумна – найголовніша, адже коли сушумна є активною, то людина стає божественною. Якщо енергія апани зможе ввійти в сушумну, то ми вийдемо за межі ума, ми вийдемо за межі дуальностей, за межі добра і зла, приємного і неприємного, радості й смутку. Сушумна дасть змогу реалізувати нашу зустріч з самим собою. Але це можливо тоді, коли ми маємо тіло.

Йогини приділяють особливу увагу своєму тілу, але не забувають, що ми не тіло і ми не ум. Практика йоги може повністю зцілити тіло, може зробити його міцним і красивим, однак є одна незручність – потрібно практикувати. Ніхто не зможе зробити за вас вправу, і ніхто не зможе присвоїти собі результати ваших старань.

Якщо ви маєте на думці привнести зміни в ваше життя, то робіть це навіть не завтра – робіть це вже зараз. Маючи намір ви притягнете все необхідне: вам будуть приходити потрібні знання, вам будуть зустрічатися потрібні люди. Немає різниці звідки це прийде, потрібне може прийти звідки завгодно.

Якщо буде відповідний намір, то ви можете навіть зустріти свого Гуру. Справжній Гуру нікого не вчить – кожен вчиться сам. Гуру тільки може поділитися своїм досвідом і розказати про те, що він осягнув. Гуру може показати практики, але виконувати їх за нас він не в змозі. Справжня користь від Гуру полягає не в тому, що він говорить чи показує. Справжня користь полягає в тій чудовій можливості, яка дає змогу знайти Гуру в самому собі. Якщо учень буде достатньо уважним, чутливим і сприйнятливим, то він побачить, що між його Гуру і ним немає ніякої різниці. Учень і Гуру є одне. Це вселенська гра Абсолюту, але осягнувши, ми все-таки продовжуємо цю гру. І поки грає музика, поки світять лампи – гра продовжується – гра всесвіту на екрані нашої свідомості.

Життя постійно підкидає різні сюрпризи. А омріяне щастя, нерідко, виявляється тільки примарним міражем. Так минають дні, а інколи й роки. І здається, все щоразу повторюється, ніби по колу. Ум створює багато проблем і одночасно здатен вирішити будь-яке надскладне завдання.

Самадхі – це відсутність ума, це перебування в нашій істинній природі. Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не ум, ми є те, що стоїть за цим всім. Наша справжня природа знаходиться в області трансцендентного і ум проникнути туди не може. Для того, щоб пізнати свою справжню безсмертну душу необхідно зробити стрибок в трансцендентне, необхідно відірватися від всього того, що не є ми насправді. Ум дуже могутній і він не хоче, щоб ми зробили цей стрибок, бо тоді він втратить свою директорську посаду – він тоді більше не буде мати влади над нами.

Ми прийшли в цей світ для того, щоб бути щасливими, щоб відчути любов, радість, щоб відчути життя. Однак ум постійно стоїть на заваді, він хоче бути посередником між людиною і її сприйняттям. Тому ми не бачимо світ таким, яким він є, ми сприймаємо тільки описання світу і бачимо так, як інтерпретує його ум. Справжня природа людини це Ананда – блаженство. І тільки ум може перетворити це божественне переживання на щось інше – жалюгідне, а інколи навіть негідне.

Самадхі може трапитися будь-коли, адже ніхто в самадхі не входить і ніхто з нього не виходить – самадхі існує постійно, воно є наше справжнє переживання самих себе. Ніхто не має ексклюзивне право на самадхі. Самадхі, це те, що кожен повинен пережити сам, це є зустріч з самим собою, ніхто не може стояти між нами і самадхі.

Неважливо в який спосіб ми доберемося до самадхі, адже на шляху до самадхі все може бути засобом, і коли це трапиться, то приходить розуміння, що ніхто нікуди не прийшов, що ми рухалися туди, де завжди знаходилися. Ви зрозумієте, що ніколи не народжувалися і ніколи не помирали. Самадхі це набагато ближче ніж ми думаємо. Самадхі це не якісь містичні астральні переживання, це переживання самих себе, це перебування в своїй суті, це перебування за межами ума. Самадхі не протиставляє себе уму. Ум дуже могутній і дуже корисний інструмент, але він є урізаною копією душі, тому люди так часто ведуться на плагіат.

Самадхі приходить несподівано, воно не підвладно прагматичному розрахунку, воно не підвладно часу і простору. Самадхі стирає границі між я і ти. Самадхі – це наш справжній дім непідвласний розуму і часу. Необхідно, поборовши страх, що є невіддільною частиною ума, зробити стрибок в трансцендентне! Самадхі – це пустота, але не відсутність. Це та пустота з якої твориться світ. Світ, що є союзом Шіви і Шакті, проявленого і непроявленого – Світ Йогі.

Не всі мають однакові здібності до музики чи, наприклад, до малювання. Однак про те, що стосується медитації так сказати не можна, тут ми всі в однакових умовах. В медитації не потрібно напружуватися для того, щоб отримати результат, навпаки – щоб щось трапилося необхідно припинити будь-яку діяльність. Медитація трапляється тільки тоді, коли ми нічого не очікуємо. В медитації всі наші тіла: фізичне, емоційне, інтелект і ум припиняють свою активність.

Активність наших тіл, подібно до вітру, що створює хвилі на поверхні води, породжують хвилі на поверхні Чітти – на поверхні матерії нашої свідомості. Тільки тоді, коли хвилі повністю заспокоєні ми можемо бачити не тільки неспокійну поверхню води, але й дно водойми. Це дно є наша істина природа, адже ми не тіло, не емоції, не інтелект і не ум. Для справжньої медитації необхідно серйозно і глибоко розслабитися. Необхідно відпустити все те, що ми уявляємо про себе, все те, що не є ми. Медитація починається там, де припиняється активність і зусилля, проте це не слід плутати з лінню.

Як пломінь палає, бо вітер його не колише,
Так йоґин живе, увесь йозі себе присвятивши.
Де думка спокійна, впокорена вправою йоґи,
Там кожен живе, у собі прозріваючи Бога.
(Бгаґавад-ґіта, пісня 6, вірш 19-20)

Цінність медитації полягає не тільки в глибокому відпочинку, що виникає в наслідку припинення діяльності і зменшення температури життєвої активності, а і в отриманні тих коштовностей, котрі ми дістаємо з глибини нашої справжньої суті – коли хвилі щезають і ми бачимо дно, то це є можливим.

Коли медитація трапляється – приходить розуміння, приходить безмовне знання і ми, ніби ні звідки, починаємо знати те, що здається знали завжди. Але щоб це трапилося необхідно дозволити медитації прийти в наше життя, необхідно дозволити чомусь статися.

Медитація може мати практичне застосування і в повсякденному житті, адже ми всі маємо потребу і необхідність в хорошій пораді чи в керівництві нашого життя. За цим люди часто звертаються до астрологів, екстрасенсів, стають членами різних релігійних громад та бігають за тими, хто може вирішити їхні проблеми. В медитації немає двоякості, тому найкраща порада приходить тільки з середини, це тільки наше і тільки ми самі можемо вирішити наші поточні проблеми. В медитації ми отримуємо самого себе, і це є наш Гуру. Наш Гуру проходить з середини. А для цього треба дозволити медитації відбутися.

Будь-яка наша дія, навіть маленька, не може бути здійснена, якщо ми не долучимо силу волі. Без цієї сили ми навіть не зможемо зав'язати собі шнурівки. Але виявляється, що для одних речей людині вистачає сили волі, а для інших – ні.

Є велика різниця між нашими бажаннями і нашими намірами. У людини може бути безліч бажань, але переважна більшість цих бажань, як сміття, засмічують наше життя. На протязі дня наш мозок генерує різні думки і кожна, навіть маленька, думка – це певний намір. Але більшість намірів, які ми щодня продукуємо, так і залишаються нереалізованими. Ці нереалізовані думки подібні до броунівського руху, який присутній в незарядженому провідникові, в ньому не виникає електричний струм бо електрони мають хаотичний, а не впорядкований рух. Тільки в тому провіднику виникає електричний струм, в якому електрони мають однонаправлений вектор. Якщо наші думки, наші бажання будуть зібрані докупи і приймуть однонаправлений вектор, подібно до зарядженого провідника, то ми відчуємо і зрозуміємо силу наміру – сила струму неймовірно зросте, створивши магнітне поле, що притягне все для реалізації наміру.

Воля може стати страшною силою в руках того, хто упорядкував рух свої думок. Для такої людини є можливим те, що для більшості тільки залишається мріями і фантазіями. Коли сила волі зростає, то збільшується наша здібність до реалізації наміру. У зібраних і сконцентрованих людей завжди краще ідуть справи. Коли є концентрація – буде успіх.

Основна сила йогина – це санкальпа. Санкальпа – це непохитний намір на шляху реалізації якого не може бути нічого неможливого. Санкальпа завжди реалізовується, для неї немає перешкод і все, що стоїть на її шляху розступається, подібно до морських вод від руки великого Йогі і пророка Мойсея.

В кожного є сила волі, в кожного є сила наміру, і в кожного є здатність до санкальпи. Ці всі сили, насправді, є одна сила, але тільки санкальпа іде з глибини нашої природи – з центру нашого існування. Практика йоги розвиває в практикуючого силу, що здатна проникнути в самісінький центр – тоді санкальпа стає досконалою. Перебуваючи в центрі ми маємо все, адже центр кола контролює радіуси і всі точки на колі, і яким би не був радіус центр завжди залишається центром: чи в людині, чи в сонячній системі, чи в атомі.

Практика йоги дозволяє виявити та розвинути силу волі, силу наміру і дозволяє проявитися санкальпі. Практикуючи ми можемо змінити своє життя.