…Через чотири дні прийшов Аватар Баба. У нього була дивовижна зовнішність: сім футів росту, кремезний, він носив тюрбан та володів всепроникливим поглядом. Він був вчителем Харі Баби. Хтось називав його Рамупір, хтось Автар Гірі, а хтось Аугхар Баба. Було неможливо зрозуміти, хто він по народженню – індус чи мусульманин. У нього все виходило легко та природно. Він говорив майже всіма мовами світу. Він все знав: починаючи від цін на ринках, і закінчуючи політикою. Він не оглядався на минуле, жив у теперішньому, додаючи до нього майбутнє, і завжди посміхався.

…На березі озера Мансаровар Аватар Баба звелів мені відправлятися у власну подорож. Можливо Харі Баба і хотів зупинити мене, але нічого не міг зробити. Він стояв біля нас та посміхався. Інколи дивився на гірські ріки, інколи переводив погляд на засніжені піки Гімалайських гір. Аватар Баба сказав Харі Бабі: “Відпусти його. Йому ще дуже багато потрібно зробити. Потрібно спалити минулу карму, не створювати нового, а тільки знищувати старе, дозволити проявитися своїй внутрішній цілісності.”

Зліва направо – Харі Хар Гірі (Харі Баба), Аватар Бабаджі, Сомнатх Гірі (Пайлот Баба)

…Шум дощу зливався з шумом ріки. Вдалині виднілося неясне світло, ніби там горів одинокий світильник. Я пішов на світло. Скоро я побачив тінь, яка нерухомо сиділа біля скелі. Саме звідти випромінювалося світло. Це був Аватар Баба. Коли я наблизився, то побачив, що від худого як скелет тіла випромінюється дивовижне сяйво, яке освітлює все навколо.

…Там Аватар Баба купив для мене шматок тканини та велів мені пофарбувати її в колір, який личить відлюднику. Цілий день ми гуляли ринком. Аватар Баба дуже любив посміятися. Він міг усістися серед звичайних людей та почати курити свою трубку. Своїми розмовами він смішив людей.

З книги Пайлота Баби Гімалаї говорять