Священна батьківщина великого йога Баби Горакхнатха – Горакхпур. Тут він залишив слід своєї особистості на всіх каменях і деревах, скрізь, де він тільки був. Він отримав перемогу над смертю. В цих місцях є храм, котрий піднімається над навколишніми пустельними місцями. Навколо нього ростуть дерева і ліани, наповнюючи життям цю позбавлену життя пустелю. По красоті і пишноті цей храм не поступається багатьом палацам. Цей храм пов’язаний з історією Баби Горакхнатха і є символом його величі.

***

Істина ціль – це спокій, в якому знаходиться весь рух. Там все з’єднується разом. Цей стан, в якому все розчиняється. Є та межа, котра немає назви, але вона дає повний спокій будь-якій людині, будь-якій живій істоті. Можна сказати, що це час, або дати якусь іншу назву. Всепоглинаючий час. Він нападає на всіх, знищує всіх, але він завжди залишається в спокої. Це стан повноти, котра затягує в середину, подібно магніту, подібно до того, як повний місяць притягує до себе океанські води. Можна сказати, що він жорстокий, невблаганний, безжалісний. Але його нічим не можна задовольнити. Воно поглинає людей, богів і цілі народи. Але саме час створює весь цей Всесвіт. Адже для створення необхідно знищення. Необхідно підтримувати баланс.

Люди в цьому світі позбавлені здорового глузду і захоплені власними егоїстичними бажаннями. Вони створюють велику кількість планів, в них постійно виникають різні наміри, погані і дурні. І вони намагаються будувати своє життя, покладаючись на ці ілюзорні плани, стараючись не думати про те, що існує остання межа, котра покладе кінець всім їхнім намірам.

Немає ніякої сили, ніякого способу домовитися з цією невідворотною силою. Ця сила не проявляється напряму, але незримо присутня в кожному моменті життя. Таким же чином, як Гімалайські гори, коли-небудь, розчиняться від сили духовних практик, в які занурені відлюдники, що там живуть, так і люди, що загрузли в проблемах і задоволеннях цього світу, одного разу розчиняться в цій всепоглинаючій силі.
Весь цей проявлений світ – театр, створений часом. Смерть невблаганна, Вона не пошкодує нікого. Людина пишається своєю силою і молодістю, думаючи, що це буде вічно, і під прикриттям чинить різні непотребства. Але, як мистецьки створений цей світ! Будь-хто, хто в ньому появився, є ним зачарований і попадає в його тенета, і тільки остання межа здатна зруйнувати цю зачарованість.

Життя – це особливе мистецтво, де потрібно знати тонку грань, лінію, по якій потрібно іти. Ця лінія божественна. Ця лінія показує шлях правильному життю. Правильне, праведне життя не означає поклоніння багатству і розкошам. Це – життя, де немає егоїзму вільне від симпатій і антипатій, вільне від прив’язаностей і бажань. В цій божественній межі, про яку я говорив, знаходиться джерело майбутнього розвитку, причина майбутнього руйнування. Там – вогонь похоронного багаття, там руйнування всіх п’яти основних елементів тільки там розум може по-справжньому відпочити. Засинають органи відчуттів, нерухливим стає тонке тіло і кармічне тіло.

Для істинного йога всі мирські насолоди позбавлені привабливості. Та і яка радість може бути в цьому світі? Насправді в ньому немає ніякої радості. Весь світ був створений, щоб одного разу бути зруйнованим. Людина досягає своєї мети, досягає багатства, але несподівано помирає. Тоді стають марними всі зусилля, всі переживання цієї людини. Всі задоволення цього світу мають тимчасовий характер. І ці мирські радості створені для того, щоб зробити людину ще більш нещасною. Але не дивлячись на то, що люди знають про це, все одно попадають в тенета цієї великої ілюзії, в тенета майї.

Чому відбувається цей безкінечний кругообіг народження і смерті, щастя і нещастя? Яка ціль виникнення цього фізичного тіла? Перестань турбуватися про те, залишиться воно з тобою чи щезне. Саме тоді ти досягнеш своєї цілі. Істина радість життя – це присвятити весь свій час і думки якомусь заняттю і повністю зануритися в нього. Адже нам дано дуже багато різних засобів, за допомогою яких ми можемо зробити своє життя прекрасним.

***

З вуст безсмертного йога Баби Горакхнатха полилися слова:
– Спочатку помри! А потім знову живи! Не потрібно придумувати нічого нового! Забудь про традиції! Убий самого себе! Тільки померши можеш отримати нове життя. Саме в цьому і є справжнє блаженство. Вище блаженство! Там немає ума, розуму і міркувань, немає тіла і оточуючого світу, ні народження ні смерті, ні тебе ні мене, тільки чисте блаженство!

Я розчинився в тобі, а ти в мені. Для того, щоб ввійти в світ єдиного потрібно залишити двоякість.
Ми можемо з’єднатися з цим тлінним світом тільки тоді, коли порвемо тенета ілюзій, майї, в який ми перебуваємо. Те, що порвано вже не з’єднати. Нитка вже не буде такою, як раніше, на ній появляться вузлики. В одному місці ти зламався, а в іншому – знову з’єднався. Це означає – померти, і померши отримати нове життя. Тебе, як квітку, вже зірвали з гілки в саду цього світу. Тепер ти мусиш з’єднатися з самим собою. Це і є істинне життя!

Горакхнатх сказав:
– Капіл, будь-яке своє рішення приймай незалежно від того, що диктує тобі суспільство. Тут немає ніяких традицій і упереджень. Тут немає ні сім’ї ні суспільства. Тут немає ні начальників ні підлеглих. Тут немає творення, тільки руйнування, тому не починай створювати знову, зупинись на деякий час. Проведи лінію зупинки. І в своєму житті завжди перебувай в повному спокої. Немає нічого: ні бажань, ні звільнення, ні Всевишнього. Просто продовжуй іти, а все інше нехай іде своєю дорогою. Головне, не зупиняйся і відпочивай всередині кожної дії.

Тільки я знаю: даю я тобі щось чи забираю. Ти і я. Я і ти. Коли ми відділені один від одного, тоді і виникають ці поняття – давати і брати. А якщо обидва єдині, то хто тоді віддає, а хто отримує? Ту все з’єднується в одне. Ти підеш і я піду. Є я, тому існуєш і ти, є ти, тому існую і я. Як існує річка і існує вода в цій річці. Адже річка існує завдяки воді, а вода завдяки річці. Якщо немає одного з них, то немає нікого. Залишається тільки безводна пустеля.

З книги Пайлота Баби Гімалаї говорять