В тиху зоряну ніч, коли всі сплять, можна почути, як співає Всесвіт. Коли підкрадається ніч, і підступний сон накидає своє покривало, тоді наступає день для тих, хто слухає оркестри Космосу. А вони звучать, наповнюючи собою простір, як розповіді про потаємне, котре приховане для особливих вух. Тільки в тиші можна почути цей звук, що ніби космічний корабель відносить в далекі світи.

Галасливий день пригнічує музичні прояви простору, тому коли приходить день – приходить ніч для особливих вух. День завжди в русі й спішить, а для того, щоб чути – необхідно зупинитись і направити свій погляд всередину себе. Погляд, котрий направлений в середину себе, здатен уловити та розпізнати надтонкі прояви слова і звуку.

Слово та звук має чотири види мовлення і сутнісних проявлення. Починаючи з найгрубішого вони є такі:
1. Вайкхарі. Акустичний звук і слово, яке ми чуємо та сприймаємо фізичними, тілесними органами.
2. Мадх'яма. Це внутрішня мова, словесні образи, котрі виникають в нас і стоять за акустичним проявленням слова.
3. Паш'янті. Надзвичайно уважна людина може пережити паш'янті в проміжку між двома думками. В цей момент можна вловити осяяне чисте Я, як свідомість, як ниточку, що з'єднує дві думки. Я є То!
4. Паравач. Найтонша форма мови, це вище та трансцендентне слово і звук, котре складається з чистого усвідомлення істинного "Я". Паравач – це тільки "Я".

Можна привести приклад того, як проявляється слово-звук від найгрубішого до найтоншого в повсякденному житті й творчості художника, композитора та виконавця:
1. Вайкхарі. На цьому рівні ми можемо взаємодіяти, бо творіння має конкретне матеріальне проявлення у вигляді картини, нотних партитур чи створеного акустичного звуку виконавцем.

2. Але перед тим, як картина, партитури чи звук будуть проявлені зовнішньо, художник, композитор, музикант-виконавець, створює мислений образ свого творіння. На цій стадії творіння сяє всередині автора у формі мадх'ями.

3. До того, як виникне мислений образ, глибоко в душі виникає ідея, тонкий творчий імпульс-устремління, котрий відчувається ніби творче тремтіння, шевеління, рух чогось особливого. На цьому тонкому рівні, мистецьке творіння, разом зі всіма його складовими присутнє в стані непроявленості, паш'янті, у внутрішньому світі художника, композитора, виконавця.

4. І на найвищому, найтоншому рівні, включаючи всі три стадії (вайкхарі, мадх'яма, паш'янті), творіння знаходиться у вигляді потенційної творчої сили в самому центрі майстра. На цьому рівні твір мистецтва проявляється, як усвідомлення, паравач – найвища форма слова.

Колись мені приснився сон, в якому я зіграв музику на гітарі і всі її чули, але з однією особливістю — на гітарі не було струн. Такий феномен, слухачам, я пояснив тим, що музику я генерував з середини, і всі чули те, що звучало в мені.

Виконавське мистецтво співака чи інструменталіста – це в першу чергу є мистецтво наміру. Паганіні зіграв на одній струні так, що ніхто і не помітив відсутність струн. Спів – це мистецтво наміру (санкальпа). Якщо ж ні, то спів деформується і стає дещо іншим стосовно самого себе, як до явища в цілому.

Насправді, ніхто нікого не чує — кожен чує лише себе. Людина живе у світі, однак сприймає в цьому світі лише себе. Тільки те, що взаємодіє з самосприйняттям людини потрапляє в її простір — все інше залишається по той бік екрану. Але у всіх нас є універсальний центр, і якщо те, що ми говоримо іде з цього центру, то ми будемо почуті, адже тоді через нас говорить сам Абсолют. Той, кого Абсолют вибрав своїм рупором транслює волю вищого Я і знаходить відгук в серцях. Паравач, паш'янті, мадх'яма і вайкхарі проявляються від найтоншого до фізичного — це є істине мистецтво і справжня йога, що з'єднує нище з вищим, обмежене з безмежним, смертне з безсмертним.