Життя постійно підкидає різні сюрпризи. А омріяне щастя, нерідко, виявляється тільки примарним міражем. Так минають дні, а інколи й роки. І здається, все щоразу повторюється, ніби по колу. Ум створює багато проблем і одночасно здатен вирішити будь-яке надскладне завдання.

Самадхі – це відсутність ума, це перебування в нашій істинній природі. Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не ум, ми є те, що стоїть за цим всім. Наша справжня природа знаходиться в області трансцендентного і ум проникнути туди не може. Для того, щоб пізнати свою справжню безсмертну душу необхідно зробити стрибок в трансцендентне, необхідно відірватися від всього того, що не є ми насправді. Ум дуже могутній і він не хоче, щоб ми зробили цей стрибок, бо тоді він втратить свою директорську посаду – він тоді більше не буде мати влади над нами.

Ми прийшли в цей світ для того, щоб бути щасливими, щоб відчути любов, радість, щоб відчути життя. Однак ум постійно стоїть на заваді, він хоче бути посередником між людиною і її сприйняттям. Тому ми не бачимо світ таким, яким він є, ми сприймаємо тільки описання світу і бачимо так, як інтерпретує його ум. Справжня природа людини це Ананда – блаженство. І тільки ум може перетворити це божественне переживання на щось інше – жалюгідне, а інколи навіть негідне.

Самадхі може трапитися будь-коли, адже ніхто в самадхі не входить і ніхто з нього не виходить – самадхі існує постійно, воно є наше справжнє переживання самих себе. Ніхто не має ексклюзивне право на самадхі. Самадхі, це те, що кожен повинен пережити сам, це є зустріч з самим собою, ніхто не може стояти між нами і самадхі.

Неважливо в який спосіб ми доберемося до самадхі, адже на шляху до самадхі все може бути засобом, і коли це трапиться, то приходить розуміння, що ніхто нікуди не прийшов, що ми рухалися туди, де завжди знаходилися. Ви зрозумієте, що ніколи не народжувалися і ніколи не помирали. Самадхі це набагато ближче ніж ми думаємо. Самадхі це не якісь містичні астральні переживання, це переживання самих себе, це перебування в своїй суті, це перебування за межами ума. Самадхі не протиставляє себе уму. Ум дуже могутній і дуже корисний інструмент, але він є урізаною копією душі, тому люди так часто ведуться на плагіат.

Самадхі приходить несподівано, воно не підвладно прагматичному розрахунку, воно не підвладно часу і простору. Самадхі стирає границі між я і ти. Самадхі – це наш справжній дім непідвласний розуму і часу. Необхідно, поборовши страх, що є невіддільною частиною ума, зробити стрибок в трансцендентне! Самадхі – це пустота, але не відсутність. Це та пустота з якої твориться світ. Світ, що є союзом Шіви і Шакті, проявленого і непроявленого – Світ Йогі.