Глава 3. Фізичне тіло
Наше фізичне тіло дуже важливе для всіх народжень і всіх живих істот.
В цьому тілі закладені всі види станів. Воно народжується зі всіма необхідними якостями та відповідним йому тонким тілом. Тонке тіло створене згідно з нашою бхавою. Є рамки, які обмежують його. Бхава і тонке тіло створені згідно прарабдхи (непереборній кармі). У фізичному тілі вищі стани затьмарюються обмеженнями. Крайні обмеження – це інстинкти та інтелект цього народження. Це означає, що інтелект та інстинкти – це не лінга деха (тонке тіло), а фізичне тіло. Після отримання тонкого тіла душа спочатку потрапляє до пекла чи до раю на шляху пітріяни (шляху отців).
Напрям зумовлений попередніми діями душі, але вище божество-перевізник може показати їй справжній шлях.
Глава 4. Небеса
Коли тонке тіло відправляється до раю чи пекла, там воно пожинає плоди своїх вчинків. Коли тонке тіло людини закінчує там свої насолоди (чи страждання), воно знищується, і тоді людина повертається на Землю з новим тонким тілом.
Це причина, через яку існує два типи джив. Один тип перероджується відразу після смерті. Це дживи четвертої варни (психотипу), тобто шудри. Вони перебувають комарами, мухами, черв’яками та комахами, а після смерті перероджуються у вищих станах. Після завершення шляху із 8 400 000 форм життя вони отримують тіло людини.
Рослинам та ікрокладним тваринам для появи на світ не потрібні батьки: вони самі створюють тонке тіло виходячи зі своїх фізичних. У інших народженнях тонке тіло з'являється до того, як вони потрапляють в черево матері. Під час смерті джива сильним бажанням створює своє тонке тіло, щоб насолоджуватися прарабдхою (непереборною кармою).
Глава 5. Безтілесний дух
Наші тіла – це тіла індивідуальних душ, до яких ми можемо торкатися, а, торкаючись – сприймати та здогадуватись про будь-яку неповторну за формою сутність (матерію-причину): її можна побачити, розпізнати, вона має власну індивідуальність. Це називається тілом. Душа надягнула на себе сукню тіла і стала дживатмою (душею в тілі).
У дживи є різні оболонки (коші). Оболонка, складена з 5-ти елементів, називається тілом. У кожного тіла є своя неповторна індивідуальність. Це тіло дживи з гординею "Я" і "моє".
Падіння цієї гордині – це звільнення від свідомості тіла. Падіння гордині (егоїзму) – це спалення зв’язку з тілом. Істота, вільна від егоїзму – це не просто жива істота. Джива може існувати в тілі та одночасно бути вільна від тіла. Король Джанака, Дадхічі-муні були вільні від гордині. Вони не жили життям інтелекту. Істота, вільна від стану гордині чи залежності, вільна від тіла, тобто безтілесна.
Завдяки вправам йогини можуть залишатися у позатілесному стані. Сонячні промені, вогонь і голос мантр (заклинань) всепроникні. Вони дієві наче час. Мантри – це різного роду мудрість, закладена у звуках. Мантри – це хімія, і в них полягає суть всього життя. У мантр є сила зачаровувати тонкий світ. Мантри – це також тіла жителів тонкого світу. Мантри випромінюють енергетичні потоки. Вивчаючи мантри, можна зробити себе позатілесним.
Коли усвідомлення себе тілом і гординя практика згорають чи переварюються, тоді стає помітною природна індивідуальність. Тоді ця сутність не існує вже як фізичне тіло, а стає астральним. Душі, гординя яких мала, називаються безтілесними духами.
Глава 6. Апогей позатілесності
Істина, як вона є, досягнення первинної форми істини – це апогей життя. Паравастха – це досягнення первинної форми істини.
Милістю гуру чи власними зусиллями спочатку практик (хто практикує) спалює власну гординю. Вітер, який виник в результаті практики, видуває попіл, що утворився тілесними інстинктами. Тільки тоді він утверджується в землях чидатми. Цей стан і є перебування в паравастсі, здача чистому духу (душі). Коли тіло очищене, вища душа займає головне місце в триєдності душі, тіла і життя.
