Девідхура – це святилище, присвячене Шакті. Воно знаходиться серед скель, в місці, яке створила сама природа. З цим святилищем пов'язана давня легенда. Неподалік від цього місця знаходиться дім Тарадатта Шастрі, де він живе разом зі своєю сім’єю. Тарадатта Джи – джерело ведичних знань. Всі брати в його сім'ї мають численні достойності. Наприклад, Гхьяншьям Датта – справжній аскет. За порадою Шастрі Джи я відправився в Девідхуру. Нанда Валлабх Джоші потурбувався про моє розміщення, він хотів, щоб я залишився там, як можна довше. Святилище Шакті дуже мене вразило. В цьому місці відчувається присутність Великої Матерії.  Першого ж дня я зустрів Її там. Ми сиділи на великому камені та довго розмовляли з Нею. Потім Бхагаваті повернулася у свою печеру, а я пішов до приміщення інституту, де вивчали санскрит, коротати час до ранку. Я жив там в одній з кімнат. Цей навчальний заклад функціонував під керівництвом сім'ї Шастрі. Неподалік був невеличкий базар, який складався з десяти-п'ятнадцяти крамничок.

Моя поява в цих місцях наробила багато шуму. Люди приходили з віддалених поселень. Почалася підготовка до проведення яг’ї та самадхі. Я вирішив, що в цьому священному місці занурюсь в самадхі на дев'ять днів. Разом з тим ми готували проведення інших релігійних церемоній. Здавалося неможливим дістати все необхідне в цьому маленькому гімалайському селищі, але я вірив в силу Бхагаваті, в те, що Вона мені обов'язково допоможе. Коли я отримав допомогу від Нанди Валлабха та Лачхумана Сінха Ламгархії,  які були адвокатами та впливовими людьми цих місць, то проведення яг’ї стало можливим.

Я хотів, щоб мене на дев'ять днів зарили в землю і щоб я перебував в стані самадхі, але створивши собі інше тіло, міг би подорожувати повсюди. Багато мандрівних відлюдників заперечили цю затію. Втім я був радий їхнім протестам, бо вони показали мені, що я знаходжуся на правильному шляху. Адже бути відлюдником та аскетом не означає розпалити вогонь і, сидячи перед ним, смалити цілими днями гашиш та повчати інших. Справжній святий нікого не ганить. Адже крім самого себе він не знає ні про кого іншого, тому і не може нічого про них сказати. Адже відлюдником ми називаємо святу людину, яка вирвалася з кайданів симпатій та антипатій. Якщо ж людина загрузла в різних оцінках, її вже не можна назвати святою.

Дев'ять днів моє фізичне тіло знаходилося в Девідхурі у стані самадхі, і в той час, як я сам мандрував Тхалом, Морнаулом і в околиця Девідхури. Під час мого самадхі проводили належні релігійні церемонії. Я ж, покинувши своє фізичне тіло, гуляв серед людей. Для лікарів, викладачів та журналістів було дивно бачити мене в іншому тілі, яке я створив, коли залишив фізичне тіло і занурився в самадхі. Сільські жителі постійно ходили навколо місця мого самадхі. Я ж зовні спостерігав за ними. Продовжувалася підготовка до проведення Яг’ї Махачанді. Все робилося, ніби само собою. Коли я був занурений в самадхі, то з благословіння божественних сил, зумів надихнути Даянанда Гаркоті та Сарасваті Гаркоті на те, щоб вони присвятили своє життя служінню Богу. Вони вже багато років страждали від невиліковних захворювань, а я зміг повернути їм здоров'я.

Людина завжди має високі мрії та наміри, вона хоче зробити так багато, але стає рабом обставин, і вимушена жити так, як їй зовсім не подобається. Кайдани культурного виховання та суспільних забобонів не дають їй розірвати це порочне коло, не дозволяють вирватися в небо, на простір. Егоїстичні люди роблять інших довірливих людей рабами своїх переконань, щоб інші робили те, що їм вигідно. Якщо якась безкорисна людина і спробує розкрити всю глибину їхнього лицемірства, то їй прийдеться битися з переважаючими її силами егоїзму. Саме такі люди підтримують міжнаціональні конфлікти та бандитизм, експлуатуючи з їхньою допомогою ресурси суспільства. Влада теж завжди на боці подібних людей. Ці егоїсти засновують релігійні організації, і, прикриваючись красивими словами про благо суспільства та гуманізм, творять свої темні справи. Вони не хочуть, щоб люди жили спокійно. І тут нам теж прийшлося зіштовхнутися з подібним явищем. Деякі асоціальні елементи, заручившись підтримкою відлюдників, почали поширювати про те, що відбувається, різні чутки, націливши свої зусилля на простих та наївних людей, на місцевих жителів. Але цим спробам була дана відсіч, завдяки невтомним зусиллям Лачхумана Сінха, Мансінха Негі та Пуран Сінха Бори.

Наш розум завжди неспокійний, схильний до емоцій, він прагне вплинути на життя, відводячи душу зі справжнього життя в інший бік, змушуючи людину піклуватися переважно про матеріальні цінності. А наша душа, і собі, завжди кличе нас до відречення та святості. Виходить, що людина починає приймати за істинну радість та задоволення, яке вона отримує від володіння матеріальними обєктами. Розум ніби накриває душу своїм покривалом. Всі хочуть зануритися в глибини вічності, але ніхто цього не робить. Бо щодня перед людиною постають практичні питання, які вона повинна вирішити. Людина ж хоче жити по-справжньому вільною від всіх обмежень. Але їй це не вдасться протягом всього її життя. Вона то зайнята своїми дітьми та сімейними проблемами, то її увагу приковують слава та престиж. А поки людина вагається, розум вже повністю захоплює контроль над нею. Людина загрузає в думках про матеріальне, вона вважає своїм обов’язком жити та шукати для себе засоби для існування.

Якщо людина, навантажена вантажем емоцій та почуттів, змучена від внутрішньої боротьби, зустрічає на своєму шляху того, хто привідкриває для неї ворота духовності, то їй здається, що її вантаж не такий вже і тяжкий. Подібно до того, як пересохлі ріки та струмки під час мусонів переповнюються водою, а потім пересихають, так і людина переповнюється релігійним екстазом, наприклад, коли слухає духовні проповіді, а потім її порив закінчується. В житті кожної людини багато разів настає осінь, і багато разів приходить весна. Але кожного разу людина не помічає дихання часу, занурена у свої поточні проблеми. Адже ці гімалайські села відвідали тисячі відлюдників, але як мало людей змінило після цього своє життя! Я дав деяким людям з Девідхури посвяту, дікшу, запалив це духовне світло в їхніх серцях та пішов звідти.

Я провів деякий час зі служителем храму в Саптешварі, Дінешею Пурі Бабою, а потім відправився в Нанда Деві, і там медитував в печері. Переді мною тік священний Ганг, гордо здіймала свою засніжену голову вершина Нанда. Скрізь була природна краса, яка і є найвищою формою мистецтва. Я додав нову сторінку до літописів та легенд Девідхури.

Я примирився з природою. Я визнав існування матерії, символом якої є земля, я визнав рухомість та непостійність повітря, полум'яний порив вогню, простоту на піддатливість води, непорушність гір, незмінний колообіг сонячного диску, очікування місяця, скороминущість хмар, щедру любов дощу.

Занурений у свою власну душу, я спостерігав за п'ятьма основними елементами, спостерігав за їхніми іграми, перетвореннями та метаморфозами. Я набув надприродні здібності. Навчився протягом довгого часу знаходитися під землею, мандрувати повітрям та в космосі, подорожувати іншими світами та жити під водою. Отримавши всі ці здібності, я став вільно мандрувати Гімалаями. Я пояснював важливість духовності  сучасним вченим, як у нашій країні, так і закордоном, посилаючи їм відповідні ментальні імпульси. Я також намагався показати вченим всього світу, що душа дійсно існує. Я приймав будь-який виклик, який кидала мені сучасна наука.

Людина може вийти переможцем у битві зі смертю. Вона може за власним бажанням зупинити будь-яку життєдіяльність організму, а потім, повернувшись у тло, знову оживити його, наповнивши його свідомістю. Якщо людина захоче, то може повністю зупинити всі функції організму, мисленним зусиллям зруйнувавши своє тіло, та відновити їх в будь-який момент, знову його відтворивши. Вона може навіть створити не одне, а багато тіл. І сьогодні існує багато таких йогів та відлюдників, чиї надприродні здібності не у змозі пояснити сучасна наука. Я теж не раз вражав сучасних вчених та матеріалістів своїми діяннями. Моєю ціллю було змусити людей задуматися про духовність. Коли моє тіло закопували в землю, занурювали у воду чи залишали на декілька місяців серед гімалайських снігів, мені надавався шанс показати на практиці всі безмежні можливості нашого тіла та свідомості. Ці дії були напрямлені на те, щоб отримати великий суспільний резонанс, але сам я міг на роки залишити своє тіло у гімалайських печерах і подорожувати з іншими відлюдниками різними світами.

Я постійно мандрував, переміщався з цього світу в інші світи. Я постійно кудись йшов, кудись просувався, знаходячись у фізичному тілі, в тонкому чи кармічному тілах. Я на роки покидав людське суспільство, а в інший час століттями спостерігав цю безкінечну п'єсу життя. За своїм бажанням я створював своє тіло чи знищував його. Я міг залишити своє фізичне тіло, і в іншому тілі подорожувати різними світами. Інколи я поселявся в тілах тварин, а інколи в тілах птахів. За своє життя я зумів побувати на місці найрізноманітніших живих істот. Але ні думки людей, ні звички тварин не вразили мене. Я просто колекціонував різні відчуття. Я вивчав природу людини, але сам був вічним мандрівником. Я йшов вперед зради своєї душі, в ім'я адвайти.

Попереднє < Зміст > Читати далі

Перед початком занять і практик, та і перед будь-яким початком, необхідно провести налаштування. Подібно до музиканта, що налаштовує свій інструмент перед грою, так і перед практикою необхідно налаштувати свій ум і намір. Так само, як налаштований інструмент дозволить музиці проявитися, так і наш намір проявить сили, що приховані в нас. Перед початком практики можна налаштуватися в запропонований нижче спосіб.

1. Посидіти в мовчанні.
2. Проспівуємо мантру ОМ - 3 рази.
3. Просимо благословіння на практику у Господа (Шива).
Господь незримо присутній у всіх речах. Все, що існує, має свій центр. Сонячна система має свій центр, атом чи клітина має ядро, також і людина має центр. Все має центр. У будь-якому центрі незримо присутній Господь.
4.Просимо благословіння на практику у Природи (Шакті).
Природа наша мати. Все, що ми маємо ми отримали від природи. Без взаємодії з природою ми нічого не можемо зробити. Природа єдина в своїй багатоликості. Природа це все, що існує. Це енергія, котра проявляє себе, в різних формах і станах. Це Шакті і Матір світу Джагадамба. Це все материнське і жіноче.
5. Просимо благословіння на практику у рідної Землі.
Ми завжди маємо бути вдячними Землі, котра прийняла і викормила нас. Цей зв’язок на все життя, це наша сила і підтримка.
6. Просимо благословіння на практику у батьків.
Через батьків ми прийшли в цей світ, через них ми отримали можливість жити. Подяка їм відкриває двері можливостей.
7. Просимо благословіння на практику у Йогинів і Махатмам (Великі Душі).
Це ті, хто йшли перед нами, вони проклали нам дорогу. Великі Душі часто роблять свою роботу незримо і не показово. Їхня жертва є неоціненною, а молитва завжди спасає світ від лиха.
8. Просимо благословіння на практику у  Майстра (Гуруджі), Учителя.
Ваш Вчитель може проявлятися у всьому. Якщо ви вмієте вчитися, багато хто може показати вам правильний шлях. Але, якщо ви матимете намір зустріти свого Майстра, то це неодмінно трапиться, і ваш Гуру стане для вас містком до самого себе, до Майстра всередині вас.
9. Просимо благословіння на практику у  Майстра в самому собі.
Ви – Майстер. Споконвічно Майстер знаходиться в середині вас самих. Ваше Серце знає про це. Майстер очікує на зустріч з Вами. Це зустріч з самим собою.
10. Вшановуємо стихію:
Земля в Муладхара чакрі;
Вода в Свастхіштхана чакрі;
Вогонь в Маніпура чакрі;
Повітря в Анахата чакрі;
Акаша в Вішудха чакрі.

…Через чотири дні прийшов Аватар Баба. У нього була дивовижна зовнішність: сім футів росту, кремезний, він носив тюрбан та володів всепроникливим поглядом. Він був вчителем Харі Баби. Хтось називав його Рамупір, хтось Автар Гірі, а хтось Аугхар Баба. Було неможливо зрозуміти, хто він по народженню – індус чи мусульманин. У нього все виходило легко та природно. Він говорив майже всіма мовами світу. Він все знав: починаючи від цін на ринках, і закінчуючи політикою. Він не оглядався на минуле, жив у теперішньому, додаючи до нього майбутнє, і завжди посміхався.

…На березі озера Мансаровар Аватар Баба звелів мені відправлятися у власну подорож. Можливо Харі Баба і хотів зупинити мене, але нічого не міг зробити. Він стояв біля нас та посміхався. Інколи дивився на гірські ріки, інколи переводив погляд на засніжені піки Гімалайських гір. Аватар Баба сказав Харі Бабі: “Відпусти його. Йому ще дуже багато потрібно зробити. Потрібно спалити минулу карму, не створювати нового, а тільки знищувати старе, дозволити проявитися своїй внутрішній цілісності.”

Зліва направо – Харі Хар Гірі (Харі Баба), Аватар Бабаджі, Сомнатх Гірі (Пайлот Баба)

…Шум дощу зливався з шумом ріки. Вдалині виднілося неясне світло, ніби там горів одинокий світильник. Я пішов на світло. Скоро я побачив тінь, яка нерухомо сиділа біля скелі. Саме звідти випромінювалося світло. Це був Аватар Баба. Коли я наблизився, то побачив, що від худого як скелет тіла випромінюється дивовижне сяйво, яке освітлює все навколо.

…Там Аватар Баба купив для мене шматок тканини та велів мені пофарбувати її в колір, який личить відлюднику. Цілий день ми гуляли ринком. Аватар Баба дуже любив посміятися. Він міг усістися серед звичайних людей та почати курити свою трубку. Своїми розмовами він смішив людей.

З книги Пайлота Баби Гімалаї говорять

Він (Махаватар Баба) сказав мені:

– Кожна подія, що відбувається в світі поглинається образом Крішни. Крішна - великий йог, і ми всі стаємо просвітленими завдяки якійсь частині цілого. Але Крішна - це йог, який поєднує в собі весь Всесвіт, все мистецтво. Для того, щоб йога стала ближче до людей він і спустився на Землю. Якщо по-справжньому зануритися у вивчення йоги, то побачиш образ Крішни.

– Крішна створює ілюзорні образи. Коли він з’єднується з майєю, то видається звичайною людиною. Все це відбувається прямо на твоїх очах і ми також були свідками цих подій. Не варто піддаватися сумнівам, адже тільки віра може показати нам істинний шлях. Ми переконувалися в цій істині багато разів. Люди вважають, що історії про Крішну – це просто казки, легенди.

Але насправді, Крішна в мистецтві йоги перевершив навіть богів. Якщо прибрати Крішну з системи йоги, то від цієї системи нічого не залишиться. Крішна – це не плід чиєїсь хворої уяви, це – вінець фантазій всього нашого світу. Від нього залежить всесвітня любов.

У любові є місце і прихильності, і уяві, і роздумів. З цього створюються емоції, а з них – почуття. Всі ми в цьому світі – втілення великої Майї. І найвищий рівень розвитку великої ілюзії, Майї – це і є Крішна. Інша сторона його образу – це його живе, земне втілення. Всі ми люди. Тому можна сказати, що всі ми подібні до Крішни, а Крішна – це не просто об'єкт нашого поклоніння. Крішна присутній у всіх фізичних формах. Форма притягує нас, і саме вона визначає наш шлях. Але всі наші шляхи, так чи інакше, зустрічаються на перехресті доріг. І для кожного з нас таке перехрестя може стати певним етапом на життєвому шляху. Крішна – це і є наш шлях.

– Роль Крішни в йозі не можна переоцінити. Ми можемо вважати його простим героєм любовної п'єси. У чому різниця між Шівою і Крішною? Один з них спокійний, а інший завжди занурений у гру. Вони – дві сторони однієї і тієї ж медалі. Вони удвох утворюють коло адвайти, доповнюють один одного. Адже якби не було гри, не існувало б і спокою. Існує певна потреба, і існує те, що її задовольняє. Це і створює обличчя нашого світу. Адже інакше ми б ні до чого не прагнули.

– Іди, моє благословення з тобою. Спробуй донести до людей звістку про справжню йогу.

З книги Пайлота Баби Гімалаї говорять

Священна батьківщина великого йога Баби Горакхнатха – Горакхпур. Тут він залишив слід своєї особистості на всіх каменях і деревах, скрізь, де він тільки був. Він отримав перемогу над смертю. В цих місцях є храм, котрий піднімається над навколишніми пустельними місцями. Навколо нього ростуть дерева і ліани, наповнюючи життям цю позбавлену життя пустелю. По красоті і пишноті цей храм не поступається багатьом палацам. Цей храм пов’язаний з історією Баби Горакхнатха і є символом його величі.

***

Істина ціль – це спокій, в якому знаходиться весь рух. Там все з’єднується разом. Цей стан, в якому все розчиняється. Є та межа, котра немає назви, але вона дає повний спокій будь-якій людині, будь-якій живій істоті. Можна сказати, що це час, або дати якусь іншу назву. Всепоглинаючий час. Він нападає на всіх, знищує всіх, але він завжди залишається в спокої. Це стан повноти, котра затягує в середину, подібно магніту, подібно до того, як повний місяць притягує до себе океанські води. Можна сказати, що він жорстокий, невблаганний, безжалісний. Але його нічим не можна задовольнити. Воно поглинає людей, богів і цілі народи. Але саме час створює весь цей Всесвіт. Адже для створення необхідно знищення. Необхідно підтримувати баланс.

Люди в цьому світі позбавлені здорового глузду і захоплені власними егоїстичними бажаннями. Вони створюють велику кількість планів, в них постійно виникають різні наміри, погані і дурні. І вони намагаються будувати своє життя, покладаючись на ці ілюзорні плани, стараючись не думати про те, що існує остання межа, котра покладе кінець всім їхнім намірам.

Немає ніякої сили, ніякого способу домовитися з цією невідворотною силою. Ця сила не проявляється напряму, але незримо присутня в кожному моменті життя. Таким же чином, як Гімалайські гори, коли-небудь, розчиняться від сили духовних практик, в які занурені відлюдники, що там живуть, так і люди, що загрузли в проблемах і задоволеннях цього світу, одного разу розчиняться в цій всепоглинаючій силі.
Весь цей проявлений світ – театр, створений часом. Смерть невблаганна, Вона не пошкодує нікого. Людина пишається своєю силою і молодістю, думаючи, що це буде вічно, і під прикриттям чинить різні непотребства. Але, як мистецьки створений цей світ! Будь-хто, хто в ньому появився, є ним зачарований і попадає в його тенета, і тільки остання межа здатна зруйнувати цю зачарованість.

Життя – це особливе мистецтво, де потрібно знати тонку грань, лінію, по якій потрібно іти. Ця лінія божественна. Ця лінія показує шлях правильному життю. Правильне, праведне життя не означає поклоніння багатству і розкошам. Це – життя, де немає егоїзму вільне від симпатій і антипатій, вільне від прив’язаностей і бажань. В цій божественній межі, про яку я говорив, знаходиться джерело майбутнього розвитку, причина майбутнього руйнування. Там – вогонь похоронного багаття, там руйнування всіх п’яти основних елементів тільки там розум може по-справжньому відпочити. Засинають органи відчуттів, нерухливим стає тонке тіло і кармічне тіло.

Для істинного йога всі мирські насолоди позбавлені привабливості. Та і яка радість може бути в цьому світі? Насправді в ньому немає ніякої радості. Весь світ був створений, щоб одного разу бути зруйнованим. Людина досягає своєї мети, досягає багатства, але несподівано помирає. Тоді стають марними всі зусилля, всі переживання цієї людини. Всі задоволення цього світу мають тимчасовий характер. І ці мирські радості створені для того, щоб зробити людину ще більш нещасною. Але не дивлячись на то, що люди знають про це, все одно попадають в тенета цієї великої ілюзії, в тенета майї.

Чому відбувається цей безкінечний кругообіг народження і смерті, щастя і нещастя? Яка ціль виникнення цього фізичного тіла? Перестань турбуватися про те, залишиться воно з тобою чи щезне. Саме тоді ти досягнеш своєї цілі. Істина радість життя – це присвятити весь свій час і думки якомусь заняттю і повністю зануритися в нього. Адже нам дано дуже багато різних засобів, за допомогою яких ми можемо зробити своє життя прекрасним.

***

З вуст безсмертного йога Баби Горакхнатха полилися слова:
– Спочатку помри! А потім знову живи! Не потрібно придумувати нічого нового! Забудь про традиції! Убий самого себе! Тільки померши можеш отримати нове життя. Саме в цьому і є справжнє блаженство. Вище блаженство! Там немає ума, розуму і міркувань, немає тіла і оточуючого світу, ні народження ні смерті, ні тебе ні мене, тільки чисте блаженство!

Я розчинився в тобі, а ти в мені. Для того, щоб ввійти в світ єдиного потрібно залишити двоякість.
Ми можемо з’єднатися з цим тлінним світом тільки тоді, коли порвемо тенета ілюзій, майї, в який ми перебуваємо. Те, що порвано вже не з’єднати. Нитка вже не буде такою, як раніше, на ній появляться вузлики. В одному місці ти зламався, а в іншому – знову з’єднався. Це означає – померти, і померши отримати нове життя. Тебе, як квітку, вже зірвали з гілки в саду цього світу. Тепер ти мусиш з’єднатися з самим собою. Це і є істинне життя!

Горакхнатх сказав:
– Капіл, будь-яке своє рішення приймай незалежно від того, що диктує тобі суспільство. Тут немає ніяких традицій і упереджень. Тут немає ні сім’ї ні суспільства. Тут немає ні начальників ні підлеглих. Тут немає творення, тільки руйнування, тому не починай створювати знову, зупинись на деякий час. Проведи лінію зупинки. І в своєму житті завжди перебувай в повному спокої. Немає нічого: ні бажань, ні звільнення, ні Всевишнього. Просто продовжуй іти, а все інше нехай іде своєю дорогою. Головне, не зупиняйся і відпочивай всередині кожної дії.

Тільки я знаю: даю я тобі щось чи забираю. Ти і я. Я і ти. Коли ми відділені один від одного, тоді і виникають ці поняття – давати і брати. А якщо обидва єдині, то хто тоді віддає, а хто отримує? Ту все з’єднується в одне. Ти підеш і я піду. Є я, тому існуєш і ти, є ти, тому існую і я. Як існує річка і існує вода в цій річці. Адже річка існує завдяки воді, а вода завдяки річці. Якщо немає одного з них, то немає нікого. Залишається тільки безводна пустеля.

З книги Пайлота Баби Гімалаї говорять

Харі Баба посміхався. Я відчув сором, але тут Харі Баба ривком зняв з себе весь одяг і жбурнув його на підлогу. Харі Баба говорив:
– Це думки і емоції вдягаються в різноманітний одяг. Саме думки приводять до прив’язаностей. Саме думки розповідають нам про життя і смерть. Вивчення зовнішнього і внутрішнього світу – це теж звичайна думка. Все народжується від наших думок – старість і молодість, чоловік ти чи жінка, сором, любов, співчуття. В будь-якій дії головну роль відіграють думки. Ти повинен опанувати свої думки. Ти і чоловік, ти і жінка, ти і суспільство, ти і нація. Якщо ти відчуваєш сором перед обличчям нації, перед суспільством, перед жінкою, то ти мусиш змінити свій спосіб мислення. Згадай камінь, котрий зовсім недавно передавав тобі безмовне послання. Адже це теж був ти. Незважаючи на те, що камінь мовчав, він зумів вплинути на тебе своїми ідеями, тому, що це теж були твої власні думки. Це були твої власні думки, донесені до тебе за допомогою каменя. Ти сам перебуваєш в двох світах: матеріальному і духовному. В тобі є і жіноче, в тобі є і чоловіче.

Тобі прийдеться піднятися на засніжені вершини і запитатися у них, в чому полягає твоя власна істина. Тобі прийдеться стати течією річки, разом з потоком піднятися вверх і спрямуватися вниз, отримувати удари від валунів і дрібного каміння. Тобі прийдеться стати деревом, що терпеливо переносить і зливу і грозу. Ти маєш стати твариною, що втікає від переслідування. Ти маєш стати хижаком, що переслідує свою жертву. Ти маєш стати куртизанкою, що очікує свого клієнта. Ти маєш стати вірним і залежним, як собака, відчайдушним, як злодій, гордовитим, як цар. Тобі прийдеться уподібнитися до тварини, що біжить від смертельної небезпеки, і саме в такий спосіб усвідомити цінність життя. Тільки тоді з тебе щось може вийти. Адже справжній аскет п’є воду на будь-якому гхаті і спонукає до цього інших. У всіх цих ситуаціях саме твої думки будуть спонукати тебе до дії. Ти оголений, але це ніщо інше, як твої власні думки. Нехай суспільство стверджує зворотне – що ти не можеш бути оголеним. Весь світ не носить одягу. Все знаходиться виключно в твоїх думках: розвиток і руйнування, перемога і поразка, почуття і емоції. Всі знання світу є саме в цьому фактові. Ось візьми свій одяг, одягнися і подивися на цей світ. Подивись на себе, чи змінився ти. Чи змінилося то, що було в самому центрі, в самій серцевині або будь-де ще?

Харі Бабаджі благословляє свого учня Сомнатх Гірі (Пайлот Баба)

Цей світ – ілюзія, Майя. Матеріальний світ занурений в матерію. Людина думає тільки про матеріальне – вона сама відкриває двері до власної загибелі. Людина зо всіх сил руйнує природу, керуючись тільки міркуваннями власної зручності. Людина постійно шукає щось нове, сама собі кидає виклик. Останні досягнення науки і техніки заставляють людину повірити в свою велич. Але при цьому людина забуває про самого себе, забуває про свою справжню природу.

Людина повністю залежить від машин і техніки. Але ж людина може отримати щось тільки тоді, коли буде шукати істину в самому собі, вб’є себе колишнього для нового життя. В іншому випадку п’ять елементів знищать це смертне тіло. Якщо людина з допомогою йоги зробить своє тіло безсмертним, то душі не прийдеться багато разів міняти своє місцезнаходження, змінюючи власне тіло. Адже життя знаходиться в фізичному тілі. Із-за різних вчинків, поганих чи хороших, утворюється погана чи хороша карма. Якщо людина повністю залишить утворення кармінних частинок – самскар, то зможе звільнитися і стати незалежною. Адже це і є істина ціль кожної людини. Але в сучасному світі людина часто попадає в тенета майї, і із-за цього потік її думок постійно змінюється в залежності від світу, що оточує людину. Тому людина часто знаходиться в нерішучості. Вона сама не знає, що робити, і що буде з нею завтра. Вона будує свої життя на надіях і домислах. Людина обмежена суспільством і обставинами різного характеру, але мріє звільнитися. Однак безладний потік думок заважає їй це зробити.

Зліва направо – Аватар Бабаджі (гуру Харі Баби), Харі Хар Гірі (Харі Баба),  Сомнатх Гірі (Пайлот Баба)

Ти також помилявся, а я завжди намагався вказати тобі дорогу. Я приходив до тебе в кожен критичний момент твого життя, освіжав твої спогади, знищував минулу карму, освітлював твій шлях. Пояснював тобі все, що з тобою відбувається. Сьогодні ти заглибився в самого себе, тому, що безсмертні слова Горакхнатха Баби показали тобі правильний шлях. Знаходячись поряд з цією величною людиною ти зможеш задуматися про себе і про те, на якому щаблі духовного розвитку ти знаходишся. Цей великий йогин тільки інколи ось так приходить до людей. Він приходить до тих, у кого дуже хороша карма, або до тих, з ким він пов'язаний своїм минулим народженням. Це і до тебе відноситься: у тебе дуже хороша карма, і ти був пов'язаний з Бабою в своїх минулих народженнях. Баба Горакхнатх чекав тут твоєї появи і спонукав мене піти та привести тебе до нього. Людська душа оселяється в фізичному тілі, щоб відпрацювати карму. Існує вчитель, гуру, той, хто показує їй шлях, і він сам знаходить собі учнів з допомогою своїх божественних здібностей. Поки учень не досягне просвітлення, поки не звільниться від вантажу власних думок, цей зв'язок буде існувати.

Минуле і майбутнє – це бездонний океан, вони знаходяться в вічному русі. В них немає ні початку ні кінця. Теперішнє – це струмочок, котрий витікає із минулого і губиться в майбутньому. Але ти не повинен губитися разом з ним, не повинен тонути. Твоя задача – бути разом з потоком. Посеред вічного руху ти повинен залишатися незворушним, як Гімалаї, стійким, як гора Сумеру.

З книги Пайлота Баби Гімалаї говорять

Харі Хар Гірі (Харі Баба Джі)

З усіх великих істин найбільша – гуманізм, істина спрямована на вдосконалення природи людини. Саме вона швидше за все наближає нас до Всевишнього, до Параматми. Саме це і можна назвати справжньою йогою. Йога – це істина, яка допомагає людині пізнати її на власному досвіді, наблизитися до самого себе і досягти просвітлення.

***

Дія має намір, і має зовнішній прояв наміру. За допомогою наміру час допомагає проявитися індивідуальності. Висвітлюється індивідуальна свідомість, вона усвідомлює сама себе і прагне до самовираження. Це і є проявлений світ, світ живих істот, це і є сам Бог. Цей процес дає відчуття сили, наближає нас до тонкого світу. Наближає нас до безмежного. Якщо людина починає усвідомлювати, що таке матеріальний світ, що таке життя і що таке майя, велика ілюзія, то така людина стає особливою. Це і є справжня йога – це справжнє єднання між людиною і природою, дією і часом, духовністю і ілюзією, наміром і його втіленням.

***

Всі фізичні тіла мають центр тяжіння, навколо якого вони обертаються або просто притягуються, будучи в нерухомості. Цей центр і є Шіва, який проявляє себе то в своєму образі, то в образі Шакті, коли на час віддаляється від центру, а іноді повертається назад. Це і є Бог, Брахма, Аллах.

В безмежності існує центр. Тонке проявляє свою активність в безмежному. Існують час і дія, розум і рух. Саме в русі проявляється свідомість.

Кожна клітина, кожна частина в природі одухотворена. Скрізь присутній Шіва, кожна річ має в собі Брахму. В кожній речі ви знайдете Аллаха, побачите, що Всевишній управляє, навіть, найдрібнішою частинкою. Кожне матеріальне проявлення одухотворене, воно має власну свідомість. В явищах матеріального світу проявлено, як духовне начало (Шива), так і енергія (Шакті). Те саме можна сказати і про людину. Кожна людина – це Шіва, Брахма, Аллах, Всевишній. Саме в людині присутній Шіва, саме через людину проявляється божественна енергія, Шакті.

***

Пізнання свого істинного "Я" наближає нас до розуміння істини, яка проявляється на зовнішньому плані, перетворюючись в слова і звуки. Вимовлені, або записані, слова виражають цю істину в проявленій формі. Таким чином людина може донести цю істину до інших людей. Але слова, написані або висловлені, залежать від часу і ситуації, коли вони були висловлені або написані. Ось чому істина однієї людини не може стати істиною іншої людини, якщо тільки вона не виходила з самого центру, якщо тільки вища істина не обрала ту людину, як свій власний рупор.

***

Всі живі істоти мають власне тіло. Кожне тіло займає певне положення в просторі, знаходиться в певному стані, рухається певним способом, з певною швидкістю і прагне до самопізнання. Тіло для всіх живих істот є інструментом пізнання оточуючого світу, ситуацій, отримання досвіду і самовираження. Саме за допомогою тіла можна усвідомити матерію і свідомість. За допомогою тіла ми пізнаємо різницю між темрявою і світлом.

Якщо немає фізичного тіла, то для нього нічого не існує. Немає ні його самого, ні оточуючого світу, ні Космосу, ні Бога. Якщо є тіло, то є його центр, є внутрішня сутність, є розвиток. Якщо є тіло, то також функціонують органи відчуттів. Коли ці процеси є в активності, то людина сприймає оточуючий світ, усвідомлює свій власний центр тяжіння. Саме так світ живих істот пізнає Бога.

Тіло купається в хвилях відчуттів і емоцій. Занурюється в свій внутрішній світ. Тіло функціонує: бачить, чує, читає, пише, відчуває. Цей досвід сприймається, як переживання пізнання зовнішнього світу.
Людина знаходиться в обох станах. Її думки перебувають в тонких формах, в словах, намірах і в вираженні намірів. Все, що зв’язано з людиною, будується на цій основі: його минуле, теперішнє і майбутнє.
В минулому, теперішнє і майбутнє тіло відграє дуже важливу роль. За допомогою фізичного тіла людина усвідомлює ці три стани. Якщо є тіло, то є і все, якщо тіла немає, немає нічого. Я говорю це вам виходячи з власного досвіду. Я знаю, що це таке – знаходитися поза межами власного тіла, і що таке – бути присутнім у власному тілі. Я також знайомий з такими станом, коли повністю відходиш у внутрішній світ. Якщо людина не присутня в одночасно в обох світах – зовнішньому і внутрішньому – то нічого немає. Адже людині саме тоді належить цілий світ, коли у нього є знання. Досягнути стану максимальної усвідомленості – це і є наблизитися до просвітлення. Саме того, хто досяг цього стану, можна назвати духовною людиною.

***

Саме тоді і відбудеться справжня йога, з'єднання в рамках творіння – від найтоншого до безмежного і від безмежного до найтоншого.
... Адже інструмент пошуків людини – фізичне тіло. В якій би сфері діяльності людина не трудилася без істинного з'єднання, без істинної йоги, у нього нічого не вийде – він не зможе зрозуміти ні навколишній світ, ні самого себе.

З книги Пайлота Баби Гімалаї говорять