Як хороший та довговічний будинок починається з фундаменту, так і Яма-Ніяма мусить бути в основі будь-яких практик. Принципи Ями і Ніями ні в якому разі не можна нехтувати. Самі по собі вони є дуже могутніми. Коли вони приходять у життя практикуючого, то розкривають і розвивають приховані сили нашої вищої природи і нашого ума.

ЯМА (смерть)

Яма – це обмеження, що стосуються нашої діяльності і певної активності розуму.

1. Ахімса (ненасильство). Означає не вбивство, або ненасильство. Це перше і дуже важливе правило стосується не тільки фізичного вбивства будь-якої живої істоти, а й думок про шкоду чи посилання негативних вібрацій стосовно всякого прояву життя. Дотримання ахімси дає велику силу, коли наша ахімса стає досконалою, то це ніби наш щит від негативно впливу зовні. Сила ахімси може захистити нас від непередбачуваного лиха, від негативних емоцій і чужорідних вібрації. Якщо розвивати в собі ахімсу, контролюючи бурхливу фантазію та емоції, то наш ум стає дуже потужним і здатним до досягнення поставлених цілей, адже ніхто не може нашкодити такій людині, котра перемогла свої лихі схильності.

2. Сатья (правдивість). Коли ум виявлений він перестає брехати. В першу чергу треба не брехати самому собі. Людина часто живе в ілюзії і брехні котру сама для себе створила, і слова такої людини не мають сили. Якщо людина позбавиться від брехні самому собі, то життя кардинально зміниться. У правдивої людини збільшується сила слова і сила думки, санкальпа такої людини стає неймовірно сильною, і що б не було сказано такою людиною, то це мусить статися.

3. Астея (не вкради). Це правило стосується не тільки присвоєння чужого майна чи речей. Воно іде набагато далі і має відношення до всього що оточує людину. Людина часто бере те що їй не належить і навіть не підозрює про це. Людина бездумно використовує природу для власного збагачення і торжества "его". Астея – це вдоволення тим, що нам потрібно і що нам посилає простір, а не те, що хоче ненаситний людський розум. Це стосується не тільки матеріальних речей. Емоційний голод часто штовхає закохану людину на неадекватну поведінку постійно щось вимагаючи від об’єкта свого поклоніння. Вдоволена собою людина ніколи нічого не просить і не вимагає, тому все необхідне само приходить до такої людини.

4. Брахмачар’я (стриманість). Велика енергія приходить, якщо дотримуватися стриманості у своїх емоціях і сексуальній поведінці. І це правило в першу чергу стосується ментального контролю і контролю своїх фантазій та уяви. Цнотливість робить нас подібними до дітей, а дітям відкриті всі шляхи, і тоді все є можливим. Санкальпа (сила думки) та вікальпа (сила уяви) неймовірно могутні у того хто контролює свої пристрасті. Не можливо отримати щастя в бурхливому потоці неконтрольованих пристрастей.

5. Апаріграха (не накопичення). Страх штовхає людину до надмірностей, але ж ми нічим насправді не володіємо, навіть власним тілом. Для того щоб зробити вдих, необхідно видихнути повітря, коли ми не відпустимо щось, то нове не може прийти до нас. Ті, хто відпустили все, володіють цілим світом, адже вони завжди відкриті до будь-яких речей в цьому світі. Коли ви навчитеся відпускати, то ви навчитеся і приймати. Часто людина тримається за те, що їй давно уже не потрібно. Видихніть і вдих трапиться автоматично, видихніть і життя прийде і прийде любов.

НІЯМА (відродження, воскресіння)

Ніяма (відродження) – це те, що слід робити і розвивати у собі.

Біль і радість, перемоги і поразки, здобутки і втрати, всі ці іпари протилежностей супроводжують нас потрясаючи всю нашу природу. Хтивість і бажання заставляють рухатися по замкненому колу. В усіх християнських школах говорять, що гріховність – причина усіх проблем, а ліки, то є сповідь і покаяння. Багато людей ходить до сповіді, але гріхів не меншає. Визнаючи себе грішником сповідник намагається здолати гріховність, і це схоже на людину, яка хоче підняти палку на якій стоїть (як це в неї виходить не важко здогадатися). Не можливо підняти гріх стоячи на ньому і визнаючи себе грішником. Необхідно відійти в сторону і уявивши себе праведником стати ним. Сповідь потрібна для того, щоб очистити канали, по яких під час причастя у вигляді вина-крові та хліба-тіла має потекти Вода Господня, відтворюючи нашу істину природу Дітей Божих.

1. Шауча (чистота). Як добра господиня слідкує за тим щоб у будинку було прибрано і чисто, так і йогин мусить дотримуватися правил чистоти відносно своїх тіл. Кожного дня ми чистимо своє фізичне тіло від зовнішнього і внутрішнього бруду, так й інша наша природа потребує подібних процедур. Є, наприклад, інформаційний бруд що іде з різних джерел. Чужі ідеї та думки намагаються проникнути та захопити нашу увагу. Підтримуючи у чистоті наше тіло ми оберігаємо себе від вірусів і бактерій. Підтримуючи наш розум у чистоті ми оберігаємо від вірусів чужорідних мислеформ нашу тонку природу і наше життя. Жити не своїм життям небезпечно.

2. Сантоша (вдоволеність). Цей стан притаманний духовно зрілим людям. Є люди які постійно невдоволені: погодою, роботою, сусідами, владою, невдоволені самі собою. Коли людина вдоволена, то вона щаслива. Всі хочуть бути щасливими і це є нормально, адже божественному властива Ананда (блаженство). Бог абсолютно вдоволений, блаженство відходить від Його самого, тому, що Він є всяка повнота і Він ні в чому немає потреби. Люди теж хочуть відчувати повноту, але часто реалізовують це через зовнішнє збагачення. Їхні дії проявляються як неконтрольоване і безумне накопичення грошей, матеріальних цінностей, бажання влади та слави теж є спроба відчути наповненість. Але наповненість – це стан внутрішній і вдовільнити його можна тільки з середини. Святі, маючи мінімальну кількість матеріальних речей, були взірцем вдоволеності і блаженства. Шукайте перш за все Царство Боже і всі інші потреби будуть задоволені разом з Ним – говорив Христос. Також він казав, що Царство Боже всередині нас. Ті, хто реалізував ці слова були і є справжніми володарями світу, їхня влада і багатство завжди є повними. Радість притягує радість, любов притягує любов. Отож, якщо будете вдоволені, то притягнете до себе все те, що вам необхідно. Також уникайте товариства людей котрі постійно проявляють невдоволеність. І навпаки – шукайте контакту з людьми що можуть дати вам позитив. Оточення це дуже важливо. Негативна інформація, яка запускається в суспільство створює егрегор, котрий потім працює сам на себе, створюючи все нові і нові форми свого вираження. Поширюючи негативну інформацію ми працюємо на цей егрегор. Кожен мусить сам визначитися як йому поводитися. Історія людства – це реальність з якою можна і потрібно працювати.

3. Тапас (аскеза, тепло, жар). Слово тапас походить від кореня "тап" – горіти. У всьому є тапас. Енергія тапасу дозволяє курці висидіти з яйця курча. Енергія тапасу дозволяє реалізувати задумане. Будь-яка практика може бути тапасом. Вогонь тапасу може переплавити всю нашу природу. Тапас породжується від регулярної практики і концентрації. Коли розум, що направлений всередину запалює тонкі вогні тапасу, то починається рух однонаправлених енергій. Сила думки і уяви збільшується і може розвинутися до здатності робити неймовірні речі. І коли ця Сила направлена до центру, до душі, то може розкрити нашу божественність і привести до безсмертя.

4. Свадгья (самопізнання). Слово, котре визначає це поняття перекладається як "вивчення". Але слово "сва" перекладається як "свій", тому свадгья означає самовивчення або вивчення чи пізнання свого "Я". Можна вивчати священні писання і в такий спосіб наблизитись до пізнання, але писання не мають в собі абсолютної істини. Тільки пізнання самого себе може привести до правди та істини. Пізнаючи себе ми пізнаємо свою божественність і божественність всього, що нас оточує.

5. Ішвара пранідхана (відданість Господу). Ішвара – це Господь на санскриті. Відро з водою не може бути океаном. Але коли занурити відро з водою у океан, то вода у відрі стає океаном.  Коли ми занурені у Господа (Ішвару), то ми стаємо Океаном. Ми – Океан. Треба пам’ятати про це. Основна ціль йоги може бути досягнута коли розум направлений на вищу ціль.

Щастя…! Таке бажане і таке примарне: ми чекаємо його, ми працюємо на нього, так часто бажаємо його іншим і не так часто замислюємося над тим, що воно таке по своїй суті. Щастя – не абсолютна величина, у кожного це поняття має різне тлумачення, воно в першу чергу залежить від нашого бачення самих себе, від нашого бачення світу та світогляду. Ми є те, ким ми себе бачимо і щастя для кожного з нас є різним.

В пошуках щастя людина може перетнути океан, залізти на найвищі гори у світі, зробити ряд безглуздих і не безглуздих вчинків, наприклад: заробити мільйон доларів і все життя жити як скнара, будучи добровільним рабом самого себе. В надії на щастя ми відправляємося на пошуки своєї "половинки": отак шукаємо, шукаємо, щось знаходимо, якийсь час …, а потім, коли все-таки до нас доходить – знову шукаємо, шукаємо… В таких пошуках і чеканнях проходить майже все життя, виключаючи ті миті, коли все-таки щось по-справжньому відчуваємо.

Критерії щастя, для зручності, сформовані суспільством, так би мовити "розжували та й в рот поклали", а тих, хто може бути щасливим по-своєму, навіть намагаються вигнати зі свого стада, щоб не дай Боже нічого зайвого не трапилося, не вийшов збій у програмі загальноприйнятого щастя. Інколи знаходяться і такі, котрі за щастям стають навіть у чергу, тут напевно спрацьовує рефлекс, якщо черга, то річ, яку купують, має бути хорошою і навіть, якщо і не так, то все одно має бути так, бо ж гроші заплачені. Людина боїться бути ошуканою відсутністю щастя. Цей страх неабияк сковує. Він не дає можливості енергії нормально протікати по каналах, це щось подібне до руки чи ноги, коли вона затерпає.

Є одна історія зі священних писань індійської культури. В ній Індра, цар напівбогів, був проклятий на те, щоб народитися в тілі свині й прожити в ньому сто років. Коли термін прокляття добіг свого кінця, Індрі можна було б повертатися назад на райські планети, але Індра чомусь не поспішав. Напівбоги надзвичайно стурбувалися такою неадекватною поведінкою Індри, адже тривала відсутність їхнього царя може викликати хаос у Всесвіті. Порадившись, напівбоги відправили делегацію до Індри, щоб нагадати про закінчення прокляття, і закликати до виконання обов'язку покладеного на царя. Делегація вернулася ні з чим. Індра не тільки відмовився, а навіть сказав, що не знає про кого вони йому тут говорять. Він не знає ніякого Індру, а сам Він – кабан і живе зі своєю дружиною-свинею та дітьми-поросятами. Тут напівбоги серйозно занепокоїлися, і знову, порадившись, постановили: роздерти свиняче тіло, в якому перебував Індра, та в такий спосіб випустити Індру з клітки матеріальної форми. Коли вони здійснили свій задум, Індра вийшовши з тіла свині звернувся до напівбогів: "Друзі, мені приснився страшний сон. Мені снилося, що Я – свиня: маю сім'ю, поросят, живу по свинячим законам, і мало того – хочу щоб весь світ жив по-свинськи, як Я."

Історія Індри, подібно грі Сил, розігрується на тонкому рівні в кожному з нас. Кожна людина дорівнює Всесвіту, а щастя зазвичай бачить подібно до Індри, коли він бувши царем напівбогів, в наслідок прокляття, на якийсь час бачив себе свинею. Щастя Індри-свині вимірювалося свинячими радощами, хоча його космічний статус дозволяв бачити набагато більше. Отож, ми є те, ким себе бачимо!

Критерії щастя змодельовані середовищем в якому ми народилися і живемо, а наша можливість впливати на ці процеси, як правило, зводиться до вибору можливих варіантів в межах моделей котрі пропонує суспільство. Чи є вихід з цієї "матриці"? Так! Вихід є завжди. Але це щось подібне до того, як написано у "Ваджра-сутра параміті", де ставиться запитання: "Чи можна сказати, що хтось досягнув стану Будди? Ні, тому, що стан Будди – це відсутність "его", і не має вже того, про кого можна сказати, що він досягнув стану Будди." Простіше кажучи, щоб вийти з матриці, потрібно вийти за межі людської природи, подібно до Індри, що вийшов з тіла свині.

На місці читача, авторові цієї статті я б поставив логічне запитання: "Що ж ти від нас хочеш?" А хочу я показати знайомі для нас речі з іншого боку. Показати інший бік реальності. Розламати шкарлупу яйця з середини і вийти в інший, набагато більший та з іншими можливостями простір. Дехто називає це транссерфінгом реальності, буддисти називають – "вступити в потік", у християн до цього теж є свої слова і не важливо, хто і як би про це говорив, суть залишається тією ж самою."

Кожен хоче бути незалежним, кожен хоче відчувати себе індивідуумом, знайти свій неповторний образ, самоствердитися. Доки існує відособлена істота, доти буде існувати це непереборне прагнення виділитися з маси: зайняти краще, вище, зручніше положення; віддалитися від і піднятися над тим, що є органічною частинкою нас самих, над тим, що нас породило, над тим, що кормить і поїть нас, без чого ми б не мали те, що треба самостверджувати – над людьми, над суспільством. Бажання виділитися не є чимось таким, що треба засуджувати, навпаки, воно є рушійною силою суспільства. Ця динамічна, потужна сила спрямована на покращення, на вдосконалення, на еволюцію. Тому ті, хто йде попереду, є взірцем для інших, і всі вони разом являють собою суспільство, яке називається нацією, расою, людством.

Суспільство є цілісний організм. І як кожен організм, суспільство, має перерозподіл функцій між окремими його частинами чи органами. В суспільстві є та її частина, що виконує функцію голови, той клас, що відповідає за здоров'я нації, за її стан, за мораль, за порядок, адже все від голови. Суспільством рухає еліта.

Від кого залежить нормальна робота цієї надважливої частини організму суспільства? Це - брахмани (моральна, духовна, інтелектуальна еліта суспільства). Брахманами є та частина суспільства, котра задає основну тональність, і це не тільки ті, що інколи хочуть назвати себе посередником між Богом і людьми. Тут я не говорю за якусь конкретну релігійну течію чи конфесію, я говорю за брахманів як про духовну аристократію, котра визначає правила гри: світогляд, ідеологію, мораль, визначає пріоритети та розставляє акценти. Все це є природна функція для брахманів. Від них ідуть імпульси в суспільство, так само, як головний мозок посилаючи сигнали здійснює управління тілом. І на превеликий жаль, за останніх 100 років існування українців наша еліта нещадно нищилася, і врешті-решт призвівши до того, що ми маємо.

Однак не можна все звалювати на інших, в певній мірі відповідальність на кожному з нас. Не треба далеко ходити, адже перевірка на "вшивість" може чекати нас всюди, починаючи від проїзду в громадському транспорті і до … ну навіть самих несподіваних ситуацій, коли і не думаємо щось запідозрити, ну от хоча б в інтимних стосунках. Так-так, саме в цій царині по-справжньому проявляється людина, а чому ж бо це так приховується, навіть інколи від самого себе. В Дхаммападі написано: "Чужі вади людина розвіює як полову, а свої приховує, як професійний шулер нещасливу карту". Отож бо, пропоную відкинути страх та подивитися на проблему, подивитися на самих себе й улюблене українське "чого ми такі бідні – бо дурні, чого ми такі дурні – бо бідні " бачити в першу чергу у собі, а не у сусідському оці.

В кожному з нас, в тій чи іншій мірі, проявляються брахманічні функції. Наприклад: батько дітей і чоловік дружини в сім'ї теж ніби виконує функції брахмана. А чи виконує? А чи тільки вимагає це від інших? Ми всі відповідальні за те, що робиться в світі. Ми не можемо ухвалювати рішення в парламенті, але ми відповідальні за якість наших думок, адже таким чином ми формуємо середовище з якого вийдуть ті, хто буде все-таки приймати важливі державні рішення. Влада – це той самий народ. І ті люди, що біля керма, теж продукт сформований суспільством; суспільство їх породило, "а тепер їжте хоч повилазьте".

Людина зрозуміла силу свого розуму, але не зрозуміла самого себе, не зрозуміла свою душу. Коли розум керує ситуацією, то людина постійно прагне щось отримати тільки для себе і при цьому не особливо переймаючись тим, які наслідки для людей і для природи буде мати її діяльність.

Але природа мудріша за нас! Вона не робить насилля над собою. Вона – вічна. Її існування є постійне перетікання однієї форми в іншу, тобто рух. Вона самодостатня і тому здатна до самовідтворення, до регенерації. Головне не заважати їй в цьому. Допомагаючи природі ми допомагаємо собі, адже ми є її частинка, без природи не буде й нас. Своїми думками, своїми вчинками кожен може стати брахманом. Щоб стати великим не потрібно штурмувати якісь вершини – просто треба змінити свої думки!