Час – причина всіх змін. З часом все змінюється. Але ми можемо використовувати час для змін, а не змінюватись з часом. Ми можемо скористатись цією великою можливістю і навіть отримати звільнення від обмежень що накладає час.

Час дуже важливий. Час – це життя. З часом деякі речі стають цінними, також з часом деякі речі втрачають свою цінність. Деяких людей час підіймає, а деяких, навпаки, опускає. Як вогонь перетворює все на попіл, так і час трансформує все у цьому світі. Все, за що тримається ум людини, буде поглинуто часом.

Страх – вічний супутник людини на дорозі життя. Страх і ум невіддільні один від одного. Страх – це ум, і навіть можна сказати, що ці два слова означають одне. Садху і йогі ідуть за межі ума, ідуть за межі страху. Попіл, котрим вони намащують своє тіло, є символом відречення від того, що не є справжньою божественною природою душі. У людини є страх перед майбутнім, страх через зміни. Людина всіляко уникає теми часу. Тільки ті, хто покрили себе попелом не мають страху перед майбутнім, вони живуть в теперішньому. Люди соціуму живуть для майбутнього і живуть майбутнім, але майбутнє ніколи не приходить. Майбутнє завжди залишається недосяжним. Не живучи в теперішньому втрачається і теперішнє і майбутнє.

Можна використовувати час для змін, а не змінюватись з часом. Час може як знецінити щось, так і навпаки. Якщо є намір, то час – це можливість. Інколи, щоб рухатись далі треба зупинитися. Щоб продовжувати жити – померти та йти не озираючись.

Любов – це найкоротший шлях на якому немає втрат і поразок. Любов здатна на неймовірні речі, що недосяжні навіть для сильних. Любов прокладає дорогу до центру нашого існування. Але любов треба знайти, і це те саме, що знайти себе. Це приховано глибоко всередині нас. Любов – це не ум. Ум боїться і сумнівається, а любов здатна привнести в життя великий спокій і рівновагу. Любов не боїться змін.

Коли любов, серце і великий намір  зустрічаються, то трапляється можливість зробити крок за межі ума, за межі страху в реальність існування, і це не майбутнє і не минуле, а постійне тепер. Тоді час на нашому боці. Тоді все на нашому боці. Тоді нічого немає неможливого. Це є самадхі, що перемагає смерть.