Енергії людини цілком достатньо для того, щоб забезпечити світлом велике місто на зразок Києва. Але неможливість полягає в тому, що ця енергія має вигляд хаотичного руху електронів у незарядженому провідникові.
Електричний струм – це впорядкований рух заряджених частинок. У провіднику, в якому немає струму, вектори напрямку енергій заряджених частинок не однонаправлені. Такий хаотичний рух частинок призводить до того, що стрілка приладу при вимірюванні сили струму не може зрушити з мертвого місця. Отже, по аналогії з провідником, людина теж не може зрушити з мертвого місця, якщо не впорядкує і не однонаправить свої енергії.
Кожної миті на поверхні нашої свідомості виникає безліч думок. Цілий світ є в середині нас і в цьому світі відбувається постійна гра стихій. Біль і радість, перемоги й поразки, здобутки та втрати – постійні супутники людини, що потрясають всю її природу. І так, рухаючись від однієї крайнощі до іншої, розум змушує свого власника кружляти по колу. В Бгагавад-Гіті написано, що розум – друг і ворог людини. Для того, хто підкорив свій розум він є найкращим другом, і найзапеклішим ворогом є розум для того, хто втратив контроль над ним. Сила розуму велика. І якщо ця сила не керована, якщо вона не згармонізована і не однонаправлена, то людина не те, що не забезпечить світлом Київ, а навіть не засвітить й ліхтарик власної природи .
Шак'ямуні Будда запитався у свого учня: "О Субхуті, скажи, чи можна назвати людину великим воїном, якщо він переміг по тисячу суперників у тисячі битв?" "Так. Можна назвати такого воїна великим" – відповів учень вчителеві. На що Будда промовив наступні слова: "О Субхуті, кажу тобі, що той, хто переміг самого себе, приборкавши свій розум – більший воїн!" Далі в Дхаммападі Шак'ямуні Будда ніби повторює сказане Субхуті: "Благородні сінхські скакуни, великі слони, смиренні мули – благо, але кращий за них той, хто приборкав себе. Бо з цими тваринами не досягнути того краю, в який може потрапити той, хто приборкав себе практикою і безпристрасністю."
Велика сила прихована в контролі над розумом. "Бо по-правді кажу вам, що коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне і горі оцій скажете – перейди звідси туди то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!" – промовив Великий Йогі. Віра – це здатність тривалий час утримувати певний образ у своїй уяві. Можна навіть сказати, що віра це дисципліна розуму. Йогини цю силу волі і уяви називають Крія-Шакті. Ця сила може повністю впорядкувати частинки нашого провідника і зробити нас божественними.
Крія-Шакті розвивається і зміцнюється регулярною практикою. Слово регулярною має ключове значення. Йогини приділяють цьому особливу увагу. Регулярність є потрібною умовою, яка упорядкує наше життя. Коли ритм встановлений, то енергії життя разом з матерією свідомості стають однонаправленими, схожими на провідник по якому протікає електричний струм.
Дихання і ментальні процеси тісно пов’язані між собою. Те, що відбувається у внутрішньому світі людини має свій відбиток в процесах дихання: частота, глибина дихання і т.д. Уявіть, як дихає людина, коли гнівається, і як дихає, коли їй приємно і спокійно. Також є й зворотній зв'язок між диханням і розумом. Тобто, контролюючи дихання можна контролювати процеси в нашому внутрішньому світі. Та частина йоги, яка займається цим питанням називається – пранаяма. Пранаяма може привести практикуючого до самадхі. Це є вища форма йоги.
Регулярна практика може повністю взяти під контроль ум. Тоді ум стає знаряддям в наших руках. А коли це трапиться, тоді мерщій до Києва – треба ж комусь його освітлювати…!!!
