Безцінний дар – людське життя. Без наших батьків не було б нас. Наша подяка їм і повага. Так само, як для народження нового життя потрібно двоє, так і для народження вищої природи потрібен Гуру і учень. Без Гуру, так само, як без наших батьків не було б нас. Присутність Гуру в нашому житті – велика вдача. Благословення Гуру немає терміну давності, і, як промінь Сонця пронизує темряву, благословення здатне пройти через товщу тисячоліть і багатьох втілень.
"Ви всі великі душі. Ми всі великі душі" – завжди говорить Девгуру Пайлот Бабаджі. Кожен з нас є Будда, Христос, Крішна. Кожен з нас є Океан, в якому Будда, Христос чи Крішна є тільки хвилями на його поверхні, а ми – Океан. Ми є не що інше, як Океан. Не потрібно думати, що ми є щось відмінне від цього Океану. Збагнути свою велич – це означає стати дуже і дуже тихим. Адже коли ми стаємо тихими, то хвилі на поверхні заспокоюються і Океан проявляється. Все, що ми про себе думаємо не є нами. Сьогодні ми думаємо про себе одне, а завтра наша думка змінюється і виникає нова хвиля, а за нею наступна – цим хвилям немає кінця і краю. Перестаньте бути хвилями і ви станете Океаном.
Все, що нам потрібно є в нас самих. Гуру знаходиться в нас. Гуру, як ззовні так і всередині нас. Коли хвилі втихомирюються – це стає очевидним і доступним для розуміння. Гуру з самого початку з нами й чекає, коли ми підемо всередину себе. Блукання світом ніколи не закінчиться, але треба зупинитися і піти всередину себе. Коли таке трапляється – це можна вважити новим народженням. ("Для того, щоб ввійти в Царство Боже необхідно померти і народитися знову" – говорить Великий Вчитель із Назарета. Ісус був великим і божественним. І ми є не менше божественними ніж він – у божественного немає градацій.) Тільки тоді, коли ми маємо намір зупинитися і відкинути все, що не є ми, все, що понарозповідав нам про нас наш ум – може трапитись зустріч з Океаном, може трапитись зустріч з нашим Гуру всередині нас самих. Але для цього потрібен намір. Розмови і думання ні до чого не приводять. Має бути намір. З наміру починається все.
Коли ум буде мати готовність здатися – Океан неодмінно прийде. Кожна ріка має свій початок, але не має кінця. Коли ріка залишає свої два берега, то стає Океаном. Наше життя подібне до ріки, а два її береги – ніби пара протилежностей, що постійно супроводжують нас. І коли в наше життя приходить Гуру, це означає, що прийшов час стати Океаном, прийшов час відділитися від берегів і прийняти свою божественність. Без Гуру це не можливо, так само, як не можливо народитися без наших батьків. Батьки дають нам життя, і ми пам'ятаємо про це, а Гуру дає нам Вічність, і смерть, як тонка невловима сутність, уже може відпочивати.
Повага до батьків прочиняє двері успішності. Взаємодія з Гуру наповнена особливими стосунками, що виходять за межі розуміння і компетенції ума. У кожного учня свої неповторні та індивідуальні стосунки зі своїм Майстром – це так само унікально і неповторно, як відбитки пальців. Якщо ми віримо в божественність Майстра, то ми віримо і у свою божественність. Якщо ж ні, то завжди будемо бачити те, що хочемо побачити, а розум дуже майстерно домалює нам цю картину.
Я, Йогі Іша, з любов'ю схиляю голову до ніг свого Майстра Пайлота Бабаджі, і може це трішки наївно та по дитячому, але прошу у Шиви і Парваті здоров’я й довгих років життя для нашого Бабаджі.
