Усі люди ототожнюють Брахмана з Ішварою, Параматмою або Богом. Той, хто реалізував Брахмана, повинен бути винятковою людською істотою. Він повинен бути нарівні з Буддою, Махавіром, Шанкарою, Ісусом, Мухамедом та іншими. Це тому, що така людина завжди перебуває в мирі і ніколи не боїться труднощів. Він перебуває в такому стані душевної рівноваги, що його не може потурбувати ні інша людина, ні жодна життєва ситуація.

Той, хто реалізував Господа і знайшов Його присутність у собі, завжди бачить того ж самого Господа в кожному і у всіх речах. Він знає правду, що людська душа (Атман) є частиною Параматмана, а весь проявлений світ є ілюзорним творінням Господа. Господь (Його також називають Брахманом) насправді є все. Увесь проявлений світ, з усім живим та неживим, насправді є ніщо інше, як Брахман.

Якби ви побачили ці гірські хребти, ви б відчули, що ці гори зробили великий внесок у розвиток та існування світу. Ці гори були першоджерелом культур багатьох країн. Гори завжди були осередками духовної відданості. Вцілому, кожна релігія та священне писання є подарунком гір для нас. Гімалайські гори – це вишукані гірські хребти. Багато реалізованих мудреців протягом еонів часу здійснювали глибокі медитації в горах Гімалайських хребтів. Гімалаї були ніби ігровим майданчиком для астральних сил, таких як Брахма, Вішну та Махеш (Шива), котрі проявлялися на фізичному плані в тій чи іншій формі. Земля Кайласу була найбільш шанованим місцем з незапам'ятних часів і є місцем самадхі Господа Шиви.

Земля Кайласу є зачатком і основою всіх творінь. Це місце, де Брахма своєю волею або санкальпою створив світ. Творіння Брахми поза афірмацією Вішну та Шиви. Мансаровар – це манас (розум) Брахми. Подорож до Кайласу – це, по суті, подорож заради відкриття секретів нашого внутрішнього найпотаємнішого існування. Дуже мало людей дізналися про цю істину. Мільйони людей топтали шлях навколо Кайласу, але дуже мало людей усвідомили реальність свого існування. У цій подорожі мільйони мандрівників отримали деякий досвід, але він сам по собі може бути неповним.

Місцевість Кайласу вважається раєм у буддистів. Це як Шівлінгам, котрий може дати реалізацію тим, хто відвідує його та намагається знайти своє внутрішнє Я. Подібно до Кайласу, існують й інші гірські хребти, що мають вершини та печери, в яких виникли різні релігії світу. Ці хребти подібні на Серце світу, звідки вийшла любов, співчуття та благословіння, які коли-небудь проливались на світ. Ріка благословіння, яка робить життя благословенним (і розвиненим), починається з цих гірських хребтів.

Необхідно зрозуміти важливість цих пагорбів. Ці пагорби так багато дають людству, що хочеться їм смиренно вклонитися. Людина розділила інших людей на основі релігій, каст, віросповідань та кольору шкіри. Людина створила багато організацій для досягнення своїх політичних цілей. Подібним чином політизували й релігію. Але ці хребти та засніжені вершини є чистою природою, і вони не мають касти чи віросповідання. Отже, це сама природа, що несе в собі якості Пракріті. Таким чином, ці пагорби є вираженням істини. Істина – це сам Господь.

Багато щедрот для блага людства приховано у високих Гімалайських хребтах. Історія та благодать цих високих вершин тягнеться ще з давніх часів записаного історичного минулого. Їх величезність, незліченне матеріальне та духовне багатство залишають неабияке враження. Від оточених хмарами вершин виходять вишукані звуки, це змушує дивитися на них з шанобливим благоговінням та подивом. Більшість річок світу беруть початок з цих високих гір, живлячи та даючи життя Землі. Люди завжди прагнули пізнати невідоме. Витончений аспект проявленого світу завжди впливає на людський розум і спонукає його до пізнання істини. Завдяки цьому людський розум завжди рухається шляхом відкриття.

Світ – це місце різномаїття. Існують величезні океани та ріки, що подібні гірляндам Землі. Існує рослинне життя, яке робить Землю зеленою і робить розум щасливим та сповненим миру. Все це само по собі є диво. Усе, що проявлено, є творінням Брахми. Усе творіння – це щедрість, що дана Господом, котрий є непроявленою реальністю в кожній частині проявленого світу. Людський розум є ще вишуканіший і дивовижніший, ніж проявлений світ. Людський розум вищий за Акашу, швидший за вітер і масштабніший за весь світ. До того ж, все, що створено світом, будь-що, що існує сьогодні як наука, освіта чи знання, все це відкрито людським розумом. Розум завжди мчить вперед, щоб розгадати таємниці Землі та Космосу.

Цей розум здійснив усі відкриття. Це той самий розум, котрий може рухатись мандрівкою, що веде до внутрішньої реалізації. І у цьому процесі він відмовляється від усього і зрештою стає здатним реалізувати Самість (self). Проявлені світи, як і внутрішня подорож, є функціями розуму. Людина без розуму не краща за тварину. Людський розум має величезний потенціал. Кайлас – останній пост на шляху до самореалізації. Не багато людей знає, що Кайлас містить таємницю творіння. Багато людей здійснили життєву мандрівку, але те, що вони знайшли й усвідомили у цій мандрівці, є неповним. Поки людина не усвідомить свою власну глибину у цій подорожі, вона не зможе зрозуміти важливості Кайласа. Це так, тому що Кайлас – це Шива, місце зустрічі проявленого та непроявленого, місце зустрічі Пракріті та Пуруші. Весь світ був би схожий на шаву (труп), якби в ньому не було Шакті. Подібним чином Кайлас був би схожий на шаву (труп), якби Шакті не проявилася в ньому. Кайлас – це Шива, а Шива – це Кайлас, оскільки Кайлас є центром Шакті. Кажуть, що бхакті (любов) пробуджує Шиву від його самадхі. Шакті ототожнюється з Парваті – божественною дружиною Господа Шиви. Якщо казати езотерично, то Парваті зробила багато бхакті в цій землі, щоб Шива міг вийти з самадхі на благо всього світу.

Кайлас – це насіння всього проявленого. Це місце, де Брахма здійснив творіння своєю санкальпою. Це санкальпа Вішну та Шиви, що створила Брахму. Розум Брахми – це Мансаровар. Якщо ви плануєте здійснити паломницьку мандрівку до Кайласа, то вам слід поїхати туди з бажанням і рішучістю пробудити та покращити рівень вашої Четни (Свідомості).

Тонка енергія, що завжди протікає в землях Кайласа, здатна пробудити усвідомленість на мікрорівні. Кожен паломник мав би здійснювати паломництво з ментальною пильністю та самодисципліною. Кожен повинен докласти зусиль, щоб потрапити до стану туріятіта та на мікрорівні у всьому відчути присутність Господа. І якщо бажаєте відкрити велич Кайласа, то потрібно почати з внутрішньої подорожі. Багато людей з різних куточків світу здійснили цю подорож, щоб відкрити себе. Деякі з них змогли реалізувати остаточну істину життя. Якщо ви читали Пурани, то ви мали б знати, що Брахма, Вішну та інші божественні істоти неодноразово здійснювали паломництво в землю Кайласа.

Коли хтось приходить до Кайласа, то Каал (Час) та Атміата (ототожнення себе з елементом душі) об'єднуються разом. Відмінності між кольором, кастою та віруваннями зникають. Ви можете зрозуміти реальність паломництва в тому випадку, якщо ви враховуєте те, що ви – Атман.

Кайлас – це Меру Парват (Вершина Меру), а також елемент душі.

Коли ви йдете на паломництво, ви повинні бути тотально безстрашними. Під час парікрами божественне насіння всередині вас починає дозрівати. Ментальні блоки та всі самскари минулих народжень нейтралізуються. Ланцюжок причин і наслідків, котрий спонукає нас приймати повторні народження, добігає свого кінця. Розум стає нерухомим.

Після всіх цих подій саджанець духовності в районі серця стає духовним деревом. З ким це трапляється – він стає подібним Крішні, Будді, Ісусу, Мухаммеду, Горакхнатху чи Кабіру.

Такі щасливі люди схожі на цілком дорослі духовні дерева. Вони отримують квіти у вигляді медитації та самадхі. Ці квіти стають плодами у вигляді мукті (звільнення), звільнення, божественного задоволення, миру та Господньої благодаті.

Паломництво до Кайласа – це не подорож для розваг чи релаксації. Це подорож по шляху, що веде до внутрішнього існування. Кайлас завжди був таємницею існування. Приходячи до Кайласа треба забути власну особистість і стати єдиним з Кайласом. Ми повинні на мікрорівні пробудити нашу латентну усвідомленість. Треба скинути "его", так звану “мудрість” та страх й реалізувати можливості.

Якщо ви здійснюєте паломництво з таким мисленням, то тонкі енергії, які чекають там, пробудять тонкі енергетичні центри у вашій системі тіла. Після цього, все, що ви відчуєте і усвідомите й буде ваше справжнє багатство. Під час парікрами відбувається трансформація найпотаємнішого внутрішнього існування (сутності). Така важлива подія трапляється, і це також може статися й з вами. По суті, кожен паломник повинен бути готовий до цього досвіду. Багато сміливих людей здійснили паломництво в пошуках себе. Багато з них реалізували своє внутрішнє “Я” і знайшли реальність Господа. Вони знайшли справжні знання і отримали вивільнення від потреби у нескінченних циклах смерті та переродження.

Маркандея злякався смерті. За порадою мудреця Наради він робив тапас біля Кайласу, і реалізувавши Господа став єдиним з Ним, а отже й реалізував безсмертя. Коли Брахма втомився творити, а мудрець Санака не допомагав, тоді Брахмаджі зробив тапас’ю і отримав благословення Господа, щоб мати можливість проявити світ. Тоді й був створений Мансаровар.

Роблячи парікраму навколо Кайласа я особисто бачив Сарвешварананду, Сомбарі Бабу, Латурію Бабу та Хедіакхан Махараджа (котрий відомий як Махаватар Бабаджі). У цих місцях є сліди тапасу мудреця Уддалака та його сина Шветакету, який написав Чхандог'я Упанішаду. Мудрець Джамадагні зі своєю дружиною Ренукою робив ятру (паломництво) через Гомукх та Тіртхапурі. Це місце є таємним місцем їхнього сина Парашурами, а також навчальним центром на тонкому плані.

Махаріші Матанг приходив до цих місць разом з Махаріші Джану.

Господь Рама та його брат Лакшаман також робили паломництво до Кайласа. Величезна скеля у вигляді коня, котра тут знаходиться, нагадує нам про цю подію.

Зміст   Глава 2

Swaviman: Громадянин України Йогі Іша, Міт Валакусарі, ласкаво просимо до нашого інтернет-ЗМІ.
Йогі Іша: Намасте! Велике спасибі! Мені приємно спілкуватися!

Swaviman: Перш за все, чи хотіли б ви представитися?
Йогі: Моє духовне ім’я Йогі Іша. Я є учнем Пайлота Бабаджі і це ім’я я отримав від свого Гуруджі. Мій шлях в йозі почався з 12 років. Я народився в країні, де йога не була поширеною і тому на початку шляху мені доводилось просуватись самостійно. Це було не легко. Але пам’ять минулих практик і віра в Господа завжди прокладали мені дорогу. У 16 в мене відбулись серйозні духовні переживання і як би я жив у Індії чи Непалі, то скоріше за все став би саньясі. Вся моя духовна природа шукала тільки Господа. Я тоді ще не знав хто мій Майстер, але завжди відчував зв’язок і підтримку від Гуру котрого ще не знав, але тільки відчував. Це теж мені давало особливу підтримку. Згодом, мої старання дали свій результат. Шлях йоги - це постійний рух вперед. Не можна зупинятись і озиратись назад. Якщо є віра, то все буде допомагати на шляху йоги. 

Swaviman: Незважаючи на те, що ви християнин, чому ви увійшли в духовне поле індуїстської Санатана Дхарми?
Йогі Іша: Санатана Дхарма не належить тільки індусам. Це вічна релігія і шлях душі. Вона належить тим хто насправді іде цим шляхом. Адже справжні цінності є загальнолюдськими. Але є культура суспільства, і цю культуру створив людський розум. Санатана Дхарма не створена людським розумом - це самопроявлена і природна річ. Тому, ступивши на шлях йоги і Вічної Релігії я просто став природнім. Христос був природнім. Будда був природнім. Але релігія як культура створена людським розумом. Я поважаю християнську культуру країни в котрій живу і навіть 10 років співав у церковному хорі та допомагав проводити богослужіння. Але я йогі і тому не зв’язаний всім цим.

Swaviman: Насправді немає нічого більшого за людство. Цьому вчать усі релігії. Карл Маркс називав релігію опіумом, що ви скажете з цього приводу?
Йогі Іша: Релігія як культура це продукт людського розуму, але людський розум не створив Господа. Однак людський розум створив уявлення про Господа. Всі релігії говорять про Господа, говорять про Ішвару. І я як йогін поважаю культуру але йогини поклоняються Господу минуючи всі культури. Я як йогин іду за межі розуму і тому іду за межі культур релігій. Розум двоякий і він завжди має якусь помилку. Карл Маркс мав розум і його розум теж мав помилку. Я теж маю розум і як людина теж можу помилятись, але як йогі я іду за межі розуму і там уже помилки бути не може. 

Swaviman: На вашу думку, що таке релігія?
Йогі Іша: Вічна Релігія не була створена - це проявилось само, так само як проявився Всесвіт. Але якщо говорити за релігії світу котрих дуже багато, то це результат роботи людського розуму. Вищою ціллю будь-якої релігії є досягнення Всевишнього. І основні принципи котрі сповідують релігії є правильні. Але Господь вище релігій і вище священних писань. Хто іде шляхом таких релігій потрапляє туди про що ці релігії говорять, а той хото іде шляхом Ішвари - приходить до Ішвари.

Swaviman: На початку, хто спонукав вас у духовну сферу, включаючи медитацію, як зараз складається ваше життя?
Йогі Іша: До духовності мене спонукала пам’ять мого минулого життя. Коли плодове дерево тільки посаджене то воно зразу не дає плід, а треба трішки почекати коли воно підросте. Так само і зі мною. Коли прийшов час, то все в мені само собою почало проявлятись. Я рухався цілком самостійно, тільки я і мій шлях. Медитація теж прийшла сама по собі. Йога існує давно і Великі Йогини залишили у світі свої вібрації. Якщо бути уважним і дуже тихим, то можна їх відчути, і це дасть можливості. Але моя карма така, що я зустрів свого Майстра Пайлота Бабаджі і це є кульмінацією. Все що мені треба тепер приходить від мого Гуру. 

Swaviman: Що таке життя з вашої духовної точки зору, що люди у світі роблять, щоб стати релігією, і яким є добробут світу?
Йогі Іша: Життя - це чудовий дарунок Господа. Але життя має початок і має кінець. Однак є ще один подарунок - це безсмертя. Ісус теж говорив про безсмертя. Його проповіді були просякнуті йогою. Людське життя дуже цінне і треба ним скористатись розумно, щоб досягти того що непідвладне тлінню.

Swaviman: Зараз українсько-російська війна знищила життя людської спільноти у світі. Як можна розв'язати війну?
Йогі Іша: Я не політик, я йогин і вірю в силу думки. Якщо багато людей у світі будуть мати хороші і чисті думки то можна вирішити багато проблем у світі. Більшість людей не контролює свої думки і слова, а від цього страждають люди, страждає світ і природа. Дуже добре коли більше людей буде медитувати і створювати мир. Це стосується не тільки Ukraine-Russia war. Всі війни закінчуються, але не закінчується світ і його проблеми. Нам треба створити інше суспільство, з мирними і хорошими думками. Якщо цього не буде, то згодом може не бути і самого світу людей. Тому йога зараз дуже необхідна. І багато хто працює на благо світу, хоча їхня робота є невидимою для людей. Справжні великі речі творяться непомітно.

Swaviman: Що ви можете сказати про індуїзм, який приніс кастовість і сприяв брахманізму? Чого немає в християнстві?
Йогі Іша: Христос приніс слова про Господа про милосердя та любов. Коли є любов то немає каст. Любов робить всіх рівними. Навіть через любов людина робиться рівною Господу. Але християнство і Христос це не одне і теж. Так само і індуїзм та інші релігії. Кастовість в індуїзмі - це складне питання навіть для самих індусів. Тут багато політики. Священні писання можна трактувати по-різному. Але писання говорять про Єдиного, і про те, що нічого немає крім Брахмана. Тож яке може бути розділення між людьми, якщо насправді існує тільки Один Єдиний Господь. Але вийти за межі каст і традицій можуть тільки ті, хто пізнали свою вищу природу. Коли просвітлених людей буде ставати все більше і більше, то ця ситуація може докорінно змінитись. 

Swaviman: Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб покінчити з забобонами, марновірством і жертвопринесеннями в усьому світі?
Йогі Іша: Ми не можемо змінити світ. Ми можемо змінити себе і тоді світ навколо нас почне змінюватись. Треба просвітити себе і це буде світити для інших. Тоді інші теж можуть змінитись дивлячись на вас. Але багато людей говорять про зміни у світі, але нічого не роблять, щоб змінити себе. Світ починається з нас самих. Мир у світі починається з нашої медитації. Ніхто за нас не зможе медитувати - навіть наш Гуру. Коли в душах людей буде мир, то у світі буде благополуччя і процвітання. І нехороші та демонічні речі у світі будуть зникати. Буде більше божественний енергій.

Swaviman: Чи скрізь у світі спостерігається зростання насильства, війни, вбивств і насильства? Чи справді освіти Будди бракує? Що ви скажете про це?
Йогі Іша: Yes. Було б дуже добре, як би чотири істини Будди викладали в школах по всьому світові. Це дасть можливість підліткам задуматись про себе і про вічні цінності. Але школи не дають знання про душу. Світ вчить як заробляти кошти, як отримати професію щоб заробити кошти. Але нам не треба чекати поки хтось змінить світ. Треба змінювати себе і самим змінювати світ.

Swaviman: Справді, світ – це сім'я. Який ваш погляд з духовної точки зору?
Йогі Іша: Yes. Світ - це велика сім’я. У людства є шанс стати великою родиною. Для цього мають відбутись зміни в світосприйнятті людей. Людський світогляд має трансформуватись. Думка має трансформуватись. 
Практикуючи духовні практики людина трансформує не тільки себе, а й сприяє трансформації цілого світу. Тож, всі ті що займаються йогою чи медитують непомітно роблять велику роботу для цілого світу. Нехай така думка надихає всіх хто стоїть на шляху духовності, та пізнання самого себе. Навіть маленький духовний поступ може бути початком великих зрушень у світі. Зараз прийшов час для великих змін і трансформації. Багато душ мають прагнення духовності.

Йогі Іша: Hari Om! Thank you very much! I am pleased to communicate with you. I wish you success! Thank you! 

Я є душа, а не раб чиєїсь ідеології.
Дім відкритий не тому, що хтось може правити в ньому,
але тому, що там мешкає Любов
Вона тече, вона сяє.
Не сплутай її зі слабкістю.
Не сплутай її зі страхом.
Не сплутай її з невіглаством.
Вона ніколи не була і не буде егоїстичною.
То навіщо ж розум стає перепоною?
Переможи свій розум, і ти переможеш Его.
Ти вже переміг усі свої недоліки.

Ти переміг страх і слабкість
Ти просто король, Імператор цього величезного творіння,
тепер ти маєш усвідомити свою силу вільно пересуватися.

Тобі дано життя для зростання,
а не для поневолення самого себе.
Рабство найвищого порядку.
Бути рабом чиєїсь ідеології, продовжуючи говорити "Так, пане".

Будь учнем, а не рабом.
Ти складаєшся з тих же інгредієнтів,
з тих же елементів,
що будь-хто інший.
Тобі була дана та сама сила та магнетизм.

Але лише реалізація допоможе
тобі виховати себе.
Зрозуміти, що важливо.
Крок за кроком потрібно звільнитися від непотрібного,
і рухатися далі.

Тут ніхто не Майстер і ніхто не слуга.
Це все ярлики людського розуму
Навішані на інших.
А коли такі думки нашаруються шар за шаром,
ти створюєш Карму.

Шари Карми множаться, і тебе відносить від джерела.
Але насіння там, воно не бачить простору для зростання.
Воно фрустроване.
Воно придушене.
Одного чудового ранку воно просто вивергнеться подібно вулкану
і ти усвідомиш “Я”, і те, ким “Я” є.

Але розрив такий величезний і це спричиняє біль.
Цей розрив, цей біль допомагають тобі вернутися.
Якщо ти так бажаєш.
Бажання завжди присутні.
Хто ж не хоче миру.
Хто не шукає кохання.
Слабкий – жорстокий – ніжний.
Вони усі шукають одне.
Хтось через силу.
Хтось через емоції.
Хтось через спустошення.
Хтось через творчість.
У обох протилежностей одна ціль.

Жорстокіший – слабший.
Більш зарозумілий – слабший.
Тільки реалізований Майстер веде дорогою.
Він допомагає знайти себе.
Розслабитися та розвернутися.

Будь одним.
Будь реалізованим Майстром та
дозволь життю розкритися в тобі.
Дозволь життю статися з тобою.
Тоді ти закохаєшся у себе.
Полюбиш творіння.
Тишу і мову.
Ти станеш вільним, безтурботним
вічною Любов’ю
вічною радістю.

"...Коли я обіймаю все з любов'ю,
я обіймаю Бога, і тоді,
щоб не призначалося долею,
все стає Любов'ю”.

Не важливо – існую я чи ні. Також як не важливо, чи існуєш ти.
Це природа, і ми продовжуємо приходити та йти.
Це творіння саме собою і є Любов.

Любов вічна та є причиною нашого існування. Якби її тут не було, саме людство припинило б існування.
Сама Любов об'єднує та творить.

Вона створює самскару (схильність) і прарабху (долю).
Будь то природа, флора та фауна, річки, гори –
всі вони просто дарують себе. Дають та діляться Любов'ю.

Все, що існує, виникло для життя як заохочення і натхнення
Любові.
Любов це розширення Всесвіту.
Любов сама собою як універсальна молитва.
Любов саме собою як універсальне благоговіння.
Любов саме собою як універсальне поклоніння.
Любов – вічна сила, з якої виник цілий Всесвіт.

Тож будь Любов'ю! Переживай Любов! Ти зазнаєш вічну радість!
Будеш самим святом! Самою Любов'ю!

ॐ
З благословеннями Махайогі Пайлот Бабаджі

Глава 8   Зміст

Зараз твоя мета реалізуватися і реалізація є Любов між тобою та твоїм Майстром. Тому якщо ти справді любиш Майстра, це означає, що ти любиш не Майстра, а себе самого. Як повернутись до себе? Це дуже просто - люби Майстра. Тобі відомо, що Майстер це не його фізичне тіло. Майстер це божественна милість. Є милість, яка тече через Майстра, тепер вона може бути твоєю. Тому що ти теж Майстер. Так дозволь Майстру з'явитися перед Майстром. Ця любов стане ознакою твого просвітлення та реалізації. Немає різниці між тобою та мною, тобою та Майстром. Тому що один просвітлений, а другий намагається досягти просвітлення. Вони дуже близькі, але не вводь себе в оману. Не будь особистістю, Его. Не прикидайся.

Стань собою, будь пильним, вийшовши зі своєї темряви. Ти повинен зрозуміти. Не будь своїм Его, не прикидайся. У той момент, як ти стаєш розумом, ти втрачаєш свою любов. У той момент, коли ти стаєш тілом, ти втрачаєш свою любов. Коли ти стаєш свідомістю, концентрацією, просвітлення не за горами. Твоя реалізація завжди з тобою, але ти зволікаєш, відкладаєш цю подію, тому що не думаєш, що ти сам по собі є майстром.

Всередині тебе є світло, яке очищає темряву.

Вийди з темряви, ставши собою.
Стань пробудженим.
Стань світлом.
Ти маєш зрозуміти, що це не просто двері.
Любов є справжнє просвітлення.
Ти маєш бути людиною істини.
Абсолютної істини. Не змішуючи, та без "але" й "якщо".

А якщо до такої чистоти приєднується раджас, ти стаєш людиною.
А якщо домішується тамас, ти стаєш творцем. Отже, ти дуже зайнятий створенням речей у цьому світі, але ти не створюєш, а переміщуєш речі. Ти переміщуєш речовину в речовину. Це не допоможе тобі. Ти маєш стати справжнім творцем. Брахман. І ти є Брахман. Тільки тоді твоя Любов зможе реалізуватися. Твоя Любов зможе стати твоїм просвітленням. Твоя Любов може зробити тебе Брахманом.
Нехай буде так.

Глава 7   Зміст   Глава 9

Як може рисове зернятко утримувати любов? Таке твердження здається абсурдним та непрактичним. Логічне мислення проігнорує та відкине це. Але, безсумнівно, благочестивий розум, благочестива істота намагатиметься зрозуміти, як у зерні рису може бути любов.

Безліч оповідань та епосів, і навіть реальних історій містять метафору чи приклад для людей, котрі дозволяють усвідомити, що Любов така величезна та нескінченна, що її неможливо виміряти. Коли ми говоримо про зерно рису, ми згадуємо те останнє зернятко, сповнене довіри, молитви та віри, яке запропонувала Драупаді Шрі Крішні.

Ця легенда описана в Махабхараті і належить до того епізоду, коли брати Пандави були заслані в ліс. Дурйодхана, кузен братів Пандавів і старший син Кауравів хотів усіма правдами і неправдами тримати їх подалі від трону, щоб здійснити свою мрію – стати спадкоємцем королівства, яким правив тоді його батько Дхрітараштра.

Якось, коли Пандави жили в лісі під час їхнього довгого заслання, їх захотів відвідати мудрець Дурваса. Мудрець Дурваса зображений грізним старцем, який готовий проклясти будь-кого, хто не послухається його наказів. Правда така, що він не може витримати непокори. Якщо з якоїсь причини людина не могла виконати її розпорядження, на неї чекала сувора доля через прокляття, накладене мудрецем. Насправді Каурави спеціально відправили Дурвасу до Пандавів, щоб накласти на них прокляття.

Дурйодхана спланував цю подію. Він запросив мудреця до себе в палац і зробив йому найкращий прийом. Дурваса був надзвичайно задоволений королівським прийомом, завдяки чому він перебував у любові та щасті. Мудрець у відповідь на такий прийом запропонував Дурйодхані просити його про ласку. Дурйодхана, який чекав на цей момент, відразу ж попросив Дурвасу відвідати братів Пандавів у лісі і також благословити їх. Дурйодхана запевнив мудреця, що Пандави зустрінуть його тепло і з честю. Але він попросив мудреця прийти до Пандав не раніше, ніж Драупаді закінчить свою трапезу. Мудрець погодився і подався на зустріч до Пандавів.

Нечестиві дії Дурйодхани були засновані на тому, що Пандави мали благословенний горщик "Акшая патра", що означає "завжди повний", подарований Шрі Крішною. Але, на жаль, горщик був дарований з однією умовою: він може годувати будь-яку кількість людей, але тільки доти, поки Драупаді не поїсть сама. Після того, як Драупаді поїсть, горщик не дасть більше їжі до наступної трапези. Мудрець прийшов у ліс зі своїми послідовниками і попросив Драупаді приготувати їм обід, доки він із учнями приймає омовіння у річці. Дурваса вирушив освіжитися до найближчої річки, тоді як стурбована і засмучена Драупаді чудово усвідомлювала, що у горщику більше не буде їжі, оскільки вона вже закінчила свою трапезу. Вона чудово знала, що якщо не накриє обід. Дурваса прокляне її та Пандавів. У розпачі, з розбитим серцем, вона покликала на допомогу Шрі Крішну. Її довіра та віра в нього врятували Пандавів від непроханого лиха.

Сама божественна свідомість, співчутливий Крішна завжди приходив до тих, чия віра була сильною. Його приваблювали віра, довіра та істина.

І не тільки для Драупаді, а й для всього людства. Ми не здатні повністю довіряти та вірити. Але Драупаді була іншою. Вона повністю покладалася на Господа, здалася на милість Шрі Крішни. Доведений факт, що коли ми повністю віддаємося, існування знаходить спосіб допомогти людині. Воно створює такі рішення ситуацій, що благодать переповнює нас. Людина – в безпеці, захищена і шанована. Отже, коли Драупаді закликала Шрі Крішну, він з'явився в лісі та попросив Драупаді нагодувати його, бо був дуже голодний. Драупаді здивувалася його проханню і запитала: "Я позвала тебе на допомогу, і ти чудово знаєш, що в горщику не залишилося їжі, а сам просиш нагодувати тебе. Ти прийшов щоб допомогти чи посміятися з мене?" Завжди співчутливий Крішна, продовжуючи наполягати на своєму, сказав: "Ні, ти мусиш мене нагодувати. Перевір свій горщик." Драупаді відповіла: "Нічого не лишилося... Я поїла і помила горщик. Ми всі пообідали. Нічого більше немає. Я можу показати тобі". Отже, вона принесла горщик на перевірку Крішні. Своїм божественним поглядом Крішна дослідив горщик і знайшов одне рисове зернятко. Він з'їв його і сказав: "Тепер я ситий і задоволений. І тепер ти можеш пояснити мені, навіщо ти покликала мене до себе".

Вона відповіла: "Врятуй мене! Мудрець Дурваса вирушив на річку зі своїми учнями, і коли він повернеться, він проситиме поїсти". Але історія закінчилась тим, що в той момент, коли Крішна покуштував зернятко рису, Дурваса зі своїми послідовниками відчули себе ситими і не прийшли на обід до Драупаді. Мудрець також був реалізованим Майстром, і він зрозумів, що на допомогу Драупаді прийшов Крішна. Тому він просто пішов геть. Так Пандави врятувалися від прокляття мудреця.

Чи багато хто з нас пропонує останнє зернятко рису, просячи про допомогу? Чи багато хто з нас готовий здатися на милість Бога, запропонувавши йому останнє, що маємо? Це було не просто останнє зернятко рису, що наситило Крішну, воно було загорнуте в довіру, віддачу та любов. Ми всі любимо частинами. Ми швидше обмінюємо любов по бартеру, ніж любимо. Торгуємося по малому. Записуючи кожну допомогу, яку ми зробили нашим близьким, коханим чи людству загалом.

Ми можемо перечитувати цю легенду знову і знову. Просто, щоб відчути себе на хвилинку добре, відчути на хвилинку, а потім знову повернутися до бартеру. Любов’ю не можна торгувати, хоча б тому, що вона не об'єкт для продажу, її неможливо пояснити в термінах бартеру. Це не підвладне ні логіці, ні логічним поясненням, ні ідеям виставлятися на торги. Це твоя довіра, твоя віра, твоя обіцянка своєму вищому Я. Як ти можеш так низько опускати свою божественність? Різні організації будуть використовувати тебе, заграючи з твоїм розумом, тому що ти дозволяєш їм це робити. В ім'я любові, співчуття та милосердя. Тебе будуть обманювати знову і знову. Відкрий двері свого серця. Ти отримаєш усі відповіді у собі. Відкрий його з любов’ю. Запропонуй цю любов божественності в тобі. Будь впевнений, що тебе завжди ведуть по життю. Нехай розум керує зовнішнім світом. Але не дозволяй йому контролювати та вести тебе. Інакше ти станеш просто об'єктом утилізації, який виконує накази та контролюється іншими. Будь сам собі Майстром, тоді ти наповнений і цілісний. Ти наповнений Любов'ю, і вона світитиме у всіх сферах твого життя.

Вона потихеньку змінить все неприємне та хворе. Це буде мостом між тобою та людством. Зв'язок між твоїм "мікро я" та "макро Я". Любов пом'якшує та заспокоює. Це універсальний ключ від усіх замків. Універсальний ключ до всіх хвилювань та питань.

Навчися любити себе. Ти знайдеш універсальний ключ, прибираючи перешкоди, створені розумом. Відкрийся Всесвіту та Космосу. Тоді ти побачиш себе у кожній клітинці Всесвіту.

СПРОБУЙ ЛЮБОВ І СТАНЬ ЛЮБОВ’Ю.
ТОДІ ТИ І ТВОРІННЯ БУДУТЬ ЄДИНІ.

Глава 6   Зміст   Глава 8

Як уже говорилося раніше, найперша любов, про яку дізналося людство, виникло між Аді Пурушою та Аді Шакті. Чоловіча та жіноча енергії досягли кульмінації один в одному, щоб створювати та руйнувати, щоб бути одним. Аді Пуруша або Божественний Шива та Аді Шакті або Парваті. У них обох та сама енергія. Проте їх союз був відображений і мудрість передана наступним поколінням у формі звуку та священного тексту. У перших розділах нам розповідають про зустріч Шиви та Саті/Парваті у фізичному світі (приттва лоці). Тут ми хочемо розповісти трохи більше, ніж розповідається про їхню зустріч.

Любов, як ми розуміємо, сяє, резонує, висвітлює. Також любов двох божественних енергій, стаючи одним, теж резонує у формі питань та відповідей між Аді Йогі чи Аді Пурушою – Шивою та його дружиною, його енергією, його Шакті – богинею Парваті.

Любов – значить свобода від страху, це поза межами часу. Це тут і зараз. Якби ми знали, як любити. Ми тільки знаємо, як подобається. Наші очікування, один від одного, вбивають саму суть любові. Це бартер. Давати та брати. Де любов? Якби ми знали Любов, ми стали б медитативними. Любов божественної матері Парваті до Шиви виявлялась не просто як бути його дружиною та енергією, вона також була шукачем істини та ученицею, що осягає складнощі людської форми, життя, сенс, душу та кінцевий союз із Вищою душею. Прекрасний діалог Шиви та Парваті описаний у формі знаменитого та наймудрішого тексту – ВІДЖНЯНА БХАЙРАВІ ТАНТРА. Про цей текст писали багато майстрів. Це справедливо, бо щоб донести до масової свідомості простоту життя, описану в тексті, і водночас пояснити їм техніки розуміння себе самого, потрібні були коментарі.

Ця гарна розмова між Божественною Матір'ю богинею Парваті та Божественним Шивою породила 112 дивовижних технік медитації. Насправді хоч і здається, що це діалог двох, медитуючий Шива говорить зі своєю власною жіночою енергією – Шакті. Він сам стає учнем і звертається до себе. Він і учень, і Вчитель. Він в обох. Він насолоджується потоком відданої любові, що виходить з нього ж у його жіночій формі і досягає його ж як Майстра. Любов охоплює в ньому всі виміри. Це пом'якшує грубі ділянки. Це просто Любов.

Великі поети-містики говорили тільки про Любов, про їхню любов з позамежним. Для деяких божественною була їхня возлюблена, для інших їхні дружини, для третіх – Божественність. Імена різні, а почуття – віддана любов – одна.
Занурений у свою відданість, один великий містик якось написав: "Цей світ був порожній і суворий, наповнений ненависними об'єктами з неживою блискучою поверхнею. Коли я заглянув у божественні очі свого майстра, він запалив вогонь усередині мене. Тепер усі об'єкти та істоти цього світу стали ним і тільки ним, тим, який теплий у сердечній близькості".

ॐ
БУЛЕХ ШАХ

Ці слова нагадали мені знаменитого панджабського містика Булех Шаха. Він безмірно любив свого майстра. Майстер був для нього всім. Його батьком, матір'ю, коханою.

Спочатку любити когось чарівно та приємно, але згодом це стає тяжким тягарем. Ми хочемо гарантій, через що перестраховуємось, щоб бути бездоганними. Не хочемо поранити возлюбленого. Бажаємо бути всім для нього. Відчувати його біль та задоволення. Бути одним з ним. Іноді навіть маленька помилка або недостатньо чуйний підхід здатні викликати роздратування возлюбленого.

Це спричиняє порушення відносин та серйозні проблеми між двома. Подібний випадок стався також із Булех Шахом, коли його майстер розгнівався на нього через якусь помилку. Кажуть, що святий Інаят Шах, учитель Булех Шаха, довго сердився на нього. Причиною його гніву стало запрошення на весілля одного із родичів Булех Шаха. Святий направив замість себе одного зі своїх учнів. Цей учень належав до касти араїнів (садівників) і був бідно одягнений. Сім'я Булех Шаха пишалася своїм високим походженням. І тому вони не приділили належної уваги такому гостю – бідно вдягненому чоловікові. Це цілком прийнятно для такої родини, але й сам Булех Шах зробив таку ж саму помилку. Він міг би виявити ввічливість та вшанувати представника свого майстра з належною повагою.

Історія вилилась в те, що через тиск своєї сім'ї або через страх перед громадською думкою, Булех Шах не прийняв гостя з почестями.

Коли ж учень повернувся з весілля, святий спитав його про те, як відбулося святкування. Той розповів про все майстру, скаржачись на те, що ні Булех Шах, ні його родичі не виявили йому належного прийому через його низьку касту та бідне вбрання. Святий сильно розгнівався і негайно запитав: "Як посмів Булех так поводитися?" І потім додав: «Що ми можемо отримати від цієї марної людини? Ми повинні змінити течію води (милості) з його полів на твої!"

Як тільки він промовив ці слова, життя Булеха було спустошене... У той момент, коли Майстер змінив напрямок своєї милості у бік араїна, щастя Булеха зникло в темряві, немов весна стала осінню. Його внутрішнє бачення зникло, залишивши його сухим та безплідним. Світло змінилося темрявою, блаженство – скорботою. Це виявилося неймовірно різким ударом для Булеха.

Зрозуміло, що для людини, яка ніколи не відчувала внутрішнього блаженства і ніколи не відчувала в собі проблисків божественної величі Майстра, це було б не так трагічно, але не у випадку Булех Шаха. Він насолоджувався розкішшю внутрішнього досвіду, а тепер був відключений від цього скарбу. Такі тортури завдавали йому нестерпного болю. Досконалий Майстер сам собою є достатком духовного багатства, а справжній учень – це віддача на милість Майстра.

Очевидно, що учень сам шукає Майстра і своїми власними зусиллями йде шляхом і розвивається на ньому, як вказує йому Майстер. Але насправді учень не може шукати Майстра розумом і мізерним інтелектом, це Майстер шукає учня. Майстер не знаходиться ні розумом, ні пристрасним бажанням. Майстер просто трапляється у житті. Учень, який отримав благословення справжнього Майстра, має благословіння піднятися в царство духу з милості Майстра, але не без його участі.

Знаходження справжнього шляху і духовне зростання – все відбувається з милості Майстра. Сам Булех Шах написав: "Гуру робить все, що забажає".

Однак, у його випадку, щоб зрозуміти це, Булех сам повинен був постраждати від гніву свого Майстра, пройти через агонію болю та розлуки.

Як тільки його духовний досвід було припинено, Булех поспішив до свого Майстра, але Майстер відвернувся від нього і попросив залишити це місце. З одного боку, роздратування Майстра, а з іншого – наказ Майстра залишити його назавжди. Ото ж неабияке випробовування для учня! Нещасний Булех. Він не міг знайти спокою, перебуваючи у безпорадній агонії, кожну мить він горів вогнем каяття.

Із цього й народилася форма кафі (суфійська поезія, яку співали в Пенджабі), у якій кожна строфа оповідає про біль розлуки з Майстром. Поезія говорить про свою безперервну любов до Майстра і про нестерпний біль розлуки, коли відсторонений почувається так, ніби він коливається між життям і смертю.

Що довше був період розлуки, то гірше ставало Булеху. З одного боку, він страждав від болю розлуки, а з іншого – від глузування людей. Він простягався ниць перед зображенням Майстра і постійно благав його з'явитися до нього якомога раніше.

Плач Булеха за його Майстром був нестерпним і безперервним. Кажуть, що він бродив вулицями як безумець, не в змозі винести розлуки. Глибоке пристрасне бажання побачити Майстра породило внутрішній вогонь. І щоб не згоріти у його полум’ї, Булех вигадав план. Він знав, що його майстер любить музику. Кажуть, що Булех одягнув жіночу сукню і вирушив додому до однієї знаменитої танцівниці з метою навчитися танцю. Він став майстром у цьому мистецтві. Потім Булех взяв барабан та фісгармонію і подався на могилу святого, на честь якого проводилися щорічні святкування. Майстер Булеха, Інайят Шах, теж мав відвідати цю могилу. Коли всі танцюристи та співаки вже втомилися і пішли відпочивати, Булех у глибокому екстазі продовжував танцювати. Його голос був наповнений внутрішнім болем до краю, був несамовитим. Кажуть, що Булех виконував безліч строф про те, що Майстер завжди залишається Майстром – вінчо співчутливим провідником.

Саме таким і був Інайят Шах. Майстер послухав несамовиті пісні Булеха, і його серце розтануло. Він, голосом сповненим співчуття, запитав: "Ти Булех?". Булех кинувся впав до стоп свого Майстра і, з мокрими від сліз очима, відповів: "Мій коханий Майстер, я не Булех, а Бхула". Бхула на хінді означає забутий та втрачений.

Майстер ніколи не був байдужим до своїх учнів. Коли він зрозумів, що біль і агонія розлуки трансформували його учня і перетворили у справжнього шукача, він вибачив йому помилку і обійняв його.

Так Булеху з милості Майстра знову було надано можливість бути керованим мудрістю Інаят Шаха, і тим самим він не лише допоміг собі, але й став прикладом для інших шукачів істини. Іноді наше невігластво й відсторонює нас від милості Майстра. Але у такому невігластві також є урок. Справжній Майстер завжди змушує тебе відчути на своєму досвіді пітьму, щоб потім оцінити світло. Проте, коли станеться повна віддача на милість Майстра, станеться зміна, відбудеться трансформація і знову засяє Любов.

ॐ
ГУРУ ГОРАКХНАТХ І МАТС’ЄНДРАНАТХ

Любов між Майстром та учнем пояснити не можливо. Існує безліч прикладів, історій, притч на цю тему, як в індійській міфології, так і в Суфізмі або Дзені, де кожен приклад відображає найвищу форму безумовної Любові. Любов безумовна, бо тільки тоді вона вільна, благословенна, стає святом.

Така безумовна Любов ілюструється чудовою історією про йога Горакхнатха та про його Майстра – Гуру Матс’єндранатха. Це одна з безліч версій, що пов'язана з Шивою – втіленням всього на світі, який є і чоловіком і жінкою, котрий містить в собі всепроникний космос. Той, хто знає мистецтво утримування отрути та передачі нектару для всіх. Той, хто перебуває у вічному блаженстві. Той, для якого не існує добра та зла. Той, для кого немає чистого та нечистого, немає богів та демонів. Той, хто поза межами таких рівнів сприйняття. Така енергія, така частота й є ШИВА. Тож, легенда розповідає про те, що два вселенські принципи, – чоловічий і жіночий: Аді, древні Боги, – дали початок творінню. Їх союз породив чотирьох сіддхів: Матс’єндранатха, Горакхнатха, Джаландхарнатха та Каніфнатха. Чотири Натха були надзвичайно поглинені йогічними практиками та суворою садханою з того часу, як з'явилися на світ. Вважають, що вони харчувалися праною. Усі четверо жили один для одного. Горакхнатх допомагав Матс’єндранатху, а Джаландхарнатх – Каніфнатху. У деяких джерелах йдеться про Наванатхів або дев'ять Натхів. Але в інших стародавніх текстах вказують лише на цих чотирьох. Як було визначено космічним законом – Шива взяв за дружину Гаурі і спустився на Землю.

В одній легенді оповідається про те, як божественний Шива прикрасив себе гірляндою з черепів. Гаурі стало цікаво дізнатися причину такої прикраси, і вона звернулася до Шиви з проханням надіти таку саму гірлянду на себе. Шива відповів, що насправді всі ці черепи належать їй, вони були її головами у колишніх втіленнях. Почувши таке, Гаурі була шокована та захотіла дізнатися про причину цього. Вона запитала Шиву, чому вона повинна вмирати знову і знову, коли він безсмертний. Співчутливий Шива відповів дружині, що це таємне знання, яке не для всіх, але він хотів би посвятити Гаурі в цю таємницю. Для цього вона має знайти місце, де ніхто не зможе почути їхню розмову. Вони вибрали місце серед океану, куди й дісталися човном. Місце, де Шива відкриє секрет вічного життя Гаурі. У той момент Матс’єндранатх прийняв форму величезної риби та сховався під човном. Розмова Шиви з Гаурі тривала довго, і після кожної його частини вона мала підтверджувати, що вона все почула, фразою – "Так. Я слухаю". Незважаючи ні на що, все ж таки, в середині розмови, вона заснула, і за неї почав вимовляти цю фразу Матс’єндранатх. Через те, що Шива був повністю занурений у себе, передаючи знання із заплющеними очима, він не помітив, що Гаурі заснула. А Матс’єндранатх продовжував відповідати замість неї, щоб отримати божественне знання повністю.

Через якийсь час Гаурі прокинулася від голосу Шиви і повідомила йому, що вона не змогла почути знання, яке передавалося Шивою, повністю. Здивований такою відповіддю, Шива поринув у себе і дізнався, що це був Матс’єндранатх, який відповідав йому, ховаючись під човном. Шива розгнівався і прокляв Матс’єндранатха, сказавши, що настане день, коли той забуде таємне знання, отримане нечесним способом.

Далі у легенді розповідається про те, що Шива віддаляється на гору Кайлас і залишається там. Материнська енергія, Гаурі, хоче, щоб усі чотири сіддхи одружилися. Вона приходить до Шиви за його дозволом. Шива не схвалює, вважаючи, що сіддхи повинні бути вищими за пристрасть. Але Гаурі заперечила, сказавши, що знайшовши людські тіла і спустившись на Землю, вони стали схильні до похоті, і якщо він дозволить, вона доведе це, протестувавши сіддхів. Співчутливий Шива дозволив Гаурі вчинити так, як вона хотіла.

Четверо сіддхів виконували свою садхану у чотирьох різних місцях. Для виконання волі Гаурі, Шива, запросив Великих сіддхів до себе. Як тільки сіддхи прибули, Гаурі прийняла форму Бхаван Мохіні (спокусниці світу) і почала пропонувати їм їжу.

Вона була спокусливою та сяючою. Усі чотири сіддхи зачарувалися нею по-різному. Матс’єндранатх подумав, що якби він мав можливість, він провів би ніч з такою чарівною красунею. У той момент, коли ця думка промайнула в його голові, божественна Мати відчула це і прокляла Матс’єндранатха. Її покаранням стало забуття таємного знання. Тепер його життя проходитиме серед шістнадцяти сотень гарних наложниць у місці під назвою Кадалі. Він проводитиме ночі в тілесних втіхах, забувши про свою садхану і аскезу.

Другий сіддх подумав, що тільки заради швидкоплинного погляду такої чарівної красуні він навіть готовий стати двірником. І тільки-но ця думка промайнула в його голові, він був проклятий і зустрів свою долю двірником у палаці королеви Майанаматі.

Третій сіддх був настільки закоханий у спокусницю, що подумав: навіть якщо йому відрубають руки та ноги заради володіння такою дівою, це буде не так страшно. І згодом він потрапив у немилість до мачухи, яка відрубала йому руки та ноги. Коли прийшла черга Горакхнатха, то виявилося, що він думав зовсім інакше. Він подумав: а що, якщо така діва стане його матір'ю, і він зможе насолоджуватися як дитина, сидячи на її колінах, пити молоко з її грудей. Таким чином, лише Горакхнатх пройшов тест та отримав благословення Божественної Матері. У легенді говориться, що Божественна Мати Гаурі не задовольнилася результатом випробування і провела ще суворіші перевірки для Горакхнатха. Але щоразу він виходив переможцем.

Горакхнатх продовжив свою практику і поринув у самадхі під баньяном. Якось трапилося так, що Каніфнатх, використовуючи свою йогічну силу, пролітав небом і його тінь впала на Горакхнатха. Потривожений Горакхнатх подивився на небо і, побачивши Каніфнатха, страшенно розлютився. Він кинув свій дерев'яний сандаль (кхаду) у небо та збив Каніфнатха. Так Горакнатх покарав сіддха за політ над його головою.

Засмучений тим що трапилось, Каніфнатхне міг стриматися і сказав Горакхнатху: "Якщо ти став таким великим сіддхом, то чому ти тоді не знаєш, де твій Вчитель? Чи відомо тобі, що він був проклятий Матір'ю, через що забув усі свої великі божественні знання і був відправлений у місце під назвою Кадалі, де він віддається плотським втіхам з жінками? Всі його сили виснажилися, і він сам не може звільнити себе від прокляття. Я також дізнався, що йому залишилося жити не більше трьох днів. Якщо ти вважаєш себе таким великим сіддха-йогином, так іди ж і врятуй його від нещастя і ганьби!".

Відчувши себе винним, Горакхнатх відповів: "Ти наказуєш мені врятувати мого гуру, але чи знаєш ти про долю свого вчителя? Він нудиться під землею, заточений сином мудрої королеви Майянаматі, Раджою Гопічандом".

Обидва йогини усвідомили становище, в якому опинилися їхні вчителі. Вони вирішили поєднатися для порятунку своїх гуру. Йдеться про те, що Горакхнатх відвідав Бога смерті Ямараджа з проханням продовжити життя його Майстра. Після цього він повернувся до того ж баньяну і обидва йогини вирушили до лісів Кадлі, щоб знайти вчителя Горакхнатха. Але йогінам не дозволялося заходити на територію Кадалі; тому вони перевдяглися брамінами. Вважаючи, що перед ними браміни, люди виявляли їм свою повагу і простягалися біля їхніх стоп. У відповідь Горакхнатх благословляв людей. Оскільки він був Великий Сіддх, його благословення були сильними. Зазвичай благословення від брамінів набагато слабші.

Однак люди відчували силу благословень Сіддха. Багато стражденних були зцілені. Горакхнатх зрозумів, що такий зовнішній вигляд неприйнятний і повернувся до своєї звичайної форми йога. Він сів під баньяном на березі озера в Кадалі і поринув у самадхі. Місцева жінка, проходячи повз, була зачарована зовнішністю йога Горакхнатха. Вона дивилася на нього. І від цієї жінки він дізнався про те, що його гуру Матс’єндранатх знаходиться у товаристві двох королев, на ім'я Мангала та Камала, в оточенні шістнадцяти сотень наложниць. Йогам не дозволялося входити до палацу. Якщо хтось наважиться порушити заборону – він буде покараний смертю. Тільки танцівницям дозволялося заходити у покої Матс’єндранатха.

Зв'язок учня та Вчителя за межею розуміння. Вони живуть одне для одного. Один служить, а інший веде, щоб наприкінці злитися в єдине.

Горакхнатх та Матс’єндранатх були такими. Якщо один із них спотикався, то другий одразу його піднімав. Обидва прагнули йти своїм шляхом і вести за собою інших. Вони обидва були йогінами вищого рівня, тому для них було дуже важливо завжди, всупереч будь-яким обставинам та перешкодам, залишатися з'єднаним із Вищим "Я"..

Щоб звільнити свого Майстра з лещат королев, Горакхнатх переодягся в танцівницю. Попри те, що служниці попередили королев про те, що ця танцівниця сумнівна жінка, і їй не слід входити до покоїв Матс’єндранатха. Зрештою, Горакхнатх голосно заспівав, підігруючи собі на барабані: "ДЖАГ МАТС’ЄНДРА ГОРАКХ ЙА", що означає: "О Матс’єндра прокинься, Горакх прийшов..." Тут "прокинься" означає не "прокинься від сну", але "усвідомь ілюзорність" цього місця, подолай прихильність до цього місця. Матс’єндранатх почув одночасно звук та голос королев, й наказав привести танцівницю до нього. Королеви привести Горакхнатха до Матс’єндранатха. Звук барабана воскресив та відновив божественні знання. Почувши його, Матс’єндранатх згадав, ким був раніше. Йому не терпілося повернутися до себе. У нього виникло глибинне прагнення знову стати собою. Королеви не хотіли його відпускати і, спостерігаючи його розпач та пристрасне бажання повернутися, докладали всіх зусиль, щоб утримати Матс’єндранатха. Вони привели до нього сина Біндунатха, благаючи його залишитися. Але всі їхні зусилля виявилися марними, тому що Горакхнатх поклав усе на спасіння свого Майстра. Своєю йогічною силою він показав королевам, що жодні людські уподобання не зупинять його Майстра. Королеви Кадалі навіть намагалися влаштувати змову і вбити Горакхнатха, але великий йогін перетворив їх на кажанів. Як каже легенда, зрештою, пройшовши через усі труднощі, Горакхнатх зі своїм Майстром Матс’єндранатхом та його сином Біндунатхом повернулися до Віджая Нагар.

Про це існує чимало історій, притч та легенд. Вони написані не просто для розваги. Це приклади, котрі дозволяють зрозуміти, що Любов не є фізичною прихильністю до протилежної статі, до чоловіків чи жінок.

Це Істина, без якої зупиниться існування. Любов творця до свого творіння. Любов – це зустріч світанку зі сутінком, народження зі смертю. Любов – це дихання з вдихом та видихом. Це синхронні моделі, запущені Всесвітом, і якщо виникають якісь перешкоди, порушується ціла система – тіло, розум та саме існування.

Любов і не влада, і не Его. Любов – це розчинення одне в одному. Любов прокладає дорогу до того, що благотворно. Любов долає всі бар'єри і навіть думки про розлуку, щоб бути одним. Одним, звідки виникає все інше.

Технології розвиваються, досконалі наукові відкриття, але де ж зараз людство? Машини керують розумом, і все здається металевим. Без емоцій, без думок. За нормальним людським життям уже продзвонив дзвін. З одного боку, люди борються з тероризмом, з іншого – трапляються стихійні лиха. Любов зникла з життя кожного. Матерія стала головною. Люди живуть, але ніби у масках. У масках щастя. У масках важливості та влада. Однак, усередині під маскою все дуже болісно.

Ми всі знаходимося в очікуванні визволення, в очікуванні волі. В очікуванні щастя. В очікуванні любові. Так знай: якщо ти хочеш чогось, то віддавай це сам. Це обов'язково повернеться до тебе.

Як ти хочеш бути щасливим, якщо сам ділишся жахом? Як ти хочеш звільнення, якщо пропонуєш іншим свої жорсткі та липкі думки? Твоя поведінка не дозволяє дихати. Поведінка, яка не дозволяє тобі бути в потоці. Поведінка, яка не дозволяє тобі бути самим собою. Які смішні несправжні шари характеру та поведінки, які ти надів, щоб вражати інших! Як може Любов існувати тут?

Любов природна. Любов вічна. Любов – це ще одна форма Бога. Дозволь Любові бути любов’ю. Це може статися лише тоді, коли ти навчишся поважати себе. Коли ти навчишся шанувати себе, з гідністю бути собою, гідно ставитися до Бога в собі. Адже ти його чудовий витвір.

То ж як ти можеш заперечувати це? Як ти можеш бути нешанобливим до цього? Кожна клітина в тобі – його відображення. Не оскверняй його своїми небажаними та неприємними думками. Навчися бути в полі цієї вічної сили. Сили, яка нескінченна та безсмертна. Ти будеш у потоці Любові, де б ти не був. Ти будеш сія́ти у її відображенні. Будь цим і будь собою. Будь доступний собі самому. Будь тут і зараз. Будь імператором самого себе. Будь чистим із тією істотою, яка полюбила тебе. БУДЬ СОБОЮ. ЛЮБИ СЕБЕ.

Пісня Всесвіту
Ти колись чув її в тиші?
Це Колискова космосу,
в жестах і погляді, Що вшановує кожен рух планет,
Кожен рух існування.
Вони закохані одне в одного,
Кожен прагне іншого. Любовна пісня виконується Космосом,
з вільним розумом, тому йому невідомий розрахунок.
Так чудово співзвучне,
так екзотично витесане.
Творець тотально закоханий
у своє Творіння.
А ти закоханий у нього.
Будь закоханим у нього.
Ти знайдеш Бога скрізь.
Для тебе – все його чудове творіння.

Стопи твого Майстра.
Схилися до них у пошані,
доторкнися до самої суті.
Навіщо... просто ритуал
або
це любов?
Той момент, та дія, та віддача Майстру є любов.
Поєднайся з цією віддачею,
стань із нею одним.
Кульмінація енергії.
Це любов.
Де ти і Майстер – одно.
Без об'єкта, без суб'єкта
у тиші ви одне.
Любов трапляється у тиші.
Цього немає в галасі.
Це досконало
Це лише Одне.

Любов є Любов.
Ніщо інше не зможе її замінити.
Вона приваблює трансформації,
У ній міститься сила міняти.
У ній є милість твого Майстра.
Вона в резонансі з усім Всесвітом
У ній міститься істина часу.
У ньому є надія існування.
І, що понад усе, вона містить у собі саму Істину.
Саму Божественність,
Саме існування.
Не дай собі засохнути,
а любові випаруватися.
Інакше решта також випарується.
БУДЬ ТУТ – БУДЬ ЗАРАЗ
БУДЬ ЛЮБОВ'Ю ДО СЕБЕ.

Доля запитала Буття:
Хто з нас сильніший?
Буття відповіло:
не ти і не я,
Це Любов сильна.
Доля спитала: чому так?
Існування відповіло:
Тому що ЛЮБОВ є Бог
а Бог всюдисущий.
Так, коли я обіймаю все з Любов'ю,
я обіймаю Бога.
А потім, що б мені не призначалося долею,
ВСЕ СТАЄ ЛЮБОВ’Ю.

У небесному просторі,
де сяють зірки,
Місяць сяє в тиші неба, наповнений світлом Сонця.
Вона оживляє та висвітлює небо. Любов створює резонанс у Всесвіті.
Сяйво Сонця,
яке говорить крізь Місяць.
Спокій Місяця,
який каже крізь зірки.
Спокій зірок,
які кажуть крізь небо. Яке величезне полотно любові,
намальоване Всесвітом,
щоб поділитися та трансформувати
сердечність любові,
яка заспокоює кожну частинку.
Без гордості, без упереджень,
Заради того, щоб Любов сяяла та висвітлювала,
з радістю обіймаючи все.

Приготуй найкращу страву,
але не соли її.
Це може мати чудовий вигляд,
але буде несмачним.
Ось що відбувається,
коли ми позбавлені Любові.
Ми виглядаємо красиво ззовні,
але порожні всередині.
Настільки мертві, настільки сухі...
Варто додати щіпку солі – щіпку любові,
і все зміниться!
Ти почнеш світитися Любов'ю
Як зсередини, так і зовні.

Що досконале для одного,
може бути недосконало для інших.
То як же збалансувати це? Любов – це та балансуюча шкала,
яка приводить все, і досконале, і недосконале,
у точку, де все стає рівним.
Це стирає межі Его,
замінюючи його любов'ю,
змушує протилежності зливатися,
бо вони всі вийшли з одного джерела
БОЖЕСТВЕННОСТІ.
Така любов шукає тільки БОГА.

Дитина тримає матір за руку, повністю покладаючись на неї.
З вірою в те, що мама потурбується про все.
Серце дитини відчинене, бо вона не думає.
Все, що дитина робить, сповнене чистою любов'ю.
Чому ми втрачаємо цю віру,

цю здатність покладатися, коли ми стаємо старшими?
Через нестачу любові у нашому житті
ми ніколи не вчимося любити самих себе.
Як шанувати самого себе?
Прийде день, коли ти навчишся шанувати своє священне “Я”. Прийде день, коли ти навчишся любити своє священне “Я”.
Я – не означає розум і Его.
Я – самовіддане і безкорисливе.
Воно величезне, це втілення всього у Всесвіті.
Це поза межами хімії “ти і я”.
і коли ці двоє розчиняються,
ти вже у любові.
Ти один із цілим світом.

Галька на березі річки змінює форму
під впливом потоку води.
Іноді грубо, іноді м'яко.
Але це відбувається.

Тобі подобається жменя з
обох видів каміння, гладких і гострих,
і кожен із нас готовий взяти милі круглі камінці додому. Таке життя, воно гармонізує нас,
обертаючись то гострою, то м'якою стороною.
Отримуй це з любов’ю. Приймай це з любов’ю.
Божественність готова
забрати тебе назад додому.
Будинок усередині тебе – будинок наповнений любов'ю.

Дім, у якому ти той, хто дивиться,
не робітник, і не шукач.
Ти просто свідомий спостерігач.
Тому що Любов розцвіла в тобі
Ти приймаєш усе з Любов'ю.

Чому ми любимо ризикувати?
Хтось грішми.
Хтось речами,
а хтось життям.
Ми шукаємо задоволення наших амбіцій,
а ризик здається найшвидшим способом.
Як може Любов існувати у таких випадках,
коли все стає просто азартом.

Продовжуй! Зупинися на мить!
Подивися на себе. Поринь у себе.
Поринь і знайди Бога, зроби це не розумом і не інтелектом,
а відкритим серцем.
З повною віддачею на милість Бога.
Тоді, що б ти не робив у житті,
Ким би ти не був у житті,
Хоч би де ти не був у житті, Благодать замінить азартну гру. Блаженство замінить збудження.
Це сила ЛЮБОВІ,
ВІЧНА ЗБРОЯ БОГА.

Слова є допомога,
А не кінець.
Те, що ти ввібрав у себе,
Одних зруйнує, інших підбадьорить.

Підтримка можлива тільки якщо ти не вибираєш шлях сарказму.
І ти розчавлений, коли те, що ти хочеш, не відбувається...
Ти будуєш броню ненависті та ревнощів,
ховаючи її під маскою Любові.
То як же зможе Благодать
пролитися на тебе,
якщо їй доведеться прориватися через ненависть у тобі,
гасити ревнощі в тобі?
І ти кажеш – ти любиш кожного!
Ти себе обдурюєш.
Очисться від залишків ненависті в собі.
Любов вже там, просто дозволь їй розцвісти.

Глава 5   Зміст   Глава 7

Любов є мовчазним союзом двох сердець, двох енергій, двох істот в одне. Вища форма єднання. Ми всі є пучками енергії, і цій енергії потрібен вихід. Якщо вона накопичується і не тече у правильному напрямку, це стає важким вантажем та виривається як вибух. Це щось неприємне та непоправне. Прекрасна сексуальна енергія, яка творить і створює, набуває дикої форми хтивості, і тоді ти вплутуєшся у будь-що, однак з тобою не трапляється Любов.

Любов не є вибухом. Це не хіть. Це поєднання двох гарних енергій в одну. Коли ми говоримо про любов у мирському житті, ми бачимо, як люди вступають у стосунки один з одним на короткий час і незабаром розлучаються. Розлучаються так, щоб більше ніколи один одного не бачити. Це те, що ви називаєте любов’ю. Це взагалі не має відношення до Любові. Відбувається тільки скидання енергії та й все. Тільки важкий тягар скидається на іншу людину, і все. Як може у цьому існувати Любов?

Любов є сама медитація. Любові невідомі межі. Справжня любов починається там, де закінчуються думки. Це транс, твій із твоїм возлюбленим, але транс трапляється лише тоді, коли ти витягнув себе з безперервного потоку думок. Ти поруч із возлюбленим, і ось раптово й зненацька ви стали одним цілим. Тоді тіла не можуть поділитися, тому що ви зламали межі тілесності, щоб стати одним. Не думки, не дії, а Божественна Самість зливається воєдино. Священний момент єднання. Якщо ти зробив цей момент священним, то це стає медитацією. Об'єкт зникає, залишається суть. Ви – одне.

Ми говоримо, що поважаємо та шануємо навколишній світ – дерева, рослини, річки, гори. Але коли доходить до людських істот, ми, в рази, – бовдури. А ще більшими йолопами ми стаємо з тими, кого ми любимо. У суспільстві зараз гостра нестача поваги один до одного. Ми просто прикидаємося. Ми змушуємо себе любити. Просто дія без наміру. Коли ми не знаємо, як поважати товариша, як ми можемо вимагати пошани самого божественного існування? Ти бачиш божественність у своєму возлюбленому. Ти пізнав священність у своєму возлюбленому. Якщо ні, то як ти можеш претендувати на те, що любиш? Як ви можете говорити, що готові померти один за одного? Лише порожні слова. Емоції пішли, і думки випарувалися. І потім знову повернулися до себе, матеріального.

Слово "секс" викликає мурашки на спинах деяких людей. Наче відбувається щось недостойне, нечисте. Нас привчили до думки, що говорити про секс і навіть згадувати про нього відкрито не можна. Цікаво чому? Тільки уявіть, якби наші шановні батьки не зустрілися і не поєдналися у священному союзі, нікого з нас зараз би не було. Яким же є священний союз, який дає життя найпрекраснішому з істот, коли-небудь створених Богом! То чому ж ми ображаємо цей священний союз, вважаючи розмови про нього непристойними та хворими? Адже секс такий природний! І якщо близькість відбувається у любові, вона стає медитацією.

Коли тантра говорить про любов, вона не має на увазі лише тілесну близькість. Майстри тантри використовують разом любов та секс як засіб досягнення медитації. Неповні знання дуже небезпечні і, на жаль, нерозуміння тантри призводить до розбещеності. Це таке глибоке знання, яке говорить про те, що секс є нашою природою, тому людям просто в нього вступати та отримувати задоволення від екстазу. Через екстаз вони можуть досягти медитації. У наші дні розуміння тантри дуже перекрутили, називаючи тантричним все, що завгодно: тантричний союз, тантричний масаж, тантричний танець. Але це повністю відрізняється від того, чим є ця дивовижна практика, яка є прийняттям всього. Й сама вона є в цій тотальності прийняття, без придушення.

Тантра каже, що нема ворогів, немає несприятливого. Кожна енергія дружня, просто потрібно вміти правильно її використовувати. Якщо ти зрозумів цю істину, ти зможеш трансформувати свою любов в медитацію. Нехай твоя медитація буде сповнена любов'ю. Тоді дуже скоро ти забудеш про світ і дізнаєшся про справжні речі, які не є світом. Мирська любов – не любов, і мирська медитація – не медитація. І навіть мирський Бог – не Бог, а лише ще один спосіб зовнішньої адресації енергії. Якщо ти розчинишся в словах Любов, Медитація та Бог, з цієї точки станеться злиття цих понять воєдино. Найвищою формою такого союзу стане Самадхі. Єдність з усім і єдине з цілим.

У Самадхі ти входиш у себе повністю усвідомленим, повністю зосередженим і одного разу побувавши в центрі, ти вже не будеш колишнім. Ти вже знаєш, хто ти, яка твоя позиція. Твої події відбуваються на периферії. Вони лише збурення та хвилі на воді, а не твоя природа. Механізм техніки зупинки – раптово завмерти. Це має статися раптово. Якщо ти намагатимешся завмерти, це призведе тебе до переключення в режим інертності, тому не намагайся зробити це, а раптом замри. У цьому сенс зупинки. Ти біжиш, і я говорю "стоп". Не намагайся зупинятися, просто зупинись. Якщо ти не зробиш це одразу, то ти пропустиш момент. Або ти сидиш тут, і якщо я скажу "стоп" – замри негайно на місці, без жодного руху. Якщо ти упустив точку зупинки, ти упустив основу. Потрібно робити заново. Тож просто зупинись.

Любов означає момент твоєї зупинки, щоб стати іншим. Ти – просто ти. У єдності з усім. Самадхі не зможе статися, поки ти не полюбиш себе. Ти готовий – відпусти все наносне, що не є ти. Просто звільнись, будь готовий перестрибнути. Тільки якщо ти замреш, ти зможеш перестрибнути. Отже, це об'єднання "я" з вищим "Я". Вища форма Єднання!

* * *
Бог дарував людським істотам здатність мислити та відчувати.
Мозок і серце:
Змішай їх, щоб насолодитися творінням.
Люби та будь любимим.
Але коли працює тільки мозок, Він може лише шукати докази,
щоб прийняти існування. Інтелект не готовий змішуватись
Зволожуватись теплотою емоцій.
Запам'ятай, все сухе скоро зітреться.
Дозволь йому пом'якшитися ніжним зволоженням любові. Існування відкриється назустріч тобі
так щедро, як зможе запропонувати інтелект.
Навчись змішувати.
Навчися Любити
У тебе буде достатньо доказів,
щоб задовільнити твій інтелект.
Запам'ятай, наука Духа починається там,
де кінчається наука Логіка.

Ти сам
І не тіло
І не розум
І не почуття
І не думки
І не мова
І також не тиша

ЛЮБОВ Є
БОЖЕСТВЕННІСТЬ
ВСЕРЕДИНІ ТЕБЕ

Всі вони тільки допомога
у досягненні тієї Божественності
для подяки,
для поширення сяйва
та кульмінації в цілому,
Одному ВИЩОМУ.

Любов не те, що можна вивчити
або зловити,
але
досягнення рівня розуміння, що
ЛЮБОВ Є БОГ.

Усі ті, хто любить свою батьківщину. Усі ті, хто любить життя.
Всі ті, хто хоче жити у світі та блаженстві –
Ви повинні рости всередині себе. Рости в собі – це і є ЛЮБОВ.
Це може статися лише через медитацію.
Тож вас просять медитувати.
Медитація в один момент часу.
Не один день, ви можете робити це в будь-який день,
коли захочете.
Але переконайтеся, що ви не самі.
Цілий світ в вас.
Це Універсальна Любов, Універсальний запит,

Любов дозволяє радість, навіщо гаяти час у ненависті?
Це злив енергії.
Люби себе, і ти знайдеш БОГА в собі.
Хто я та хто ти?
Ми всі його продовження.
Тож будь обережний, ненавидячи.
Ти втрачаєш свій рівень.
Ми тут для сходження, навіщо падати вниз?
Прокинься уві сні, прокинься в радості.
Прокинься в щастя.
Ти і Я станемо тоді одним.

Любов означає лікування наших недоліків.
Любов означає надія.
І коли ти закоханий у себе,
Ти сподіваєшся стати одним із найвищим "Я".
Найвище "Я", яке не десь зовні.
Воно всередині тебе.
Відчуй його сяйво.
Відчуй, як воно веде тебе.
Відчуй, як воно резонує. Тоді ти станеш одним із цілим.

Глава 4   Зміст   Глава 6

Відданість – саме ядро Любові. Віддача своєму коханню. Возлюбленим може бути будь-хто – людина, Бог, будь-який інший аспект буття. З людиною це будуть любовні стосунки, з Богом це стане відданим служінням бхакті, з будь-яким іншим аспектом буття виникне творчий акт, наприклад – наукове дослідження, в якому зливаються дослідник та досліджуване. І доки не відбудеться повна віддача, не народиться бажаний результат. Але, звичайно, це зовнішня подорож розуму.

Любов – це внутрішня подорож серця, що веде до божественного. У внутрішній подорожі Любові, в якій є тотальна віддача, фізична присутність возлюбленого не має значення. Як згадувалося в історії Міри Баї, у світі є лише кілька реалізованих людей, в котрих Любов проявляється як відданість Богу. Назвемо деяких із них: Чайтанья Махапрабху з Бенґалії, святий Авваяр із Ченнаї, Рамакрішна Парамаханса, Нарсінгх Бхагат, Гуру Нанак, сам Шрі Крішна та його друг Судама.

Безліч визнаних святих людей, які змогли стати єдиними з возлюбленними лише після повної віддачі. Любов двох стає єдиним. Не важливо хто кого любить. Це напруженість, пристрасне бажання, прагнення і понад усе – повна віддача, що призводить до безмежних небес нескінченності.

Візьмімо, наприклад, стосунки Майстра та учня, які ми в Індії називаємо Гуру-шіш’я. Невже там немає любові: любові-благоговіння, любові-віри та любові-повної віддачі, які допомагають учневі просуватися у духовних практиках? Коли є повна віддача на милість Майстра, не важливо, присутній поряд Майстер фізично чи ні. Любов та зв'язок присутні й ведуть обох. Любов Майстра до учня також проявляється у формі ініціації, чи то за допомогою мантри, чи іншим способом, який вибере Майстер. Повна віддача учня дозволяє Майстру працювати через нього, вести його, показувати йому шлях, що підходить учневі для руху вперед.

У любові ти не застрягнеш,
Ти розширюєшся як безкрайній океан.

У відданій віддачі, вібрації Майстра допомагають. Тотальна віддача учня дозволяє йому вийти за границі обмежень. Проте, якщо розум сумнівається, аналізує – будь-хто застрягне. Це означає, що немає любові, немає довіри, немає віддачі. Це передумови розуму, що оцінює Майстра, виходячи зі свого розуміння та недоліків. Любов не сумісна з пошуком недоліків та помилок. Таким чином, для будь-якої ініціації потрібна повна віддача, тотальне прийняття. Чи то мантра-дікша, чи щось ще. Процес, який виявляє справжність віддачі – це коли Майстер входить в тебе, його вібрації входять в тебе. Твоє тіло, твій розум, твоя швидкість у його розпорядженні на шляху пошуку вібрації, звуку, частоти для тебе. Таким чином, коли б ти не синхронізувався з цією вібрацією, цією мантрою, цим звуком, ти станеш іншою істотою у зовсім іншому вимірі. У чому користь ініціації, якщо немає повної віддачі на милість Майстра?

Розум, що сумнівається, не здатний розвиватися. Він створюватиме все більше перешкод для себе. Мантра-дікша не може бути дана, поки не відбулася тотальна віддача Майстру, оскільки передача мантри означає, що Майстер визнав тебе, став одним із тобою і ти перебуваєш у глибокій гармонії. Він розпізнав частоту та звук, які гармонізують твою внутрішню музику, внутрішній ритм. Це стане звуком, який відкриває в тобі всі ментальні блоки, що розв'язує вузли, щоб привести тебе в гармонію з твоєю внутрішньою музикою. Коли ти співаєш цей звук, ти входиш у світ внутрішньої музики. Настає внутрішня гармонія. Твоя віддача вчителю, твоя любов до Майстра спонукають його дарувати тобі милість у формі особливої мантри, що має відповідність тобі. Мантра стає засобом єднання між двома існуваннями. Вона гармонізує та резонує всередині, стираючи всі рівні подвійності. Коли досягнуті такі умови, присутність Майстра у фізичній формі більше не має значення. Його енергія стає провідником. Насправді вони обидва – і учень, і Майстер піднімаються на рівень бачення себе один в одному.

Безліч прикладів ілюструють це. Одним із найкращих прикладів є Йогі Матсієндранатх та Горакхнатх. Вони завжди були у розпорядженні один одного у потрібний час. Ці майстри були настільки просунутими, що якщо один із них захоплювався низькими енергіями, другий витягував його назад. Цей зв'язок був створений повною віддачею та дікшою від Майстра до учня. Це така любов, через яку серйозність і чесність учня спонукають Майстра ініціювати його. Чи то у формі мантри, чи якось інакше. Той звук, та вібрація, той момент з'єднання їх один з одним для відкриття вищих вимірів життя. Як таке могло статися без любові чи повної віддачі Майстру? Це уособлення любові, яке трансформує життя у вищі сфери. Відносини Рамакрішни Парамаханси та його учня Свамі Вівекананди.

Також є приклад Махайога Пайлога Баби та його гуру Харі Баби. Харі Баба завжди з’являвся перед Махайогом Пілотом Бабою у разі потреби. В часи скрути, кризи, сумнівів. Це було можливим лише тоді, коли Пілот Баба повністю здавався на милість Майстра. Чи може таке статися без любові? Ні, зовсім ні! Це любов разом з віддачею робить чудеса можливими. Чудеса трапляються не тому, що вони є кінцевою метою. Чудеса відновлюють силу довіри, силу віддачі, силу любові, які можуть зробити все або знищити зроблене (книга "Гімалаї говорять" рясніє подібними свідченнями, що ілюструють цю істину).

* * *
Любов з молитвою
Молитва з любов'ю.
Це два шляхи просвітлення.

Я хочу вмерти,
Я не хочу більше жити,

Якщо ти так кажеш.
Це через розчарування,
через сумніви,
через невдоволення або
незадоволеність. Невдоволення чим?
Чи незадоволеність?
Життям чи чимось ще,
Що звучить у твоєму “хочу померти”?
І у твоєму “більше не шукаю життя”?
Ці тимчасові думки чи ідеї – результат нестачі любові у житті.
Коли ми шукаємо поваги до себе,
Ми маємо поважати також й інших.
Любов – це про повагу один до одного.
Вона така величезна, що містить у собі вічність.
Поважай себе та свого
Возлюбленого – чи це твій партнер,
чи твій друг,
чи саме Вище Я.
Поважай саме існування Любові,
І ти житимеш і любитимеш вічно.

Дозволь розуму зупинитися і відкрий серце.
Перлини життя почнуть виливатися.
Розум дуже сильний – добре екіпірований для сумнівів,
підозр та блоків.

Відкрити життя просто.
Відкрити серце просто і зворушливо.
Це дорога до просвітління,
До самореалізації.

Глава 3   Зміст   Глава 5

У любові коханці перестають існувати, вони поєднуються воєдино.
Вони, їх свідомості зливаються один з одним і стають одним.
Це трансформація з фізичного плану на астральний.
З астрального плану у космічний.
З космічного до Єдиного –
До Вищої свідомості.
Любов означає трансформація. Любов зникне, якщо не станеться трансформація. Коли трансформація відбулася, радість та світло наповнює кожну молекулу Всесвіту.

Це вічне блаженство. Блаженство, яке сповнить серця святих і мудреців минулого. Вони станцюють від радості, потопаючи в божественній любові. Немає місця для обмежень, законів та встановлених правил. Любов просто трапляється. Вона трансформує всю енергію людського розуму. Вона походить від людської істоти до всього існування і навпаки. Чи не любов'ю жива крапля роси в очікуванні світанку, щоб розкрити пелюстки вічності? Чи не Любов дозволяє темряві вистилати дорогу до світла? Чи не Любов розтоплює муки та злість, щоб трансформувати їх у подяку? Чи не Любов відкриває канали пошуку Бога у собі?

Чи не любов надихає солдата віддавати своє життя заради своєї країни? Солдат не належить жодної релігії, касті, віровченню, групі. Солдат є солдатом, готовим померти за любов до своєї батьківщини. За любов до нації. За честь нації. Він не просто гине, а й захищає інтереси країни. Чи це не символізує жертвопринесення своїй країні? Чи може така любов бути оціненою? Ніколи! Це найвища трансформація від смертної форми до безсмертя. Він – святий мученик. Що підтримує його? Що змушує його йти на смерть – ТІЛЬКИ ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ.

Любов найпрекрасніша річ у світі, яку можна передати словами. Найкраще почуття для людства. Навіть тварини люблять один одного, але вони не можуть сказати про це словами, тільки своєю поведінкою, але людина може і говорить про любов словами та досвідом. Таким чином Любов ще й будує великі відносини між людьми. Такі як любов до своєї матері та батька, до брата та сестри, до суспільства, до дружини. Любов до жінки. Любов до дружини. Такі різні види любові, які дають різні смаки почуттям та досвіду, дають різні відчуття гармонії у тілі. Таким чином, Любов це мова серця, а не розуму. Коли ти в любові, твій розум не працює, він зникає. Коли двоє людей зустрічаються, у цьому немає розуму. Розум перетворюється на серце. Розум закривається, а серце розкривається. Тому й кажуть, що любов – мова серця. Це може бути поклонінням, любов'ю чи молитвою.

Любов – почуття, що гармонізує тіло і розум. Вона допомагає тобі почуватися з'єднаним і з тілом, і з розумом. Любов приводить тебе до гармонії із самим собою.

Наші поведінкові патерни (програми), наші слова, наша мова мають різні хімічні реакції в організмі. Важливо розуміти: наше тіло є хімія різних елементів, флюїдів, алкалоїдів тощо. Хоч би якими були наші емоції, хімія тіла зміниться. Іноді добре, іноді погано, іноді панує смуток, іноді захоплення, залежно від місця та ситуації. За допомогою любові ми створюємо та відтворюємо гармонійний світ. Вибір за нами: випромінювати любов чи ненависть. Так чому ж не вибрати Любов і не зробити цей світ найкращим місцем для життя.

Любов це не центральна сила, а віра, надія та довіра. Довіра – центральна енергія. Віра – проста енергія, яка може стати довірою. Але довіра незмінна. У всьому світі все однаково і немає відмінностей. Довіра залишається однаковою для всіх. Якщо люди перетворюють віру на довіру, вони можуть досягти всього, чого забажають. Щоправда, так чинять лише одиниці. Це ядерна сила. Вона має гравітацію, здатну притягнути все до свого центру. Якщо ти довіряєш – твоє життя буде успішним. Довіра – сам Бог, він робить тебе центрованим, твоя любов не зазнає невдачі. Бог не як людина, а як енергія, що вічно наповнює. Ти ніколи не помилишся, якщо любиш у медитації. Якщо ти в медитації з довірою, то ти ніколи не помилишся.

Безперечно, Любов – прекрасний шлях до Бога. Але довіра вже знаходиться в ній. Віра тимчасова. Щоб віра стала довірою, треба тотально віддатись нескінченній енергії. Довіра просто трапляється. Коли повна віддача, довіра виникає автоматично. Розуміння і віра виникають в розумі, тому вони мінливі, але довіра означає бути тотально поза розумом, а значить вона незмінна. Довіра йде від серця, це цілковита, тотальна віддача. Щоб почати щось, слід читати мантру, або медитувати, або молитися, завдяки чому надія та віра стануть довірою. На жаль, у цьому світі, у зовнішньому креативному світі, розуму стає складно капітулювати. Розуму подобається створювати та розважатися. Проте, коли приходить Любов, є лише один шлях – шлях серця, віддачі. І на цьому шляху приймається все, що б не зустрілося – без цього не вийде рухатися далі, щоб злитися воєдино з нескінченністю. Таке трапляється, якщо немає сумнівів, немає плутанини, немає двоїстості, немає аналізу.

Для інтелектуалів, чия природа – аналізувати, ставити запитання, шукати докази для будь-якого мікрожиття на Землі (це цінно в матеріальному світі), наведу цитату знаменитого вченого Альберта Ейнштейна. Він чудово написав це в одному з листів до своєї дочки: “Існує неймовірна сила, яку не змогла пояснити наука. Це сила, що включає все і управляє всім, що стоїть за будь-яким видимим феноменом у Всесвіті, яку ми досі не ідентифікували.

Ця вселенська сила є ЛЮБОВ”. Пізніше він сказав: “Любов є сила, тому що вона примножує найкраще, що є в нас, дозволяючи людству не бути знищеним у своєму сліпому егоїзмі. Любов розкривається та показує. Заради любові ми живемо та вмираємо. Любов є Бог і Бог є Любов”.

Зрозумій, Любов це не просто дія, не те, що ти намагаєшся зробити чи робиш. Якщо ти робиш, це не любов. Любов не означає дію. Любов це натхнення від серця, вона розширюється і ділиться, вона поглинає і стає тихою, вона пізнає тонкість самості. Це – сам стан буття.

Навіть священні тексти пояснюють Любов у термінах творіння. Чи то прабатьки людей Адам і Єва, чи Ману та Ілла. Де дві істоти зливаються воєдино, породжуючи третю – це творіння, розширення. Це кохання в одній формі. Людство, просуваючись у науці та технологіях, замінило

25
любов хтивістю у огидній формі. Любов це не дія. Дія завжди має кінць. Дія не може тривати 24 години 7 днів на тиждень. І кожна дія має протилежну дію. Обидва вони відбуваються на одній периферії. Люди подобаються один одному, і це приймається за любов. "Подобатися" має свої ліміти, межі. Цьому судилося змінитись, але Любов є абсолютна свобода. Це абсолютна віддача.

Віддача є відданість. Ми бачили безліч прикладів минулого, коли повна віддача відданого на милість Господа виражалася як безумовна Любов. Згадуючи, ми зауважимо на одну історію про поклоніння Шабарі Господу Рамі.

ॐ
ПОКЛОНІННЯ ШАБАРІ ГОСПОДУ РАМІ

Ця історія із знаменитого давньоіндійського епосу "Рамаяна". Шабарі була дочкою мисливця із племені Нішад. Вважається, що в ніч перед її весіллям вона побачила тисячі кіз та овець, принесених її батьком для жертвопринесення та приготування весільного бенкету. Приголомшена і керована співчуттям з незліченною кількістю питань, що палали в ній, вона залишила свій будинок рано вранці. Вона зреклася світу. Вірять, що у пошуках відповідей Шабарі зустріла свого вчителя мудреця Матангу біля підніжжя гори Ріш’ямукха. Вона прийняла його як Майстра і стала служити йому з усією відданістю. Перед смертю мудреця Матанги, Шабарі, що прослужила йому все своє життя і вже сама будучи старою жінкою, попросила про милість – досягти "обителі Світу" – тобто такого стану, в якому перебував Майстер. Задоволений її щирою відданістю і служінням, Матангу сказав, що завдяки цим якостям сам Рама з'явиться перед нею і дасть їй "даршан". Він попросив її чекати на прихід Рами. Сказавши це, мудрець покинув цей світ. А Шабарі стала чекати на прихід Рами, як заповів її гуру.

З того часу стара і немічна Шабарі щодня виходила зі свого ашраму з паличкою, щоб зібрати фрукти для Рами. Збираючи фрукти, вона пробувала їх, щоб відібрати тільки солодкі, наповнюючи кошик Рами, а кислі відкидала. Їй хотілося зібрати тільки найкращі фрукти, та їй навіть на думку не спадало, що не слід куштувати фрукти, пропоновані божеству. В Індії вважається: якщо людина віддана (ми називаємо таких бхакті) – недоліки та помилки їй прощаються. Саме так сталося із Шабарі. Вона збирала фрукти щодня і поверталася до свого ашраму, де з нетерпінням чекала на появу Господа Рами.

Як то кажуть, Любов керує життям. Вважається, що попри те, що сотні інших реалізованих майстрів або йогів чекали на прихід Рами у своїх ашрамах, вічно співчутливий Господь з'явився тільки до Шабарі, тому що вона мала щиру відданість. Приголомшена від радості і від любові до божества, зачарована Шабарі сказала в екстазі: “Так багато благородних реалізованих ріші чекають на твій даршан, але ти вибрав мене, ти прийшов до такої нікчемної, але відданої тобі жінці. Це показує, що ти шукаєш справжню відданість у серцях, які тобі поклоняються, а все інше марно... У мене немає нічого, крім мого серця, щоб запропонувати тобі. Але є ще трохи фруктів. Нехай це принесе тобі насолоду, мій Бог”. Сказавши так, Шабарі запропонувала фрукти, які вона так старанно вибирала. Поки Рама пригощався ними, його зведений брат Лакшман звернув увагу, що Шабарі вже надкусила фрукти і тепер вони непридатні для Божественного. На що Рама відповів, що з безлічі різних дарів, які він коли-небудь пробував, ніщо не зрівняється з цими прекрасними плодами, запропонованими з таким щирим поклонінням. Спробуй їх, тоді ти теж це дізнаєшся, хто б не запропонував плід, листя або квітку, або воду з любов'ю, я прийму цей дар з великою радістю, – сказав Рама. Але Лакшман не скуштував плодів. Він підніс їх до рота, але потім відкинув, вважаючи їх нечистими. А Рама, вшанований служінням Шабарі, благословив її своїм даршаном.

Чаша, в якій Шабарі піднесла плоди Рамі, була зроблена її руками з листя. Кажуть, що Божественний Рама помітив це і захопився тяжкою працею жінки заради нього. Він також благословив дерево і вважається, що відтепер листя на ньому саме з'являлося у формі чаші, і Шабарі більше не потрібно було важко працювати для надання їм потрібної форми. Ось такими були її служіння та любов до Господа. Любов, яка не може бути виражена словами, ні усно, ні письмово, ні будь-яким іншим способом, божественність була в кожній дії Шабарі. Любов просто перетікала від її серця до її дій. Так сильно і з таким поклонінням, що сам Рама має з'явитись, щоб дати їй своє благословіння.

На фізичному рівні (як деякі називають Притві лока) людство спочатку вірить у фізичну форму або фізичну дію, а лише потім у те, що проявляється під цією дією. Для деяких любов є дія або відносини між двома людьми. І якщо ця дія, то як вона може тривати 24 години 7 днів?

У світській реальності дія стає нудною через якийсь час і, тим паче, ніхто не захоче щось робити 24 години, якщо ця дія не для особливої мети. Це традиційний масовий сценарій. Будь-яка дія стомлює. У цьому немає розслаблення. Але Любов не означає втому, вона означає розслаблення. Кожна дія, як кажуть вчені, має таку саму за силою протидію. Таким чином, якщо ти любиш, то ти ненавидиш. Як відпочинок від любові. Тому що ти відпочиваєш лише у протилежній дії. Протилежність існує, тому що така любов від розуму. Вона підготовлена розумом. Коли розум втомиться, він знайде ще щось. Протилежність любові – ненависть. Ти збираєшся відпочити в протилежному. Результатом такої любові, яка є просто дія, стане ненависть. І присвоєння собі того, кого ти любиш. Тому наша любов завжди змішана з ненавистю. Одного разу ти любиш, а наступного моменту ненавидиш одну й ту саму людину. Улюблені стикаються з дилемою. Таким чином, життєво важлива річ, яку потрібно розуміти про любов – це те, що ти не можеш її робити, любов є потік божественної енергії, який ти вбираєш у себе. Це не дія. Любов не така тривіальна, що коли дві людини люблять і не дарують один одному подарунки, вони розлучаються. Це не так тривіально, щоб оцінюватись дорогими подарунками, якими обмінюються люди. Це не так дрібно, щоб виражати та міряти любов матеріальними речами.

ЛЮБОВ БЕЗКІНЕЧНА – ЦЕ ЕНЕРГІЯ, ЯКА МАЄ СИЛУ ВБИРАТИ В СЕБЕ ВСЕ, ЩО ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ НА ЇЇ ШЛЯХУ. ЦЕ ТАКА ПОТУЖНА ЕНЕРГІЯ, ЯКА НЕСЕ ЗМІНИ. ЗМІНИТИ ФІЗИЧНЕ УСТРЕМЛІННЯ НА АСТРАЛЬНЕ, А З АСТРАЛЬНОГО У ЄДНІСТЬ З КОСМІЧНОЮ ЕНЕРГІЄЮ, ЧАСТИНОЮ ЯКОЇ МИ Є. ЛЮБОВ Є ДЗВІНОК БУДІЛЬНИКА У НАШИХ ЖИТТЯХ, ЩО ВІДУЧУЄ НАС ВІД ФІЗИЧНИХ БАЖАНЬ ТА ПРОБУДЖУЄ ЗНАННЯ ПРО ТЕ, ЯК ЛЮБИТИ САМИХ СЕБЕ – СВОЄ “Я”, КОТРЕ Є РОЗШИРЕННЯ ВИЩОГО “Я”. ЛЮБОВ ПРОСТО БЕЗУМОВНА.

* * *
Як ти можеш любити
з такою ненавистю всередині –
Запитай себе сам!
Ти знайдеш, що все там
покрито хибним шаром его.
Розум намагається переконувати,
погоджуватися і не погоджуватися,
споглядати, втішати,
щоб переконати тебе у твоїй правоті.
Іди глибше, залишок ненависті
ще існує,
готовий прорости і стати величезним деревом.
Видали його з любов'ю,
Будь свідком самому собі.
Дозволь очищенню початися із Себе.
Про все інше тоді подбають.
Любов не настільки тривіальна.
Це сама божественна енергія.
З'єднайся з нею.
Поєднайся з собою.
Ти завжди будеш у любові.

Коли ти складаєш свої долоні та
схиляєш голову для молитви для себе чи інших,
Спостерігай любов у тому, як складені руки.
Спостерігай любов у тому, як схиляється голова.
Спостерігай любов у своїх молитвах
Ти вже з'єднаний.
Без любові це не більше ніж ритуал,
А з любов'ю це запрошення божественної ласки у життя.
Це мовчазне зцілення для тебе та інших,
це закоханість у Бога,
це момент шанобливої віддачі на волю Бога,
щоб зробити це повним та цілим.
Запам'ятай – Любов ніколи не буває в частинах.
Вона завжди повнота та цілісність.

ॐ
МІРА БАЇ. ПРИКЛАД БЕЗУМОВНОЇ ЛЮБОВІ

Люди в Індії добре знайомі з історією життя святої Міра Баї. Міра Баї – це раджпутська принцеса з роду Медта чи Мерта, місця у Раджастані.

Вважається, що справжні закохані живуть одне в одному. Це у випадку, коли ми говоримо про стосунки чоловік-жінка. На весь світ прозвучали історії кохання Ромео та Джульєти, Фархада та Ширін, Лейлі та Меджнуна. Хоча їхня любов була вічною і вони врешті-решт познаходили один одного, вони хотіли отримати іншу людину, щоб вона створила його/її щастя та радість. Вони всі існували на іншій платформі життя, вважаючи, що тільки одна людина може наповнити його/її. Наповнити порожнечу та присутність один одного. Стати струною, котрої не вистачає. Потреба, пристрасть, присутність, приватність, у яких існували б тільки вони. Але в усіх цих історіях любові досі є дві істоти. Чекати, давати та брати. Пошук фізичної форми, просто бачити, відчувати, говорити.

Ми говоримо про безумовну любов, яка набагато ширша і означає тотальну віддачу. Відданість, у якій немає думок, розрахунків розуму, пошуків. Це і є справжнє. Це тут. Вічна присутність. Вічне тут. Щось, що ніколи не згасне. Тут нема сумнівів, немає хаосу. Тільки повне прийняття без суджень. Це стає повним поклонінням. Не сплутайте таку любов з сексом. На жаль, миряни називають любов’ю секс, але це зовсім не так. Це не є реальністю. Любов набагато вища за тілесність, це нескінченне розширення божественного. Глибше, ясніше і значуще.

Міра Баї уособлює собою таку любов. Вона народилася у королівській родині. Якось, будучи дитиною, вона побачила весільну процесію у своєму палаці і запитала матері, що це було. Мати пояснила їй, що це весільна церемонія, а чепурний юнак верхи на коні – наречений. У своїй невинності мала Міра запитала матір, хто ж її наречений. Щоб щось відповісти дочці, мама Міри вказала на статую бога Крішни в їхньому храмі, сказавши, що ось це її наречений. З того часу принцеса Міра стала представляти Крішну як свого чоловіка. Вона настільки поринула у його любов, що почала писати вірші на честь коханого. Будучи принцесою, вона була засватана за дружину принцу Рана Санга. Як усі чоловіки хочуть, щоб їхні дружини віддано служили їм, так і чоловік Міри, Рана Санга, чекав від своєї дружини поклоніння та любові. Але Міра, поглинена Крішною, показала чоловікові, що вона може запропонувати йому тільки своє тіло, оскільки її кохання та її емоції повністю належать Крішні. Міра зазнала численних знущань на рідній землі чоловіка. Її змушували виконувати ритуали, які вона не могла прийняти. Їй було важко вести сімейне життя. Її подих, її життя були присвячені Господу Крішні. Кажуть, що її змусили випити отруту, як доказ того, що її любов до Крішни не брехня.

Для Міри, Крішна не був людиною, фізичною формою, вона перевершила всі ці рівні розуму, для неї Крішна був усім: кожна ситуація, кожна дія, кожен подих. Для неї Крішна був Свідомістю. Повна віддача свідомості, у якому всі питання, сумніви, перешкоди просто розчиняються. Вважається, що її віддана любов була настільки сильною, що Міра не померла фізичною смертю, а поєдналася з Крішною. На відміну від Радхи, для якої Крішна був присутній у тілі, любов Мири не спиралася на форму і була більш відданою. Але неможливо оцінювати любов, бо це безглуздо. Яке має значення, був присутній Крішна чи ні, якщо Міра була єдина зі Свідомістю, завдяки чому відбулася її повна трансформація.

Вона не повинна була будь-кому доводити це. Радха, котра мала Крішну, часом ревнувала його до інших, які любили Крішну не менше, ніж вона. Але для Міри це не мало значення. Вона була закохана в того, хто не існував у тілі, і це вже сама собою трансформація – довіра, відданість. Пісні Міри про Крішну показують її тотальну відданість. Її служіння Крішні розчулило могутнього короля Акбара. Акбар відвідав Міру з поклоном. Не важливо, хто і коли виявив повагу до Міри. Але коли любов стає поклонінням, її аромат, її світло поширюється всюди. Людей притягує таке світло, така віддана любов. У такій віддачі відбувається очищення. Віддача означає відсутність Его, а якщо Его немає, то як нечистота може торкнутися тебе? В Індії, у місті Дварака (на території штату Гуджарат) досі є храм Міри Баї.

Любов Міри Баї була чистою, дуже чистою... Чиста любов пов'язана з істиною. Це стосунки з Господом. Любов – це не чиєсь тіло чи розум. Це не фізичні стосунки, а вічна подорож. І Міра Баї чудово знала про це. Для її любові підходили вічні стосунки. Це закриває зовнішню подорож до цілого світу. Промені твоєї любові, що пронизують зовнішній світ, будуть з'єднані з твоєю вічністю. Тому ти захочеш зустрічати кожного на рівні Океану істини, Океану доброти, Океану любові, Океану співчуття.

Любов означає бути інтровертом, закритися від усього, крім віри в істину, і слідувати істині. Все у світі є енергія, що розгортається назовні і згортається всередину. Чим більше енергії прямує всередину, тим ближчий ти до Вищої свідомості. Але таке відбувається тільки після того, як ти починаєш любити себе. Розуміти себе. Усвідомлюючи, що Бог не зовні, а живе всередині Тебе. Він – безкінний, і вічний. Зовнішній світ – Його величезний витвір, який існує завдяки любові Бога до людства. І якщо ти закохуєшся в Його творіння, чому б не полюбити самого Творця?

* * *
У любові ти зливаєшся,
зливаєшся з самим собою.
Зливаєшся зі своєю вищою свідомістю.
Ти стаєш одним із цілим,
Ти розумієш – ти ніхто інший
як один
єдиний із Творцем.
Та божественна сила,
яка всюдисуща
Всемогутня
Всезнаюча.

Збери цю сміливість,
цю мудрість,
цю силу,
будь єдиний з цілим.
Ти знайдеш себе
танцюючим та святкуючим
у кожній частинці цього Всесвіту.

Глава 2   Зміст   Глава 4

Любов із поклонінням та поклоніння з любов'ю приведуть тебе до просвітління.

ॐ
ШИВА І САТІ / ПАРВАТІ

Шива – Всемогутній, Всезнаючий і Всюдисущий. Він – ядро Всесвіту, звідки все з'являється і куди все повертається. Форма та безформність. Шива створює та руйнує. Він і початок і кінець, і творець, і хранитель. Співчутливий та руйнівний.

Постає питання, що робить Любов з тим, хто творець всього. Іронія в тому, що творіння зникне без любові. Шива уособлення балансу, самадхі, повністю занурений у себе. Спокійний, врівноважений. Індійська міфологія базується на тому, що Шива, бажаючи бути самим собою, відокремив себе від свого творіння, і назвав її Саті, назвав її Ума. Створююча енергія ядра Всесвіту Шива відчув себе щасливим, вважаючи, що він отримав свою цілісність. Але щойно це трапилось, шляхетний Шива зрозумів, що його творча енергія закінчилася. Він неповний без Шакті – енергії. Тому говориться:

Шав "Shav" означає мертвий – труп
Шакті "Shakti" – енергія
Шакті + Шав = Шива "Shiva"

Жалкуючи про свою Шакті або енергію творіння, Всезнаючий Шива усвідомив, що його енергія отримала народження у формі Саті в царстві Дакші. Охороняючи цю енергію, Шива то наближався, то віддалявся від Саті. Їхня любов виражалася емоційно: як у мовчанні, так і в словах. Найперша історія кохання у Всесвіті. Божественний союз Шиви та Шакті, любов Шиви та Саті виявлялася у формі захисту. В тиші. Спостерігаючи її активність та емоції. Шива мав винести біль та страждання від розлуки. Його любов до Саті не була прийнята царем Дакшою. (У деяких древніх джерелах Дакшу ототожнюють із творцем всього сущого. В інших сюжетах підкреслюється його роль як батька).

Цар Дакша добре розумів, що Божественний Шива справжній наречений для його дочки Саті. Проте він відмовив їм. Невігластво перемогло мудрість, темрява – світло. Дакша не дав згоди на їхнє весілля. Дакша, участь якого у розвитку цивілізації Землі прославляють інші сюжети, затьмарений своїм Его не міг побачити істину. Весілля Саті та Шиви залишилося без благословення її батька.

Згідно з давніми текстами, Саті, попри заборону батька, вийшла заміж за свого коханого Шиву. Люди вірять, що одного разу цар Дакша організував велику яджну (вогненну церемонію), на яку були запрошені всі, крім Шиви. Саті була ображена і засмучена, не отримавши запрошення на яджну. Вона попросила Божественного Шиву дозволити їй піти у царство її батька та відвідати церемонію. Шива відмовив їй і попросив не ходити туди, тому що вона зіткнеться з приниженнями від Дакші. Не зваживши на слова чоловіка, Саті вирушила в царство батька. Прийшовши без запрошення, вона була холодно зустрінута Дакшею і зазнала приниження. Таким чином, Божественний Шива теж був принижений її батьком. Через тяжку образу її почуттів і почуттів до коханого чоловіка Божественного Шиви, вона принесла себе в жертву на священному вогнищі яджни, згорівши дощенту. Так виявилась її любов і служіння, її жертвопринесення за честь коханого. Самоспалення Саті було максимум того, що вона могла зробити, захищаючи свою честь та честь свого чоловіка.

Розбитий і вражений смертю своєї коханої Саті, Божественний Шива не міг знайти собі місця від болю та злості. Вважається, що він довго блукав по всьому Всесвіту, носячи з собою тіло Саті.

Всесвіт зупинився, і тоді втрутився Божественний Вішну, розрізав тіло Саті своєю сударшан чакрою (зброєю Вішну). Ті місця в Індії, куди впали частинки тіла Шакті, стали місцями паломництва. Вони називаються Шакті пітхи “Shakti peeths”, або Центри божественної енергії Божественної матері. Шива, розлучений зі своєю коханою, пішов у Самадхі. У повну тишу. Божественна Мати народилася знову у формі принцеси Парваті у царстві Хімавант у короля Гімалаїв. У цій інкарнації батьки Божественної Матері допомогли їй об'єднатися з коханим – завжди Всюдисущим, Всезнаючим, Божественним Шивою.

Любов Парваті, її служіння, її посвячення себе Шиві мали таку силу, що вона пройшла через суворі випробування та аскезу, щоб возз'єднатися з ним знову. Божественний Шива знову виявив співчуття і, хоча перебував у самадхі, захищав Божественну Матір і непомітно допомагав їй у тапасі (аскезі). Найкращий приклад довіри. Божественна Мати у формі Парваті успішно впоралася із завданням повернення Шиви з аскези та звернення його до активної участі у процесі творення світу. Їхня Любов не обмежується особистостями та місцями, вона – нескінченна, божественна, універсальна. Любов матерії та свідомості, Пракрити та Пуруші. Божественний танець тіла та душі. Душі із Всесвітньою душею, Атми з Параматмою, Свідомості з Вищою Свідомістю. Щоб злитися і бути одним. Немає двоїстості. Немає плутанини. Нема розуму. ТОТАЛЬНА ЄДНІСТЬ.

* * *
Я люблю її надто сильно.
Вона любить мене надто сильно.
Що ти зробив, якщо робиш такі заяви!
Ти оцінив любов
Ти встановив вимірювальну шкалу
Дуже сильно – дуже мало дуже сильно – трішки
Любов є Любов
Якщо ти любиш, і якщо не любиш
Коли ти говориш "мало" –
це означає, ти все ще розмірковуєш –
це не серце каже
це говорить розум, який оцінює –
Я повинен або я не повинен
Як може любов існувати в такій дуальності?
Любов тотальна
вона є ціле
Це сам Всесвіт
Це ти – хто відокремлений від неї
Відокремлений від справжнього життя
Відокремлений від простоти життя
Відокремлений від радості життя
Будь життям – будь любов'ю
Щоб ти тоді не робив, буде дивом.
Весь Світ збожеволів у гонитві за технологіями
У шаленій конкуренції один з одним.
Любов до речей підмінила любов до життя.
Ти вже мертвий.
Робот, машина, сама розробка.
Керований і націлений владою розуму, а не серця.
Як може життя існувати тут?
Як може любов існувати тут.
Пізнай все; для тебе всі частини світу
Але не забудь пізнати самого себе
Ти нічого без цього.
Це твій шлях до свого джерела
Не виривай себе з корінням
Це будеш ти, хто відчує біль
Це ти відчуєш агонію
Навіщо завдавати болю Собі
Будь у любові з собою
Життя розкриє тобі свої виміри
Твоє буття, твоє існування
Люби це, шануй це.
Ти будеш вічно благословенний.

ॐ
ШИВА ТА ГАНГА

Що відбувається, коли тиша зустрічає співчуття? Коли тиша містить у собі віддачу? Коли тиша зустрічає зречення? Розв'язка завжди гарна. Це стає всесвітнім. Розширюється. Сяє. Стає безсмертним.

Такою є історія Божественного Шиви та Ганги (священної Ганги). Красива, чиста, вольова Ганга була старшою сестрою Парваті або старшою дочкою Хімавана – царя Гімалаїв. Побожна дочка, вона допомогла захистити тіло Саті від могутніх асурів. Вважається, що коли Ганга побачила Божественного Шиву у скорботі, що захищає тіло Саті, вона була підкорена його мовчанням, світлом, харизматичним виглядом та полюбила Шиву. Хоч Ганга й наважилася підійти до Шиви з освідченням у любові, вічно милостивий Шива пояснив їй, що їхній союз неможливий. Однак, у майбутньому на неї чекає дуже важлива роль на благо всього людства.

Історія триває: тим часом мудрець Нарада підійшов до Ганги і пояснив їй, що Божественний Шива має намір злитися зі своєю відділенню енергією Саті у вигляді Парваті у цій інкарнації, котра була рідною сестрою Ганги. Таким чином, Ганга пожертвувала своєю любов'ю до Шіви. Вона повністю підкорилася тому, що велів їй Шива – повернутися на небеса та служити богам.

В Індії після смерті попіл покійного кидають у священну Гангу, що вважається дуже сприятливим. В Індії вірять, що душа померлого не потрапить у нижній світ, а піде прямо до раю, якщо попіл покійного кинути в Гангу.

Ганга це втілення покірності та жертовності. Її любов до Шиви та його рішень описана у наступній історії.

Якось на Землі жив король, на ім'я Сагара. Він організував вогняне жертвопринесення Ашвамедха яджну, "Ashwamedh yagna", щоб стати володарем всієї Землі. Ашвамедха яджна – особлива церемонія, під час якої після серії ритуалів у жертву приносять коня. Коню дають можливість загубитися в королівстві і дозволяють довго тинятися самому.

Владика грому і блискавки, бог битви Індра помітив це і вирішив вкрасти жертовного коня, щоб цар Сагар не зміг виконати ритуали і не став володарем всієї Землі. Вкравши коня, Індра прив'язав його до дерева, під яким медитував мудрець Капіла.

Цар Сагара, дізнавшись про крадіжку, відправив 60 000 своїх синів на пошук коня. Коли юні принци досягли ашраму мудреця Капіли і знайшли коня, то вони припустили, що мудрець вкрав його. Ображений і скривджений принцами мудрець Капіла спопелив їх усіх своєю йогічною силою. Коли останній із синів царя Сагара, Аншуман, дуже добрий і співчутливий принц, дізнався про це, він смиренно звернувся до мудреця з проханням про звільнення душ своїх братів. Аншуман смиренно просив мудреця про це. Підкорений його смиренням і гідним зверненням, мудрець Капіла порадив Аншуману звернутися до творця Всесвіту Брахми, який направить богиню Гангу спуститися з неба на землю. Тільки тоді душі померлих братів отримають визволення. Однак за все своє життя Аншуману так і не вдалося закликати на допомогу Брахму. Тому він передав прохання своїм нащадкам, щоб Брахма направив богиню Гангу на Землю.

Вважається, що кілька поколінь теж не досягли успіху у цій справі. І тільки коли, з цього роду, на трон зійшов цар Бхагіратха, він присягнув не приступати до царювання до того часу, поки не виконає заповіт предка, і творець Всесвіту не попросить Гангу спуститися на Землю. Підкорений тим, з якою наполегливістю майбутній цар виконував свою сувору обітницю, творець Всесвіту Брахма наказав Бхагіратху з'явитися перед Шивою з молитвою. Тільки Всемогутній Шива має силу повернути Гангу на Землю. Тільки Шива має силу утримувати силу Ганги, що тече з небес на Землю. Час прийшов для любові Ганги до Шіви. Вона дочекалася його вказівок, щоб знову спуститься на Землю. Тотальна покірність (віддача). Любов без умов. Любов на благо людства. За межами фізичної зовнішності. Любов, яка безмежна, нескінченна. Де нема питань. Лише обійми, що приймають все, що пропонує Божественний. Божественність, що обіймає в собі, приймає себе в Собі.

Бхагіратха прийняв на себе суворий тапас з метою задовольнити Шиву. Шива був задоволений і вирішив виконати це прохання. Бхагіратха попросив Шиву прийняти Гангу, коли вона зійде з небес на Землю. Прекрасний божественний момент настав, Ганга злилася зі своїм коханим, зійшовши з небес на Землю, на голову Шиви. Вона з благоговінням спустилася на його голову, поглинута його волоссям. Спустилася до божественного Шиви, який поважав її, поважав її любов та поклоніння. Любов без умов. Без оцінки, вимог, лише тотальна покірність (віддача). Покірність бути відома. Покірність бути єдиною з найвищою нескінченністю. Це була покірність на благо людства. Тотальна віддача за межами “я” та “моє”.

Але був сам Божественний Шива приймаючий, підтримуючий, що спрямовує божественний потік материнської енергії – частина його енергії у формі ніжного потоку Ганги по його волоссю.

Шива направив Гангу до Бхагіратха за маршрутом, яким той ішов до місця поховання праху його предків. Оскільки течія Ганги була непередбачуваною, попри напрям, заданий Бхагіратхом, вона досягла ашраму мудреця Яхну якраз у той час, коли він проводив яджну. Потужний потік Ганги порушив церемонію. Мудрець розлютився і проковтнув Гангу. Проте випустив її після того, як Бхагіратх звернувся до нього з благаннями.

Де б не текла Ганга, багато її шанувальників приходили до річки, щоб зробити омовіння та очиститися. Нарешті, Ганга досягла ашраму мудреця Капіла і 60 000 предків Бхагіратха отримали звільнення. На честь царя Бхагіратха, благаннями якого Ганга повернулася на Землю, річку також називають Бхагіратха. Звільнена з полону мудреця Яхну, вона також має ще одне ім'я – Яхнаві. Шанувальники Ганги вірять, що спустившись із волосся Шиви і побувавши в полоні у мудреця Яхну, її святість і чистота тільки посилилися.

До цього дня ця річка вважається священною, і шанувальники з усіх кінців Землі прагнуть зробити омовіння у святій Ганзі. Ось це приклад Любові – любові до Бога, до його вказівок, любові до людства.

ЛЮБОВ, ЯКА ДЛЯ ВСІХ – ЗА МЕЖАМИ КАСТ, КОЛЬОРІВ ШКІРИ, ПЕРЕКОНАНЬ, РЕЛІГІЙ, ЦЕ ПОТІК, ТЕЧІЯ ВОДИ, ЦІЛЮЩА ЕНЕРГІЯ БЕЗ ПРАВИЛ І ОБМЕЖЕНЬ, БЕЗ КОРДОНІВ – ВСЕПРОНИКНА, ДЛЯ ВСІХ І КОЖНОГО, ДЛЯ БІДНИХ І БАГАТИХ – ЛИШЕ ОДНА ЛЮБОВ.

Любов є найсильнішою енергією. Вона відчиняє серце. Якщо вона відкриє твоє серце, це дорога до Господа. Дорога до божественного.

Якщо твоя любов чиста і безумовна, тоді тобі нічого не потрібно практикувати. Чистота твоєї любові приведе тебе до реалізації.

* * *
Розум є засіб інтелекту,
а засіб Любові – емоції.
Розум тільки віддає накази,
але любов збирає, пом'якшує та тече.
Вона має силу відпускати образи, невдоволення –
біль, гнів, злість, ревнощі, ненависть.
Це потужна цілюща сила.
Любов – це не тільки тяжіння протилежностей, чоловічої та жіночої енергії.
Це божественний ритм
У кожній частинці Всесвіту.
Сяйво, що завжди тече від одного до іншого.
Енергія, яка не інертна,
а наповнена божественністю та життям.

Це м'яка сила трансформації. Від зовнішнього до внутрішнього.
Несе в собі вічно сяючу радість і святкування.

Глава 1   Зміст   Глава 3