САМАДХІ це океан, куди стікаються всі річки. У кожної річки своя подорож. Всі вони намагаються стати більшими й більшими, навіть якщо стикаються з багатьма перешкодами та проблемами на шляху. Ви можете собі уявити, наскільки важкою може бути подорож річки, однак всі річки упокорюються одна перед одною, щоб добратись до океану. І починають вони свою подорож зі з'єднання крапель води. Уявіть, як усі краплі з квітів та дерев стають струмками, всі струмки стають однією річкою. Ви можете спостерігати за річкою, за її течією. Все це є союз. Цей союз і є йога. Йога це наука природного з'єднання, котре створило Всесвіт. Так вона існує. Все, що проявилось, відоме як буття. Це буття є Небуття. Небуття є Самадхі, котре є Початок всього і Кінець всього.  

Ви виходите з Самадхі і знову намагаєтеся повернутися в Самадхі, але тепер ви як річка, що бореться з багатьма видами активності, сподіваючись стати океаном. Цей шлях, ця подорож крок за кроком і є йога. Річка отримала джерело. Річка це зібрання води, вода це зібрання водню та кисню. Вони також є енергія. Все є прояв різних форм енергії. Рух енергії називається життям.

Життя – це подорож, життя – це рух, життя – це активність. Життя має швидкість. Життя має відрізок. Життя має завдання. Всі ці речі відбуваються завдяки Часу. Час це Життя, Життя це Час.  Усі дії трапляються послідовно у Часі. Спочатку і до кінця річку намагається зупинити інша сила, інша енергія, але річка повинна рухатися, тому що річка це зібрання води, а вода завжди тече. У цьому є тотальна смиренність. Тому всі річки стають океаном.

Ми людські істоти, у нас є життя. Нам дано час. Але час був розділений умом. Далі ум створив час (минуле і майбутнє) та швидкість. Усі світи створені умом. Все, що ми бачимо, є ум (тобто, зрештою, ми бачимо це всередині нашого ума). Все, що ви робите, все, що думаєте, чого торкаєтеся, що нюхаєте, що відчуваєте, все це ум. Але ви не ум, у вашого ума є своє походження.  Ум сам по собі інертний. Ум не активний, але що робить його активним, це – електрика. Електрика – це Прана. У Всесвіті все рухається завдяки Прані. Прана має своє походження і Прана переносить усе, на що було дано час у місце призначення. Отже, вам необхідно використовувати науку про Прану, щоб осягнути своє призначення. Прана ВСЮДИСУТНЯ. Це і є час. Мовчати (нічого не робити) й є теперішній момент. В цьому Мовчанні, коли ви є у самого себе, й є САМАДХІ.

Давайте повернемося до нашого шляху досягнення Самадхі. У вашому тілі зібрано п'ять Першоелементів. Це союз п'яти Першоелементів. Це йога природи. Йога природи не є енергією розчинення. Йога природи творить індивідуальність. Ви не прийшли з зовні. Вас не зробили універсальним. У вас є ваша індивідуальна природа. Так, ви народжені перебувати у світі вашої індивідуальності.

Як ми згадували раніше, існує три основні енергії – ІЧЧХА, ДЖНЯНА і КРІЯ ШАКТІ. Самадхі можна практикувати за допомогою Іччха Шакті, Крія Шакті та Джняна Шакті, щоб пройти шляхом Всесвіту. Всесвіт став тілом. Існує багато всесвітів, але Істинне Буття лише одне. Тому ми маємо кілька тіл, як всесвіт, але Атма всюди тільки одна. Коли Всесвіт зароджувався, це була еволюція або вибух Істини. Істина це БОГ, це Існування, це Буття, ІСТИННЕ БУТТЯ. Самадхі повертає вас до джерела походження. Тобто це наука про Розчинення, про Роз'єднання.  

Злиття або З'єднання відбувається в тілі п'яти елементів. Істина це природне явище, котре подорожує через вищу свідомість до нижчої, до того, щоб стати цим людським тілом (Нижчий рівень фізичної Свідомості). І це довга подорож. Людське тіло та людська свідомість пам'ятає все минуле на мільйони років тому. У всьому Всесвіті не існує нічого, нічого містичного чи таємного, крім людського тіла та ума. Це скарб усієї людської діяльності. Людство отримало величезну силу ума, яка повторює чи дублює силу Бога.

Якби ви змогли зрозуміти, як правильно застосувати силу ума для дослідження світу, то Він став би як велика цивілізація та відкриття науки, відкривши саму науку.

Духовний світ це стан “З Умом”, а медитація це стан “НЕ УМА”, котрий і є САМАДХІ.

ПРОЦЕС ПРАКТИКИ

 Я хочу привести вас до зустрічі із самим собою. Ви і є Океан. Ви – це Абсолютна Істина (а не те, що ви про себе думаєте). Ви – це Бог, ви – це Вище Я. Тоді це відправна точка для сходження туди, звідки ми зійшли.

Зрозумійте, що кожна еволюція на Сонці відбувається завдяки теплу. Ідентично, еволюція в тілі відбувається також завдяки теплу. Кожну секунду воно творить новий атом. Усі атоми є життям і рухаються у своєму напрямку, згідно з гравітаційним центром. Вся природа магнітом притягує вас та проникає крізь вас й те саме відбувається у всьому Всесвіті. 

Але це відбувається лише якщо є розрив, проміжок між елементами Світобудови. Якщо немає розриву, немає проміжку, – цього руху не станеться. Самадхі теж трапляється завдяки розриву.

При спусканні фізичне тіло, як останнє творіння, поєднує в собі всі п'ять першоелементів: Землю, Воду, Вогонь, Повітря та Ефір. Самадхі це сходження, коли від'єднується кожен елемент (у зворотному порядку).

Початкове Самадхі, так чи інакше, буде на фізичному рівні, котре також відоме як Фізичне Самадхі.  І так далі…

Ви вже зрозуміли, що Прана присутня скрізь, як форма енергії, на різних рівнях. Це засіб трансформації. Енергія у формі Вогню, або, як ми називаємо, “Агні”, присутня скрізь у Всесвіті й також знаходиться в нашому тілі. У людському тілі вона також називається, як Агні Доша – чи життєва енергія, котра балансує наші п'ять елементів. Інша її назва – “Панчамахабхутагні”.

1. Акашамахабхутагні – ця форма Вогню, що відповідає за Першоелемент Простору (Акаша, Ефір).
2. Ваюмахабхутагні – відповідає за Першоелемент Вітру (Ваю).
3. Теджас або Теджамахабхутагні – відповідає за Першоелемент Вогню.
4. Джаламахабхутагні – відповідає за Першоелемент Води.
5. Притхвімахабхутагні – відповідає за Першоелемент Землі.

Найпотужніша форма енергії серед усіх – “Джатхар агні” – “Джатхар”, що означає Вогонь, який виникає у шлунку. Це найсильніший вогонь, який сприяє перетравленню їжі в шлунку. Як трансформувати цей вогонь в інший, що відомий як “Йога Агні”? Вогонь, який виникає у Йога, завдяки різним кріям, і який веде до Самадхі.

Фізичне тіло відоме як елемент Землі. Тіло, щоб трансформуватися, повинне мати певну силу енергії. Як ви вже зрозуміли, в Пупковому Центрі, що представляє нашу сонячну систему (Сонячне сплетіння), знаходиться особливий вид Вогню.

Місце нижче пупкового центру, де знаходиться Свадхіштана чакра, відоме як місячна система.

Ми всі знаємо, що Земля вийшла з океану завдяки еволюції в океані. Еволюція відбулася за допомогою енергії Вогню. Земля поєднала у собі всі п'ять елементів, оскільки сама вийшла із цих п'яти елементів. (У процесі Світобудови всі Першоелементи вийшли одне з одного. В самому кінці з'явився Першоелемент Землі)

Щоб чітко зрозуміти це, якщо хтось захоче йти в Самадхі, практикуючий має пройти крізь кожне тіло, відокремлюючись від кожного елемента і рухаючись вгору. Це означає, що учень повинен почати відділяти перше тіло (Землі), потім друге – тіло Води. Він повинен практикувати генерувати тепло і під час виділення тепла він повинен розвивати власне Центрування (направлення до Центру Себе), розчиняючи кожен елемент один за одним і рухаючись всередину або, як ще кажуть, – вгору.

  Ми знаємо, що ніщо не може існувати без Прани та Вогню, оскільки кожен рух є результатом Прани та енергії Вогню. Хвилі в океані теж виникають через Вогонь, дерева ростуть завдяки Вогню, люди ростуть завдяки Вогню – тому, що Вогонь є сама трансформація. Сходження, відділення кожного елементу і рух вгору в Практиці може статися тільки тоді, коли ми йдемо всередину, в Центр Себе. І ця трансформація відбувається завдяки Вогню.

Наша практика деяких крій і пранаям також сприяє виникненню Вогню та виходу на вищі рівні Свідомості. Оскільки Самадхі це наука розділення (з Пракриті та її елементами) та з’єднання (з Вищою Істиною), це можна назвати Сходженням.

Ми вже згадували у попередніх розділах деякі важливі крії та пранаями, які ведуть до кульмінації, тобто Самадхі. Вони допомагають розвивати усвідомленість своєї Істинної Сутності і ведуть до повного єднання з Самим Собою Істинним.

Однак найсильніша крія – це АГНІСАРА КРІЯ, назва якої говорить саме за себе. Створювати вогонь у тілі, який трансформує чи транслює кожен елемент у бік вищого і світлого Я. Виконуючи певні крії чи практику, необхідно перенести всю енергію в центр, той центр, який стане місячним центром, що контролює усі системи. Тоді в ньому станеться трансформація. Практикуючий, сидячи в Сукх-Асані (будь-яка зручна поза з прямим хребтом), виконує Агнісару і виходить за межі фізичного тіла (в Ефірне Тіло), потім ефірне тіло стає тілом Теджаса (Вогню), так народжується Теджас. Таким чином, ефірне тіло, що складається з Води, замінює фізичне тіло, і елемент Води виходить на передній план. Вода розчиняє фізичне тіло, а потім відбувається перехід у тіло Теджасу. Тобто воно стає усвідомленим і керованим. Роблячи практику не забувайте про усвідомленість в цьому тілі, оскільки це робота з енергіями. Енергія може бути збалансована енергією. Вища частота енергії може розчинити у собі енергію нижчої частоти.

Ми зрозуміли з попередніх розділів, що Атма створила ум. Прана стала умом, що з'єднує его з Пракриті, і ми дізналися раніше, що сама Пракриті стала тривимірною, тобто, Саттвічною, Раджасичною та Тамасичною. Іншими словами це комбінація Електронів, Протонів і Нейтронів. Кульмінація Брахма, Вішну та Шива Енергій.

Все живе має своє коріння. З корінням ми прийшли в цей світ. Життя це кругообіг. Цей кругообіг життєвої подорожі повертає нас до джерела, туди, звідки ми прийшли – всі тіла вмирають й істоти залишаються в астральному чи космічному світах. Все це різні шари існування, як пояснювалося раніше в попередніх розділах. Тільки перебуваючи не у фізичному тілі, людина не може реалізуватися, потрібно пройти через ефірне тіло і повільно піднятись до інших тіл. Як видно з попередніх розділів, практик отримує досвід кожного наступного шару існування (або свідомості), виходячи за межі попереднього, й кульмінацією всього буде зустріч з Джерелом, котре і є Істина. Котре і є Брахман, котре і є Параматма.

Це і є Самадхі.

Цінуйте кожен момент. Час не чекає нікого, але він знову повертає вас у людську форму, щоб реалізувати Істину Життя.

Махайогі Пайлот Бабаджі демонстрував Самадхі приблизно 108 разів у різних частинах Індії та кілька разів за кордоном. Починаючи з Самадхі елемента Землі, яке називається Бхумігат Самадхі. Він також демонстрував Джаль Самадхі. Самадхі у повітронепроникному кубі, Самадхі під снігом протягом 33 днів у Гімалаях.

Деталі цих Самадхі описані в книзі – “Гімалаї говорять”. У книзі розповідається про ранні роки життя Бабаджі, і про те, як все відбувалося. Все це стало можливим, тому що Він знає силу трьох енергій.

Сила знання – Джняна Шакті 
Сила Бажання – Іччха Шакті 
Сила дії – Крія Шакті 

Деякі витяги із зазначеної книги можуть допомогти вам зрозуміти науку Самадхі.

Будь-який Садхак або йогі може поділити людське тіло алгебраїчною формулою – (ab)*c=а*(bc) або b*(ac). За допомогою додавання та віднімання він може збільшити або зменшити розмір тіла. Він повинен взяти А, В і С як фізичне, астральне та каузальне тіла відповідно. Наступним кроком він має взяти М і N як астральний рівень та рівень інтелекту. Всі астральні базові елементи людського тіла, такі як чакри є Р, а Q представляє Коші. І всі почуття мають бути затиснуті фізичними рамками. Каузальне тіло може розлучитися з усіма частинами чи складовими, і Я може звільнитися. Якщо ви вирішите це рівняння, ви виявите, що “Я” стане відокремленим і стане єдиним з Вищим розумом. Але коли воно з'єднується з усім, то починає взаємодіяти з тілом. Множення позначає напрямок Брахма-таттви і коли відбудеться поділ, він почне рухатися до себе.

Через різні комбінації даних алгебраїчних рівнянь, людське тіло може бути зменшено до найменшого астрального існування або його розмір може збільшитися, наприклад: а3+b3+c3-3abc=(a+b+c).

Це відкриває той дивовижний факт, що астральне тіло зі всіма частинами, що приховані в Кошах або оболонках, присутнє у Кошах грубого або фізичного тіла. Подібно до цього, каузальне тіло також присутнє з усіма його астральними елементами у вигляді Мандали (Сфери або Поля). І, нарешті, проявляється Душа чи Атма, тобто, досягається “Вище Я” (точніше: “Істина Сутність”, тому що там вже немає ніякого “Я”) і це Майстер всього.

Грубе тіло може досягти внутрішньої суті через проходи. Після того, як досягнута внутрішня частина, вона з'єднується з тонким тілом. Це з'єднання складається з трьох математичних положень, котрі називаються додаванням, відніманням і діленням.

Апана може бути повністю піднята вгору, де з'єднається з праною, яка також може бути помножена. Момент, коли вбудовані “Сукшам Махабхути” (Тонкі Першоелементи), коші та нервові сплетіння починають взаємодіяти з Апаною, змішаною з Праною, відбувається електрична діяльність. Тому йогі відкриває канал Сушумна, перш ніж підняти Апану. Далі він відокремлює себе від нервів та фізичного тіла. Після роз'єднання зв'язку з грубою формою він з'єднується з Сукшма Махабхутами (Першоелементами Тонкого Світу) та ментальними рівнями. Перед з’єднанням Чітти та его ця дія посилюється, проходячи через чакри й коші, змиряючись з умом і розумом (Буддхі), відкидаючи убік вуаль природи, Акашу і, нарешті, панча-прану (п'ять основних Пран). І завдяки союзу тонкого та каузального (причинного) він стає вільним. Отже, всі подальші дії народжені цим бажанням.

На цій стадії, каузальне та астральне тіла можуть бути розділені та стають незалежними. У незалежному стані вони можуть здійснювати свої рухи. Якщо Йогі хоче тільки Атмапракаш, він може залишатися лише у просвітленому каузальному тілі. Це самоосвітлення є смерть особистості. Це є Адвайта.

  Йогі може перейти на тонкий рівень, коли Прана з'єднується з Апаною і припиняється перебіг прани каналами Іда (лівий, місячний) та Пінгала (правий, сонячний). Тобто, рух Прани відбувається у каналі Сушумна (центральний канал). Вона проходить через півкулі мозку, основні чакри та вузли. Це починає рухатися вгору до Брахма-Капал, до лоба. Внутрішня суть тоді, стаючи свідомою, починає діяти. У цьому кульмінаційному йогічному стані немає руху, ні зупинки. Тоді йогі, після того, як вийшов з рабства тіла, отримує доступ до божественних знань.

Зовнішні органи людського тіла служать як перший прилад у відкритті Невідомого. Усі органи почуттів реагують на різні прояви природи. Відображення цього злиття потім транслюється у простір. Цей другий результат спрямовується всередину, що потім аналізується та синтезується умом. Ум передає повідомлення із внутрішнього світу до зовнішнього. Отже, народжуються прагнення та задуми людини. Якщо потік внутрішніх та зовнішніх хвиль обмежений, внутрішні прагнення залишаються незмінними. Якщо обмежити потік думок, то з'єднання Прани та Апани допоможе зламати зв'язок з Панч Бхутами (Грубими Першоелементами).

Прагнення (схильності, задуми), що знаходяться в Сушумні, чисті та саттвічні. Ці чисті прагнення висвітлюють ум холодним та спокійним світлом й відокремлюють йогі від фізичного світу. Йог поринає у свою Справжню Суть. І в цьому є кульмінація Йогі.

Енергетичні хвилі, що виходять з області пупка садхака (практикуючого), йдуть у напрямку до скронь. Спочатку йог закриває руками всі зовнішні отвори. Ці запобіжні заходи необхідні для того, щоб зберегти тонкі канали від пошкоджень силою енергії. Ці струми можуть бути викликані Дхоулі-крією (швидке втягування та витягування передньої стінки живота). І вони повертаються в протилежному напрямку, поки не змішуються з Праною. У цій точці Удана, В'яна та Самана починають діяти разом. Течія цього потоку може бути зупинена на різних стадіях за допомогою бандх і може бути зібрана інформація про різні частини та елементи тіла. Головний нервовий центр, що знаходиться у плечах, може бути активований несподіваним підйомом Апани. Цей енергетичний центр своєю чергою проводить потік протікаючої Апани до інертного каналу та пробуджує всі нерви, Кендр (Центр) та Мандалу (Сферу, Поле) внутрішнього світу.

В результаті все тіло починає тремтіти. Садхак може зупинити цей струм за допомогою маха-бандхи і контролювати, спрямовувати його відповідно до своєї волі. Після цього він може зупинити його рух на трьох різних стадіях для того, щоб вивчити неактивні астральні частини всередині людського тіла.

Зрештою, з вибухом потужного світла, йогі відокремлює себе від Панча-Бхутів (П'яти Першоелементів) і починає існувати самостійно в астральній формі. У такому стані він може рухатися або залишатися нерухомим. Мікроорганізми та Шакті допомагають у всіх його рухах.  Цей стан звільняє йогі від життя та смерті. Функціонування всіх органів тіла, крім серця, припиняється. Джняна-Індрії (органи пізнання) підтримують життя чи пульсацію астрального тіла.  Ця пульсація містить у собі силу астрального тіла.

У цьому контексті ми можемо взяти на себе відповідальність за вивчення мозку людини. Зовнішній вигляд головного мозку можна порівняти з волоським горіхом. Серед багатьох ліній на його поверхні три мають першочергове значення. Якщо розкрити і розтягнути головний мозок, то виявиться шматочок ущільненої тканини, подібний на закінчення великого пальця. Вона злегка округла і безперервно випромінює білувато-золотисте світло всередині людського тіла. Зовні це видно як Пінда (Кулька) – джерело тисяч нервів. У центрі його знаходиться десять триколірних зірок з білуватими краями, які сяють подібно до діамантів. Ці яскраво забарвлені зірки підтримують зв'язок між внутрішнім та зовнішнім світом. Вони також представляють десять відчуттів або Індрій. Трішки вище, в лівій частині Пінди, можна побачити яскраву зірку.  Вона являє собою людський ум під впливом Чітти. Ця зірка відправляє послання людині у формі різних схильностей і встановлює правила її поведінки у світі. На деякій відстані від неї знаходиться ще одна зірка, яка сяє подібно до Полярної зірки. Ця зірка називається Бінду, і в ній містяться знання всього світу. Всі дрібні клітини, пов'язані з серцем, виникли з цієї точки. Астральне тіло приховано в Кошах (оболонках) Прани, ума та Розуму (Буддхі, інтелекту). Йогі або садхак може виходити і входити в грубе тіло за допомогою астрального тіла. Злиття трьох головних каналів Іди, Пінгали та Сушумни знаходяться в центрі храму йогина в формі прекрасного божественного світла. Це світло дає можливість бачити живих істот в астральному світі. Він може спостерігати або дослідити весь Брахманд (Всесвіт) завдяки цьому божественному баченню. Використовуючи сучасну термінологію, можна сказати, що це божественне бачення відіграє роль антени між астральним тілом та тілом Ефіру (Акаша). Коли йогі з'являється в астральній формі, то він не потребує сприяння цього божественного світла. Тонке тіло оживає тільки тоді, коли отримує світло від Джив-атми. Більше того, за допомогою цих хвиль світла астральне тіло передає внутрішні та зовнішні повідомлення. Тонке тіло може безперешкодно подорожувати у різні Світи (Локи). Воно може також стискати свій розмір за бажанням або збільшуватися, коли захоче. Найдивовижнішою особливістю астральної форми є те, що вона може приймати безліч форм одночасно. Я часто приймав різні форми в Піторагарсі, Багешварі та Алморі (міста в частині Гімалаїв місцевості Кумаон, штат Уттаркханд), де вражав людей, з'являючись у різних місцях одночасно. Досі люди у цих містах згадують ці неймовірні для них події.

Одним із чудових проявів найвеличнішої майстерності йогина є створення людської форми за допомогою сили волі. Будучи в астральній формі, йогі може використовувати силу думки й досягати бажаного результату.

Мої відносини з Девраха Бабою почалися з обміну думками, й досі ми використовуємо цей незвичайний спосіб спілкування. Ми жодного разу не зустрічалися, але знаємо одне одного дуже добре.

Махайогі, який опанував знання про Панча-Бхути (П'ять Першоелементів), відомий як Таттва-Даршан. За допомогою астральних елементів він своєю силою волі може створювати та розчиняти людську форму. В астральній формі йогі також може розгадувати таємниці галактичного простору. Він повною мірою живе в астральній формі і може вільно використовувати силу своїх вібрацій думки. Він також може використовувати цей потужний засіб для спілкування з мандрівними душами і впливати на їхнє переродження. Час народження та лоно матері також можна вибрати в такий спосіб.

Я успішно допоміг багатьом душам народитися. Народження сина в будинку Мохан Сінх Соні в Рудрапурі, сина Муні Шаха в Пітхорагарсі – це два приклади, котрі підтверджують силу моїх вібрацій думки. Оскільки багато чоловіків і жінок захоплені пороком хтивості та фізичної пристрасті, багато чистих душ не знаходять відповідної утроби, й таким чином позбавлені шансу переродитися. Камбелі, чи сексуальний потяг був створений для народження потомства. Але людина стала свідомо ігнорувати цю справжню функцію та використовує її для отримання сексуального задоволення. Якщо пара хоче мати дитину з гідним або величним характером, то повинні бути дотримані такі правила: правильний спосіб життя, терпіння та сприятливий час.

Я щиро закликаю всіх матерів цього світу, щоб вони дали можливість переродження великим душам, котрі зацікавлені прийти в цей світ, щоб врятувати його від розпаду й виродження.

У цій книзі (Гімалаї говорять), яка є направляючим інструментом, є ще багато інших пояснень.

Ви, як претендент, можете зрозуміти, як три найсильніші енергії – ІЧЧХА, КРІЯ і ДЖНЯНА ШАКТІ – можуть допомогти повернутися до першоджерела – називайте його ІСТИНА – називайте його АТМА – називайте його ВИЩА БОЖЕСТВЕННА СВІДОМІСТЬ або ПАРАМАТМА. НАЙВЕЛИЧНІШИЙ ЕЛЕМЕНТ. Це ваше Самадхі – подорож від ФОРМИ до БЕЗФОРМЕННОГО.

Для попередньої практики ми згадали кілька мудр та крій, і коли настане час, ви пізнаєте цю священну таємну науку під вмілим керівництвом Сідха-йогі з Гімалаїв.

(З книги Пайлота Бабаджі "Гімалайська Сіддха Йога")

Махабандха означає, що ви не дозволяєте Апані та Прані витікати назовні. Махабандха зупиняє рух енергії вниз від Вішудха чакри до Маніпура чакри, а потім далі, до Муладхари чакри.  Таким чином, увага має бути спрямована на Муладхару, Маніпуру та Вішудху чакри.

Зробіть повний вдих і повний видих через рот. Потім зробіть затримку на видиху. Руки утримуйте на колінах. Підніміть плечі і трохи нахиліть тулуб уперед, при цьому спину тримайте прямою, це буде Удіяна Бандха. У цей час зробіть Джаландхара Бандху і концентруйтесь на Вишудсі. Зрештою зробіть Мула Бандху і сконцентруйтеся на Муладхара чакрі. Залишайтеся в цьому положенні, зберігаючи всі три замки-бандхи, доки легко утримувати дихання. Потім розслабте замки в тій самій послідовності, в котрій ви їх зробили. Зробіть глибокий вдих і поверніться у вихідне положення. Дихайте як завжди і залишайтеся якийсь час у цьому положенні.

Слово “Маха” на хінді означає “Вищий, великий”, тобто це один із найпотужніших замків (Бандха), завдяки якому створюється повна єдність з усіма п'ятьма елементами в нашому тілі та у Всесвіті. Він не тільки тонізує наші м'язи та нерви, але також регулює діяльність нервової системи та дуже позитивно впливає на наш ум.

Пам'ятайте, яку б асану, мудру чи бандхи ви не практикували, практикуйте достатньо, а потім киньте практику. І тоді почнеться ваша подорож всередину самого себе. Отже, будьте усвідомлені та практикуйте.

(З книги Пайлота Бабаджі "Гімалайська Сіддха Йога")

Прана це, так би мовити, біоплазмова енергія, а Атма означає розширення Свідомості до нових рівнів часу та простору.

Чатурга Пранаяма – це метод відкриття нового рівня (переходу на новий рівень) свідомості за допомогою Прани.

Він веде до четвертого рівня (виміру). У цій пранаямі є п'ять етапів (стадій), які потрібно виконувати в такий спосіб.

1-й Етап

• Сядьте зручно, закрийте очі. Тримайте спину прямо.
• Зробіть глибокий вдих і видих без “кумбхаки” або затримки дихання.
• Продовжуйте в тому ж дусі, виконуючи стільки циклів, скільки вам буде комфортно, тобто, вдих-видих без затримки дихання.
• Нехай ваше дихання стає все глибшим і тоншим, під час чого перенесіть свою увагу на потік дихання – ритмічний і плавний.

Після виконання багатьох таких циклів, наприклад 15-20 разів, приготуйтеся до наступного етапу.

2-й Етап

Синхронізація дихання з “OM” – більш ніж звуком. Нехай налаштування синхронізації відбудеться на ментальному рівні.

“О” потрібно вимовляти на вдихові, а коли переходите до “Мммммммм….” – воно має бути одночасно з видихом. Простежте, щоб звук вимовлявся подумки. Дихайте через ніс, а рот тримайте закритим. Намагайтеся продовжувати практику усвідомленого дихання з цією мантрою. У міру того як ви збільшуватимете практику, через якийсь час ви досягнете області свідомості третьої чакри.

3-й Етап

Повторіть другу практику (2-й етап) і утримуйте увагу “Бхумадья”, тобто, міжбрів'я (точці між бровами). Або “Насікагра Дрішті”, тобто, увагу на кінчику носа. Можна вибрати будь-який з цих центрів. Я рекомендую – центр міжбрів'я. Відчуйте, що ви видихаєте разом з уявним звучанням думки “Мммм…” в цьому центрі. Продовжуйте далі, зберігаючи усвідомленість дихання.

4-й Етап

Перенесіть свою увагу на Сахасрару з вдихом на звуку “О”. Відчуйте, як ця вібрація по черзі пронизує всі чакри, починаючи з Сахасрари, потім Аджна, Вішудха, Анахата, Маніпура, Свадіштхана та Муладхара. Відчуйте, як дихання разом зі звуком “О” рухається вниз по спині. Потім вимовляючи на видосі звук “Мммм…” відчуйте, як вібрація цього звуку по черзі пронизує чакри від Муладхари вгору до Сахасрари. Відчуйте, як звук разом із диханням рухається вгору хребтом. І таким чином один цикл буде завершено. Ви повинні продовжувати виконувати цей комплекс багато разів.

Зараз переходимо до завершальної практики на 5-му етапі.

5-й Етап

Коли ви починаєте п'ятий або завершальний етап, знову переносячи свідомість від однієї чакри до іншої, вимовляйте “ОМ” в Бхумадья – центрі між бровима. Продовжуйте подумки повторювати “ОМ”, синхронізуючи його з диханням – але зараз уже не потрібно усвідомлювати дихання.

Усвідомлюйте лише Мантру та енергетичний центр. Відчуйте звук “О” і звук “Мммм…” в тому центрі, де знаходиться ваша увага. Продовжуйте так само стільки, скільки зможете. Це призведе до глибокої інтроспекції (самоспоглядання) та розслаблення Ума. На цьому практика завершується. На кожному етапі приділяйте хоча б три хвилини виконанню практики. З них 12 хвилин (як мінімум) присвячуйте усвідомленню (роботі зі свідомістю у спокої). Чітко усвідомлюйте дихання, мантру та енергетичні центри, і ви обов'язково просунетеся на своєму шляху.

У своїй усвідомленості 
Зустрінемось з Самим Собою
І тоді 
КОХАМ (Хто Я?) 
Стане
COXAM – “TO є Я” або
“ТОЙ хто Я є”
(або “ТО є – тому Я є) 

Кундаліні – це танець Всесвіту.
Коли ви проходите між Шивою та Шакті, народжується творча сила, а коли те саме відбувається всередині, народжується сила безкінеченості (безсмертя)

(З книги Пайлота Бабаджі "Гімалайська Сіддха Йога")

Від нереального до реального
Від темряви до світла
Від смертного до безсмертя мене веди
(Павамана-мантра, Бріхадараньяка-упанішада 1.3.28)

Текст 1. Розмови про гуру

Гуру – це Сонце, що освітлює шлях. Присутність реалізованого Гуру в житті людини – велика вдача, що є можливою як результат благословіння, хорошої карми та справжнього наміру…

Якось на початку двотисячних у мене був товариш. Ми з ним перетинались по роботі. Я для нього тоді був духовним авторитетом. Доволі тривалий час він запитувався у мене, як відрізнити справжнього гуру від несправжнього. Ці запитання він ставив майже при кожній зустрічі. Зараз уже не можу точно пригадати, що я йому відповідав, але точно можу сказати, що мої відповіді йому, напевно, були не потрібні. Той товариш став послідовником Шрі Чінмоя. Він почав їздити на різні зустрічі таких самих послідовників як сам, і згодом у своєму місті також організовував подібні речі. Уже два десятиліття він там, отже вибір був зроблений правильно.

Приблизно в цей же період у мене була розмова з іншим товаришем. Він старший за мене більш ніж на десять років і я до нього звертався на ви та по-батькові. Цей товариш був у товаристві свідомості Крішни і на той час вже мав гуру.

Хороша, інтелектуальна людина з твердими моральними принципами, він завжди щиро спілкувався зі мною. Чому б тобі не вибрати собі гуру, говорив він мені, адже ж ти практикуєш йогу уже давно. Я йому відповів, що мені не треба вибирати, тому що це уже трапилось в минулому. Я відчуваю зв'язок зі своїм гуру, але не знаю, чи є він зараз у фізичному тілі чи в тонкому, я тільки знаю (маю) відчуття присутності. Я не знаю імені мого гуру і де він зараз є (на даний час) та чи побачу я його в цьому житті у фізичному тілі. Але явно моє серце реагує на одного безсмертного гімалайського йогина. Я відчуваю його серцем і знаю, що мені сюди – десь тут є моя дорога. На це товариш сказав, що тоді мені слід зв'язатись з послідовниками Йогананди Парамаханси, адже сам Йогананда дотичний до того йогина, та стати учнем по цій лінії. Але таке ніяк не знаходило відгук у моєму серці. Я гуру відчував всередині себе і не міг довірити якомусь незнайомцю своє духовне життя. Отак ми поговорили і на тому й все.

Текст 2. Початок подорожі у внутрішнє

Моє свідоме звернення всередину себе трапилось у 16 років. Влітку 1989 вся моя психічна природа отримала сильне потрясіння і відбулась переорієнтація із зовнішнього на внутрішнє пізнання. Нічого такого в зовнішньому світі, що могло б викликати стрес, не трапилось. Все було нормально – спорт, навчання. У спорт я вкладав усього себе і горів цією справою. І ось тут, можна сказати на рівному місці, трапилось духовне потрясіння і переродження. Ніхто на мене не впливав, навіть на таку тему і поговорити не було з ким. Правда уже як рік я цікавився і практикував йогу. Практикував звісно за книгою, але за хорошою книгою.

Коли пташеня відчуває, що йому пора вилуплюватись з яйця, то чекати воно уже не може. Час прийшов і ніщо уже не зупинить невідворотнє. У мене було так само. Час прийшов і минула санкальпа почала лупцювати по шкарлупі мого світосприйняття.

Це було тотально. Я відправився на пошуки сенсу існування, на пошуки Бога, на пошуки самого себе. Я відділяв неважливе від важливого і зрештою прийшов до того, що важливішим за Господа нічого не може бути. Адже Господь – це кінець усіх пошуків і всіх доріг. Хто такий Господь і хто такий “я” мені ще треба було встановити, але ціль була вибрана, а стріла натягнута.

Санкальпа, прарабдха карма і незрима присутність чогось чи когось прокладали мені шлях. Результатів не треба було довго чекати. Зусилля були пропорційними отриманому. Але це не були зусилля спортсмена, а людини, котра не може довго чекати того, що їй належить уже давно.

Пошук правди та істини завжди супроводжується відсіканням зайвого, того, що не є цією правдою та істиною. Одним із головних перепон на шляху шукача правди є гордий розум і “его” самого шукача. А присутність, хоч і не зримо, духовного вчителя виправляє вузли, котрі зав'язує хитрий розум.

Пам’ятаю, як в особливі моменти мого життя, а тоді мені було уже десь 18-19 років, я дивився на Сонце під час заходу і відчував зв'язок з гуру, з вчителями, якого і яких я не знав, але тільки відчував. Інколи гуру мені снився. Я не бачив його обличчя, а тільки образи. Одного разу дещо таки трапилось уві сні.

Текст 3. Досвід нереальності

Цей сон приснився коли мені було 19-20 років. Я знаходився у якомусь храмі, щось на зразок костелу, але не костел. У вівтарній частині лежала книга і хтось її мав читати. Однак читець так і не з'являвся. Тоді я відчув, що напевно я маю це зробити – відчуття ніби чекаєш сам себе. Я піднявся і підійшов до книги, ставши обличчям до людей, а спиною до вівтаря. Відкрив книгу. Приготувався читати. І тільки-но спробував читати, як все почало змінюватись навколо, ніби інший вимір. Те, що відбулося, я не можу описати. Не можу підібрати не тільки слова, але й будь-як оформити.

Я побачив, що все, що існує – нереальне. Щоб якось пояснити це бачення-відчуття, то це світ ніби як панчоху вивернули на інший бік. Вмить я побачив що все не існує. Все — ілюзія. Я, всі ми, Всесвіт – все це не існує. Є тільки якась одинока тотальність. Там не було ні образів, ні видінь, ні сновидінь, ні уявлень про світ. Для розуму таке сприймати є невимовно боляче, адже це для нього кінець. І ось в такій тотальності я відчував чиюсь присутність. Хто це був, я не знаю. Він був поряд біля мене і все. Він ніби був свідком мого такого досвіду, а можливо й щось інше, я не знаю.

Багато мені снилось різних снів. Якщо їх записувати, то можна написати не одну книгу. Деякі сни були як ціле життя. Потім згодом у медитаціях я побачив як сняться сни, як створюються картини сновидінь на екрані внутрішнього бачення. Це все витівки ума, але ж все, що відбувається в житті, – це ум, і тільки в медитації та самадхі, де закінчується царство ума, можна бути вільним від уявлень та образів. А так, як і все решта, сни є частиною нашого життя і вони бувають різні. У снах можуть приходити привіти з минулого життя, може бути щось з того, чого ще не було, але часто у снах відбувається просто ум і його ілюзії. Є сни особливі, які запам'ятовуються на все життя. В одному з них я побачив свого гуру.

Текст 4. Гуру приходить мені уві сні

Уві сні він прийшов так, як у реальному житті. На ньому не було одягу, але я не відчував, що він голий, напевно щось таки було, хоча я не звертав уваги – мені було байдуже до цього. Гуру мав гарну чорну бороду і чорне волосся, котре ніби як кучерявилось. Зростом він був трішки нижчим за мене (мій зріст 175 см), тіло не було худим, але й не повним.

Було дуже добре в його присутності. Я відчував, що його духовна велич сягає незбагненних висот, але він не дивився на мене зверху вниз, була тільки любов і рівність, як чиста і неподільна адвайта. Він багато жартував. Ми сміялися. Відчуття присутності гуру залишились ще надовго й після пробудження. Навіть зараз я можу відтворити ці образи і смаки. Ми з гуру не говорили про щось особливе, особливе було сказано без слів, адже сама поява гуру, навіть уві сні, це уже як даршан і благословіння.

Текст 5. Приїзд майстра з Індії

Я завжди уникав і уникаю різного роду духовних тусовок. Ніколи мене не приваблював колективний шлях спасіння та прозріння. Багато хто із сучасних, відомих та модних духовних авторитетів у мене не викликають ніяких емоцій. Аватари, бхагавани та розкручені гуру пройшли повз мою увагу і я навіть не дивився в їхній бік. Мій шлях завжди був вузьким і я завжди знав, що Господа та Істину треба шукати всередині, а не втомлювати тіло ходінням по світу у пошуках духовних вражень. Все, що необхідно, має прийти як результат внутрішньої роботи і напруги, створеній нею. Часто внутрішній біль і невдоволеність є причиною духовного запиту та прояснення згодом.

Коли близька мені людина запросила мене відвідати зустріч з одним індійським майстром, котрий приїхав до України, то я відмовився через вищезгадану причину. Я подумав – навіщо мені ходити чужими дорогами, я маю відчуття гуру та його підтримку, тож для чого мені створювати прецендент та плутати енергії всередині себе.

Я не поїхав на ту зустріч, на відмінну від мого товариша, котрий, зустрівшись з індійським майстром, прийняв гуру-дікшу та став його учнем. Я був щиро радий за товариша і навіть відчував, що він прийме дікшу-посвяту, хоча ми про це з ним не говорили. Я чув про цього майстра і у мене була до нього велика повага, навіть згодом деяким своїм близьким друзям, котрі крокували шляхом духовності, радив при нагоді прийняти від нього дікшу і тим самим створити сприятливу можливість для духовного поступу. Але особисто приймати від цього майстра дікшу я не збирався, адже вірив у свого гуру, вірив у Господа та вірив у самого себе.

Текст 6. Рішення прийняти дікшу

Крокуючи шляхом, ми маємо не тільки підтримку, а й безліч пасток. Втрапити до них не така вже й складна справа. Пастки можуть бути де завгодно. Чим вищий підйом, тим майстернішими стають пастки. Вони не знають жалю і їх не можливо вмовити чи домовитись з ними. У них перед людською натурою є велика перевага – пастки позбавлені его і гордині, вони тихо роблять свою роботу. Пастки не засмучуються невдачам і не вихваляються перемогами, вони невблаганно роблять свою підступну справу, майстерно ховаючи сліди та маскуючи будь-яку свою діяльність й присутність.

Але пастки виконують важливу місію, без них наш шлях не мав би сенсу. Виростаючи над ними, ми стаємо ще сильнішим, вправнішими і мудрішими. У цьому процесі ми маємо великого помічника і товариша, який одночасно може бути й найпідступнішим зрадником, це наш постійний супутник – розум. Без розуму пасток би не було, але й не було б можливості йти шляхом. Найгірше, що може бути в цій ситуації, то це гордовитий розум. Такий розум затьмарює собою все і людина легко потрапляє до тенет створених пастками. А коли розум виявлений і виявлена його діяльність, то він може стати справжнім другом.

Рухаючись своїм шляхом, я почав відчувати, що у мене відходить потреба в деяких речах і я все більше й більше виявляв невігластво власного розуму. Це не є приємно – бачити власне невігластво, але я розумів таку користь для мого духовного поступу, і щоб рухатись далі – необхідно прийняти це. Така парадоксальна річ – я розумів, що духовно зробив крок вперед, але отримав усвідомлення власного невігластва.

В цей же період я мав життєву потребу у розв'язанні важливих питань, що пов'язані з моєю музичною творчістю. В пошуках я годинами ходив лісовими дорогами, шукаючи відповіді на питання, що створили для мене час та карма. Віра в Бога, у власний шлях та Вчителів не давали мені можливості втратити відчуття світла в кінці тунелю, але тунель так і не збирався закінчуватись.

Буває, що розум на якусь мить капітулює і це дає можливість проявитись серцю та природності. Так трапляється, і справжні рішення приходять несподівано, як спалахи світла в нашій свідомості, а з часом все більше і більше переконуєшся – вони були правильні.

Отже, я вирішив прийняти гуру-дікшу у гімалайського майстра, на зустріч з яким два роки тому я не поїхав. Розум капітулював і я відчув та зрозумів, що мені потрібно через цього майстра долучитись до того і тих, з ким я з самого початку шляху мав зв'язок і що завжди було і є моїм. З кожним днем моя впевненість у прийнятому рішенні тільки посилювалась. До того ж, читаючи книгу написану цим майстром, я побачив певні знаки для себе і все, що там описане, на 100% збігалось з моїм світосприйняттям.

У цій книзі особливою була для мене одна непримітна історія. Фрагмент з цієї історії дуже простий, але по ньому я зрозумів, що це моє. Там описувалось як автор книги вперше потрапив до гімалайської печери свого Гуру. В цій печері було чотири видатні особистості, котрі своєю духовною величчю можуть освітити небо, як би на ньому зникло Сонце. І ось, коли вони всі разом пообідали, то автор, як новоприбулий і шанобливо відданий великим святим людям, вирішив помити за всіма посуд, то Гуру зупинив його сказавши: "Куди ти пішов, сядь. У нас немає ні вищих, ні нижчих. Ми всі проявлення однієї суті. А ті свої звички, котрі ти унаслідував від суспільства, залиш там, звідки ти прийшов. Кожен сам помиє свою тарілку." Такі слова великого йога мені були як бальзам на душу. Для мене по цій ситуації було все зрозуміло. Істина дуже часто приховується у простих речах. Те, що мені було потрібно, я побачив.

Приходить час і ми приймаємо рішення. Все трапляється, але треба почекати. Від прийнятого рішення почалися зміни і закрутились невидимі внутрішні коліщатка-механізми наміру. Я чекав майже рік і це трапилось. Моя дікша трапилась. Мій Гуру торкнувся мене і зародилось нове. Все, що я знав, було залишено за дверима кімнати, в якій я прийняв дікшу.

До дікши я себе готував. Відкинув усе, що знаю, бо розумів – тільки в порожній глечик можна щось насправді налити, а я хотів бути наповненим, тому віддав себе в руки Господа і віддав себе в руки Гуру.

Перед дікшею я ніч не спав – повторював мантру на рудракші, прибираючи перешкоди, котрі може створити розум та его. Я звертався до Господа з наміром і щиро хотів бути провідником Його енергій, а не реалізатором власних амбіцій та бажань, адже гордий розум та его можуть створити дуже хитру пастку.

Текст 7. Зустріч з Гуру. Дікша.

Він вийшов з терміналу аеропорту швидко, ніби підліток (принаймні мені це так здалося). Щира посмішка, як Сонце, осяяла зустрічаючих, серед яких був і я. Всі ринулись до Бабаджі, щоб привітатись. Виглядало це дуже зворушливо. Бабаджі кожного благословляв, а я, як зазвичай, був останнім до кого б мали торкнутись руки гімалайського Махайогі. Але зі мною цього не трапилось – Бабаджі, можна сказати, втік від мене, попрямувавши в бік автомобіля. Всі отримали благословіння крім мене. Мене це не засмутило, хоча й було якесь дивне відчуття, яке не можу пояснити. Можливо, я ввійшов в поле цієї великої людини й мій стан почав змінюватись. Я був дуже близько біля Бабаджі, навіть встиг зблизька розгледіти взуття та чорне як смола волосся. Однак благословіння пройшло повз мене.

Разом з іншими я поїхав слідом за Бабаджі, туди де він мав прожити наступних 5-6 днів.

Попри тривалий переліт з пересадкою, Бабаджі, за декілька годин після прибуття вже сидів серед своїх учнів та інших присутніх. Кожен підходив до нього на пранам і отримував благословіння. Дійшла черга й до мене.

Бабаджі сидів у м’якому кріслі, я наблизився й схилившись торкнувся руками його ступнів. Несподівано, коли я був нахилений, Бабаджі два рази ляснув мене по спині між лопатками навпроти серця. Удари були вправні як у масажиста. Моє тіло спрацювало ніби пружина, я раптово випрямився й наші погляди зустрілись. Все було дуже швидко та за межами логіки. Бабаджі сидів, а я стояв на колінах, тому наші голови були на одному рівні. Ми дивились один в одного і ніхто не відводив погляд. Що це було, я не знаю. Воно так само природньо закінчилось як і почалось. В тому безмовному вгляданні я отримав багато. Оскільки все відбулось поза компетенцією розуму, то він, розум, не зміг потім нічого інтерпретувати – для нього це було за межами. Ніби нічого й не було, але було майже все що треба, якісь гігабайти інформації наповнили щось незриме в мені. Вкінці Бабаджі ледве помітно кивнув мені головою, я зрозумів, що все правильно.

Я сів на своє місце і коли для всіх бажаючих закінчився пранам, ми стали свідком особливої події. Бабаджі завмер, його голова опустилась на груди ніби як джаландхара бандха. У приміщенні, де ми всі знаходились, стало тихо, всі заспокоїлись і теж майже завмерли – панувала особлива атмосфера. Це тривало хвилин 15-20, поки Бабаджі перебував у такому стані.

Кожен день ми всі приходили до Бабаджі. Отримували благословіння. Хтось приймав дікшу. Хтось просто сидів біля вчителя. Деякі ставили йому запитання, вирішували свої духовні та життєві проблеми. А дехто просто ставив запитання (така природа людини – запитуватись). Бабаджі терпеливо і з великою повагою всім відповідав. В один з таких днів дікшу отримав і я.

Після дікши, ввечері я та інші знову мали зустріч з Гуруджи. Здається, що Баба навіть нічого й не говорив тоді – ми тільки разом посиділи. Коли Бабаджі уже збирався йти до себе в номер, всі встали і він, йдучи, кожного благословляв. Повз мене він просто пройшов. Це спантеличило мене, адже випадково пропустити мене він не міг. Вранці я прийняв дікшу, а увечері така ситуація. Я розцінив, це як завдання і прийнявся шукати.

Десь за годинку концентрації в мою свідомість почало пробиватися світло розуміння та усвідомлення. Насправді Гуру мене не пропустив, а благословив в такий спосіб, що з самого початку моєї подорожі як учня дав мені безцінний урок. Я зрозумів, що не слід чекати благословіння як манну з неба чи як пташенята у гнізді, відкривши дзьоби, чекають їжі від своїх батьків. Благословіння, як і все решта, мають просто трапитись. Також Гуру натякнув в такий спосіб, щоб я не прив'язувався до нього як до особистості та до оточення навколо нього, бо це може стати пасткою на моєму шляху. І я бачив потім багатьох, хто глибоко забуксував у цьому місці, адже любов до Гуру може легко перетворитись на липку прив'язаність, а оточення втягнути та накласти свій відбиток.

Після усвідомлення уроку мені стало дуже легко і радісно. Я відчув свободу, свій шлях і присутність Гуру.

Наступного дня я вже не чекав від учителя нічого – просто стояв, як одна безкінечність перед іншою, і не заважав нічому трапитись, або не трапитись. Було видно, що Гуру прочитав мої думки. І по тому, як Гуру мене благословив, я теж зрозумів, що він мені хотів сказати. Неймовірна гра між вчителем та учнем – без слів, виявляється, навіть зрозуміліша.

Текст 8. Гуру – це міст.

Як для нарождення нового життя потрібно двоє – мама і тато, так і для народження вищої природи теж потрібно двоє – учень і гуру. Ця містерія трапляється і зерно безсмертя падає в грунт та починає проростати. Мій Гуру завжди каже, що він лише міст для учня, по якому той може перейти на інший берег, і не треба створювати собі на мості місце для поклоніння чи відпочинку.

Таким самим мостом для мого Гуру був і його Гуру. Якось Бабаджі розповідав про свого Гуру таке: “Мій Гуруджи ніколи не дозволяв мені стояти довго поряд із собою. Навіть робив ще серйозніше. Коли я приходив до нього, то він казав, — Їж кичирі. Там є каструля, рис, готуй і їж кичирі. Їж. А тепер йди. Тарілку можеш не мити. — Так було багато разів. Одного разу я запитав, — Чому так відбувається? Я прийшов до гуру. Дай мені щось, навчи мене чогось! — а він, — Я тобі вже все дав – торкнувся тебе, йди. — І тоді я все зрозумів і не приходив до нього 11 років. Згодом на Велику Кумбха Меллу, під час мого омовіння в Гангу, мій Гуру вийшов з води та сказав, — А-а, крутий йог? Іди далі. — І увійшов назад у воду. І тоді я зрозумів – треба йти далі."

Стосунки між гуру та учнем завжди індивідуальні. Хоч у багатьох може й бути один гуру, однак у кожного свій шлях, тому і результати ніколи не є однаковими. Це обумовлено різними факторами: особливостями психіки, характеру, минулою кармою та багатьма іншими речами, але найголовніше - це намір і рішучість.

Бабаджі говорить: “Ми зустрілись в цьому житті, тому що в минулому теж зустрічались. Якби в минулому нічого не було, то не було б і в теперішньому.” Отже, ініціацію в гуру-дікшу будь-хто не отримують, бо випадковостей немає.

Якось я роздивлявся фотографії Гуру. Це були чорно-білі фото, зроблені коли він ще мандрував Гімалаями та ходив майже без одягу. Дивлячись на одне з фото, я впізнав Гуру зі свого сну (про цей сон я написав раніше), який снився мені майже п'ятнадцять років тому. Зріст, волосся, борода, фігура – все було таке ж як і уві сні. Я не можу збагнути розумом всього того, що відбувається, але мені й не потрібно, адже моє головне завдання тепер – це крутити педалі, бо крутити кермо я довірив своєму Гуру, благословінню та дікші.

Також варто сказати про те, що безсмертний гімалайський йогин про котрого я згадував у розмові зі своїм товаришем із товариства свідомості Крішни, і на кого реагувало моє серце, зв’язаний з моїм Гуру. Зі слів Гуруджи, він сотні разів зустрічався з тим великим Майстром, отримував від нього безцінні знання і практики та багато чого іншого зв’язує їх обох. Отже, мої відчуття були не на порожньому місці, за ними було щось приховане. В певний час мені стане все зрозуміло, але це не є так необхідно – я маю Гуру і все, що потрібно, прийде через нього.

Текст 9. Індія

Через два з половиною роки після гуру-дікши я потрапив до ашраму Гуру в Індії в місті Харідвар. Багато чого цікавого відбувалось в ашрамі. Можна, наприклад, довго розповідати про санскар і санкальп дікши, які зі мною там трапились, та все те, що з ними пов'язано. Але то вже треба писати окрему історію. А я хочу розповісти про останній день перебування Бабаджі в ашрамі.

Після святкування Гуру Пурніми Бабаджі збирався одразу поїхати, здається в Делі, у справах. Але залишився в ашрамі ще на 5 днів. Було багато учнів і не тільки, як індусів, так й іноземців. Щодня Бабаджі сидів зі всіма, інколи щось говорили, а інколи просто сиділи, але в основному до Бабаджі підходили за благословінням. Для багатьох індусів відвідати святу людину та отримати від неї благословіння – це майже як обряд (на зразок сповіді й причастя у християн перед Пасхою), тому багато хто фотографувався на пам'ять. Одні приходили, інші, виконавши намічене, йшли далі. В ашрамі та біля Бабаджі щодня було багатолюдно. Тому Бабаджі сказав, що поки будуть люди він буде в ашрамі.

Вся та кількість люду, що з'їхалась на Гуру Пурніму, адже це свято шанування гуру і святих людей, створювала певну атмосферу. Попри таку кількість людей ашрамовська їдальня годувала всіх безкоштовно. Були дні, що багатьом їсти приходилось на вулиці – до цього ашрам теж був готовий. Все було спокійно та організовано, а ще й присутність в ашрамі Бабаджі перетворювало це місце на прекрасну дева-локу (обитель богів). Атмосфера свободи та ніжних люблячих енергій Бабаджі магічно впливала на всіх. Звісно, хотілось, щоб Баба подовше залишався в ашрамі, але багато хто теж від'їжджав – людей ставало менше і, врешті-решт, прийшов час й для від'їзду Бабаджі.

В той день він сидів зі всіма, як зазвичай, але ми вже бачили рух, що свідчив про від'їзд. Більшість, я думаю, серцем відчували симптоми скорого прощання з Гуру. Щось подібне було описано в Шрімад-Бхагаватам стосовно Крішни, коли він від'їжджав з Двараки.

Бабаджі встав з крісла. Сказав усім дякую, і попрямував до автомобіля. Багато хто з учнів, а це в основному були вже не індуси, а іноземні учні, пішли на вулицю в надії продовжити момент перебування з Гуру. Бабаджі сидів в автомобілі, але до нього ще підходили учні, і через відкриті двері він продовжував благословляти. Я помітив, що у декого були навіть очі на мокрому місці. Але зрештою двері зачинились і машина поїхала. Був вечір, і Сонце, теж подібно Бабаджі, збиралось зачинити двері та поїхати за обрій до наступної зустрічі.

Коли Гуру поїхав, я відразу пішов до Гангу, трохи посидів на березі та вирішив не відкладати похід у дарк-рум. (Дарк-рум – це темні ретритні кімнати для практик медитації та самадхі. Дозвіл на перебування в дарк-рум Бабаджі мені дав раніше.)

Без Гуру в ашрамі стало пусто, тому крім практик мене нічого вже не приваблювало. Через годинку-дві я був у дарк-рум і приготувався робити аскезу.

В темній кімнаті я пробув дві ночі та два дні. Про моє перебування там, так само як і про санскар та санкальп дікші, треба писати окрему історією, тому обмежусь тільки самим фактом наявності такої події.

Після дарк-рум залишалось до відльоту з Індії ще шість днів. Разом зі своїми друзями-попутчиками ми витратили цей час на відвідування святих місць Харідвару. Ми були на гхаті Хар Кі Паурі – це місце де Вішну пролив одну із крапель Амріти (нектару безсмертя). Відвідали Мая Деві темпл (шакті-пітх, місце де впав пупок і серце Сіти – дружини Господа Шиви). А Дакшешвар Махадев темпл виявляється знаходиться в півтора кілометра від нашого ашраму, тому туди ми часто ходили. Це місце, де Праджапаті Дакша робив відому вогняну яджну і де Сіта принесла себе в жертву, там знаходяться два храми, це дуже особливе місце. Також неподалік від цього місця є ашрам та храм-усипальниця відомої сучасної святої Анандамаї Ма, все там збудовано з білого мармуру. Ще є Манса Деві та Чанда Деві темли та багато інших місць, але потрапити туди ми вже не встигли. В Харідварі якраз проходило релігійне свято фестиваль і пересування містом було ускладнене – у двохсот тисячному Харідварі знаходилось більш як три мільйони паломників, заїхати та виїхати з міста теж було дуже складно.

Громадський транспорт (автобуси) були відсутні на період фестивалю, а приватні таксі відмовлялись везти нас в Делі. Кажуть, що Господь Шива не хотів нас відпускати з Харідвару, хотів, щоб ми залишились. Ми б з радістю ще залишились надовше, але в авіакомпаній свої закони та правила, тому ми попросили благословіння у Шиви, Матері Індії та подумки у Гурудева на успішне повернення додому.

Ми дісталися до аеропорту за годину-півтори до початку реєстрації на рейс. Отже, все було гаразд, хоча на дорогу з Харідвару в Делійський аеропорт ми витратили 15 годин. Зазвичай цю відстань, трохи більше ніж 200 кілометрів, таксисти долають за 4-5 годин.

Ми успішно прилетіли додому. Я одразу ж включився в роботу.

Кожен по-своєму сприймає Індію, її культуру та особливості. Для мене Індія стала другим домом. Я житель села, тому особливого комфорту мені не потрібно, навіть славнозвісний індійський бруд мене не турбував, чи то я був там де його мало, чи не помічав, чи може просто не за тим приїхав. Індія прийняла мене як сина і я також прийняв Індію. Щодня з даху ашраму я дивився на Гімалаї та просив їхнього благословіння. Індійці були дуже привітні та щирі, намагались при нагоді допомогти не просячи нічого взамін. В Індії мені було просто.

Текст 10. Сонце, Гуру, шлях до себе

Все найкраще, що може бути в житті, трапляється між вчителем та учнем.
Це буде на найвищому рівні й про тих двох не можна нічого сказати.
Пайлот Бабаджі (Кундаліні)

Це трапилось на другий тиждень після мого приїзду з Індії. Я повертався ввечері додому і коли вийшов з маршрутки, то якраз було видно, як Сонце готується до завершення своїх справ. Я зупинився і дивився на Сонце. Я часто, ще з самого дитинства дивлюсь на захід Сонця. Для мене це особлива точка, адже й моя поява у цей світ була, коли Сонце готувалось перейти на інший бік та стати невидимим.

Я стояв і дивився на захід Сонця. В голові в такі моменти завжди щось вмикається. Так було й цього разу, але мені стало сумно – Сонце зараз піде і до завтра я його не побачу. Воно навіть смішно таке відчувати, але я переживав ці відчуття. Щось мені воно нагадувало. Я зрозумів: як Сонце збиралось зачинити двері та поїхати за обрій до наступної зустрічі, так само від'їжджав з ашраму й Гуруджи.

Тоді, глибше вдивившись в себе я зрозумів – насправді я сумував за собою, а не за Сонцем, я переживав відчуття розставання і розлуки за самим собою. Я бачив Сонце, я бачив Гуруджи, але це все в мені. Сонце, Господь, Садгуру – це все в мені. І я можу бути де завжди Сонце, де Гуру нікуди вже не треба від'їжджати. Це все в моїх силах.

Від Гуру я чув такі слова: "Коли я став вашим Гуру, я став зв'язаним. Але я хочу бути вільним. Ваша свобода – це моя свобода. Це чекає на вас. Садгуру чекає на вас. Він чекає, щоб танцювати, сміятися, святкувати, бо ваша реалізація – це його танець, його свобода. Ваша Самість – це його Самість."

Гуру – це Сонце, що освітлює шлях. Присутність реалізованого Гуру в житті людини – велика вдача, що є можливою, як результат благословіння, хорошої карми та справжнього наміру. Але Гуру не є кінцевою ціллю. Не треба намагатися зробити Гуру своєю власністю, також не треба ставати рабом Гуру. Справжній Гуру ніколи не дозволить, щоб любов переросла в залежність, а потім у прив'язаність. Зв'язок між Гуру та учнем не переривається навіть після смерті, це прекрасні стосунки, що наповнені любов'ю, яка нічого не вимагає. Все, що має трапитись – станеться в потрібний час, не треба насильно притягувати події. Любов Гуру величезна і досконала. Його благословіння і захист вбережуть від помилок та небезпек. Можна завжди звернутись до Гуру і він неодмінно допоможе. Але щоб насправді зустрітись з Гуру, необхідно йти всередину себе, а не до того місця, де він знаходиться фізично. Справжня зустріч можлива тільки всередині. Коли зовнішнє і внутрішнє зустрічаються, то ми самі стаємо шляхом, по якому йдемо.

Все це я пізнав і зрозумів зі свого шляху, по якому йду. Я йду вперед і новий день – це рух, що виявляє моє життя, свідком котрого завжди буде мій Гуру. Прийде час і танок свободи ніхто не зупинить. Все уже дуже довго чекало на це. І воно може бути будь-коли, навіть зараз. Я зрозумів це будучи в дарк-рум – все уже трапилось. Не важливо, в майбутньому чи в минулому – це уже трапилось, просто треба дочекатись, коли час змінить декорації. І це велике очікування ми теж будемо святкувати, сміятись і танцювати.

Звільнення та спасіння може бути досягнуте. Реалізація може трапитись. Життя, врешті-решт, відкриє свої таємниці тому, хто невпинно рухається, і попри падіння, кожен раз підійматися та йде вперед не допускаючи поразки у своєму умі. Успішність чи не успішність залежить тільки від прийняття чи не прийняття розумом того чи іншого.

Сила думки – це реальна річ, котра впливає на події, явища, предмети, тіла та всю матерію. Якщо бути непохитним у своєму намірові-санкальпі, то можна досягнути вершин і стати подібним небожителям, навіть отримати сили, що рівні самому Шиві. Однак, істина не прийде, якщо не буде серця. Серце може досягнути Те, що не доступно нічому іншому. Тільки серце може вмістити любов, що є причиною світу. Серце і любов здатне об'єднувати й прибирати перешкоди до проявлення Великої Самості. Це не можна пояснити, описати та осягнути розумом. Серце не розділяє, а у різноманітті бачить єдине – бачить всюди себе і себе у всьому. Тож допомагаючи собі ми допомагаємо світові, а допомагаючи світові ми допомагаємо собі.

Велика любов існує не зважаючи ні на що. Ніякі перепони не можуть завадити божественному проявити себе. Те, що було зв'язано колись завжди матиме продовження, навіть через багато життів. Природа діє дуже і дуже помаленьку, тому потрібен час, а також і не одне життя для того, щоб квітка душі розцвіла, а природа була готова до зустрічі. Тому присутність є необхідною. Не важливо в якій формі чи статусі це трапляється. Ум не може передбачити або прорахувати як буде найкраще. Найкраще трапляється тільки само собою. І те, що нам важливо знати, то це прийняття та перебування в великому очікуванні. Якою б довгою не була ніч – світанок завжди невідворотність. Якою б довгою не була ріка – вона завжди впадає в щось більше за себе. Треба тільки почекати і все прийде та трапиться. В цьому чеканні велика сила, адже санкальпа не має зворотної дії.

Йогі Іша учень Шрі Сомнатх Гірі (Пайлот Бабаджі)

Час – причина всіх змін. З часом все змінюється. Але ми можемо використовувати час для змін, а не змінюватись з часом. Ми можемо скористатись цією великою можливістю і навіть отримати звільнення від обмежень що накладає час.

Час дуже важливий. Час – це життя. З часом деякі речі стають цінними, також з часом деякі речі втрачають свою цінність. Деяких людей час підіймає, а деяких, навпаки, опускає. Як вогонь перетворює все на попіл, так і час трансформує все у цьому світі. Все, за що тримається ум людини, буде поглинуто часом.

Страх – вічний супутник людини на дорозі життя. Страх і ум невіддільні один від одного. Страх – це ум, і навіть можна сказати, що ці два слова означають одне. Садху і йогі ідуть за межі ума, ідуть за межі страху. Попіл, котрим вони намащують своє тіло, є символом відречення від того, що не є справжньою божественною природою душі. У людини є страх перед майбутнім, страх через зміни. Людина всіляко уникає теми часу. Тільки ті, хто покрили себе попелом не мають страху перед майбутнім, вони живуть в теперішньому. Люди соціуму живуть для майбутнього і живуть майбутнім, але майбутнє ніколи не приходить. Майбутнє завжди залишається недосяжним. Не живучи в теперішньому втрачається і теперішнє і майбутнє.

Можна використовувати час для змін, а не змінюватись з часом. Час може як знецінити щось, так і навпаки. Якщо є намір, то час – це можливість. Інколи, щоб рухатись далі треба зупинитися. Щоб продовжувати жити – померти та йти не озираючись.

Любов – це найкоротший шлях на якому немає втрат і поразок. Любов здатна на неймовірні речі, що недосяжні навіть для сильних. Любов прокладає дорогу до центру нашого існування. Але любов треба знайти, і це те саме, що знайти себе. Це приховано глибоко всередині нас. Любов – це не ум. Ум боїться і сумнівається, а любов здатна привнести в життя великий спокій і рівновагу. Любов не боїться змін.

Коли любов, серце і великий намір  зустрічаються, то трапляється можливість зробити крок за межі ума, за межі страху в реальність існування, і це не майбутнє і не минуле, а постійне тепер. Тоді час на нашому боці. Тоді все на нашому боці. Тоді нічого немає неможливого. Це є самадхі, що перемагає смерть.

Як хороший та довговічний будинок починається з фундаменту, так і Яма-Ніяма мусить бути в основі будь-яких практик. Принципи Ями і Ніями ні в якому разі не можна нехтувати. Самі по собі вони є дуже могутніми. Коли вони приходять у життя практикуючого, то розкривають і розвивають приховані сили нашої вищої природи і нашого ума.

ЯМА (смерть)

Яма – це обмеження, що стосуються нашої діяльності і певної активності розуму.

1. Ахімса (ненасильство). Означає не вбивство, або ненасильство. Це перше і дуже важливе правило стосується не тільки фізичного вбивства будь-якої живої істоти, а й думок про шкоду чи посилання негативних вібрацій стосовно всякого прояву життя. Дотримання ахімси дає велику силу, коли наша ахімса стає досконалою, то це ніби наш щит від негативно впливу зовні. Сила ахімси може захистити нас від непередбачуваного лиха, від негативних емоцій і чужорідних вібрації. Якщо розвивати в собі ахімсу, контролюючи бурхливу фантазію та емоції, то наш ум стає дуже потужним і здатним до досягнення поставлених цілей, адже ніхто не може нашкодити такій людині, котра перемогла свої лихі схильності.

2. Сатья (правдивість). Коли ум виявлений він перестає брехати. В першу чергу треба не брехати самому собі. Людина часто живе в ілюзії і брехні котру сама для себе створила, і слова такої людини не мають сили. Якщо людина позбавиться від брехні самому собі, то життя кардинально зміниться. У правдивої людини збільшується сила слова і сила думки, санкальпа такої людини стає неймовірно сильною, і що б не було сказано такою людиною, то це мусить статися.

3. Астея (не вкради). Це правило стосується не тільки присвоєння чужого майна чи речей. Воно іде набагато далі і має відношення до всього що оточує людину. Людина часто бере те що їй не належить і навіть не підозрює про це. Людина бездумно використовує природу для власного збагачення і торжества "его". Астея – це вдоволення тим, що нам потрібно і що нам посилає простір, а не те, що хоче ненаситний людський розум. Це стосується не тільки матеріальних речей. Емоційний голод часто штовхає закохану людину на неадекватну поведінку постійно щось вимагаючи від об’єкта свого поклоніння. Вдоволена собою людина ніколи нічого не просить і не вимагає, тому все необхідне само приходить до такої людини.

4. Брахмачар’я (стриманість). Велика енергія приходить, якщо дотримуватися стриманості у своїх емоціях і сексуальній поведінці. І це правило в першу чергу стосується ментального контролю і контролю своїх фантазій та уяви. Цнотливість робить нас подібними до дітей, а дітям відкриті всі шляхи, і тоді все є можливим. Санкальпа (сила думки) та вікальпа (сила уяви) неймовірно могутні у того хто контролює свої пристрасті. Не можливо отримати щастя в бурхливому потоці неконтрольованих пристрастей.

5. Апаріграха (не накопичення). Страх штовхає людину до надмірностей, але ж ми нічим насправді не володіємо, навіть власним тілом. Для того щоб зробити вдих, необхідно видихнути повітря, коли ми не відпустимо щось, то нове не може прийти до нас. Ті, хто відпустили все, володіють цілим світом, адже вони завжди відкриті до будь-яких речей в цьому світі. Коли ви навчитеся відпускати, то ви навчитеся і приймати. Часто людина тримається за те, що їй давно уже не потрібно. Видихніть і вдих трапиться автоматично, видихніть і життя прийде і прийде любов.

НІЯМА (відродження, воскресіння)

Ніяма (відродження) – це те, що слід робити і розвивати у собі.

Біль і радість, перемоги і поразки, здобутки і втрати, всі ці іпари протилежностей супроводжують нас потрясаючи всю нашу природу. Хтивість і бажання заставляють рухатися по замкненому колу. В усіх християнських школах говорять, що гріховність – причина усіх проблем, а ліки, то є сповідь і покаяння. Багато людей ходить до сповіді, але гріхів не меншає. Визнаючи себе грішником сповідник намагається здолати гріховність, і це схоже на людину, яка хоче підняти палку на якій стоїть (як це в неї виходить не важко здогадатися). Не можливо підняти гріх стоячи на ньому і визнаючи себе грішником. Необхідно відійти в сторону і уявивши себе праведником стати ним. Сповідь потрібна для того, щоб очистити канали, по яких під час причастя у вигляді вина-крові та хліба-тіла має потекти Вода Господня, відтворюючи нашу істину природу Дітей Божих.

1. Шауча (чистота). Як добра господиня слідкує за тим щоб у будинку було прибрано і чисто, так і йогин мусить дотримуватися правил чистоти відносно своїх тіл. Кожного дня ми чистимо своє фізичне тіло від зовнішнього і внутрішнього бруду, так й інша наша природа потребує подібних процедур. Є, наприклад, інформаційний бруд що іде з різних джерел. Чужі ідеї та думки намагаються проникнути та захопити нашу увагу. Підтримуючи у чистоті наше тіло ми оберігаємо себе від вірусів і бактерій. Підтримуючи наш розум у чистоті ми оберігаємо від вірусів чужорідних мислеформ нашу тонку природу і наше життя. Жити не своїм життям небезпечно.

2. Сантоша (вдоволеність). Цей стан притаманний духовно зрілим людям. Є люди які постійно невдоволені: погодою, роботою, сусідами, владою, невдоволені самі собою. Коли людина вдоволена, то вона щаслива. Всі хочуть бути щасливими і це є нормально, адже божественному властива Ананда (блаженство). Бог абсолютно вдоволений, блаженство відходить від Його самого, тому, що Він є всяка повнота і Він ні в чому немає потреби. Люди теж хочуть відчувати повноту, але часто реалізовують це через зовнішнє збагачення. Їхні дії проявляються як неконтрольоване і безумне накопичення грошей, матеріальних цінностей, бажання влади та слави теж є спроба відчути наповненість. Але наповненість – це стан внутрішній і вдовільнити його можна тільки з середини. Святі, маючи мінімальну кількість матеріальних речей, були взірцем вдоволеності і блаженства. Шукайте перш за все Царство Боже і всі інші потреби будуть задоволені разом з Ним – говорив Христос. Також він казав, що Царство Боже всередині нас. Ті, хто реалізував ці слова були і є справжніми володарями світу, їхня влада і багатство завжди є повними. Радість притягує радість, любов притягує любов. Отож, якщо будете вдоволені, то притягнете до себе все те, що вам необхідно. Також уникайте товариства людей котрі постійно проявляють невдоволеність. І навпаки – шукайте контакту з людьми що можуть дати вам позитив. Оточення це дуже важливо. Негативна інформація, яка запускається в суспільство створює егрегор, котрий потім працює сам на себе, створюючи все нові і нові форми свого вираження. Поширюючи негативну інформацію ми працюємо на цей егрегор. Кожен мусить сам визначитися як йому поводитися. Історія людства – це реальність з якою можна і потрібно працювати.

3. Тапас (аскеза, тепло, жар). Слово тапас походить від кореня "тап" – горіти. У всьому є тапас. Енергія тапасу дозволяє курці висидіти з яйця курча. Енергія тапасу дозволяє реалізувати задумане. Будь-яка практика може бути тапасом. Вогонь тапасу може переплавити всю нашу природу. Тапас породжується від регулярної практики і концентрації. Коли розум, що направлений всередину запалює тонкі вогні тапасу, то починається рух однонаправлених енергій. Сила думки і уяви збільшується і може розвинутися до здатності робити неймовірні речі. І коли ця Сила направлена до центру, до душі, то може розкрити нашу божественність і привести до безсмертя.

4. Свадгья (самопізнання). Слово, котре визначає це поняття перекладається як "вивчення". Але слово "сва" перекладається як "свій", тому свадгья означає самовивчення або вивчення чи пізнання свого "Я". Можна вивчати священні писання і в такий спосіб наблизитись до пізнання, але писання не мають в собі абсолютної істини. Тільки пізнання самого себе може привести до правди та істини. Пізнаючи себе ми пізнаємо свою божественність і божественність всього, що нас оточує.

5. Ішвара пранідхана (відданість Господу). Ішвара – це Господь на санскриті. Відро з водою не може бути океаном. Але коли занурити відро з водою у океан, то вода у відрі стає океаном.  Коли ми занурені у Господа (Ішвару), то ми стаємо Океаном. Ми – Океан. Треба пам’ятати про це. Основна ціль йоги може бути досягнута коли розум направлений на вищу ціль.

Капалабхаті є дуже ефективною пранаямою котра активізовує апану. В капалабхаті, на відмінно від бхастріки, активним є тільки видих, а вдих є пасивним і природнім. На вдих навіть не треба звертати увагу - тільки видихи. В цій пранаямі ми робимо тільки видих за видихом. Ніби постійні видихи, а вдих короткий і майже не помітний.

Тривалість виконання капалабхаті може бути різною: від декілька циклів до 2-3 хвилин і більше. Інтенсивність видихів теж може бути різною згідно поставлених задач та враховуючи рівень підготовленості. 

Капалабхаті пранаяма є дуже потужною очищувальною практикою. Регулярно виконуючи капалабхаті можна очистити тіло від усіх видів токсинів і ядів, навіть тих токсинів, що накопилися в психіці. Більшість проблем можуть зникнути після виконання цієї пранаями, адже видихаючи ми звільняємось від всього зайвого. Енергія апани, від практики капалаюхаті стає активною і це може привести до справжніх трансформацій в природі того, хто робить цю практику. 

"Істина однієї людини не може стати істиною іншої людини, якщо тільки вона не виходить з самого центру, якщо тільки вища істина не обрала ту людину, як свій власний рупор."

Пайлот Бабаджі 

ЧИТАТИ НА САЙТІ

На читання книги потрібно приблизно 40 хвилин. Це не багато і не мало, але цілком достатньо, щоб не переривати читання і прочитати все зразу – без відволікань.

ЧИТАТИ В PDF

Води Акшара – безмежні і невичерпні Води Безкінечного. Проявляючись, як Космічна свідомість, потоками виливають вони на нас своє єство, обдаровуючи відчуттям присутності і усвідомленості існування.

Ми знаємо, що ми є! Ми відчуваємо життя і переживаємо його аспекти. Однак повнота життя можлива тільки тоді, коли є повна усвідомленість самого себе. За усвідомленістю приходить відновлення втраченої цілісності, і маленька водойма перетворюється на океан, на безмежні і невичерпні Води Акшара!

НІХТО І НІЩО НЕ Є ВИПАДКОВИМ!

Все, що відбувається в нашому житті є важливим. Зустрічі й контакти є проявленням пульсації Абсолюту. Є речі, котрим судилося трапитись, і це стається непомітно, адже Господь завжди приходить в тиші. Те, що трапилось, має свою історію, своє життя та своє унікальне обличчя й займає відведене йому місце у Вселенському оркестрі. Наша зустріч теж трапилась. Не приділяйте цьому особливого значення, але і не відкидайте, хто зна, можливо це є наступний пазл вашого життя. Тому просто слухайте... слухайте своє серце... все інше просто трапиться!

Уява стає реальністю. Можливості народжуються з уяви. Любов дуже сильна. Вона змушує Безформене приймати форму, Безстрашно Бога наділяє бажаннями. Багато працюєте і ви будете успішні. Темрява життя пропаде. Коли є зусилля, благословення зійде. Щоб знайти благословення Бога і Гуру потрібно пройти через важкі практики. Прогрес на Землі дуже швидкий, а в інших світах дуже уповільнений.

1 тіло: Мулдхара чакра. Земля. Аннамая коша. Стхула деха. Фізичне тіло.

2 тіло: Свастхіштхана чакра. Вода. Пранамая коша. Сукшма деха. Ефірне або небесне тіло, тіло емоцій.

3 тіло: Маніпура чакра. Вогонь. Маномая коша Астральне тіло. Сукшма шаріра. Інтелект.

Наука про прану, поле битви енергії, розуму і знання, вогняне тіло, вогонь розуму і логіки, перехідна точка від зовнішнього до внутрішнього, мислення, розвивається досвід який виходить за межі емоцій, але це тіло приходить разом із самскарами мільйонів прожитих років, може прийти прарабдха карма і пам'ять попередніх втілень, активізуються вічари (мислеформи), ахамкара створює індивідуальність.

4 тіло: Анахата чакра. Повітря. Вігьянамая коша. Манаса деха. Манаса шаріра, Сукшма шаріра. Тіло психічного ума. Ум.

Це тіло зв'язано з гіпнозом, телепатія, магія і т.д., розуміння мотивів інших людей і читання думок. Час не може його зупинити. Може висловлювати думки без слів. Може зробити з людини кого завгодно. Може подорожувати поза тілом. Безкінечні можливості, його активність проявляється в тонкому світі, в нього немає границь. Світ цього тіла іде від самої душі, це суб'єктивний прояв душі.

З цього тіла починається поле ілюзій і обману, тому, що руйнуються принципи матеріального тіла. Основи світу четвертого тіла не є предметами звичайного світу, це дещо незвичайне, це цілком суб'єктивний світ. Те, що відбувається в четвертому тілі не можливо перевірити.

Сідхи. Душа тягне вверх, а це тіло заставляє бути в межах манаса шаріра. Це тіло впливає на три нижчих тіла і може їх розвивати. Процеси, які відбуваються в манаса деха (четверте тіло) можуть бути тільки уявними, але їм дійсно є місце. Які б не проявлялися сідхи, то це все дарунки четвертого тіла. Еле це найнебезпечніше місце, котре зачаровує і створює пастки.

В кого немає тіла ума (четвертого тіла) – той не людина. Цим тілом необхідно вміти користуватися. Ум візничий десяти органів, але не хазяїн. Він тільки інструмент. Ум необхідно зробити йогом і вирвати Кундаліні з його впливу. Тіло ума має пройти через практику і вправи. Це не шлях праведності чи гріховності, це шлях божественності й безстрасності.

Ум – це дуже великий прикладний центр. Це найкорисніша річ у світі. Якщо ум виявлений, то він не бреше. Ум стає фальшивим, коли намагається захопити органи під свою владу, ставши їхнім хазяїном. Спостерігайте за собою, дивіться збоку, на тіло, на рухи, на свій стан під час активності. Якщо станете простим свідком то легко знайдете місцезнаходження власного ума. Правильно застосована уява – це наука. Це є дар четвертого тіла. Сила знаходиться в середині тіла ума і зв'язана з матеріальним світом. Якщо четверте тіло розвинене повністю, то людина вільна від сідх.

5 тіло: Вішудха чакра. Акаша (простір). Анандамая коша. Атміка деха. Карана шаріра. Тіло душі. Адітья лока (сонячний світ).

Йому мільйони років. За допомогою сили санкальпи підняти Кундаліні в четвертому тілі і ввійти в п'яте тіло душі.
Все самовизначення знаходиться в четвертому тілі, а п'яте — це повна не урізана версія четвертого, але воно не є психічним, в ньому немає бажань. В 5 тілі ніякі знання вже не потрібні. Ніякі пізнання і наука не ввійдуть в п'яте, там прийдеться піднятися над усім людством. Для розвитку перших чотирьох тіл можна вчити і примінювати знання світу, а 5 тіло можна сказати є стислим довідником. Після п'ятого тіла залишається тільки Божественна субстанція – це восьма ступінь йоги.

6 тіло: Агья чакра. Немає елементу. Тіло Брахмана, Брахма шаріра. Космічне тіло.

На цьому рівні все занурене в Брахман, відсутність ахамкари (Его). В шостому тілі є можливість зустрітися з Вищою Душею. Тут поки немає ні не свободи ні залежності. Тут все зливається у одне, в усвідомлення і реалізацію. "Ахам брахмасмі" або "Я є Брахман" – гімн шостого тіла.

Активна лиш мала частина мозку. Велика його частина очікує пробудження. Центр всередині мозку божественний. Його називають третім оком, і це надприродний орган. Як тільки він відкриється, сенс життя може бути зрозумілий, а загадка – розгадана.

7 тіло: Сахасрара чакра. Немає елементу. Мукта деха. Тіло нірвани. За межами всього.

Сім тіл – сім чакр. Все запечатано в середині трьох тіл: фізичного, тонкого і астрального. Душа покрита астральним тілом – карана-шаріра, астральне – сукшма-шаріра, яке є продовженням фізичного тіла. Вона теж активна, тому, що астральне тіло – це Чітта, а сяйво Атми відображається в Чітті.

Хрідая-пуруша розміщена в Брахмарандхрі (отвір в районі голови), розмір якого з великий палець, над ним розташована Сахасрара-чакра. Над нею простір чідакаша. Чідакаша – місцеперебування Чітти, тобто астрального тіла. На нього світять промені свідомості Атми. Коли манас і прана досягають чідакаши, вони поглинаються самадхі, тому, що закінчують будь-яку діяльність. Це місце зупинки всіх вріті (хвиль та вібрацій ума і матерії).

Чотири стани свідомості

1. Джаграт (стан активності, неспання). Під час джаграт світ пізнається через 5 органів, але в основному через очі, тому дживатма (жива душа) в джаграт знаходиться в очах.
2. Свапна (стан сну з сновидіннями). В свапні джіва перебуває в шиї і все, що було в джаграт переходить в тонку форму в канал "хітта" поряд з горловим центром. Все, що переживається в свапна приходить з горла.
3. Сушупті (глибокий стан сну без сновидінь). В сушупті душа перебуває в районі серця "хрідая прадеша". Життєдіяльність тіла іде з серця, коли серце не б'ється – тіло не рухається. Сердечний центр – це місце самадхі одночасно і тіл, і органів відчуття, і дій.
4. Турія (стан, що йде далі ніж стан сну без сновидінь, це по суті пробудження). Уму потрібен відпочинок. Турія – це самадхі (відпочинок) для ума. Самадхі ума – це усвідомлення своєї суті. Стан самадхі – це подорож до світла в якому немає двоякості і сумнівів.

Душа дивиться через очі. В сампраджнята самадхі (самадхі з умом) дживатма знаходиться в Аджна-чакрі, це центр божественого зору і третє око Шиви.

В асампраджнята самадхі (самадхі без ума) дживатма знаходиться в Брахмарандхрі. Свідомість – це Пуруша. Тепер свідомість розділяється на усвідомлення чистого безякісного Брахмана (свідомість Всесвіту) і ту, що перебуває в з'єднанні з тілом – пінда шаріра. Пінда шаріра в свою чергу розділяється на чисту форму, яка називається Атма і на джіватму.

Пробудження Кундаліні

В пробудженні Кундаліні важливу роль відіграє прана. Йоги повинні неабияк вправлятися в пранаямі. Є багато пранаям для підняття Кундаліні. Тіло і ум – інструменти для досягнення, а міст – це дихання і життя. Треба підготовити себе до того, щоб залишити тіло і ум, там прийдеться іти від визначеності до невизначеності, від мудрості до відсутності мудрості. Тоді, коли пізнається непізнанне буде зустріч зі своєю суттю. Для цього треба стрибнути в трансцендентне. Після трансцендентного стрибка ми приземлимося там, де ми є по-справжньому, це буде об'єктивна реальність і відчуття буття.

Самадхі – це стрибок і зупинка в пустоті, в великій пустоті, там де закінчується рух і життя. Ця пустота не як відсутність, а як джерело з якого все вийшло. Там життя не рухається назовні чи в середину, там – рівновага, а для цього необхідно одночасний стрибок розуму і тіла. Ум боїться зробити цей стрибок в пустоту, адже він (ум) втратить свою владу. В пустоті приходить справжня реалізація.

САМАДХІ – це ДОРОГА, ПРАВДА і ЖИТТЯ.

(Стаття підготовлена на основі книги Пайлота Бабаджі "Кундаліні")