Глава 31. Тіло душі

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Отже, на шляху вашого життя з'являється п’яте тіло. Його черга настає після продовження відмітки у двадцять вісім років, а розвиток відбувається до тридцяти п’яти. Цей відрізок довжиною в сім років знаменує собою становлення справжньою людиною. Тобто людина досягає своєї повноти розвитку після цього етапу.

Але найчастіше це стає неможливим, бо навіть четверте тіло ще не повністю розвинулося. Досить небагато жителів світу просунулися далі четвертого тіла. Якщо ви пошукаєте, то здивуєтеся, дізнавшись, що серед всіх людей світу, які досягнули четвертого тіла, більшість повернулися до третього.

В нашому світі душу знають тільки як слово. Тут немає досвіду її переживання, вона як і раніше залишається лише предметом розмов. Цей стан намагалися досягнути тільки декілька людей. А ті, хто добралися до неї і потім повернулися, стали проповідниками, оповідачами про душу. Їхня дорога там і закінчилася. Їм здалося, що коли вони досягнули душі, вони отримали все. Але атма – це не головна і не єдина ціль в нашому житті. Якщо залишитися тільки біля душі, можна втратити Вищу Душу. Люди, які так зробили, не отримали Параматми. Вони не пізнали Бога і тому тепер розповідають, що немає ніякого Бога, ні Параматми, ні Брахмана.

Це як у випадку з людиною, яка зупинилася на першому тілі, коли вона заявляє, що ніякої душі немає. Просто вона закохалася в тіло і в фізичний світ. В її розумінні тіло – це все: якщо воно вмирає, то для нього все помре.

Люди тіла розуму точно такі ж. Для них душа – ніщо, а розум – все. Для них Бог – це чудеса. Їм навіть не віриться в існування атми та Параматми. А ті, хто дістався душі, теж говорять щось подібне. З їхньої точки зору душа – це все, а за її межами нічого немає, бо це вища обитель буття. П’яте тіло слідує за четвертим, на розвиток якого йде двадцять вісім років життя.

Четверте тіло найбільш значиме і в нього також є своя особлива значимість. Чим довше ви будете залишатися серед людей, у яких воно не розвинене, тим більше буде чудесним їхня думка про вас. Тобто четверте тіло більше значить. Але поки в четвертому тілі не пробудиться Кундаліні, доти ввійти в п’яте тіло дуже складно, подібні люди так і залишаються на рівні четвертого тіла. Більшість практиків нездатні пробудити Кундаліні. У четвертого тіла є багато чудесних сил та неймовірних можливостей. У нього є всі вісім сіддх, а ще воно володіє силою виявляти брехню. В ньому знаходиться область тонкого тіла, в якому відбувається увесь рух життєвої сили і вся наукова діяльність (логіка).

Енергія Кундаліні – це частина тонкого тіла. Поки вона не пробуджена, відправитися до п’ятого тіла неможливо. В наші дні більша частина садхани направлена на пробудження Кундаліні. Більшість садхаків прив’язані до йоги, інші мислять як сільські жителі, але ніщо з цього не здатне пробудити Кундаліні досконало. Всі зупиняються на чеснотах, які отримали від вправ йоги. Вправляючись в думанні, вони стають прив’язаними до психічної сили і вважають, що попереду нічого немає. Вони живуть в розумі та думають, що це і є їхній рідний дім. В такому випадку п’яте тіло, тіло душі, залишається непізнаним. Такі люди забувають, що на всяку активність тонкого тіла є своя причина, і за всіма його діями є невідана рука. Зустріч зі своєю душею можлива при пробудженні Кундаліні, при звільненні її від впливу четвертого тіла. Вся життєдіяльність тіла відбувається виключно завдяки душі. Атма прокидається, коли спить грубе та тонке тіло. Таке є астральне тіло. Воно знаходиться під впливом свідомості, ахамкара (гординя, відчуття «я») перебуває в ньому у формі насіння (зародків). Астральне тіло породжує розум. В ньому закінчуються всі дії, в ньому ж приховується его, яке ми називаємо «асміта», тобто суттю людини. Асміта – це і є карана шаріра (причинне, каузальне тіло). Під час свапни якість тамасу настільки починає переважати над раджасом, що тонке тіло вже не в стані проявляти активність, тому настає наступна стадія сну – сушупті. І в ньому присутня лише активність астрального тіла, а всі решта процеси завмирають. Будучи повністю обгорнутою тамасом, в астральному тілі відчувається потреба (в чомусь ще, крім себе), бо через пітьму тамасу там не може проявитися ніяке знання: ні внутрішнє, ні зовнішнє.

Таке наступне за четвертим тіло. Воно за межами вічари та бхави (мислення та емоцій), тобто для думок воно недосяжне. Воно за межами устоїв та обітниць (стереотипів і намірів). Таке тіло душі. Коли приходить смерть, шлях продовжується в тонкому тілі. Йому мільйони років. Перебуваючи в ньому, йоги подорожують з одного світу в інший. Багато йогів і санньясі віддають перевагу виконанню своєї садхани, живучи в тонкому тілі. Вони не хочуть користуватися фізичним, бо дії, які в ньому здійснюються в теперішньому, можуть вплинути на їхнє майбутнє, і тоді знову почнеться поневіряння у світі ілюзій.

Своїм подвижництвом в тонкому вони стверджуються в астральному, п’ятому за рахунком, тілі та отримують здатність до розрізнення. В ньому перебуває чітта, в ньому розум бачить душу. І в ньому ж знаходиться сенс самадхі. Тільки йоги, які занурилися в самадхі, можуть пересікти четверте тіло. Йогам в стані самадхі немає потреби піднімати Кундаліні. Своїм наміром вони можуть зберегти свої фізичні та тонкі тіла в сушупті, тобто в повністю несвідомому стані. Також йог, який перебуває в самадхі, силою свого наміру може підняти Кундаліні і провести її через всі чакри. Подібний досвід простягається значно далі психічного тіла. Такого йога не можуть втримати ніякі чари, чудеса і сіддхи. Після зустрічі з самим собою (Мокши), він здатен подорожувати до тіл Брахмана чи Нірвани (повного звільнення).

Маючи здатність до розрізнення, можна усвідомити різницю між атмою та чіттою (душею та свідомістю). Зрозуміти, що це чітта переживає зустріч з атмою. Не намагайтеся це уявити, адже це найчистіша форма душі (не розуму). Здатність до розрізнення є причиною створення стану сприйняття досвіду. Коли йоги залишають цей стан, то вони добираються до Параматми, яка нагадує атму, але за межами карана шаріри (астрального тіла). Такий стан самадхі йогів.

Концентрація під час такого самадхі збільшується настільки сильно і настільки сильно саттва витісняє раджас, що те, що відбувається, охоплює увесь прояв тонкого тіла. Його можливості розширюються, і воно тоді здатне об’єктивно побачити чи відобразити те, що відбувається. Все це трапляється після підняття Кундаліні, коли сіяння саттви стає явним, і вона входить в п’яте тіло, тіло атми.

Після проникнення у п’яте тіло потрібно ще сім років, щоб розвинути його повністю. Таким чином у природних умовах воно дозріває до тридцяти п’яти років життя людини. Але більшість людей не здатні його досягнути. Це обитель йогів, відданих Бога і подвижників високого рівня.

Перш ніж ми підемо далі, я хочу вам дещо сказати. Мені не хочеться зараз говорити про самадхі. Це сходинка розвитку. Це обитель та мистецтво йогів, за допомогою якого вони піднімаються вище по стежці життя. Але без досягнення самадхі звільнитися від четвертого тіла неможливе.

Джива вплетена в сіті ілюзії, вона зачарована нею. Життя – це акомпанемент до ілюзії. Духовна практика – це тільки інструмент звільнення від ілюзії. Друга складова – блаженство. Я відведу вас туди потім. Зараз же я зупиню вас тут, прямо перед тілом душі, караною шарірою. Вам всім потрібно знати декілька важливих речей, які будуть необхідні для подальшого просування.

Йога – це основа розуміння світу та творення. Щоб пізнати йогу, необхідно розуміння чітти (свідомості): знати що це таке, які у цього бувають форми, і які етапи її створення. Якщо всього цього не знати, то це буде схоже на гру на флейті перед (розлюченим) биком.

Все, що я кажу – не порожні слова. У  мене є цей досвід. І мені хочеться, щоб ви теж через нього пройшли. Це наука доведена і може бути застосована. Все це – особисті зусилля на шляху будь-якої людини. Якщо ви підете таким шляхом, то потрібно обов’язково навчитися вести життя в дисципліні, концентрації та відчутті свідка. І тоді він стане шляхом до самадхі.

Без самадхі зрозуміти це прив’язане до матерії тіло буде дуже складно. Без самадхі чітті буде важко пройти через переживання Брахмана.

Всі подвижники рано чи пізно приходять на шлях самадхі, але зараз не про це, адже це те, що трапиться потім. Я спостерігав пракриті та пурушу. Це два вектори творення. У спадному творенні основа природи залишається нерухомою, але вона дарує результат без необхідності злиття. Вона зіткана з таких трьох якостей, як світло, активність та інертність. Світло – це дія саттви, віри. Стхіті (нерухомість), чи інертність – це релігія розділення. Природа цих якостей така, що їхні похідні мають таку ж форму. Ось чому навіть їхня невеличка присутність дає відповідний результат. Іншими словами результатом саттви є сатт (істина), раджаса – раджа (сила), а тамаса – тама (пітьма).

Міркуючи подібним чином про будь-які матеріальні речі, можна зрозуміти, з якої якості вона пішла, яка природна основа в ньому закладена. Це означає, що ті гуни природи, які брали участь в її створені, так в ній і залишаються. Те, де формуються та мають результат ці якості, називається Пракриті (кореневою основою). Це не прямо, не опосередковано. Результати непроявлених якостей не обов’язково відчуваються людиною.

Другий прояв творіння – це пуруша. Пуруша необхідна для відчування і для самовираження (прояву). Відчуття – це прояв роботи якостей гун у відповідній їм формі, а самовираження – це суть власної форми пуруши. Рідко буває так, щоб буття саме проявлялося без якихось якостей. Найчистіша форма просвітленої матерії (саттвічної) завжди відмінна від інертної (тамастичної).

Його називають Ішварою (Владикою) через те, що він зв’язаний з інертною формою. У дживи є ім'я та визначення. У тамасу є свій прояв і він нескінченний. Нерухома матерія зазнає змін. Просвітлена матерія незмінна. Тамастичність – активна, водночас як саттвічність – неактивна. Всередині інертної матерії (тамасу) знаходяться всі знання, правила та систематизації.

Все це сусідить зі світлою матерією. Саттвична матерія – це причина тяги до пізнання. Її визначення в з’єднанні (в термінах) з тамастичною є всезнаючим, всюдисущим та всемогутнім. Завдяки природному знанню (стану) саттви пуруша отримує можливість сприймати результати взаємодії інших якостей. Ось приблизно так відбувається творіння всього світу.

Перша важливіша (вирішальна) похідна – це махататтва, тобто великий першоелемент. В ньому сильно переважає саттва, а раджас проявляється тільки під час дії. Тамас там дуже легкий. Простіше кажучи: саттва – це основа, а існування та стосунки на її фоні раджасу і тамасу символізує секс. Така перша вирішальна результуюча, яка називається махататтвою.

Так зароджується творіння. Це секс і завдяки йому був створений увесь світ. Це сім'я творення. Для йогів творіння настільки ж загальне, наскільки і особисте. Санкхья називає це колективним та індивідуальним умом. У Веданті ж колективний усвідомлений ум (Махататтва) називається Хіраньягарбхою, а індивідуальна чітта – це теджас. Вони є інструментами взаємодії (зустрічі) пуруши з якостями природи.

Манас, буддхі, ахамкара і чітта – це чотири різних стани, їх ще називають квадратом душі. Манас називається «розумом» за його здатність відокремлювати та розрізняти. Ахамкару називають «гординею» за егоїстичний характер. Буддхі зветься «умом», бо він здатен розуміти та приймати рішення. Чітту називають «свідомістю», бо вона наповнена пам’яттю та самскарами (звичними тенденціями).

Йоги, які зберегти звички (силою наміру), вбирають свідомість своїм умом і за допомогою йоги зливаються з умом у свідомості. Філософи Санкхьї, як правило, долають всю плутанину міркуванням ума, який дискримінує (відсікає зайве). Будучи орієнтовані на активні дії, йоги довели, що проникнення та зустріч може бути здійснена завдяки свідомості.

Чітта подібна дзеркалу, вона схожа на дзеркальну пластину. Вона здатна вловити будь-яке проявлення того, що може бути якось сприйняте. В ній знаходиться радість, горе та прив’язаність, а також плоди саттви, раджасу та тамасу. Ця супроводжувана самскарами чітта з тонким тілом переходить від одного грубого тіла в інше грубе.

Тобто, після смерті грубого тіла, завдяки тонкому тілу, чітта зі звичними тенденціями йде. Вона несе в собі прарабдху та самскари. В цей час ахамкара зберігається в чітті у вигляді зародка, а пуруша залишається простим спостерігачем.

Друга важлива складова – це ахамкара. Розділення на індивідуальне та колективне володіння відбувається тільки завдяки ахамкарі. Гординя – це друга з головних складових Махататтви і її ілюзії. Завдяки его, існують результати сприйняття.

Третя складова – це похідна ахамкари. Це одинадцять органів: п’ять представлені відчуттями (вухами, шкірою, язиком, очима та носом), п’ять – діями (руками, ногами, анусом, мовою та геніталіями), одинадцятий – це розум. Всі вони – це одинадцять основних складових того, хто сприймає розділення ахамраки та її перетворень.

Четвертою важливою результуючою сприйняття є п’ять танматр (потенціалів для п’яти елементів). Вони взаєморозділяються на танматру звука, танматру дотику, танматру образу, танматру смаку і танматру запаху. Такі всі можливі основні похідні розділення ахамкари.

П’ятою сприймаючою грубою основою результуючої є елементи землі, води, вогню, повітря та простору. Вони є грубим представленням танматри. Все це створюється завдяки поступовому спуску матерії саттви, раджасу та тамасу. Так в Ахамкарі п’ять елементів та одинадцять органів поступово перетворюються у п’ять грубих елементів, і поступово кількість раджасу та тамасу росте та починає переважати над кількістю махататтви. У п’яти грубих елементах раджасу та тамасу набагато більше, і їх можна спостерігати в тому вигляді, в якому вони є. Ми бачимо це своїми звичайними очима.

Вони завершили свою подорож до фізичного світу. Це шлях від найтоншої махататтви до грубого стану. Шлях назад до найтоншого має ім'я самадхі.

З пракриті народжується махат (велике), з махата проявляється ахамкара, з ахамкари створюється шістнадцять наступних органів: п’ять танматр, п’ять органів відчуттів, п’ять органів дії та манас. З п’яти танматр утворюються п’ять грубих елементів. Пракриті не перетворюється, вона залишається такою, яка є. Вона не створюється з чогось іншого, навпаки у неї існує здатність до створення.

Пракриті – це основа всього. Махататтва, ахамкара, п’ять танматр – ці сім елементів є самою Пракриті, це її видозмінна. Тобто вони народженні з Пракриті, є її проявами, але у них самих є здатність породжувати, тому вони також є Пракриті. П’ять грубих елементів та одинадцять органів – ці шістнадцять елементів є тільки проявом. Вони не Пракриті, бо не володіють здатністю породжувати інші таттви (елементи).

Ні Пуруша, ні Пракриті не є народженими. Пуруша необхідна для створення стану відокремлення і сприйняття. Вона однаково присутня у всіх якостях. Це одна з головних результуючих основної Пракриті та її складових. Пракриті та сім її проявів є первинними, тобто у них самих немає початку. Сім проявів – це махататтва, ахамкара та п’ять танматр.

Шістнадцять породжень – це одинадцять органів і п’ять грубих елементів. За допомогою них був вибудований увесь Всесвіт. Вони схильні до змін, хоча в потоці віків здається, що в них немає початку. Під час розчинення світу вкінці чи під час смерті вони переносять свою активність в астральне тіло і проявляються такими вже в наступному творінні чи перероджені. Такий потік і переміщення продовжується в кожному народжені і кожному творінні, і через це воно є безначальним, вічним.

Тепер зосередьтеся на найтоншому, бо це знадобиться в майбутньому. Подорож в проникаючому і сприймаючому вигляді починається з грубих елементів і йде до Махататтви. Завдяки союзу чітти з пурушею (душею), можна відчути результат дії кожної властивості (якості). Цей світ створений за допомогою властивостей. Зустріч з творінням зветься сприйняттям.

Це самадхі всередині самадхі, воно називається «сампраджнята самадхі» (досвід надсвідомості зі збереженням пізнання) ми застосовуємо його в кожній дії. Після сприйняття (гри, насолоди), тобто після зустрічі зі світом, створеним набором якостей, процес повернення в початковий стан є звільненням. Такий стан повного звільнення відомий як «асампраджнята самадхі» (надсвідомий стан без здатності сприйняття).

Самадхі в будь-якому його прояві – це дхарма чітти. Причина її непроявленості чи прихованості в тому, що вся наша поведінка (життя) протікає у формі проникнення у шістнадцять проявів грубого світу, в якому переважає тамас і раджас, а саттва витісняється.

Через це всі ваші розуми приковані до таких плодів тамасу та раджасу, як гнів, заздрість та іншим постільним інстинктам, які накрили вас з головою. У світі більше непослуху. Доля раджасу та тамасу росте від гордині собою. З'являється хвилювання, яке є ні чим іншим, як розладом балансу чітти, раджасу та тамасу. Звідси народжуються невігластво, сумніви та нерозбірливість. Така поведінка весь час перекриває тускле ледве помітне світло чесноти чітти.

У стані заціпеніння раджас стає головнокомандуючим і тоді виробляються такі якості тамасу, як сонливість, лінь та неуважність. Приходять раджасична нестабільність та непостійність. В такому розсіяному стані також намагаються прорости елементи справжніх саттвічних якостей, але вони не стійкі і змінюються на раджас.

Через це в розумі з'являється схильність приліплюватися до всякої речі, а можливість за допомогою концентрації чітти виділити з них головну залишається стриманою. Щоб виростити цю якість, слід рухатися вперед в практиці неприв’язаності (безпристрасності), тим самим пересікти тамас та раджас. Піддавшись саттві, ви отримуєте реальне знання про річ. Все це можливо тільки коли ви рухаєтеся прямо до самадхі.

Залишення усвідомлення первинної природи частинок і занурення у форму (тіло) зветься кінцевим результатом. Світ – це місце зібрання та взаємодії всіляких якостей; через це будь-яка матерія (річ) в кожен момент зазнає змін. Кінцевий результат буває двох видів. Перший називається «самья» (однаковий) – рівнозначне перетворення. Наприклад, коли молоко, навіть змінюючись, залишається молоком, це називається зміною типу самья (рівною). Другий вид трансформації – це коли молоко перетворюється у сир чи в інший його продукт. Така трансформація відрізняється за своєю природою, ніж вихідна пахта і тому таке перетворення має ім'я «вісама» (неоднаковий) чи «вірупа» (видозмінний), тобто нерівне.

Вісаму видно неозброєним поглядом і завдяки цьому можна здогадатися: якщо була вісама, то означає, мала місце і самья. Для такого перетворення вам на життєвому шляху належить пройти через практику самадхі. Спочатку зробіть зі свого розуму та тіла йога, і тоді тільки ваша внутрішня подорож почнеться. Всі прояви почнуть свій шлях, щоб зустрітися з початковою Пракриті. На цьому шляху немає омовінь, причастя та жертвопринесень. В такій подорожі всі однаково отримають самадхі: дорога шириться попереду.

Давайте знову повернемося до п’ятого тіла, тобто тіла душі, в якому чітта зустрічається сама з собою. Майже всі святі та подвижники говорять про душу, але це все – ментальні доводи. Активність розуму можна помітити (замірити). А душа – це просто слово без будь-якого значення, тому що ви люди, її не досягаєте. Поки ви цього не зробите, ваш шлях незавершений. Чи ви найбагатша людина у світі, чи найбільший філософ. Ви можете бути також великим проповідником, наділеним мудрістю чи закоханим у Бога святим, але ви не в стані отримати насолоду тої Сат-Чіт-Ананди, як не можете стати вільним від фізичних недуг.

Можна бути послідовником, відданим, хатха-йогом, прійя-йогом, раджа-йогом чи ким би то не було, але доти, поки ви не станете йогом душі, все це буде обмежено активністю четвертого тіла. Поки ви не розвинете силу свого наміру, доти ви не зможете досягнути самадхі. Поки за допомогою наміру не піднімете Кундаліні у своєму четвертому тілі, неможливо увійти в п’яте тіло душі.

Четверте тіло – це обманщик (шахрай). В ньому плетуться сіті думок, відчуттів, любові, відданості, віри та смирення. Плоди перерахованого також таяться в четвертому тілі. Ви задоволені його пропозиціями про світ і тому не в стані перетворити свою любов у море, спасіння у відданість – все це залишається прерогативою когось іншого. І це наділяє його унікальністю та авторитетом.

В такій любові та набожності присутні самовизначення та індивідуальність, але в ній немає життєвого шляху. У справжній же любові немає перешкод, а у відданості немає меж. Любов незалежна і губиться сама в собі. Любов сама все розуміє, сама дякує, сама росте (розвиває) і сама себе визначає. Любов не несе ніякої печалі, не конфліктує, не егоїстична (не шукає свого) і нікого не засуджує. Любов велика сама по собі.

Не злиться, не ненавидить, не бреше, не зв’язана тільки з внутрішньою суттю. У любові не буває компромісів. Вам усім потрібно зрозуміти сенс любові (що таке любов). Очі любові – це ваші очі, вона виходить з вас самих, а не з чиїхось очей. Зараз розповім вам одну історію, свідком якої був я сам.

Це історія про одну багату людину з Джайпура. Його дуже любила дружина, вона готова була на все заради нього. Але чоловікові вона не подобалася. Він був закоханим в тітку по її материнській лінії, витрачаючи на неї своє багатство, розум та тіло. Дружина добре про це знала, як знала і те, що тітонька любила її чоловіка тільки через багатство, і віддалася йому, обманюючи свого власного чоловіка та дітей. Своєю чергою багач віддавав тітоньці все з їхнього спільного з дружиною банківського рахунку. Як наслідок справи його почали йти погано, він захворів. І коли його кошти закінчилися, та нехороша жінка зненавиділа його. Не дивлячись на те, що стан його зіпсувався, і смерть вже підступила, він як і раніше був у неї закоханий.

Коли дружина виявила, що термін життя її чоловіка підходить до кінця, вона прийшла до нього запитати, чи залишилися у нього якісь невиконані бажання? Чоловікові було дуже соромно: він не міг промовити ні слова. Коли ж все-таки дружина наполягла на своєму, він нерішуче розповів їй про те, що хоче знову побачити ту погану жінку, яка його зрадила. Дружина настільки сильно чоловіка кохала, що вирішила виконати навіть таке останнє його бажання. І вона відвезла чоловіка в дім своєї тітки з боку матері.

Побачивши їх обох, тітка була вражена. Жінка розповіла їй, що вони прийшли виконати останнє бажання її чоловіка, якого вона так ніжно любить. Тітка відповіла: «Ти дивовижна жінка. Твій чоловік завдав тобі стільки болю, а ти продовжуєш до нього так добре відноситися!» На це жінка відповіла: «Ти вже низько опустилася в очах власного чоловіка та дітей. В обмін на багатство ви віддала все, що в тебе було. Ти впала навіть у своїх очах. Але я люблю свого чоловіка, так само як і раніше. У мене є своя сім'я, діти. І я несу істинну любов і пишаюся цим».

Пізніше чоловік видужав, але він так і не перестав ходити в дім до тієї поганої жінки, а його дружина померла, сильно кохаючи його. Чоловік теж не міг більше жити.

Ви собі можете уявити, що любов померла? В любові не існує заздрощів. Щоб пізнати таку любов, необхідно пересікти четверте тіло, зануритися в глибоку медитацію, спостерігати глибоку тишу. Любов променіє своєю власною силою. Ставши коханцем, ви тонете в любові. Любов впливає на вас.

Так відчували себе гопі зі Шрі Крішною. У них самих у серцях була любов. Тому ніхто ні на кого не ображався і не заздрив.

Любов – це найкраща прикраса. Любов завжди каже «Так», але відповідь «Ні» у неї також є, бо любов не сліпа.

Таке глибоке визначення любові. В любові немає місця хитрощам. Сенс (якість) краси полягає в любові. Ось чому я кажу, щоб ви не дозволяли душі залишатися словом на воді. У такого слова немає сенсу, воно несе тільки назву. Вам слід зустрітися з душею. Це  стане можливим тільки після того, як ви увійдете в четверте тіло і досягнете п’ятого. Четверте тіло як і раніше всіх вас тримає. Ви всі кохаєтеся, але у вашій любові є розумування, умови та бажання.

Ви займаєтеся поклонінням, але в тому поклонінні спочатку хтось присутній. Хтось сидить як гуру, шанований, бхагаван чи аватар. Ви займаєтеся йогою, медитаціями чи когось тримаєте у пам'яті, але ваші цілі вже намічені. Ви зв’язані бажанням досконалості та величі, через дію якого не можете вибратися з четвертого тіла.

Подібну прему, бхакті, йогу і дхьяну слід звільнити від чиїхось бажань. Все це повинно прийти на ваш ні від кого незалежний шлях і тоді він стане унікальним. Поки ви не звільните їх від своїх духовних зусиль, доти вони будуть вас напружувати, нести сумніви та надії, бо вони проходять шлях, щоб стати «кимось».

Зробіть любов мовчазною та дозвольте відданості виливатися з вашого серця. Нехай медитація сама стане небом. Вам слід бути уважним і стати закоханим у відданість. Будьте справжнім йогом і залиште все це, щоб йти прямо до душі. Дозвольте цьому просто трапитися і не намагайтеся контролювати. Не забирайте у них свободу, залиште їх на волі.

У любові є свої власні очі, а у медитації своя глибина. Якщо ви не потрапите в сіті четвертого тіла, тоді на шляху до душі не буде заминок. Бо первинне джерело всього цього є душа. Душа – їхній єдиний господар, у них немає своєї індивідуальності. Залиште їх серед їм подібних. Любов, поклоніння, йога, пам’ятання та медитація знають про самадхі. Все це подорож до самадхі. Не існує поклоніння особистості чи власній формі. Не існує того, хто молиться. Є тільки садхана та поклоніння. Ніхто не обмежує життя інших, як ніхто не втягує інших у своє. Самовизначення криється у премі, бхакті та дхьяні. Любов себе не втрачає (не забуває, хто вона). Відданість ніколи не зійде зі шляху. Любов, відданість, щастя та медитація не живуть в рамках індивідуальності. Їхнє самовизначення в серці. У серця своя власна мова. У серці не живуть докази чи заборони (відмови).

Ви напевно вже зрозуміли про ознаки входження у п’яте тіло. Ви добре обізнані про роботу розуму. Ви знаєте, як його зачарувати, гіпнотизувати, логічно розставляти, розуміти та перемагати. Тепер прийшов час покинути його обитель. Спробуйте критично придивитися до своєї любові, відданості, йоги та медитації. Чи не переносите ви свою любов на кого-небудь іншого? Чи не існує у вашій любові якась логіка чи заздрість?

Проаналізуйте свою відданість. Так само як і з любов'ю: чи не існує в неї якийсь кумир? Чи не зв’язали ви себе якимось з обмежень відданості?

Подібним чином перевірте свою йогу: чи не стала вона засобом насолоди тіла, засобом отримання тілесної краси, чи інструментом заробляння коштів?

І також важливо розібратися у своїй медитації. Чи не називали ви медитацією копання в пам'яті та надію?  Більшість людей спіймані та утримуються своїми спогадами. Деякі залипають на світло та говорять, що медитують. Хтось концентрує свій розум на лобі, бхракуті (міжбрів’ї), аджна-чакрі, маніпурі чи анахаті, на брахмарандхрі, на внутрішньому чи зовнішньому погляді та ще на чомусь: і вони теж говорять, що медитують.

Слід добре розібратися в тому, чим саме ви займаєтеся. Необхідно вибратися з кайданів тіла манасу. Я вже розповідав про стан розуму і про самадхі розуму. Отже, я хочу, щоб ви просувалися вперед у своїй практиці. Мені хочеться взяти вас всіх до самадхі. Це дхарма чітти. Чітта стає поза досяжності яких-небудь якостей і обертається до світу. В цей час вона насолоджується ним. Коли вона залишається зовсім без якостей і отримує свою власну форму, вона виявляє (проявляє) атму в самій собі. Так відбувається тому, що вони обидві близькі один одному. Без близькості душі у свідомості немає проявлення та активності. Чітта – головна рятівниця. З її черева вийшов увесь існуючий світ. Чим більша активність світу, тим більше у всьому проявляються якості свідомості.

У процесі спускання свідомості з астральної форми в тонку, а з тонкої в грубу зявилося дуже багато складових. Всі вони вийшли з чітти. Останнє тіло, вироблене в даному процесі – це фізичне тіло. В цьому тілі дуже сильна дія тамасу. Раджасу в ньому менше, а саттви зовсім трішки. Саттва – це поле дії, близьке до душі, без неї нічого неможливо.

Коли ви відправитеся до п’ятого тіла, вам прийдеться стати тонким. Розум – це активне тонке тіло. В ньому знаходиться центр органів відчуттів. З нього починається активність органів дій. Основа розвитку перших трьох тіл – це тонке тіло. Воно покрите трьома кошами, оболонками: пранамаєю кошею, маномаєю кошею та віджнянамаєю кошею. Вказані три оболонки об’єднані в тонкому тілі, яке слугує прихистком (джерелом) будь-якої активності фізичного тіла. Якщо одне з них йде, тіло стає некорисним. Все самовизначення розміщене в четвертому тілі, а п’яте тіло – це повна (не урізана) версія четвертого, але воно не є психічним, і воно не так заплутане (зв’язане). В ньому, на відмінну від розуму, не живуть бажання. Йому подобається його незалежна форма. Через це тіло не піклується про свої права (не пам’ятає їх). В розумі живуть думки, а в умі – рішення, але вони обидва відводять (плутають). Існує логіка та постійна суперечка про обман і про істину. Але ці два тіла поняття не мають про те, що роблять. У своїх судженнях вони спираються один на одного, тобто їхнім редактором виступає їхнє сусідство.

В чітті і манасі зібрані всі прарабдхи, всі самскари і все багатство попередніх життів. Будучи першою сходинкою творіння, все вказане несе в собі чітта. Але коли на світ з'явився манас, він зробив світ божевільним: він вислав істину так далеко, що люди світу залишилися тільки з розумом.

Сьогодні все у світі забуто. Три головних нерухомих складових і Пуруша також залишилися в минулому. Чуттєвість та самовизначення Пуруши – це необхідність будь-якої результуючої творіння. Все, що існує в Пуруші, доступне для пізнання через Пракриті. Тут про значення Пуруши можна говорити як про знання та правила, які застосовуються до існуючої системи.

Обидві існують з незапам’ятних часів. Все, що відбувається у присутності Пуруши чи в союзі з нею – все дуже давнє, воно може мати рівну чи нерівну за формою результуючу. Образ відчування та самовизначення також існує з початку часів. Намір древності (вічності) трапляється на границі часу. Часу насправді не існує, воно не ідеальне. Поняття часу вибудуване умом, щоб розуміти ланцюг подій, що відбуваються, чи були вони раніше чи пізніше, і який їхній результат.

Все, що відбувається у світі, також відбувається (відображається) в тілі. Все це – відповідальність внутрішнього світу тіла, хоча здається, що все відбувається тільки через Пурушу.

Ви ж бачите, що люди у світі не вмирають в один і той же час. Кожен вмирає та народжується у свій час – в цьому немає рівності. Є і сліпі, і глухі, і криві, і каліки. Не у всіх у світі рівні можливості. В той час, як одні трудяться, – інші сплять, чи тільки прокидаються. Хтось сидить, а хтось іде. І у всіх різні якості. Хтось саттвічний, хтось раджасичний, а хтось тамасичний. Це схоже на відображення Сонця: в різних водних джерелах воно різне. Але точно так само у всіх чіттах активна складова, яка усвідомлює. Така ілюзія світу. Ви зрозумієте це, коли переправитеся через четверте тіло.

Ви бачите, що в проявлені творіння гра свідомої складової зустрічається віч-на-віч  з махататтвою. Тобто один бік наділений свідомістю, а інший – ні. Промені свідомості падають на несвідоме. Присутність свідомості в неживій матерії виражається в дії: з неживою частиною відбувається дещо незвичне, що здається, наче вона пробудилася.

Будь-яка дія саттви має на увазі активність раджасу. Щоб її зупинити, необхідна відповідна карма, в наслідок чого все приймає вигляд махататтви, великої субстанції. Махататтву теж називають чіттою, бо в найтоншій формі в ній присутня саттва. В чітті також залишається колективне его, але в зародковій формі. Це чітта Ішвара (свідомість Всевишнього). У випадку прояву індивідуальностей саттва залишає свою чистоту і стає саттва-чіттами, яких незчисленно багато. В них як насіння перебуває індивідуальне его. Такі чітти джив.

З незапам’ятних часів свідома складова променіє знанням, а несвідома має можливість її застосовувати. Хоча Пуруша залишається нейтральною, однак чітта її бачить. Все, що відбувається всередині чітти, завдяки її власним променям знання, залишається в пам'яті не сплячого стану.

Пурушу, зв’язану з індивідуальною чіттою, називають дживою. Пуруша, зв’язана з колективною чіттою – це Ішвара, який перебуває в образі Парабрахмана. Шунья Брахман (Брахман як порожнеча) і Шабал Браман присутні у всьому. Все єдине. Свідомість в найчистішій своїй формі відома як вища душа. Це те саме, що і безякісний, чистий Парабрахман. Слово «Пуруша» використовується в різних випадках для позначення дживи, ішвари чи Параматми.

В даному ж випадку, коли я вживаю слово «Пуруша», слід розуміти, що мова йде не про Брамана, а про душу (атму). Тобто це атма. Після махататтви, вищої душі, друга основоположна складова – це его (ахамкара). Зрозуміти можна наступним чином: промені Пуруши освітлюють чи відображаються в Махататтві. Завдяки цьому зростає кількість раджасу та тамасу, які починають її викривляти. Тоді ж махататтва набуває рис ахамкари і відправляється назовні (у зовнішній світ). Ахамкара – це егоїстичний характер (гординя). Якраз вона у формі індивідуальності (самовизначення) чи в образі колективної свідомості і створює все розділення. Ахамкара складається з двох частин: можливості брати участь і можливості сприймати. Виходячи з цього, в подорожі, утворюється два напрямки.

Через ріст раджасу та тамасу над саттвою відокремлена ахамкара викривляється ще сильніше і створює одинадцять можливих органів: п’ять органів відчуттів, п’ять органів дій та розум. Розум також є і керівником над десятьма органами.

Потім раджас і тамас накривають саттву і, будучи тим самим деформованими, відправляються назовні у вигляді п’яти взаємопроникаючих танматр. Тобто п’ять танматр, завдяки раджасу і тамасу стають п’ятьма грубими фізичними елементами. П’ять танматр наповнені егом. Спершу вони проявляються в тонкій формі, а вже потім перетворюються у грубу.

Вам потрібно зрозуміти наступне: у зовнішній подорожі, завдяки наявності гордині, в життєвій махататтві відбувається збільшення стану раджасу та тамасу. Кількість раджасу та тамасу в одинадцяти органах і в п’яти танматрах більше, чим в ахамкарі. Далі, своєю чергою, кількість раджасу та тамасу в п’яти тонких і в п’яти грубих елементах зростає у порівнянні з п’ятьма танматрами. Кількість саттви зменшується, і через це у грубому світі і у грубому тілі дія раджасу та тамасу найбільш виражена. Саттва залишається малою, подібно світлу.

Подібним же чином шлях починається з брахмапуруши (свідомості Бога) і проникає в астральний світ. Потім з астрального він переходить в тонкий, а з тонкого – у грубий. Такий процес відбувається під час творіння великого всесвіту, і світ тіла теж створюється подібним чином.

Така спускна драбина життя. Покрита шарами раджасу та тамасу, свідома складова у фізичному тілі та світі відчувається тільки під час осяяння. Якщо ж ви хочете роздивитися її повністю, то прийдеться підніматися, що називається «подорожжю в середину».

Чим більше ви будете занурені в себе, тим менше буде відчуватися дія раджасу та тамасу, і поступово будуть відкриватися приховані ними шари, а дія саттви буде зростати. Пітьма тамасу та раджасу розсіється, а саттва засіяє. Постарайтеся пробратися далі вглиб. Так, поступово просуваючись, ви, на кінець дійдете до початкового стану, що основні складові якостей предстануть перед вами, а поведінка чітти припиниться. Все зіллється зі своїм власним астралом і в найтоншій формі свідомості душі ви зможете досягнути свого блаженства. Такий висхідний шлях життя, і, слідуючи ним, ви зможете звільнитися від кайданів четвертого тіла.

Так можна подолати четверте тіло. Будь-яка його діяльність повинна приводити до (розчинятися в) самадхі, бо сіті тіла розуму дуже глибокі та заплутані. Психічне тіло зв’язане з характером (настроєм) індивідуальної чітти, але якщо в ній залишиться маленька частка пітьми в образі невідання, то воно стане насінням майбутнього невігластва. Його стараннями відродиться людське «я», гнів, заздрість, жадібність, занепокоєння, біль, в результаті чого народиться бажання діяти. Наскільки бажання діяти буде рости, буде визначатися область діяльності та долі – так будуть встановлені місце народження, тривалість життя, кількість печалі та радості (щастя та незгод).

Це перша сходинка сампраджнята самаді. Так усувається затьмарення чотирма сторонами світу, логікою, думками, блаженством та егоїзмом.

Неможливо пізнати душу за допомогою четвертого тіла. Це обитель всі чеснот, але також і шлях сампраджнята самадхі, тобто практики, дій свадхьяї (самопізнання) та Ішвара-пранідхани (присвячення життя Богу).

Таким чином духовне вдосконалення сампраджнята самадхі також є практикою пробудження Кундаліні. Існує чотири ступені. Після тривалої практики в цьому та внутрішніх тілах приходить усвідомлення розрізнення душі та вищої душі. Обидва – показники чистого всепронизуючого Брахмана, таттви свідомості.

Душа усвідомлюється за межами тіла, а Вища Душа – за межами Всесвіту. Поки розум не звільниться від якостей раджасу та тамасу, цього не усвідомити. Для такого усвідомлення необхідно проникнути в асампраджнята самадхі, де зупиняється всяка діяльність чітти. Тоді джива стає усвідомленою. Якщо в чітті залишаються якісь сліди діяльності (тенденції), тоді дживі прийдеться повернутися. Якщо зупинена вся діяльність чітти (свідомості), то відбувається скачок вгору. Якщо вся діяльність чітти зливається з її астралом, тоді джива зустрічається та залишається поряд Вищої Душі, бо вся її власна активність знищена. Вона більше не повернеться. Така істота сама стає Брахманом, подібно тому, як ріки стають морем, зливаючись і впадаючи в нього. Тоді втрачається власне ім'я та форма.

Зараз потрібно зрозуміти, що у свідомості немає складових чи окремих частин, так, як це ми спостерігаємо у грубому світі. Це все Брахман, Вища Душа. Його також називають Вищою Свідомістю. Він не обмежений простором, часом та якостями. Коли Він присутній у процесі творіння грубих об’єктів, здається, що їх дуже багато. Тоді відчувається, що їх можна порахувати, але насправді це багаточисельність – через велику кількість відчуттів душ поруч.

В махататтві, яка є відображенням та ілюзією свідомості, зароджується колективна форма, яка називається колективним его. Тобто колективне его знаходиться всередині колективної махататтви. З колективного его зароджується п’ять незалежних танматр. Це матерії звуку, дотику, форми, смаку та запаху.

Точно так з его народжуються одинадцять органів. «Я є» - це продукт чітти. Це індивідуальність. Якщо концепцію «я відчуваю» перенести на колективну чітту, тоді це буде «Хіраньягарбхою Пурушею», а якщо на індивідуальну, то слід розуміти це як душу, яка утворює життя (дживатму). В цій індивідуальності є найчистіша саттва – її називають колективним «я», а є саттва, змішана з раджасом та тамасом – її називають індивідуальним «я».

Далі, змішуючись з танматрою, створюється груба матерія:

  1. Якщо з танматрою звуку змішується якась інша танматра, тоді створюється ефір – простір, наділений здатністю передавати звук.
  2. Коли зростає кількість танматри дотику, створюються елементи повітря, які несуть здатність тактильності.
  3. Коли росте танматра форми, створюються елементи вогню, наділені якістю форми.
  4. При збільшені танматри смаку, створюються елементи води, наділені якістю смаку.
  5. При рості танматри запаху створюються елементи землі, наділені запахом.

Між танматрами і п’ятьма першоелементами є ще одна сходинка. Це тонші першоелементи. В них, в їхній тонкій формі існує зв'язок з танматрами і п’ятьма грубими елементами. Після п’яти грубих елементів більше не створюється наступних сходинок.

Наше людське тіло, а також тіла тварин та птахів, змій та черв'яків, різні метали та рідини – все створюється різним набором (трансформацією) п’яти елементів. Це називається «змішанням» та «викривленням». Все, що стається в несвідомій матерії, відбувається виключно завдяки Пуруші. Його називають Вищою Душею, Брахманом, Богом та іншими іменами.

У присутності Вищої Душі несвідома матерія розділяється на двадцять чотири складових. Плоди та дії Пуруші призначені для Його ж насолоди чи проявлення. Це нескінчений процес і він взагалі не вписується в рамки часу.

Ці двадцять чотири складових несуть в собі якості саттви, раджасу та тамасу. Суть саттви – це світло, а суть раджасу – дії. Суть тамасу – існування. Три природних елементи присутні в кожному предметі. В нерухомій матерії генерується дія, і завдяки цьому отримується світло. З плином часу освітлений шлях залишається без світла, а в самому кінці також і без дії. Будь-яка статична матерія повна тамасу. Раджас і тамас перебуває в подавленому стані, але коли приходить час, вони проявляються.

Коли будь-яка річ стає активною, в ній зростає раджас, а кількість саттви та тамасу зменшується. Коли річ сяє (осяяна), тоді в ній переважає саттва, а раджас і тамас подавлені. Таким чином в будь-якій матерії завжди присутні три елементи, в головуючій чи сплячій формах. За винятком душі, увесь Всесвіт за своєю природою складається з трьох якостей і знаходиться в ілюзії трьох форм.

Четверте тіло тонкіше тонкого. Людина може його подолати, занурившись в глибоке самадхі. Відправляйтеся прямо зараз на шлях пробудження Кундаліні чи на шлях санкальпи самадхі. Зробивши так, розум більше не буде перепоною для проникнення в п’яте тіло.

П’яте тіло – це тіло атми чи ж «духовне» тіло. Це астральне тіло також називається Адітьєю-локою (сонячним світом). А тонке тіло по-іншому називається Чандрою-локою (місячна обитель), чи Пітра-локою (земля наших предків). Сат і Чіт – це і чітта дживи, і астральне тіло.

П’яте тіло – це анандамая-коша, астральне тіло, це місце, де перебуває душа. Душа відображається в чітті (простирається над чіттою), так що це дім махататтви, Великого Буття.

Те, де живе ум та его, називається віджнянамаєю-кошею (оболонкою мудрості). Місцезнаходження розуму називається маномаєю-кошею – в ній розум перебуває разом з п'ятьма органами відчуттів у формі енергій. Енергія п’яти органів дій знаходиться в пранамаї-коші разом з п’ятьма пранами (життєвими енергіями). Ці три коші, з’єднавшись між собою, утворюють тонке тіло.

Віджнянамая, маномая та пранамая – три ці оболонки належать до тонкого світу. Вони знаходяться всередині тіла і є центрами буддхі, манасу та ахамкари, виключаючи чітту. Аннамая-коша починається з кишечника і створена з п’яти першоелементів. В ній створюються грубі органи та грубе тіло. На розвиток фізичного тіла йде сім років. на розвиток наступного – ще сім років, потім ще і ще, тобто всього на ріст пранамаї, маномаї та віджнянамаї кош з відповідними їм тілами думок (емоцій), розуму та ума йде в цілому ще двадцять один рік. Розум і десять органів в них тонкі, інакше кажучи, всередині фізичного тіла знаходиться тонке.

В колективній формі (в загальному виді) тонкий світ – це «Дью-лока» (небеса), інакше названа «Брахма-локою». «Пітра-лока» (світ предків) відома також як «Чандра-лока» чи «Сома-лока». Матерія потоншується в міру просування від грубих сутностей вгору до танматри, і як сходинки, існують п’ять тонких світів: «Сва, Маха, Джана, Тапа та Сатья». Інші назви: «Гандхарва-лока», «Дева-лока», «Пітра-лока», «Аджанадж Дева-лока» (світ зіркових божеств), «Індра-лока», «Бріхаспаті-лока», «Праджапаті-лока» і «Брахма-лока».

Досвід переміщення з тонкого в найтонше переживається йогами, подібними нам, за допомогою занурення в сампраджнята самадхі. Шістнадцять складових, з яких п’ять – першоелементи, а одинадцять – органи дій, відчуттів та розум, – знаходяться в грубій формі і це «локи» грубого світу, відомі як «Накшатра-лока», «Бху-лока» і «Бхува-лока», всі вони перебувають в колективній формі (чи це все в загальному вигляді). В індивідуальній формі ж у нас є тільки думки, які претендують на своє головування в грубому тілі.

Простіше кажучи, засвойте наступне: Бхур і Бхувах – це грубий світ, Накшатра-лока. Ми називаємо нашу планету «Бху» (землею), жителі інших зірок свої планети називають так само. Нас же вони називають «Бхува» (небесами), своєю чергою для позначення її ми використовуємо це ж слово. В індивідуальній формі, тобто у грубому тілі є тонке тіло, а всередині тонкого – простирається астральне. В колективній формі (Всесвіті) все влаштоване так само: тонке в грубому, а астральне – в тонкому. І ось, після цього п’ятого тіла слідує шосте, «Брахма шаріра» - космічне тіло.

Сьоме тіло – це тіло Нірвани. Після зустрічі в чітті зі своєю атмою, після розчинення всіх якостей чітти в первинній Пракриті, можна проникнути в шосте тіло. Це відбувається вже після усвідомлення своєї суті (реалізації, пізнання душі). Цей шлях передбачає залишення тіла душі, і він виходить за межі самопізнання. На цьому рівні все занурене в Брахман, все перебуває у формі свідомості. Ахамкару прийдеться залишити зовсім. Не втратьте свою суть і тоді після її усвідомлення ви зануритеся в Брахман.

На розвиток цього тіла також потрібно сім років, тобто всього вже сорок два роки з моменту народження. Після цього настає період сьомого тіла, на розвиток якого теж потрібно сім років. сьоме тіло – це тіло Нірвани, небуття. Тобто тіло там вже не існує. Це найвищий стан, вище нічого, велика пустота. Не відбувається нічого. Це схоже на стан, коли свіча вже погасла. Коли гніт погас, світло зникає. Це стан Нірвани.

Пракриті втягується в створення потоку життя. Ці стани впливають: всі вони зайняті створенням життя у храмі. Шлях завершений. Ніхто не знає, скільки затрачено часу спроб на створення цього храму подібного тіла.

Ці сім тіл були побудовані, ніби Сім Чудес Світу. Людина цього не розуміє, поки не витратить на усвідомлення сорок два роки свого життя. Як часто природа вже переривала це на половині, і життя опускалося у пітьму ще до того, як відбулося повне занурення (в себе). Всі надії, мрії обірвалися посередині. Ось так відбуваються мільйони життів, і людина навіть не розуміє своїх можливостей.

В п’ятому тілі приходить осяяння Мокши. Отримуючи це тіло, решта чотири розщеплюються, і душа отримує стан свободи. Мокша – це стан п’ятого тіла. Відсічення відносин (розрив зв’язку) душі зі світом, тілом, предметами і суб’єктами називається Мокшею. Людина, яка лишилася на рівні четвертого тіла, також переживає рай і пекло, бо рай та пекло – це рівень можливостей четвертого тіла. Якщо хтось залишається на рівні розвитку першого, другого чи третього тіла, тоді він переживає стан між життям та смертю. В цих випадках продовжується цикл народжень та смертей. В четвертому тілі відкриваються безмежні можливості для печалей та радощів. При досягненні п’ятого тіла відкриваються ворота Мокши.

При досягненні шостого тіла відкривається можливість зустрічі з Вищою Душею. Тут поки немає ні свободи, ні незалежності.

Тут все зливається в одне, в усвідомлення, реалізацію. «Ахам брахмасмі» (я є Бог) – це гімн шостого тіла. Всього один стрибок за його межі, і там вже немає ні ахаму, ні Брахмана. Там немає ні мене, ні тебе. Нірвана.



Прочитано 318 разів
Амріта

Амріта (Олександра Куліш) – письменник, перекладач, видавець, засновник та головний редактор порталу Мистецькі грані. Учениця Махайогі Пайлота Бабаджі (Сомнатх Гірі).

Email Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. А те, що необхідне на шляху, може прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

ЛЮБОВ – ДВЕРІ У БЕЗСМЕРТЯ

Любов – це найкоротший шлях на якому немає втрат і поразок. Любов здатна на неймовірні речі, що недосяжні навіть для сильних.

 

ЧАС Є ПРИЧИНОЮ ВСІХ ЗМІН

Можна використовувати час для змін, а не змінюватись з часом. Час може як знецінити щось, так і навпаки. Якщо є намір, то час – це можливість. 

 

НЕПОХИТНИЙ НАМІР І САНКАЛЬПА

Найголовніше, те чим володіє йогин – це непохитний намір та санкальпа. Маючи санальпу йогин творить й реалізовує усі свої справи.