Глава 1. Йога та наука

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Самадхі в скляному кубі Самадхі в скляному кубі

Коли мислення людини стає достатньо зрілим і вона прагне вирватися з ланцюгів матеріального світу, наблизившись до духовності, то раптово виявляється, що вона блукає в безмежному океані живих атомів, дживи, в океані, який складається з сил та думок. Для того, щоб усвідомити те, що відбувається з нею, людина вдається до допомоги надії та уяви. Таким чином хвилі відчуттів, які виходять з самої людини, повертаються до неї та розчиняються в ній. І тоді людина  зі здивуванням розуміє, що вона повернулася туди ж, звідки й почала свій шлях. Вона бачить то проявлення великої ілюзії, маї, якими щедро забезпечує її природа, то саму себе. Вона постійно роздумує, але при цьому постійно блукає навпомацки.

Вона знаходить лише дріб'язкову частину того, що може знайти й людину відразу ж окрилює надія. Однак, світло свідомості не служить їй маяком, бо досі на своєму життєвому шляху вона керувалася тими знаннями, які їй давали сім’я та суспільство. Мозок та мислення людини сформувалися під впливом цих факторів, і вона не може вирватися з чотирьох стін власних обмежень, створених навколо неї сім’єю та суспільством. Тоді людина повністю покладається на долю.

Минуле – це руйнування, а майбутнє – це творення. Становлення і завершення, кінцеве та безмежне. Людина ж бачить пару листків лотоса та очікує побачити поруч з ними прекрасну квітку, але під водою знаходить один лиш бруд, в якому укорінилася рослина. І людина знову з подивом повертає свій погляд до неба.

Навіть побачивши безмежну свідомість, людина продовжує блукати в саду матеріального світу. Навіть знаючи про те, що її істинне “я” і фізичне тіло, це не одне і те ж, людина не може відокремити їх одне від одного. Вона навмання шукає берег в цьому бурхливою океані, і якось його знаходить.

Коли життя людини починає хилитися до заходу, то вона шукає спосіб втримати його і встати на шлях розкаяння. Але тоді буває вже надто пізно. Чи можна надіятися досягнути місця злиття річки та океану, якщо ця річка вже майже повністю пересохла? Залишається тільки розкаюватися.

Життя та смерть – це дві незаперечні істини. Людина сама пожинає плоди своїх численних вчинків, які щохвилини створюють нову карму. Саме карма тримає її в лещатах життя та смерті. Але істинного йога смерть ніколи не переслідує, бо він володіє тонким мистецтвом життя і перебуває на границі між життям та смертю.

Я хочу сказати, що людина не повинна чекати наближення смерті, щоб почати досліджувати самого себе в тій лабораторії, якою є її фізичне тіло. Вона повинна стати на шлях духовності набагато раніше. В наш час істина схована під хибним, наносним покривом. Необхідно зірвати цей покрив та випустити на волю істинне життя, щоб нам не доводилося постійно з'являтися в цей світ подвійності. Подібно тому, як батько посилає сина на базар, щоб він закупив там необхідні речі, а син помиляється в розрахунках чи забуває щось купити, чи відхиляється від свого шляху на базар. Тоді батько знову посилає його туди та буде посилати доти, поки син не зробить все правильно та безпомилково.

Те ж саме відбувається і в житті. Вчинки людини слугують причиною її наступного втілення. Поки людина не навчиться жити на тонкій межі між життям та смертю, вона буде постійно повертатися. Адже як тільки людина мине одне перехрестя свого шляху, як вона відразу ж потрапляє на інше. Тому людині потрібен справжній провідник. Необхідно об'єднати дві крайності, дві протилежності, щоб отримати нове відчуття цілісності.

Хіба можна знайти людину, в житті якої зовсім нічого б не відбувалося, і не спонукало б її хвилюватися і давати оцінку тому, що відбувається?

Наша душа постійно посилає нам думки про звільнення, розказує нам про нашу істинну сутність, про внутрішнє світло. Але мозок зв'язує ці пориви. Проте цей духовний світильник світиться вічно: він освітлює і небо, і внутрішню сутність людини.

Всі ми знаємо про процес фотосинтезу, який відбувається у природі, завдяки цьому процесу енергія Сонця доходить до живих істот. Інколи опосередковано, через зелень та овочі, які вживаємо. Щомісяця виділяється шістнадцять цілих, вісім десятих мільярдів тонн вуглекислого газу. Вісімдесят відсотків з цього вживають морські істоти та рослини, ще десять відсотків поглинається кущами та іншою наземною рослинністю, і тільки десять відсотків поступають в живі тіла через овочі та фрукти. Дерева виробляють кисень, завдяки чому можливе життя на Землі. Люди вдихають цей кисень та видихають вуглекислий газ. Таким чином життєвий цикл продовжується. Тому зелений колір, колір хлорофілу дуже корисний для підтримки життя. Цей же зелений колір перетворюється в червоний колір, в організмі людини. Хлорофіл певною мірою еквівалент гемоглобіну.

Якби в організмі людини замість потоку червоної крові був би потік, зафарбований зеленим хлорофілом, то людина не відчувала б ні спраги, ні голоду. Тоді люди не були б чорними, білими чи смуглими. Всі вони були б просто зеленими. Тоді б і припинилася дискримінація людей за кольором шкіри. Проблема голоду теж була б вирішена. Адже багато живих істот роблять багато злочинів через те, що їм не вистачає необхідної їжі. Якби хлорофіл вироблявся в тілі людини, то ця проблема була б вирішена. Але тоді людям не потрібно було б щось робити, щоб заробити собі на хліб, не потрібно було б пізнавати світ, розвивати свої таланти. Тоді припинили б своє існування, як окремі товариства, так і вся впорядкована законами цивілізація. Людина була б вільною. А зараз людство саме будує міцні стіни, які захищають власні проблеми. Саме тому людина живе в суперечливому світі голоду та спраги, дискримінації за кольором шкіри та за національністю, живе у світі симпатій та антипатій, любові та ненависті.

Якби природа хотіла, вона могла б влаштувати так, щоб ми були вільними, харчуючись за допомогою хлорофілу, вона б так і зробила. Тоді людина не відчувала б страху перед Богом, не намагалася б пізнати закони природи. Але Творець розсудив інакше. Живі істоти, хоча й існують під Сонцем, але відрізняються один від одного за формою та виглядом, залежать від різних обставин, на них впливають відчуття голоду та спраги. В спекотних районах нашої планети колір шкіри в людей зовсім темний, а в тих районах, де Сонце – рідкісний гість, всі люди світлошкірі. Пігментація шкіри залежить від інтенсивності сонячного випромінювання, а не від божественних причин.

Душа, яка перебуває в глибині декількох тіл, освітлює їх своїм світлом, дає їм імпульс до руху та розвитку. Будь-яка людина, яка пізнала свою власну душу, може бачити найтонші вібрації та відчувати все, що відбувається в навколишньому світі. За допомогою цього внутрішнього світла людина може послати свої ментальні хвилі в будь-яку точку Всесвіту, може сприймати хвилі, які виходять від інших живих істот, може ясно бачити сутність іншої людини.

Чарівність Всесвіту схована в людській душі. Після того, як людина усвідомить цю чарівність, цю велич, все для неї в цьому світі стає простим та зрозумілим, вона може робити все, що захоче. Наприклад, відлюдники, які віддаються духовним практикам в Гімалайських печерах, знаходячись один від одного на відстані сотні миль, можуть обмінюватися думками, розмовляти та сперечатися. Саме таким чином я раджуся зі своїми великими вчителями, Гуру Горакхнатхом та Харі Бабою. Я запитую у них поради, якщо знаходжуся у скрутній ситуації, чи сумніваюся у правильності того чи іншого вчинку. Скільки разів я, знаходячись за 23 милі від села Кхаті, посилав мисленні повідомлення її жителям про те, що мені потрібна та чи ніша річ, і вони мені її приносили.

Якось я вплинув на судове рішення, яке виніс суддя округу Альмора, пан Гопікрішна Тріведі, коли я знаходився на відстані у сто миль від приміщення, де відбувалося судове слухання.

Ці ментальні хвилі подорожують у космосі за допомогою сонячних променів і зі своєю власною швидкістю. Вони можуть досягати найвіддаленіших закутків Всесвіту. Ці хвилі володіють величезною силою. Якби люди захотіли, то могли б поставити ці сили на службу сучасній науці та досягнути з їхньою допомогою величезних успіхів. Тут важливо враховувати час відправлення ментальної хвилі і її напрям. Потрібно враховувати напрям сонячних променів, положення Сонця на небі.

Я спостерігав, що жителі окремих сіл на півночі та сході Гімалаїв використовують цю техніку для обміну думками. Таких людей місцеві жителі вважають божествами, вірячи, що вони вміють спілкуватися з духами. Ці люди на вигляд нічим не відрізняються від своїх одноплемінників, але інколи вони сідають в медитаційну позу  довго дивляться у небо. Вони передбачають погоду: чи буде дощ, чи буде сніг. Вони посилають своїм родичам та друзям, які живуть в сусідніх долинах, інформацію про майбутні торжества.

Коли я проводив Велику Яг’ю у Кхаті, то на ній були присутні й інші відлюдники. Одна людина з Бачхама була через якусь причину розгнівана на жителів Кхаті та пообіцяла, що буде всіляко заважати майбутній яг’ї. Вона занурилася в медитацію і наслала на околиці бурю та град. Тисячі людей, які зібралися з приводу проведення яг’ї, були вражені над всяку міру та звернулися до мене за спасінням. Спочатку я звернувся за допомогою до Тарадатта Шастрі, який є великим тантриком, а потім, коли ситуація не покращилася, пригрозив наслати на його село і сім'ю епідемію холери. І тільки тоді він здався і дозволив мені проводити яг’ю. На цій яг’ї були присутні І Авадхут Баба, і Махаватар.

Таких людей бережуть в селах, бо вони охороняють їхнє благополуччя та спокій, а селяни дають їм взамін кіз, баранів та зерно. Я бачив, що в селі Маладанпура вони таким незвичним способом зцілюють хвороби. Сучасна наука може вважати все це профанацією, прирівнюючи такі способи зцілення хвороб до психологічної взаємодії. Але я власними очима спостерігав, що ці люди досить вправні в концентрації думки та вміють певним чином її направити. Ці люди користуються великою пошаною та повагою серед місцевих жителів. Коли я спробував подіяти на цих людей силою власної думки, то вони посилали мені відповідь. Вони посилали ментальні хвилі досить успішно.

Сонячне світло дарує нам життя і допомагає в рості та розвитку матеріального світу. Таким же чином і душа постійно посилає свої промені, зсередини освітлюючи людину, даючи їй енергію. Це світло – набагато сильніше та незвичайніше, у порівнянні з сонячним світлом. Саме завдяки цьому світлу можливе існування життя.

Подібно тому як ми не завжди можемо визначити, звідки виходить хвиля світла та енергії – від Сонця, чи  ж це – електрична хвиля, так інколи складно визначити те місце, де зароджуються ментальні хвилі: в головному мозку, в серці чи у сонячному сплетінні.

Якби сучасна наука зайнялася подібним дослідженням того, звідки з'являються ментальні хвилі! Звідки виходить імпульс, який впливає на діяльність серця. Якщо сучасна наука займеться таким дослідженням, то виявить, що місце, де народжуються подібні імпульси – це область, розміщена по обидва боки від сушумни, енергетичного каналу, який знаходиться всередині хребетного стовпа.

Я ж з власного досвіду виявив, що якщо серце людини, яке ми зазвичай шукаємо з лівого боку грубної клітки, зупиниться, це не означає, що людина померла. Людина може залишатися живою, навіть при повній зупинці серця. І будь-яка людина, яка займеться дослідженням даного питання, може переконатися у правдивості моїх слів.

Якщо з допомогою практики йоги активізувати світо душі, то можна безпосередньо сприймати все суще: і внутрішній світ, і зовнішній. Адже душа подібна світлу. Подібне тягнеться до подібного – світло притягається до світла, світо народжується зі світла. Світло – це причина існування життя. Світло підтримує життя. Світло – це надтонка матерія, але, з іншого боку, світло безмежне. Окрема душа – це частина вселенського, безмежного світла. Це світло є одночасно і безкінечністю, і пустотою. Але коли безмежне світло приймає форму конкретної душі, то воно з'єднується з кармічними часточками свідомості, приймає трикутну форму свідомості, зафарбовується у колір тих почуттів, які властиві цій свідомості. Таким чином, дживатма постійно знаходиться між двома станами свідомості, між муками маї та прагненням до неба. Тому жива душа постійно борсається між двома цими протилежностями. Як багато різних клітин, нервів, м'язів, різних, суперечливих енергетичних потоків! Людський розум був поставлений наглядати за всією цією різноманітністю та контролювати роботу багаточисельних органів, в тому числі й роботу органів відчуттів, завдяки яким людина сприймає зовнішній світ і насолоджується ним. Кармічні частинки постійно визначають нове становлення, яке призводить до накопичення наступної карми. Але коли людина стає на шлях йоги, вона проникає всередину тої лабораторії, якою і є її власне тіло. Вона знову з'єднується зі своєю душею, зі своєю внутрішньою сутністю. І тоді вона може розчистити перешкоди, що стояли на шляху чистого випромінювання цього світла, і проникнути вглибину себе, до усвідомлення найтонших тіл і явищ, а потім від сприйняття тонкого світу піднятися до сприйняття безмежного.

І коли внутрішні ментальні хвилі будуть освітлені світлом душі, то вони з'єднаються з божественними хвилями, і можуть досягнути будь-якої точки простору. Таким чином людина, знаходячись в одному конкретному місці, може подорожувати всім Всесвітом, може обмінюватися думками з іншими людьми та істотами. Адже тіло людини наповнює та ж сама енергія, що виходить з космосу. Всі ті елементи, що складають Всесвіт, присутні й в тілі людини. Всі явища, що мають місце в космосі, відбуваються в тілі людини. Тому кожне відкриття, зроблене людиною, насправді пов'язане з космосом. Всі знання людей – дар з космосу, навіть якщо ці знання і були виявлені у глибинах океану.

Життя на Землі залежить від процесів, які відбуваються у космосі. Тому все, що відбувається у космосі, відразу ж впливає на людину. А природа допомагає людині тільки доти, поки вона слідує її законам, якщо ж вона починає їх порушувати, то це призводить до хвороб та катастроф різного характеру. Тому образ життя людини, її харчування, її діяльність повинні відповідати тим змінам, що відбуваються у природі. Якщо людина живе відповідно до законів природи, то вона завжди здорова, на ментальному, фізичному та емоційному рівні. Якщо ж ні – природа її наказує.

Йога допомагає людині жити відповідно до законів природи, привчає розум працювати в заданому напрямку. І тоді людина може досягнути успіху в будь-якій сфері життя. Йога – це практика, яка визначає напрямок думки, практика, яка народжує певні відчуття, які виражаються через слова. За допомогою практики тіло починає жити у повній відповідності до природи. Космічні сили надсилають інформацію людині, хто є йогом-практиком, він же постійно перебуває у стані істини, усвідомленості та блаженства (Сат-Чіт-Ананда) і за власним бажанням подорожує землею та небом. Він перебуває у самому собі. І він може з легкістю пізнати всі фізичні та хімічні закони природи, бо він сам стає втіленням природи.

Але якщо порушується внутрішня рівновага світла, то це може призвести до найплачевніших наслідків: ці ж сяючі промені можуть спопелити людину зсередини. Це може призвести до часткового паралічу, до каліцтв, людина може збожеволіти, повністю чи наполовину стати жертвою незвичних захворювань. Ці промені спалюють людину зсередини.

Якщо сконцентрувати сонячні промені на одному конкретному предметі, то він перетвориться у попіл. Це трапляється і з предметом зі скла, і з предметом, зробленим з заліза. І скло, і залізо, плавляться, втрачають свою первинну форму.

Людина знаходиться під впливом різних видів випромінювання. Випромінювання Сонця не приносить шкоди, це випромінювання подібне внутрішньому світінню душі. Поки це світло освітлює людину зсередини, вона не боїться смерті та застрахована від зурочення. Випромінювання певного спектру рентгенівських променів не приносить ні особливої користі, ні особливої шкоди. Хоча вплив цього випромінювання призводить до того, що жива істота стає неспокійною та непостійною.

Однак радіоактивне випромінювання дуже шкідливе для живих організмів. Воно руйнує тіло. Тому коли під час занять йогою ви ставите експерименти у своїй внутрішній лабораторії, необхідно дотримуватися крайньої обережності. Бо якщо ціль духовних практик не досить зрозуміла, і відбуваються якісь відхилення, то всередині людини може виникнути радіоактивне випромінювання. Навіть якщо зовсім невелика доза цього випромінювання потрапляє з сушумни в організм, то вона може заподіювати непоправну шкоду. І людина замість того, щоб наблизитися до стану самадхі, потрапить прямо в обійми смерті.

Сучасна наука поставила властивості різних видів випромінювання на службу медицини. Винайдення лазерних променів стало сенсаційним в науковому світі, вчені обіцяють широко застосовувати властивості лазера в різних сферах життя.

Сучасна наука вже виявила дрібніші частини у порівнянні з найменшими частинками світла, фотонами. Наука постійно йде вперед. Однак існує межа науковим дослідженням, існує грань, за яку наука неспроможна проникнути. Адже є ще і випромінювання, які виходять з душі, існують ще і ментальні хвилі. Це випромінювання, ці хвилі неможливо виміряти з допомогою фізичних пристроїв. Але ж це хвилі, які володіють неймовірною швидкістю, швидкістю, яка перевищує навіть уяву, більше швидкості світла. Така хвиля може за секунду обійти увесь всесвіт і повернутися. І в цьому можна переконатися на власному досвіді, виконуючи певні практики йоги.

Я завжди просувався вперед у своєму розвитку під впливом тих духовних скарбів, що залишили для нас наші предки. Ці скарби містяться в таких священних текстах, як Веди, Пурани, Упанішади, Смріті, Шастри. У нашій країні всі люди в тій чи іншій формі знайомі з цими давніми сказаннями. Дитина слухає бабусині казки та підсвідомо отримує з них щось корисне для власного розвитку. Ці казки та історії дають імпульс до розумового розвитку дитини, хоча бабусі розповідають їх своїм онукам для того, щоб вони скоріше заснули.

У мене теж була бабуся. Пам’ятаю, як вона хотіла заколисати малят і тоді почала історію зі слів: “Жив-був раджа.” І почувши ці слова, всі ми збиралися навколо бабусі, щоб послухати цю казку. Її казки були повні такої невимовної чарівності! В цих казках говорилося про мудреців та прекрасних фей-пері, розповідалося проте, як люди, знаходячись у власному тілі, подорожували іншими світами, про криваві битви між богами та демонами. Там також оповідалося про принців та хоробрих героїв, які прославилися своїми дивовижними подвигами, про літаючих коней, про Раму і Крішну. Ці історії впливали на наш дитячий розум. А потім замість цих казок настала черга священним історіям з Гіти, Рамаяни, Біблії чи Корану.

Всі ці історії про битви з Рамаяни, життєпис Ханумана, оповіді про битви з хитрими демонами – все це збуджувало нашу цікавість. Хлопчики знаходилися під великим враженням від історії життя юного Прахлада. Ми завмирали в німому здивуванні від опису найважчої аскези Дхрува. Надзвичайно приваблювала нас історія про Крішну, який керував колісницею Арджуни, посеред кровопролитної битви між братами Пандавами та Кауравами, описаної в Махабхараті. Історії про Крішну вчили цілісності сприйняття. Адже один і той же Крішна проголошував, стоячи на колісниці, священну філософію індуїзму, і він же забрав в Судами мішок з сухим рисом, щоб втамувати свій голод. Він, то навчав братів Пандавів перед вирішальною битвою, то танцював та співав, увиваючись за пастушками. Він єдиний у всіх своїх проявах, у всіх обличчях. Крішна – це і той, хто краде молоко, простоквашу та масло, і той, хто вбиває демоницю Путану. Він ображає бога Індру, і він же піднімає на своєму мізинці гору Говардхану, щоб уберегти жителів села від проливного дощу. Образи Крішни можна знайти повсюди. Звісно в той час хлопчиків ще не хвилювали філософські питання. Нас більше займали розповіді про битви, про ту дивовижну зброю, яка в них використовувалася. І подумайте про ті давні часи! На якому високому рівні знаходилася наука! А люди, описані в епосі, це – не звичайні люди, а видатні особистості, образи надлюдини.

В той час на мене також дуже вплинув життєпис Ісуса. Його життя було таємним і повним різних чудес. Ісус допомагав бідним та знедоленим, зцілював хворих, а сліпим повертав зір. Він воскресав мертвих, але при цьому не пожалів власного тіла і зійшов на хрест, щоб стати жертвою заради блага всього людства. Він постійно ходив країнами та проповідував, особливо серед своїх учнів.

Не менш сильне враження на мене справила й історія пророка Мухаммеда. Але, повірте, всі ці дивовижні історії нам перед сном розповідала бабуся. В часи дитинства всі ми були безтурботними й тому історії, які розповідала бабуся, сприймалися нами легко та природно, давали інформацію для роздумів, спонукали нас до розвитку. А бабуся просто хотіла дещо полегшити життя нашій матері, звільнивши її від однієї з численних турбот і дати їй можливість зайнятися домашніми справами. Але ось якось бабуся залишила нас. Вона відправилася у той самий рай, про який так часто розповідала нам, дітям. Вона пішла від нас саме в той момент, коли розповідала нам чергову історію. Ми здивовано дивилися на неї та не розуміли, що відбувається. Ми ставили їй запитання, хотіли, щоб вона з нами заговорила, але вона нам не відповідала. Коли ж, зрештою, ми зрозуміли, що відбувається, і повідомили старшим, то в домі відразу ж піднялася метушня. Всі домочадці прибігли в кімнату з криками та стогонами. Вони били себе в груди від відчаю, причитаючи: “Ах, бабусю! Ох, бабусю! Навіщо ти нас покинула?”

В той момент я ще не розумів, куди від нас пішла бабуся, і чому вона нас раптово покинула. Однак, я зовсім не плакав. Дорослі спонукали мене, щоб я заплакав, бо належить плакати, якщо вмирає твоя бабуся, але я так і не зміг цього зробити. Мої очі залишалися сухими. Смерть забрала від нас любу бабусю, але я вважав інакше. Я думав, що її забрали з собою феї-пері у свою прекрасну країну, про яку бабуся так часто розповідала, і якось вона обов'язково повернеться до нас. А якщо так, то навіщо ж мені плакати, адже ми розлучаємося не назавжди.

 

Раджа Рама та відлюдник Рама

Чим старшим я ставав, тим частіше згадував про бабусю та її історії, про Раму з Рамаяни, про Крішну з Махабхарати. Досі люди мріють про справедливе правління, яким, наприклад, було правління раджи Рами. Але я вважаю, що Рама був не дуже хорошим правителем, але зате він був прекрасним відлюдником, поважав свою дружину і любив братів.

Саме такий Рама нам потрібен. Рама відлюдник, а не той Рама, який не довіряв своїй дружині, не вірив братам. Чи принесе щастя правління раджи, який за наклепом своєї прачки вигнав свою ні в чому не винну дружину? Але ж раніше той же Рама, будучи відлюдником, звільнив її від викрадача, демона Равани. Він був настільки справедливою людиною, що на його боці билося навіть військо ведмедів і мавп. Щоб звільнити його дружину, прекрасну Сіту, мавпяче військо перемогло демонів. І той же Рама змусив свою нещасну дружину поневірятися по світу.

Коли гординя оволоділа Рамою, він залишив свого вірного брата Лакшмана, посварився з синами. Правління такого царя не принесе людям щастя. Бабуся говорила, що нам потрібен саме той Рама-відлюдник, якого вітали всі жителі: і тварини, і птахи, і дерева.

Ось і я, під впливом цих історій, не став ні міністром, ні політичним діячем. Я вибрав, за прикладом Рами-відлюдника, блукати лісами, уподібнившись мудрецям давнини. Мені здавалося, що таким чином я принесу своїй країні набагато більше користі. Однак зараз зовсім інший час. Рама – був божеством, героєм, я ж – звичайна людина.

Ми живемо у вік торжества науки та техніки, коли створюються численні товари споживання, які тягнуть людство до загибелі. Рама відлюдник вмів перемагати ненависть та зі всіма ділився своєю любов’ю. Піддані боготворили його. Коли ж він став правителем, все змінилося. Він перестав бути об'єктивним, піддався владі симпатій та антипатій, втратив здатність керувати людьми.

Я задумався над битвами, які описувалися в Рамаяні. Звісно наука в ті давні часи відрізнялася від сучасної науки. Ми живемо у вік машин, у вік атомної енергії. Але я вважаю, що люди в ті далекі часи стояли на вищому рівні розвитку, нехай у них і не було таких технічно досконалих машин. Проте вони чудово володіли власним тілом. За допомогою сили наміру вони могли зупинити дощ та вітер. І я теж спробував оволодіти контролем над власним тілом.

Насправді крім власного тіла, нам нічого більше і не потрібно. Це – чудова природна лабораторія. Знаходячись в цій лабораторії, людина може подорожувати далекими світами, серед зірок та планет.

Йога – це теж наука. Наше тіло – це книга, в якій говориться про душу.

Подібно тому, як людина, яка займається математикою, може розв'язувати найскладніші задачі за допомогою додавання, віднімання, множення, ділення і знаку рівності, так і людина, яка займається самопізнанням, може прийти до потрібного їй результату, керуючись певними правилами та формулами. Спочатку необхідно відокремити себе від фізичного тіла, заспокоїти роботу органів відчуттів, яка призводить до створення нової карми. Потім необхідно перейти на тонший рівень, рівень розуму, свідомості, тонкого тіла і далі.

Я вважаю, що володію фізичним тілом для того, щоб задовольняти свої потреби, виконувати необхідні мені задачі. Тіло належить мені, тому, коли я збираюся щось зробити, то спочатку віддаю наказ своєму тілу і контролюю правильне виконання цього наказу. Гра розуму та его людини дозволяє їй асоціювати себе з власним тілом. В цьому сенсі я – це воно, але я завжди можу, як встановити свій зв’язок з фізичним тілом, так і зруйнувати його.

В наш час людина постійно кудись поспішає. Але інколи вона настільки втомлюється від цього божевільного бігу, що й ум, і розум відмовляються їй служити. Тоді й тіло перестає нормально функціонувати. Інколи буває, що не працюють якісь органи, наприклад, людина не чує чи не бачить, але всередині відбувається напружена робота розуму. Буває і навпаки, тіло функціонує, а розум відмовляється служити людині. Виникає питання, хто ж асоціює себе з власним розумом чи тілом? Що це за внутрішня сутність? Всередині людського тіла існує внутрішній світ, який влаштований певним чином і підпорядковується власним законам. Справжній йог відправляється в дорогу для того, щоб вивчити цей світ. Він ставить собі запитання: “Хто ж ховається всередині мене?” Адже це і є – істинне я, якому з одного боку, належить все: і ум, і свідомість, і тіло, і розум, але з іншого боку йому нічого не належить. Однак, істинне “я” існує і тоді, коли існує і все перераховане, воно існує і тоді, коли все перераховане вмирає. Істинне “я” ніколи не помирає. Це – мандрівник, який завжди прямує вперед, до нових горизонтів. Воно знаходиться то тут, то там. Змінюється його притулок, але воно завжди незмінне.

Справжній йог все це розуміє. Подібно до того, як математик, за допомогою формули може вирішити навіть найскладнішу задачу, так і йог, керуючись настановами вчителя, знає, як проникнути крізь межі фізичного тіла і наблизитися до своєї істинної сутності. Саме там він шукає своє істинне “я”. Як тільки йог знаходить своє істинне “я”, він відразу ж пізнає таємниці творіння та Всесвіту. Тоді він вже не ставить собі запитань: “Хто я? Звідки я з’явився? В чому ціль моєї появи в цьому світі? Хто створив мене та інших людей? І навіщо він це зробив?” Саме тоді людина отримує відповіді на всі свої питання, адже світ був створений не випадково, він гармонійно розвивається за своїми власними законами.

Будь-який математик може розглянути людське тіло, застосовуючи до нього звичні для нього формули, наприклад:

(a x b) x c чи b x (a x c)

Нехай ці параметри будуть відповідно співвідноситися з фізичним, тонким та кармічним тілом. Будемо вважати, що M і N - це органи відчуттів та органи дій. P і Q – це різні чакри та центри.

A=M/N і B=P/Q

А істинне “я” залиште ні до чого не прив'язаним. Тоді й будь-який математик скаже вам, що цей показник завжди буде виступати незалежним та самодостатнім. Якщо ж цей показник додати до решти, то він наповнить тіло енергією, якщо всі показники помножити на цей показник, то він направить увагу до божественної сутності.

Можемо написати те ж саме інакше:

a3+b3+c3-3abc=(a+b+c)(a2+b2+c2-ab-ac-bc)

На цьому прикладі ви бачите, як тонке тіло тримає всі свої складові у дужках, але при цьому знаходиться всередині фізичного тіла. Те ж саме стосується кармічного тіла. І тільки душа, істинне “я”, проявляє свій незалежний характер.

У фізичне тіло можна проникнути будь-яким з тонких каналів. Які б математичні дії ми б не здійснювали, суть залишається незмінною. Ми можемо активувати апану та з'єднати її з диханням, з життєвою силою, праною. Коли це трапляється, активуються всі тонкі елементи в тілі людини. Тому справжній йог спочатку повинен відкрити канал сушумни, щоб дозволити тонким вібраціям текти вільно. Таким чином стане можливим відокремлення від фізичного тіла і з’єднання з тонкими елементами. Потім йог, вирвавшись з обмежень чакр та енергетичних центрів, жертвуючи умом та розумом, проникає крізь п'ять тонких шарів і з'єднується з его та свідомістю (чітта). Коли з'єднується тонке та кармічне тіло, то виникає незалежність. Тоді йог може робити все, що забажає. Він може знову відокремити кармічне тіло від тонкого тіла. Якщо йог захоче, то він зможе повністю зруйнувати кармічне тіло і стати світлом власної душі, своїм істинним “я”. Тим “я”, яке ніколи не помирає, яке вільне від протиріч та подвійності. Адже сприйняття у подвійності – це заслуга розуму.

Справжній йог може здійснити й іншу арифметичну дію, віднімання. Він може відрізати потоки життєвої сили, прани, від іди та пінгали, і з'єднавши їх з апаною, перенаправити в сушумну. Сушумна розміщена в самому центрі хребетного стовпа, як раз там, де знаходиться більшість чакр та енергетичних центрів. Можна як створювати зв’язок з цими центрами, так і порушувати його, за бажанням. Коли істинне “я” порушує зв’язок з тими елементами, до яких воно було прив'язане, то воно виходить навіть за межі блаженства. Там немає ні відпочинку, ні руху, і саме це “я” стає незмірно тонким та безмежним. Воно виривається з обмеженого неба фізичного тіла та потрапляє в божественний простір, брахма-акашу, де наближається до божественного начала.

Можливо попередня тема була дещо складна для розуміння. Але насправді тут не вимагаються складні міркування. Все це можна пояснити й набагато простіше. Напевно ви теж читали багато книг на цю тему. Я ж кажу вам не про те знання, що отримують з книг. Я отримав всі ці знання на власному досвіді та в результаті духовних практик.

Я отримав всі ці знання від просвітлених гімалайських йогів, Гуру Горакхнатха Джи, Харі Баби та від Великої Матері, яка являлася мені в різних обличчях. Тут я викладаю те, що перевірив на власному досвіді. Я розповідаю вам про те, як я подолав всі області всередині себе, одну за іншою, всі чакри, енергетичні центри, всі шари, поки зрештою не досяг того місця, де перебуває душа, не побачив її світло. І саме тому сьогодні я можу з допомогою тонкого та кармічного тіл, використовуючи силу цих сяючих променів, виходити з фізичного тіла і встановлювати зв'язок з істотами з інших світів, подорожувати туди, куди я захочу, в будь-який зі світів.

Коли ми поступово занурюємося все більше і більше всередину себе, то спочатку використовуємо в цьому процесі фізичне тіло. Досліджуємо органи дій, керуванням яких займається розум. Розум перетворює ті імпульси, що отримує зсередини, і посилає їх назовні, у зовнішній світ. Ми можемо встановити греблю, перегородити мислений потік, як зовнішній, так і внутрішній. Поки ми не навчимося зупиняти потік думок, ми не зможемо добитися у своїх схильностях потрібної зміни. І тільки після того, як ми зупинили потік думок, потік життєвої сили, прани, можна з'єднати з апаною і відправити сушумною, тим самим розірвати зв'язок з п'ятьма стихіями. Іншими словами, поки хвилі, які виходять з органів відчуттів, виникають в океані нашого розуму, то саме розум буде ними керувати та активувати їх. Поки над людиною тяжіє влада іди та пінгали, тобто тама гуни та раджа гуни, вона буде постійно заплутуватися в сітях матеріального світу, буде міркувати, як їй повернути обставини навколишнього світу до своєї вигоди. Той, хто постійно борсається в болоті матеріального світу, позбавлений можливості відчути божественний аромат тонкого світу.

Адже насолода, яка виходить з тонкого світу, перевищує всі насолоди матеріального світу. Розум тонкого плану не бере участі у земних радощах. А в матеріальному світі ми можемо задовольнити голод, але не можемо задовольнити жадібність.

Природа потурбується про те, щоб людина була завжди захоплена тою чи іншою пристрастю, тому вже на першому етапі необхідно звільнитися від усіх недостойних думок, щоб потім вони не спробували прорвати побудовану греблю.

Таким чином необхідно звести на нівець вібрації, які виходять від розуму, і постаратися зняти зі своєї свідомості покрив, створений п'ятьма першоелементами. А для цього необхідно звільнити свідомість від зовнішніх впливів через пробудження сушумни.

 

Шлях йоги

Коли енергія починає текти через сушумну, вже одне це призводить до зміни характеру вібрацій на саттвічні. Мозок стає ніби пронизаний прохолодним світлом. Порушується зв'язок з зовнішнім світом, і думки змінюють свій напрям. Віднині вони напрямлені всередину. Потім в області пупка в результаті практики апани, пробуджується особлива енергія, з допомогою якої можна активізувати тонкі канали. Цей потік прямує знизу вгору і поширюється всім тілом. Коли ми зачиняємо двері у зовнішній світ, то виникаюча радіація залишається всередині. Людині потрібно бути дуже обережною з використанням внутрішньої енергії, народженої в області пупка. Якщо ця енергія прорветься назовні, хоча б в незначній кількості, це може призвести до жахливих наслідків. Людина божеволіє. Але якщо обережно та правильно використовувати цю енергію, то вона допоможе пробудити всі тонкі канали. Подібно до того, як люди працюють з ядерними реакторами та на атомних електростанціях. Навіть невеликий витік радіації може вартувати їм життя.

Тому, коли під час духовних практик з пупка виникає енергія особливого виду, необхідно бути до цього готовим. Необхідно виключити будь-яку можливість її витоку. Адже ця енергія може повністю знищити тонкі канали. Поступово потік цієї енергії розвертається у протилежний бік та змішується з потоком життєвої сили, прани (дихання). Потім, практикуючи створення замків в різних частинах тіла, цю енергію концентрують в різних точках, пробуджуючи в них свідомість, усвідомлюючи їх.

Коли пробуджується енергія, яка до цього знаходилася у сплячому стані, то її потік проходить всіма каналами, чакрами, енергетичними центрами, доходить до мозку, змушує все тіло вібрувати, а потім цей потік прагне повернутися в первинний стан. Тоді людина повинна зробити одночасно всі види замків, тобто так званий великий замок (махабандх) і зупинити цей потік. Потім вона може направити цей потік туди, куди захоче. З допомогою таких замків, як мулабандх (нижній замок), уддіян і джаландхар, вона може розділити потік на три частини. Потім вона може розподілити його різними частинами тіла, затримувати його в певний точках. Тепер вона здатна посилати ментальні хвилі в різні точки та безпосередньо сприймати все, що відбувається, на тонкому плані. Це – шлях до просвітління.

Після цього від місця злиття трьох основних енергетичних каналів, починає виходити божественне світло. Після цього духовний шукач може розірвати зв'язок зі всіма п'ятьма першоелементами та відправитися в будь-який світ за своїм бажанням.

Після досягнення цього стану над людиною більше не владні життя та смерть. Однак в цьому стані всі органи тіла перестають працювати та тільки серце продовжує битися.

Це тонке тіло розміщене з лівого боку головного мозку. Людський мозок схожий за своєю будовою на волоський горіх. В ньому багато звивин. Якщо ми заглянемо всередину черепної коробки, то побачимо, що там є орган, який нагадує за виглядом верхню частину великого пальця, але він більш округлий (таламус – від ред.).

Поки людина жива, цей орган випромінює дивовижне світло біло-золотистого кольору. Саме з ним пов'язано багато тонких каналів, нерви, які визначають роботу нервової системи, канали, пов'язані з органами дій (карміндрія) і з роботою енергетичних центрів. Цей орган гармонізує роботу всіх решта органів, напрямлених як на зовнішній світ, так і на світ внутрішній.

Саме там, в центрі цього органу, який знаходиться під впливом трьох основних кольорів, з переважанням білого, можна побачити десять сяючих зірок. Це – прообраз всіх десяти органів відчуттів (п'ять органів відчуттів, плюс карміндрія – органи дій), які й відповідальні за підтримку зв'язку із зовнішнім світом. Зліва та зверху від цих десяти зірок можна побачити яскраву зорю, схожу на Венеру, яка символізує розум.

Є і ще одна яскрава зоря, розміщена неподалік від “Зірки розуму”, схожа на Полярну Зорю. Це – те місце, де знаходиться джерело вселенського розуму. Звідси виходить багато тонких каналів. Деякі з них прямують донизу, до серця.

Тонке тіло підтримує зв'язок з центрами, де зосереджена життєва сила, прана, розум та знання. Саме за допомогою тонкого тіла йог може виходити зі свого фізичного тіла та повертатися в нього. Коли йог присутній в тонкому тілі, то він може, будучи в одному місці, посилати певні хвилі у простір, може сприймати всі тонкі елементи у Всесвіті, подібно телевізійній антені чи антені супутникового зв’язку. Але ця антена, розміщена на аг’я (аджна) чакрі, необхідна тільки до того моменту, поки йог не навчиться виходити з фізичного тіла разом з тонким тілом. Коли це трапиться, йому вже не потрібна буде антена, бо він зможе сам, перебуваючи у тонкому тілі, подорожувати будь-якими світами. Думаю, що згодом, коли наука, зрештою, зробить духовні знання частиною свого надбання, в матеріальному світі теж відпаде необхідність в антенах супутникового зв’язку.

Тонке тіло активується тоді, коли на нього падає світло свідомості. Саме за допомогою цих світлових хвиль стає можливим активне сприйняття інформації тонким тілом, як зсередини, так і ззовні. Тонке тіло ніхто не може зупинити в його переміщеннях різними світами. Тонке тіло може стискатися до мінімуму, переноситися в інше місце, наприклад, на далеку планету, а потім розширятися до звичайного стану і тоді з'являтися у просторі.

 

Єдиний в декількох обличчях

Можна створити декілька тіл одночасно. Я робив таке в Пітхаургарсі, Баґешварі, Альморі та Найніталі. Коли я перебував у стані самадхі під водою чи під землею, я з допомогою свого тонкого тіла створював декілька інших тіл, і являвся людям одночасно в декількох місцях, що викликало в них повне здивування. Досі люди в районі Кумаона обговорюють цю дивовижну подію. Я постійно так робив протягом чотирьох років. Наприклад, в Баґешварі я занурювався в стан самадхі, і в той же самий час я гуляв Найніталем, одягнений в розкішний костюм.

В печері біля льодовика Піндарі я знаходився в стані самадхі декілька разів: терміном від одного місяця до року. Водночас мене можна було зустріти в таких містах, як Найніталь, Харідвар, Делі, Міссурі, Бхімтал і Хальдвані. Люди знали, що я знаходжуся у стані самадхі, але я, все одно гуляв цими містами, одягнений не в оранжевий одяг відлюдника, а в цивільний одяг. Коли я виступаю як відлюдник, то у мене довге волосся та борода, але у своєму “цивілізованому” вигляді я був чисто вибритий та добре пострижений. Саме в такому вигляді я місяцями жив у готелях. В Найніталі я часто зупинявся в готелі “Алка”. Коли в травні-червні 1976 року я перебував в стані самадхі, то одночасно з цим створив інше тіло та відправився у Харідвар, в палац сім'ї Бхарті. Звідти я разом з раджею Чандрашекхаром Бхарті і його спадкоємцем, принцом, Раджендрою Бхарті, відправилися в Міссурі. Неочікувано Чандрашекхар Бхарті захворів. Я допомагав йому лікуватися і влаштував його в громадську лікарню. І таких історій в моєму житті трапилося велика кількість, про які досі говорять люди в поселеннях на півночі країни. Я ніколи не звертав особливої уваги на ці розмови та сприймав все природно, але чутки про цю подію росли, як сніжний ком. Але я продовжував так чинити. Наприклад, у січні 1980 року я занурився у стан самадхі, перебуваючи в скляному павільйоні, але я заздалегідь попередив, що 26 січня ніхто не зможе побачити моє тіло. Я буду в Делі. 25 січня я теж був відсутній протягом кількох годин, а 26-го мене не було на місці самадхі протягом семи годин. В той час мене бачили в Делі, а потім я знову повернувся на колишнє місце.

В 1971 році я гуляв Уттаракхандом. Коли я занурився там у стан самадхі, то мене можна було часто зустріти на вулицях сіл та поселень, одягненим так, як одягаються звичайні люди. Я часто занурювався у стан самадхі в печері, біля села Девідхура, яке знаходиться неподалік від льодовика Піндарі. Інколи я на всю зиму залишав своє тіло в цій печері. З жовтня по березень печера була повністю завалена снігом. Потім у травні моє тіло відкопували селяни та інші відлюдники. Поки моє тіло знаходилося в печері, я з'являвся в найрізноманітніших місцях.

Я завжди був на боці науки та прогресу. Я думав, що якщо сучасна наука прийме знання, які накопичили відлюдники та мудреці давності, то це дуже позитивно вплине на все людство. Але вчені не хочуть йти на компроміс з духовними лідерами. Їх хвилює не стільки розвиток науки, скільки їх недоторкана репутація, яка від такого союзу, як їм здається, може похитнутися. І це – величезна помилка. Адже ціль будь-якого вченого – шукати істину, вони ж надають перевагу перебувати в полоні ілюзій.

Йога – це знання, дароване природою, тому воно незмінне і не оброблене постороннім впливом. Якось в Пітхаургарсі трапилася така подія. В лютому переді мною сидів багато тисячний натовп, серед них були військові, лікарі, інженери та керівники місцевої адміністрації, які займалися розв'язанням деяких питань. Було багато моїх давніх друзів та знайомих. І тут з Найніталю приїхали Навін Лал Сах і Ранджана Сах разом з Харлал Сахом Тхулдхарія.

Під час нашої з ними бесіди моє тіло раптово стало повністю нерухомим. Це продовжувалося всього декілька хвилин, і невдовзі я знову повернувся до бесіди, однак за ці декілька хвилин я встиг в іншому тілі перенестися на відстань в півтора кілометра, в дім до Джогендри Сінха. Він разом зі своєю дружиною якраз згадували мене і тут я з'явився. Їхній син був серйозно хворий і всі вже відчаялися. Але я вилікував їхнього сина. Потім я провів церемонію хавана, роздав прасад, і тільки після цього пішов. Подружжя ще якийсь час проводжали мене. Потім вони прийшли мені подякувати якраз туди, де я сидів, бесідуючи з друзями. Мої друзі здивувалися, кажучи: “Але ж Баба ні на секунду не відходив звідси!” Люди посперечалися, що ж трапилося насправді, і капітан Негі наполягав, щоб я прояснив це питання. Тоді я розсміявся та відповів, що був одночасно в обох місцях.

Вже наступного дня присутні там лікарі та офіцери зайнялися детальним вивченням цього факту, але вони нічого не змогли виявити. Зрештою вони прийшли до мене та запитали: “Махарадж! Як це можливо! Адже ви постійно знаходилися з нами, брали участь в дискусії. Пам'ятається, що ви тільки на пару хвилин заплющили очі. Ви знаходилися разом з нами приблизно чотири години, без перериву, але ж і в сім'ї Джогендри Сінха ви провели достатньо часу!  Дорогою вас бачили й інші люди.”

Сучасна наука не може знайти пояснення даному феномену, однак, якби вона зайнялася його вивченням, то скільки користі це могло б принести людям! Для мене в цьому явищі немає нічого особливого, і я досить часто саме таким способом зустрічався зі своїми давніми друзями. Багато людей з Пітхаургарха чи з села Девідхура памятають про такі події. Всі ці явища не можна пояснити науково, це – загадкові явища, які трапляються в житті кожного, хто стоїть на шляху до просвітлення.

Шлях йоги відкритий для всіх. Ви можете самі спробувати та побачити, який новий досвід відкриває вам цей шлях. Так, наприклад, коли я жив в Аджмері, то переносився в іншому своєму тілі в Бхімтал і Найніталь, щоб зцілити тяжко хвору Чампу. Я також бесідував з нею про її минулі життя, адже в одному з попередніх втілень наші з нею життя були нерозривно пов'язані між собою.

Коли я знаходився в Піндарі, то одночасно був і в матері Анандамаї, яка благословляла мене, поклавши мені на голову свої руки. Потім я передавав свої думки та побажання матері Анандамаї через відлюдника Бхаскарананду Свамі Джи, який прийшов до неї, але з яким я до цього спеціально не зустрічався. Таким же чином матір Анандамая сама являлася до мене в тонкому тілі для того, щоб побесідувати зі мною. Саме тоді вона попередила мене, що до мене в Піндарі скоро завітають гості: Свамі Бхаскарананда, Свамі Пармананда, два відлюдники з Америки та журналіст Саньял. Дізнавшись про це, я зміг підготуватися до зустрічі з цими великими людьми та прийняти їх так, як і належить приймати по-справжньому дорогих гостей.

Народження та становлення людської особистості й саме по собі є чудом, але з допомогою йоги людина пізнає свою тонку структуру та створює нову, ще досконалішу особистість. З допомогою ментальних хвиль можна створити для себе будь-яку форму, будь-який образ, який тільки побажаєш.

Просвітлений йог створює тонке тіло з тонких частинок, а після того, як необхідність в існуванні цього тіла минула, він знову розсіює його в просторі, розклавши на найдрібніші частинки. Саме в цьому стані просвітлені подорожують іншими світами, серед зірок та планет, бо в цьому стані просвітлений з'єднується з власною свідомістю. А вібрації свідомості універсальні. Він також може перехопити ментальну хвилю, яка виходить з іншої живої істоти. Перехопивши думки блукаючого духа, він може допомогти йому знову втілитися. Він може наказати людській істоті зявитися на світ в тому чи іншому місці.

Прочитано 115 разів
Амріта

Амріта (Олександра Куліш) – письменник, перекладач, видавець, засновник та головний редактор порталу Мистецькі грані. Учениця Махайогі Пайлота Бабаджі (Шрі Сомнатх Гірі).

Email Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. А те, що необхідне на шляху, може прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

ЛЮБОВ – ДВЕРІ У БЕЗСМЕРТЯ

Любов – це найкоротший шлях на якому немає втрат і поразок. Любов здатна на неймовірні речі, що недосяжні навіть для сильних.

 

ЧАС Є ПРИЧИНОЮ ВСІХ ЗМІН

Можна використовувати час для змін, а не змінюватись з часом. Час може як знецінити щось, так і навпаки. Якщо є намір, то час – це можливість. 

 

НЕПОХИТНИЙ НАМІР І САНКАЛЬПА

Найголовніше, те чим володіє йогин – це непохитний намір та санкальпа. Маючи санальпу йогин творить й реалізовує усі свої справи.