Чакри. Кундаліні. Свідомість.

Середа, 04 березня 2020 12:08

Уява стає реальністю. Можливості народжуються з уяви. Любов дуже сильна. Вона змушує Безформене приймати форму, Безстрашно Бога наділяє бажаннями. Багато працюєте і ви будете успішні. Темрява життя пропаде. Коли є зусилля, благословення зійде. Щоб знайти благословення Бога і Гуру потрібно пройти через важкі практики. Прогрес на Землі дуже швидкий, а в інших світах дуже уповільнений.

1 тіло
Мулдхара чакра. Земля. Аннамая коша. Стхула деха. Фізичне тіло.

2 тіло
Свастхіштхана чакра. Вода. Пранамая коша. Сукшма деха. Ефірне або небесне тіло, тіло емоцій

3 тіло
Маніпура чакра. Вогонь. Маномая коша Астральне, або каузальне тіло. Карана шаріра. Інтелект.

Наука про прану, поле битви енергії, розуму і знання, вогняне тіло, вогонь розуму і логіки, перехідна точка від зовнішнього до внутрішнього, мислення, розвивається досвід який виходить за межі емоцій, але це тіло приходить разом із самскарами мільйонів прожитих років, може прийти прарабдха карма і пам'ять попередніх втілень, активізуються вічари (мислеформи), ахамкара створює індивідуальність.

4 тіло
Анахата чакра. Повітря. Вігьянамая коша. Манаса деха. Манаса шаріра. Тіло психічного ума. Ум.

Це тіло зв'язано з гіпнозом, телепатія, магія і т.д., розуміння мотивів інших людей і читання думок. Час не може його зупинити. Може висловлювати думки без слів. Може зробити з людини кого завгодно. Може подорожувати поза тілом. Безкінечні можливості, його активність проявляється в тонкому світі, в нього немає границь. Світ цього тіла іде від самої душі, це суб'єктивний прояв душі.

З цього тіла починається поле ілюзій і обману, тому, що руйнуються принципи матеріального тіла. Основи світу четвертого тіла не є предметами звичайного світу, це дещо незвичайне, це цілком суб'єктивний світ. Те, що відбувається в четвертому тілі не можливо перевірити.

Сідхи. Душа тягне вверх, а це тіло заставляє бути в межах манаса шаріра. Це тіло впливає на три нижчих тіла і може їх розвивати. Процеси, які відбуваються в манаса деха (четверте тіло) можуть бути тільки уявними, але їм дійсно є місце. Які б не проявлялися сідхи, то це все дарунки четвертого тіла. Еле це найнебезпечніше місце, котре зачаровує і створює пастки.

В кого немає тіла ума (четвертого тіла) – той не людина. Цим тілом необхідно вміти користуватися. Ум візничий десяти органів, але не хазяїн. Він тільки інструмент. Ум необхідно зробити йогом і вирвати Кундаліні з його впливу. Тіло ума має пройти через практику і вправи. Це не шлях праведності чи гріховності, це шлях божественності й безстрасності.

Ум – це дуже великий прикладний центр. Це найкорисніша річ у світі. Якщо ум виявлений, то він не бреше. Ум стає фальшивим, коли намагається захопити органи під свою владу, ставши їхнім хазяїном. Спостерігайте за собою, дивіться збоку, на тіло, на рухи, на свій стан під час активності. Якщо станете простим свідком то легко знайдете місцезнаходження власного ума. Правильно застосована уява – це наука. Це є дар четвертого тіла. Сила знаходиться в середині тіла ума і зв'язана з матеріальним світом. Якщо четверте тіло розвинене повністю, то людина вільна від сідх.

5 тіло
Вішудха чакра. Акаша (простір). Анандамая коша. Атміка деха. Карана шаріра. Тіло душі., Адітья лока (сонячний світ),
Йому мільйони років. За допомогою сили санкальпи підняти Кундаліні в четвертому тілі і ввійти в п'яте тіло душі.
Все самовизначення знаходиться в четвертому тілі, а п'яте — це повна не урізана версія четвертого, але воно не є психічним, в ньому немає бажань. В 5 тілі ніякі знання вже не потрібні. Ніякі пізнання і наука не ввійдуть в п'яте, там прийдеться піднятися над усім людством. Для розвитку перших чотирьох тіл можна вчити і примінювати знання світу, а 5 тіло можна сказати є стислим довідником. Після п'ятого тіла залишається тільки Божественна субстанція – це восьма ступінь йоги.

6 тіло
Агья чакра.Немає елементу. Тіло Брахмана, Брахма шаріра. Космічне тіло

На цьому рівні все занурене в Брахман, відсутність ахамкари (Его). В шостому тілі є можливість зустрітися з Вищою Душею. Тут поки немає ні не свободи ні залежності. Тут все зливається у одне, в усвідомлення і реалізацію. "Ахам брахмасмі" або "Я є Брахман" – гімн шостого тіла.

Активна лиш мала частина мозку. Велика його частина очікує пробудження. Центр всередині мозку божественний. Його називають третім оком, і це надприродний орган. Як тільки він відкриється, сенс життя може бути зрозумілий, а загадка – розгадана.

7 тіло
Сахасрара чакра. Немає елементу. Мукта деха. Тіло нірвани. За межами всього.

Сім тіл – сім чакр. Все запечатано в середині трьох тіл: фізичного, тонкого і астрального. Душа покрита астральним тілом – карана-шаріра, астральне – сукшма-шаріра, яке є продовженням фізичного тіла. Вона теж активна, тому, що астральне тіло – це Чітта, а сяйво Атми відображається в Чітті.

Хрідая-пуруша розміщена в Брахмарандхрі (отвір в районі голови), розмір якого з великий палець, над ним розташована Сахасрара-чакра. Над нею простір чідакаша. Чідакаша – місцеперебування Чітти, тобто астрального тіла. На нього світять промені свідомості Атми. Коли манас і прана досягають чідакаши, вони поглинаються самадхі, тому, що закінчують будь-яку діяльність. Це місце зупинки всіх вріті (хвиль та вібрацій ума і матерії).

Чотири стани свідомості:
1. Джаграт (стан активності, неспання). Під час джаграт світ пізнається через 5 органів, але в основному через очі, тому дживатма (жива душа) в джаграт знаходиться в очах.

2. Свапна (стан сну з сновидіннями). В свапні джіва перебуває в шиї і все, що було в джаграт переходить в тонку форму в канал "хітта" поряд з горловим центром. Все, що переживається в свапна приходить з горла.

3. Сушупті (глибокий стан сну без сновидінь). В сушупті душа перебуває в районі серця "хрідая прадеша". Життєдіяльність тіла іде з серця, коли серце не б'ється – тіло не рухається. Сердечний центр – це місце самадхі одночасно і тіл, і органів відчуття, і дій.

4. Турія (стан, що йде далі ніж стан сну без сновидінь, це по суті пробудження). Уму потрібен відпочинок. Турія – це самадхі (відпочинок) для ума. Самадхі ума – це усвідомлення своєї суті. Стан самадхі – це подорож до світла в якому немає двоякості і сумнівів.

Душа дивиться через очі. В сампраджнята самадхі (самадхі з умом) дживатма знаходиться в Аджна-чакрі, це центр божественого зору і третє око Шиви.

В асампраджнята самадхі (самадхі без ума) дживатма знаходиться в Брахмарандхрі. Свідомість – це Пуруша. Тепер свідомість розділяється на усвідомлення чистого безякісного Брахмана (свідомість Всесвіту) і ту, що перебуває в з'єднанні з тілом – пінда шаріра. Пінда шаріра в свою чергу розділяється на чисту форму, яка називається Атма і на джіватму.

Пробудження Кундаліні.
В пробудженні Кундаліні важливу роль відіграє прана. Йоги повинні неабияк вправлятися в пранаямі. Є багато пранаям для підняття Кундаліні. Тіло і ум – інструменти для досягнення, а міст – це дихання і життя. Треба підготовити себе до того, щоб залишити тіло і ум, там прийдеться іти від визначеності до невизначеності, від мудрості до відсутності мудрості. Тоді, коли пізнається непізнанне буде зустріч зі своєю суттю. Для цього треба стрибнути в трансцендентне. Після трансцендентного стрибка ми приземлимося там, де ми є по-справжньому, це буде об'єктивна реальність і відчуття буття.

Самадхі – це стрибок і зупинка в пустоті, в великій пустоті, там де закінчується рух і життя. Ця пустота не як відсутність, а як джерело з якого все вийшло. Там життя не рухається назовні чи в середину, там – рівновага, а для цього необхідно одночасний стрибок розуму і тіла. Ум боїться зробити цей стрибок в пустоту, адже він (ум) втратить свою владу. В пустоті приходить справжня реалізація.
САМАДХІ – це ДОРОГА, ПРАВДА і ЖИТТЯ.

З книги Пайлота Бабаджі Кундаліні

Опубліковано в Пайлот Бабаджі

Води Акшара

Субота, 15 лютого 2020 13:35

"Істина однієї людини не може стати істиною іншої людини, якщо тільки вона не виходить з самого центру, якщо тільки вища істина не обрала ту людину, як свій власний рупор."

Пайлот Бабаджі

ВОДИ АКШАРА

На читання книги ВОДИ АКШАРА потрібно приблизно 40 хвилин. Це не багато і не мало, але цілком достатньо, щоб концентрація під час читання не втратила своєї гостроти.

Опубліковано в Води Акшара

Чакри. Тіла. Кундаліні. Свідомість.

Понеділок, 10 лютого 2020 10:51

Уява стає реальністю. Можливості народжуються з уяви. Любов дуже сильна. Вона змушує Безформене приймати форму, Безстрашно Бога наділяє бажаннями. Багато працюєте і ви будете успішні. Темрява життя пропаде. Коли є зусилля, благословення зійде. Щоб знайти благословення Бога і Гуру потрібно пройти через важкі практики. Прогрес на Землі дуже швидкий, а в інших світах дуже уповільнений.

1 тіло: Мулдхара чакра. Земля. Аннамая коша. Стхула деха. Фізичне тіло.

2 тіло: Свастхіштхана чакра. Вода. Пранамая коша. Сукшма деха. Ефірне або небесне тіло, тіло емоцій.

3 тіло: Маніпура чакра. Вогонь. Маномая коша Астральне, або каузальне тіло. Карана шаріра. Інтелект.

Наука про прану, поле битви енергії, розуму і знання, вогняне тіло, вогонь розуму і логіки, перехідна точка від зовнішнього до внутрішнього, мислення, розвивається досвід який виходить за межі емоцій, але це тіло приходить разом із самскарами мільйонів прожитих років, може прийти прарабдха карма і пам'ять попередніх втілень, активізуються вічари (мислеформи), ахамкара створює індивідуальність.

4 тіло: Анахата чакра. Повітря. Вігьянамая коша. Манаса деха. Манаса шаріра. Тіло психічного ума. Ум.

Це тіло зв'язано з гіпнозом, телепатія, магія і т.д., розуміння мотивів інших людей і читання думок. Час не може його зупинити. Може висловлювати думки без слів. Може зробити з людини кого завгодно. Може подорожувати поза тілом. Безкінечні можливості, його активність проявляється в тонкому світі, в нього немає границь. Світ цього тіла іде від самої душі, це суб'єктивний прояв душі.

З цього тіла починається поле ілюзій і обману, тому, що руйнуються принципи матеріального тіла. Основи світу четвертого тіла не є предметами звичайного світу, це дещо незвичайне, це цілком суб'єктивний світ. Те, що відбувається в четвертому тілі не можливо перевірити.

Сідхи. Душа тягне вверх, а це тіло заставляє бути в межах манаса шаріра. Це тіло впливає на три нижчих тіла і може їх розвивати. Процеси, які відбуваються в манаса деха (четверте тіло) можуть бути тільки уявними, але їм дійсно є місце. Які б не проявлялися сідхи, то це все дарунки четвертого тіла. Еле це найнебезпечніше місце, котре зачаровує і створює пастки.

В кого немає тіла ума (четвертого тіла) – той не людина. Цим тілом необхідно вміти користуватися. Ум візничий десяти органів, але не хазяїн. Він тільки інструмент. Ум необхідно зробити йогом і вирвати Кундаліні з його впливу. Тіло ума має пройти через практику і вправи. Це не шлях праведності чи гріховності, це шлях божественності й безстрасності.

Ум – це дуже великий прикладний центр. Це найкорисніша річ у світі. Якщо ум виявлений, то він не бреше. Ум стає фальшивим, коли намагається захопити органи під свою владу, ставши їхнім хазяїном. Спостерігайте за собою, дивіться збоку, на тіло, на рухи, на свій стан під час активності. Якщо станете простим свідком то легко знайдете місцезнаходження власного ума. Правильно застосована уява – це наука. Це є дар четвертого тіла. Сила знаходиться в середині тіла ума і зв'язана з матеріальним світом. Якщо четверте тіло розвинене повністю, то людина вільна від сідх.

5 тіло: Вішудха чакра. Акаша (простір). Анандамая коша. 

Атміка деха. Карана шаріра. Тіло душі. Адітья лока (сонячний світ).

Йому мільйони років. За допомогою сили санкальпи підняти Кундаліні в четвертому тілі і ввійти в п'яте тіло душі.
Все самовизначення знаходиться в четвертому тілі, а п'яте — це повна не урізана версія четвертого, але воно не є психічним, в ньому немає бажань. В 5 тілі ніякі знання вже не потрібні. Ніякі пізнання і наука не ввійдуть в п'яте, там прийдеться піднятися над усім людством. Для розвитку перших чотирьох тіл можна вчити і примінювати знання світу, а 5 тіло можна сказати є стислим довідником. Після п'ятого тіла залишається тільки Божественна субстанція – це восьма ступінь йоги.

6 тіло: Агья чакра. Немає елементу. Тіло Брахмана, Брахма шаріра. Космічне тіло.

На цьому рівні все занурене в Брахман, відсутність ахамкари (Его). В шостому тілі є можливість зустрітися з Вищою Душею. Тут поки немає ні не свободи ні залежності. Тут все зливається у одне, в усвідомлення і реалізацію. "Ахам брахмасмі" або "Я є Брахман" – гімн шостого тіла.

Активна лиш мала частина мозку. Велика його частина очікує пробудження. Центр всередині мозку божественний. Його називають третім оком, і це надприродний орган. Як тільки він відкриється, сенс життя може бути зрозумілий, а загадка – розгадана.

7 тіло: Сахасрара чакра. Немає елементу. Мукта деха. Тіло нірвани. За межами всього.

Сім тіл – сім чакр. Все запечатано в середині трьох тіл: фізичного, тонкого і астрального. Душа покрита астральним тілом – карана-шаріра, астральне – сукшма-шаріра, яке є продовженням фізичного тіла. Вона теж активна, тому, що астральне тіло – це Чітта, а сяйво Атми відображається в Чітті.

Хрідая-пуруша розміщена в Брахмарандхрі (отвір в районі голови), розмір якого з великий палець, над ним розташована Сахасрара-чакра. Над нею простір чідакаша. Чідакаша – місцеперебування Чітти, тобто астрального тіла. На нього світять промені свідомості Атми. Коли манас і прана досягають чідакаши, вони поглинаються самадхі, тому, що закінчують будь-яку діяльність. Це місце зупинки всіх вріті (хвиль та вібрацій ума і матерії).

Чотири стани свідомості

  1. Джаграт (стан активності, неспання). Під час джаграт світ пізнається через 5 органів, але в основному через очі, тому дживатма (жива душа) в джаграт знаходиться в очах.
  2. Свапна (стан сну з сновидіннями). В свапні джіва перебуває в шиї і все, що було в джаграт переходить в тонку форму в канал "хітта" поряд з горловим центром. Все, що переживається в свапна приходить з горла.
  3. Сушупті (глибокий стан сну без сновидінь). В сушупті душа перебуває в районі серця "хрідая прадеша". Життєдіяльність тіла іде з серця, коли серце не б'ється – тіло не рухається. Сердечний центр – це місце самадхі одночасно і тіл, і органів відчуття, і дій.
  4. Турія (стан, що йде далі ніж стан сну без сновидінь, це по суті пробудження). Уму потрібен відпочинок. Турія – це самадхі (відпочинок) для ума. Самадхі ума – це усвідомлення своєї суті. Стан самадхі – це подорож до світла в якому немає двоякості і сумнівів.

Душа дивиться через очі. В сампраджнята самадхі (самадхі з умом) дживатма знаходиться в Аджна-чакрі, це центр божественого зору і третє око Шиви.

В асампраджнята самадхі (самадхі без ума) дживатма знаходиться в Брахмарандхрі. Свідомість – це Пуруша. Тепер свідомість розділяється на усвідомлення чистого безякісного Брахмана (свідомість Всесвіту) і ту, що перебуває в з'єднанні з тілом – пінда шаріра. Пінда шаріра в свою чергу розділяється на чисту форму, яка називається Атма і на джіватму.

Пробудження Кундаліні

В пробудженні Кундаліні важливу роль відіграє прана. Йоги повинні неабияк вправлятися в пранаямі. Є багато пранаям для підняття Кундаліні. Тіло і ум – інструменти для досягнення, а міст – це дихання і життя. Треба підготовити себе до того, щоб залишити тіло і ум, там прийдеться іти від визначеності до невизначеності, від мудрості до відсутності мудрості. Тоді, коли пізнається непізнанне буде зустріч зі своєю суттю. Для цього треба стрибнути в трансцендентне. Після трансцендентного стрибка ми приземлимося там, де ми є по-справжньому, це буде об'єктивна реальність і відчуття буття.

Самадхі – це стрибок і зупинка в пустоті, в великій пустоті, там де закінчується рух і життя. Ця пустота не як відсутність, а як джерело з якого все вийшло. Там життя не рухається назовні чи в середину, там – рівновага, а для цього необхідно одночасний стрибок розуму і тіла. Ум боїться зробити цей стрибок в пустоту, адже він (ум) втратить свою владу. В пустоті приходить справжня реалізація.

САМАДХІ – це ДОРОГА, ПРАВДА і ЖИТТЯ.

(Стаття підготовлена на основі книги Пайлота Бабаджі "Кундаліні")

Опубліковано в Крія-Йога

Джай Гурудев Пайлот Бабаджі!

Неділя, 14 жовтня 2018 12:18

Безцінний дар – людське життя. Без наших батьків не було б нас. Наша подяка їм і повага. Так само, як для народження нового життя потрібно двоє, так і для народження вищої природи потрібен Гуру і учень. Без Гуру, так само, як без наших батьків не було б нас. Присутність Гуру в нашому житті – велика вдача. Благословення Гуру немає терміну давності, і, як промінь Сонця пронизує темряву, благословення здатне пройти через товщу тисячоліть і багатьох втілень.

"Ви всі великі душі. Ми всі великі душі" – завжди говорить Девгуру Пайлот Бабаджі. Кожен з нас є Будда, Христос, Крішна. Кожен з нас є Океан, в якому Будда, Христос чи Крішна є тільки хвилями на його поверхні, а ми – Океан. Ми є не що інше, як Океан. Не потрібно думати, що ми є щось відмінне від цього Океану. Збагнути свою велич – це означає стати дуже і дуже тихим. Адже коли ми стаємо тихими, то хвилі на поверхні заспокоюються і Океан проявляється. Все, що ми про себе думаємо не є нами. Сьогодні ми думаємо про себе одне, а завтра наша думка змінюється і виникає нова хвиля, а за нею наступна – цим хвилям немає кінця і краю. Перестаньте бути хвилями і ви станете Океаном.

Все, що нам потрібно є в нас самих. Гуру знаходиться в нас. Гуру, як ззовні так і всередині нас. Коли хвилі втихомирюються – це стає очевидним і доступним для розуміння. Гуру з самого початку з нами й чекає, коли ми підемо всередину себе. Блукання світом ніколи не закінчиться, але треба зупинитися і піти всередину себе. Коли таке трапляється – це можна вважити новим народженням. ("Для того, щоб ввійти в Царство Боже необхідно померти і народитися знову" – говорить Великий Вчитель із Назарета. Ісус був великим і божественним. І ми є не менше божественними ніж він – у божественного немає градацій.) Тільки тоді, коли ми маємо намір зупинитися і відкинути все, що не є ми, все, що понарозповідав нам про нас наш ум – може трапитись зустріч з Океаном, може трапитись зустріч з нашим Гуру всередині нас самих. Але для цього потрібен намір. Розмови і думання ні до чого не приводять. Має бути намір. З наміру починається все.

Коли ум буде мати готовність здатися – Океан неодмінно прийде. Кожна ріка має свій початок, але не має кінця. Коли ріка залишає свої два берега, то стає Океаном. Наше життя подібне до ріки, а два її береги – ніби пара протилежностей, що постійно супроводжують нас. І коли в наше життя приходить Гуру, це означає, що прийшов час стати Океаном, прийшов час відділитися від берегів і прийняти свою божественність. Без Гуру це не можливо, так само, як не можливо народитися без наших батьків. Батьки дають нам життя, і ми пам'ятаємо про це, а Гуру дає нам Вічність, і смерть, як тонка невловима сутність, уже може відпочивати.

Повага до батьків прочиняє двері успішності. Взаємодія з Гуру наповнена особливими стосунками, що виходять за межі розуміння і компетенції ума. У кожного учня свої неповторні та індивідуальні стосунки зі своїм Майстром – це так само унікально і неповторно, як відбитки пальців. Якщо ми віримо в божественність Майстра, то ми віримо і у свою божественність. Якщо ж ні, то завжди будемо бачити те, що хочемо побачити, а розум дуже майстерно домалює нам цю картину.

Я, Йогі Іша, з любов'ю схиляю голову до ніг свого Майстра Пайлота Бабаджі, і може це трішки наївно та по дитячому, але прошу у Шиви і Парваті здоров’я й довгих років життя для нашого Бабаджі.

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Моє ім'я Йогі Іша. В 16 років я відправився на пошуки Бога. Я не людина релігії, але я пройшов крізь долину, котра називається релігія та пішов далі. Я робив релігійні обряди в храмах і наодинці. Ці обряди давали мені радість і насолоду, але я змушений був піти далі. Моєю релігією став гуманізм. Мій храм всередині мене.

З 14 років практикую йогу. Але я можу навіть нічого не практикувати і залишатися йогином. Йога – це є мій стан, я відчуваю йогу в собі. Мій Гуру Пайлот Баба дав мені ім'я Йогі Іша, хоча я йому нічого про себе не розповідав. Мій Гуру ззовні мене, також мій Гуру є і всередині мене. Між всім, що існує, є проміжки. Існую я і мій Гуру та проміжок між нами. В цьому проміжку немає Гуру й немає також і мене, в цьому проміжку присутня сама правда.

Для мене люди не поділяються на духовних та мирських. Границя, що розділяє мирське і духовне давно перестала для мене існувати. Існує тільки Брахман.

Найкращим моїм вчителем був біль. Він постійно нагадував мені про мою розділеність з Богом. Моя надчутливість до сприйняття світу не дозволяє мені забутися про те, що я існую кожну секунду свого життя. Коли мені було 20 років я запитувався у людей чи вони відчувають цей біль, то вони навіть не розуміли про що я говорю. Біль завжди приводив мене до чогось. І коли це траплялося, то ширма, що відділяла мене від Бога привідкривалася і я починав щось бачити.

Мій біль і мої пошуки Бога привели мене до музики. Моя музика стала моїм шляхом, моя музика стала моєю йогою. Через музику я найкраще можу сказати те, що стоїть за словами. Слово і звук стали моєю можливістю проявити пульсацію безкінечності. А вона пульсує і стукає мені прямо в мозок.

Опубліковано в Почути музику

Ещё одной из причин моей поездки на Кумбхамелу было выполнить последнее обязательство ученика – пожить с Гуру в его ашраме.

За пару месяцев до Кумбхамелы Гуру опять явился во сне. Мы стояли с ним на небольшой площадке 1,5 х 2,5 метров на высоте 3 этажей в виде балкона, но без перил, около нас стояло пару человек, а внизу по улице шли люди, как на параде. Потом, наяву, я увидел это шествие в Уджайне. Гуру обнял меня, а я беспокоясь чтобы мы не упали, незаметно голеностопом зацепился за выступ на балконе. Что-то произошло. Гуру что-то говорил, но я не могу объяснить, хотя тогда было понятно. Потом я с балкона зашёл в комнату, где за большим круглым столом сидело с десяток женщин в сари, цвета саньяси и они мне сказали, примерно так: "…мол то, что говорит Бабаджи это все так, но вот сейчас подойдёт какая-то их Мата и она расскажет как все правильно делать". Я про себя усмехнулся, но вежливо ответил: "Ну что ж, пускай расскажет". На этом сон закончился. На Кумбхамеле я слышал разные интерпретации учения моего Гуру от разных учеников: магов, черных магов, учеников желающих сидхи или славы, адвайтистов, и тех, кто хотел заработать на имени Гуру, и просто ведических туристов, ну и вели они себя соответственно. Вначале меня это затрагивало: "Неужели Бабаджи этого не видит?" А потом с очередным прозрением я просил прощения у Гуру, мы – Одно Целое.

Между учеником и Гуру нет посредников. Подобно Солнцу, Гуру светит для всех, не разделяя на хороших и плохих. "Вы не Будда, не Христос, Вы великая личность и у каждого из вас свой путь, а Гуру лишь мост" – говорит Пайлота Баба, мой Гурудев. Гуру, как и внешний мир – это отражение собственного "Я", нельзя изменить отражение не изменив "Я". Поэтому, те, кто сексуально озабочен видят таким и Гуру, те, кто хочет исполнения желаний видят в нем Божество для поклонения, ну а те, кто видят во всем Одно, воспринимают Гуру как "Я". Каждый получает то, что действительно хочет.

Я не помню, что когда-нибудь Гуру звал меня по имени, или оказывал мне "особое" внимание. Вначале меня это задевало, пока я не осознал: "А какое имя у адвайта? Ты хочешь очередной привязанности?" Внимание нужно тем, кто воспринимает Гуру как отдельную от себя личность. Иногда Гуру показывал мне, что он помнит обо мне. Например, я, зная, что в Индии много москитов, набросал с собой акционных кремов от комаров. И вот, после бури с дождем и сильным ветром, мы, ученики, сидим около Бабаджи, кто-то что-то спрашивает у Гуру, я сижу на своем привычном расстоянии метров десять от Бабаджи и слышу как ученица из Москвы, Дари Дурга, громко несколько раз спрашивает:" Нет ли у кого-нибудь крема от москитов?" И наконец, во время паузы, я догоняю, что это же ко мне Гуру обращается, это же я привез крем, это мне Он даёт понять: "Я всех вижу, не беспокойся". И я побежал за кремом.

Мой английский язык ожидает желать лучшего, но в те редкие моменты, когда Гуру обращался ко мне, я все понимал, причем понимал без разделения на слова. Потом, чтобы перепроверить, я спрашивал переводчиков: "Что сказал Гуру?". Некоторые из них, когда я уточнял перевод, говорили, "Ты хорошо понимаешь, зачем же ты просишь перевести?" Как и на каком языке Гуру общался со мной? Разве не важно?

На Кумбхамелу я приехал убежденным адвайтом. До встречи с Гуру, я как "православный шиваит", выполнял все положенные ритуалы, ежедневные пуджи Шивалингаму, ягьи, читал разные мантры, посты Экадаши, Шива врат, Полнолуние и т.д. Через полгода, после Дикши, мне снится сон, что я на какой-то очередной ягье играю роль Шивы и сейчас должен ее начать. И тут звонок по мобилке и Гуру мне говорит (я узнал, что это Гуру так же как ребенок узнает свою мать):

– Шива Шанкар! Иди ко мне!
– Бабаджи, – отвечаю я, – как это я все оставлю? От меня ничего не зависит.
– Шива Шанкар, иди ко мне! – повторил Гуру.

То, настоящее Я, поняло все сразу. А новоиспеченному Шива Шанкару понадобилось ещё полгода, чтобы принять Адвайту. С Дикши начинается осознание – "Кто я?". Это как распространение огня, и в этом огне начинает сгорать ненастоящее, и чем больше иллюзии, тем дольше горишь, пока не останется ничего, даже священного пепла.

После встречи с Горакханатхом я добрался в лагерь Гуру к часам пяти, а там как раз должна была начаться ягья на 108 кунд. Мне сказали, что не хватает людей на все кунды (кунда – яма для огня), а ягья должна начаться только тогда, когда все кунды заняты и попросили занять пустующую кунду. Я согласился. Ничего нового для себя я не увидел во время ягьи, все это я раньше делал сам. А на следующий день я спросил себя:" Что я делаю на ягье? Я же решил повернуться на 180 градусов и больше не загадывать желаний! Какие могут быть желания у адвайта?"

И я не пошел на ягью. Мой духовный брат Атмапракаш, который всю Кумбхамелу жил со мной в комнате, уговаривал вернуться на ягью: "Ты не понимаешь какое благословение ты теряешь!" Но я как раз понимал, что пора отказаться от ожиданий и перестать себя обманывать.

В полуденный перерыв, я иногда отдыхал в шавасане в конференц-зале – ночи были очень жаркие и выспаться не удавалось. Все было, как обычно, я не делал никаких практик и не помню как "Это" случилось. Я (уже как наблюдатель), вдруг увидел как поднимается "Я" из пустоты. Это как что-то всплывает из глубины. Это - пустота или ничто, без характеристик, не темная и не светлая, я был ею до того, как стал наблюдателем. "Я", в один миг, как громадный снежный ком обросло разными объектами: мое, мой (дом, сын, обязанности, жизнь и т.д.), и все вместе стало существующим и меняющимся миром, в котором, изначальное "Я" как бы скрылось, затерялось и этот мир стал жить привычной для меня жизнью, и я уже не был наблюдателем, а жил. Это как бы Творец видит сон, который его же творение. А во сне он видит себя и это другой сон другого Творца, и этот Творец видит сон и т.д. Иногда сны переплетаются и Творец видит своего Творца – бесконечное количество вариантов. Что произошло? А что может произойти с неизменным? Истинное, сквозь пелену невежества, пробилось на мгновение, как лучик солнца сквозь тучи.

То, что думал я вечное – нет и следа,
То, что думал я важное – все ерунда.
Истина лишь на чуть-чуть приоткрыла мне дверь,
Вновь переосмысливай "Кто я?" теперь.

Шива Шанкар

Опубліковано в Блог Шива Шанкар

Старая легенда рассказывает о том, что однажды на территории Непала появился Матсьендранатх (известный святой и мистик) и предлагал всем желающим освобождение в обмен на 2 лепешки. Но желающих не было. Тогда появился Горакханатх и предложил за 2 лепешки сотворить чудо. Тысячи людей предлагали свои лепешки в обмен на чудо. Горакханатх выбрал 2 лепешки, сотворил чудо и исчез вместе с Матсьендранатхом. 

Подобно этим, не осознавшим себя людям, я также считал первым признаком святости наличие сидх (мистические сверхспособности). Поэтому, где-то в 2012 году, когда мой друг-шиваит (как и я) Махадев, пребывая в ашраме Пайлота Бабы в Найнитале (север Индии) на ягье (огненное жертвоприношение), сказал мне по скайпу о том, что на ягье присутствует Горакханатх, я переспросил:
– Ты уверен? Это тот самый Горакханатх основатель ордена натхов (нахт – буквально хозяин себя, первое упоминание о его рукописи датируется IX веком нашей эры)?
Мой друг Махадев ответил:
– Я спрашивал у индусов. Отвечают – это Он.

О Горакханатхе я читал много. Я не то что не поверил, но одно дело читать книжки, где события происходят "где-то там", и совсем другое, когда в реальности. О своем учителе Cомнатхе Пайлоте Бабе, Махадев рассказывал и раньше, но я, перечитав гору книг о духовных учителях, не находил в его рассказах ничего "особенного". А вот Горакханатх всегда привлекал моё внимание, прежде всего как мистик – воскрешение мертвых, путешествие в астральных мирах и другие чудеса. Я сразу же заинтересовался Пайлотом Бабой. Если он знаком с Горакханатхом, значит и сам не прост. И когда в 2013 году Пайлот Баба приехал в Украину, в Киев, я поехал вместе с Махадевом на сатсанг. Первое впечатление, когда я увидел Пайлота Бабу, это лёгкое разочарование. В зал для ВИП персон аэропорта Борисполь зашёл невысокий толстенький индус. Причем на меня, а себя я считал тогда уже "достаточно духовным", он не обратил внимания. Я тоже не испытывал особых эмоций при встрече со своим будущим Гуру. На сатсангах Пайлота Бабы в Киеве я не услышал ничего нового для себя. Обо всем этом я читал в книгах, а когда мне представилась возможность задать вопрос, я спросил:

– Бабаджи! А что Вас связывает с Горакханатхом?
– Когда я его зову он приходит, – ответил Пайлот Баба.
– Это не тот Горакханатх, – зашептались вокруг меня ученики и духовные тусовщики.
– Бабаджи! Это тот Горакханатх, основатель ордена натхов? – спросил я снова.
– Да, – ответил Пайлот Баба.

В последний день пребывания Пайлота Бабы в Украине в 2013 году, я принял Дикшу.

"Чего тебе ещё надо? " – спрашивал я себя, и даже моему изощренному уму нечего было возразить. Когда я собирался на Кумбхамелу я надеялся на то, что встречу там и Горакханатха, более того, мне даже было сказано об этом. И вот я на Кумбхамеле, и чувствую что он здесь. В первое королевское омовение я шел за колесницей Гуру Пайлота Бабы и внимательно смотрел по сторонам, вокруг сотни святых, но Горакханатха я не видел. Во втором королевском омовении я был в кортеже Четны Маты и Шрадхи Маты – святых учениц моего Гуру. Результат тот же. В третье омовение я опять был с Гуру. А на следующий день, около меня в конференц-зале одна ученица говорит другой:
– Вчера на третьем омовении, я ехала в колеснице с Четной и Шрадхой Матами и к нам подошел друг Пайлота Бабы – Горакханатх.

  

"Ну надо же, ладно, так и будет." – смирился я. И лишь через полгода, после Кумбхамелы, в моём уме всплыл эпизод, который произошел со мной на Кумбхамеле. Гуру попросил нас, своих учеников, принять участие в открытии ягьи. Мы поехали в лагерь-ашрам Непали Бабы, там нас посадили в колесницы. В мою колесницу захотел сесть индус в одежде санньяси, но мест уже не было, и он очень возмущался. Тогда я перешел на место кучера и конфликт разрешился. Мы ехали по Уджайну часа четыре в самый солнцепёк. Впереди нашей колесницы ехала колесница из которой через мощные усилители звучали мантры. И хотя я засунул в уши скатанные из бумаги шарики все равно было громко. Индус всю дорогу раздавал благословения и конфеты многочисленным зрителям и паломникам. Некоторые делали селфи с нами, иные кланялись нам как святым. В конце пути, когда мы в очередной раз стояли в заторе, к нашей колеснице подошёл индус одетый как бродяга. Он сидел под стеной с бродячими садху, а когда мы остановились, встал и подошёл к колеснице. Громким голосом он начал что-то выкрикивать на хинду, как бы упрекая индуса-саньяси, сидевшего за моей спиной в колеснице, за высокомерие – тот притих. Я подумал: "Что же я буду делать, когда он подойдёт с претензией и ко мне?" – и покосился на стоящего рядом полицейского. Полицейский сохранял олимпийское спокойствие. Бродяга подошёл, как то по-особенному добро, улыбнулся мне и с улыбкой обнял меня за ноги. Я сидел в ступоре. Затем повернулся и ушел. Что-то произошло, но уставший от четырехчасового изнурительного обряда я не обратил внимания.

Лишь через полгода после приезда из Индии я понял, умом, кто это был. Но тот же ум тут же начал сомневаться: "А может это был не Горакханатх? А может ты себе это придумал?" А через пару дней, мой Гуру, Пайлота Баба, явился мне во сне и я тут же спросил его:

– Бабаджи! Это же был Горакханатх?
– Все может быть, – засмеялся в ответ Гуру.

Ум не воспринимает то о чем у него нет опыта восприятия. Те благословения, которые происходят напрямую из сердца в сердце, минуя органы чувств, до ума доходят в последнюю очередь. Как луч сознания пробившийся сквозь завесу невежества, событие уже осознано "Я", но ум лишь только пытается дать этому название, сделать проявленным, адаптировать для внешнего мира.

Все настоящие благословения именно такие, не публичные, только твои. И один и тот же Гуру для каждого ученика только свой. В Непале говорят о том, что Сомнтх Гири Пайлот Баба и есть Матсьедранатх. Спасибо Гуру, что ты разглядел сквозь мою мутную внешнюю оболочку Истинное Я. Все так, как я просил когда-то у Шивы. Ты и есть Шива, и для тебя нет невозможного.

Шива Шанкар

Опубліковано в Блог Шива Шанкар

Европейцу трудно представить, что такое Кумбхамела. Даже прочитав много книг о Кумбхамеле и пересмотрев видео я все равно был удивлен размахом этого духовного праздника. Его ещё называют ярмарка святых. Практически все святые Индии ставят на время Кумбхамелы свой лагерь-ашрам в святом месте.

Кумбхамела длится месяц. За этот период святые трижды, вместе со своими многочисленными последователями, на колесницах проводят церемонию главного королевского омовения священной реки с интервалом в 15 дней (полнолуние и новолуние). Количество людей в эти периоды огромно, хотя и в промежутках между королевскими омовениями людей тоже очень много – Кумбхамелу в Уджайне в 2016 году посетило 80 000 000 паломников.

Маленький Уджайн просто переполнен. Количество святых на Кумбхамеле исчисляется сотнями, поэтому найти  ашрам-лагерь нужного святого не просто. Торговцы, уличные парикмахеры, брахманы, монахи-саньяси разных конфессий, маги, колдуны, паломники, машины, автобусы, такси -  обычные поля превратили на месяц в настоящий мегаполис. На время паломничества цены на все выросли в несколько раз. С билетами во время Кумбхамелы сложно, нужно брать заранее, хотя если положиться на милость Бога то все будет так, как должно быть.

Дороги разделены на две части специальными  заграждениями, на каждом перекрестке блок пост. Через 100-200 метров стоят полицейские или вооруженные военные и все равно дороги забиты паломниками, а в неконтролируемых давках гибнут люди. Здесь есть wi-fi, бесплатный госпиталь, а власти следят за санитарным состоянием – Государство также принимает участие в Кумбхамеле. В ашрам-лагере кормят бесплатно, есть бесплатный душ, туалет, вода, а можно и бесплатно переночевать просто под навесом. К нам в ашрам-лагерь приходили молодые ребята из разных стран Южной Америки и Европы, которые жили в палатках километрах пяти от нас. Есть и специально построенные на время Кумбхамелы фанерные бараки с  платными номерами и "удобствами". Каждый ашрам-лагерь живёт своей жизнью. И с восходом солнца из каждого слышатся мантры, и так до позднего вечера.

Распорядок ашрама Пайлота Бабы примерно такой:
В 5.00 утра мой Гуру встаёт, около шести, плюс-минус полчаса, он сидит на кресле около конференц-зала и все желающие могут посидеть около его ног. Потом с 7 до 9 завтрак или Дикша. Вначале кормят святых и саньяси вместе с учениками Бабы, а потом всех желающих. Естественно всем желающим не хватает. Я пропускал завтрак потому, что ранее утро в Индии лучшее время для йогических практик, а потом очень жарко да и людно. Благо, я по старой привычке взял с собой по 2 кг гречки и овсянки, которую запаривал в кипятке (электроэнергия бесплатно), да и индийская кухня уж больно остра для моей переболевшей гепатитом печени, поэтому я только обедал, а ужинал  фруктами. А от жаркого климата (45-55 градусов) и острой пищи спасался индийской аюрведой (трифала, нероцил и т.д.). До обеда Гуру ездил по делам или начиналась ягья до вечера с перерывом на обед, или благословлял паломников в конференц-зале. Обед с 12 до 14. Потом время для отдыха, большинство людей проводили это время в конференц-зале с охлаждающими вентиляторами, так как это самое прохладное место в полуденную жару. Около 17 часов чай с молоком. Ближе к вечеру Гуру опять благословляет паломников, которых очень много. Тысячи людей выстраиваются в длиннющую очередь, для того, чтобы получить благословение у святого. Иногда кто-то из паломников спрашивает Пайлота Бабу о чем-то для себя важном и Гуру терпеливо отвечает – такую изнурительную процедуру может выдержать только святой. Ученики, сидевшие во время благословения паломников, менялись, а Гуру оставался. Тех, кто  злоупотребляет временем Гуру и остальных людей распорядители просят не задерживаться. А посидеть около ног святого может каждый. Я видел, как индусы имеющие правительственный статус и как простые люди подходили к Гуру. Приходили в гости и святые из других ашрамов. Было много корреспондентов с телевидения. Со всеми Гуру вел себя одинаково. Иногда Гуру сидел около своей комнаты и ученики могли задать ему волнующие их вопросы. Ужин с 19 до 21. И даже во время ужина Гуру принимал паломников. Пока Гуру давал благословения, одни ученики пели мантры и священные гимны, другие медитировали у ног Гуру – Божественного прибежища.

   

В ашраме был Лингам и  проводились соответственно обряды с благословения Гуру. Ученики Гуру имели полную свободу на времяпровождение. Гуру давал лишь рекомендации, но и естественно указывал на явные нарушения режима ашрама "особо свободным". Главным пожеланием Гуру было – медитировать 24 часа в сутки и не беспокоится ни о чем (пище и т.д). А это совсем не просто, как казалось – сиди себе и медитируй на всем готовом.

Как бывший тренер, я составил план на день: работа (духовные практики) и восстановление. Вначале я ходил по местным святым местам, каждый день делал омовение в священной реке (Бабаджи рекомендовал омовения без ограничений), пока не понял главное – Божество это мой Гуру, Он и есть Шива, и нет необходимости ехать ещё куда-нибудь и искать милости других святых. И не важно, сидишь ты в метре от Гуру или в десятке метров – самое главное передается не словами. Даже если ты за тысячи километров от Гуру связь с ним не пропадает, так, как будто ты сидишь у его ног. "Настоящий Гуру у тебя внутри" – говорит Пайлот Бабаджи. Все здесь и сейчас. Просто открой сердце.

Шива Шанкар

Опубліковано в Блог Шива Шанкар

Глава 3 – 6.

Середа, 08 серпня 2018 18:46

Глава 3. Фізичне тіло

Наше фізичне тіло дуже важливе для всіх народжених і всіх живих істот.

В цьому тілі закладені всі види станів. Воно народжується зі всіма необхідними якостями та відповідним йому тонким тілом. Тонке створене згідно з нашою бхавою. Є рамки, які обмежують його. Бхава і тонке тіло створені згідно прарабдхі (непереборній кармі). У фізичному тілі вищі стани затьмарюються обмеженнями. Найкрайніші обмеження – це інстинкти та інтелект цього народження. Це означає, що інтелект та інстинкти – це не лінга деха (тонке тіло), а фізичне тіло. Після отримання тонкого тіла душа спочатку потрапляє до пекла, чи до раю на шляху пітріяни (шляху отців).

Напрям зумовлений попередніми діями душі, але вище божество-перевізник може показати їй справжній шлях.

 

Глава 4. Небеса

Коли тонке тіло відправляється до раю чи пекла, там воно пожинає плоди своїх вчинків. Коли тонке тіло людини закінчує там свої насолоди (чи страждання), воно знищується, і тоді людина повертається назад на Землю з новим тонким тілом.

Це причина, через яку існує два типи джив. Один тип перероджується відразу після смерті. Це дживи четвертої варни (психотипу), тобто шудри. Вони перебувають комарами, мухами, черв’яками і комахами, а після смерті перероджуються в більш високих станах. Після завершення шляху із 8 400 000 форм життя вони отримують тіло людини.

Рослинам та ікрокладним тваринам для появи на світ не потрібні батьки: вони самі створюють тонке тіло виходячи із своїх фізичних. У інших народженнях тонке тіло з'являється до того, як вони потрапляють в черево матері. Під час смерті джива сильним бажанням створює своє тонке тіло, щоб насолоджуватися прарабдхою (непереборною кармою).

 

Глава 5. Безтілесний дух

Наші тіла – це тіла індивідуальних душ, яких ми можемо торкатися, а, чіпаючи – сприймати і здогадуватись про будь-яку неповторну по формі сутність (матерію-причину): її можна побачити, розпізнати, вона має власну індивідуальність. Це називається тілом.  Душа надягнула на себе сукню тіла і стала дживатмою (душею в тілі).

У дживи є різні оболонки (коші). Оболонка, складена з 5-ти елементів, називається тілом. У кожного тіла є своя неповторна індивідуальність. Це тіло дживи з гординею "Я" і "моє".

Падіння цієї гордині – це звільнення від свідомості тіла. Падіння гордині (егоїзму) – це спалення зв’язку з тілом. Істота, вільна від егоїзму – це не просто жива істота. Джива може існувати в тілі та одночасно бути вільна від тіла. Король Джанака, Дадхічі муні були вільні від гордині. Вони не жили життям інтелекту. Істота, вільна від стану гордині чи залежності, вільна від тіла, тобто безтілесна.

Завдяки вправам, йогини можуть залишатися у позатілесному стані. Сонячні промені, вогонь і голос мантр (заклинань) всепроникні. Вони дієві наче час. Мантри – це різного роду мудрість, закладена у звуках. Мантри – це хімія, і в них полягає суть всього життя. У мантр є сила зачаровувати тонкий світ. Мантри – це також тіла жителів тонкого світу. Мантри випромінюють енергетичні потоки. Вивчаючи мантри, можна зробити себе позатілесним.

Після усвідомлення себе тіло і гординя практика згорає чи переварюється, тоді стає помітною природна індивідуальність. Тоді ця сутність не існує вже як фізичне тіло, а стає астральним. Душі, гординя яких мала, називаються безтілесними духами.

 

Глава 6. Апогей позатілесності

Істина, як вона є, досягнення первинної форми істини – це апогей життя. Паравастха – це досягнення первинної форми істини.

Милістю гуру чи власними зусиллями спочатку практик спалює власну гординю. Вітер, який виник в результаті практики, видуває попіл, який утворився тілесними інстинктами. Тільки тоді він встановлюється в землях чидатми. Цей стан і є перебування в паравастці, здача чистому духу (душі). Коли тіло очищене, вища душа займає головне місце в триєдності душі, тіла і життя.

Опубліковано в Кундаліні

Глава 2. Дихання

Середа, 25 липня 2018 15:03

Всесвіт, що розширюється у всі боки, також відомий, як одухотворений і неодухотворений світ.  Він поширюється у фізичній, тонкій та астральній формах. Завдяки наявності руху і гравітації кожній усвідомленій і неусвідомленій матерії дана можливість у самовизначенні індивідуальності.

Кожна субстанція і кожне життя, залишаючись у своєму власному центрі, рухається навколо іншого центру. У кожного є свій пройдений шлях, а також минулі заслуги. Кожен, хто потрапляє під притягальну міць іншого, втрачає себе, чи навпаки: втягує когось у своє поле. Все рухається, і ніщо не залишається колишнім. Все під впливом часу. Так неодухотворене очікує руйнації, вибуху і повернення у природу. Атмосфера – це житло тих, хто знаходиться від впливом видихів та вдихів. Будучи в середині часового інтервалу, поки у них є форма, вони стають мандрівниками на великому шляху.

Ми говоримо, що у тих, хто робить видих і вдих, залишаються глибокі взаємовідносини між діями і результатом (досвідом). Поки наука про дихання незбагнена, чи сутність вдиху і видиху непізнана, до тих пір не буде ясного розуміння того, що ж таке дія і знання. Видих і вдих – це зв'язок життя. Це не життєва енергія, але це життя всього одухотвореного світу.

Процеси видиху і вдиху у більшості живих істот різні. Дихання тих, хто живе почуттями, і тих, хто прагне завершеності, також різне. Наділена душею істота втягує повітря, котре є достатком зовнішнього світу. Цей процес має ефект приваблення, втягування зовні всередину. В такому приваблені зір того, хто живе, існує у формі точки в оці. Ця точка дуже гостра і містить в собі велике тяжіння і енергію. Через дію цієї сили тяжіння в тіло живої істоти у формі вдиху входить сила смерті. Але більшість людей не в змозі побачити сховану в цьому потаємну дію. Першоелементи повітря разом з баченням проникають всередину тіла та через схожі на сплетіння канали під язиком спускаються вниз.  Це сплетіння сплетених каналів.

Це притягнуте повітря, про яке я пишу, насправді є атомами (частинками) смерті. Я представляю вам скупчення цих тканин, як канали смерті чи часу чи канали вдиху. Так починається циркуляція елементів повітря всім організмом: спочатку за допомогою цих сплетінь повітря у формі найменших частинок досягає пупкового центру, звідки поширюється далі.

Після цього з пупкового центру один потік першоелементів повітря піднімається вгору і досягає ребр тіла в особливому місці, яке називається "нірай хрідайя" (нижче серця). Другий потік опускається нижче пупкового центру ближче до статевого, звідки завжди випромінюється жар (тепло). Автоматично він піднімається вгору і входить в область "нірай". І тоді там перший потік, який є частинками смерті, змішується з другим загрітим, і вони обидва проникають в нірай, а після – в інструмент дихання, легені.

Апарат дихання легень має багато тонких пор. Першоелементи проходять через ці пори і по шийному відділу піднімаються вгору до області основи піднебіння (гортані) із гортані разом з видихом вони виходять назовні. Рот і ніс – це двері для їхнього виходу.

Видихати повітря ротом дуже погано, тому що збивається час смерті. Зменшується тривалість життя. Елементи повітря (життя), які виходять через рот, виштовхуються елементами смерті. Через рот назовні виходить повітря більше, чим потрібно смерті. Таким чином, смерть насичується, і життя передчасно закінчується.

Ніс – це природний шлях для видиху. Правильно виходячи назовні через ніс, першоелементи повітря залишаються наділеними життєвою силою. Смерть не в силі випити чи поглинути їх. І таким чином джива отримує перемогу над смертю: коли жива істота рухається шляхом діяння і робить роботу, тоді по мірі необхідності вона може видихати назовні потрібну кількість першоелементів повітря, і те "повітря" буде підконтрольне їй.

Якщо хтось дихає одночасно і носом і ротом, то це не принесе йому плодів. Робота дихання стає безплідною. Через змішування зі смертю він стає безвольним і безсилим. Приблизно так відбувається процес дихання звичайної живої істоти. Вхідні двері – це очі, а вихідні – гортань. Втягуючий шлях "пураки" (вдиху) – це очі, а виштовхуючий шлях "речаки" (видиху) – це гортань. Ніс і рот – це проміжні двері. З кожним видихом жива істота народжується, а з вдихом – помирає. Видих і вдих – народження і смерть. В диханні практиків можна помітити деяку незвичну природу.

Із пупкового центру потік частинок рухається в область нірай і змішується з нагрітим потоком, який пройшов через нефізичний статевий центр. Це все так, але у випадку з усвідомленими майстрами, після області нірай потік першоелементів повітря не прямує в легені. Замість цього в легені потрапляє тільки нагрітий потік, який іде знизу.  Повторюючи цей процес, поступово легені стають сухими. При довгій практиці, коли сухість легень досягає кульмінації, в тому місці проявляється світло. Це світло дуже велике, і не ясно, де воно починається, а де закінчується.

Але це світло – не є світло душі. Більшість практиків думають, що це світло душі. Але це простий спалах, а не спалах проявлення душі. Перш ніж стати свідком цього світла, має місце стан "кумбхаки" (затримки). Ця кумбхака штучна, не природна. В цій кумбхаці не відбувається зупинки повітря чи дихання. Затримується тільки жар, а залишок повітря знищується.

Всередині тіла є ставок "кхечарі". Можете називати це горщиком, горщиком кхечарі. В нього завжди виділяється нектар. Навколо того ставка нектару є мережа тонких каналів, і ця мережа – основне місце зберігання нектару. Спорожнення цього місця здається практику усвідомленням себе (реалізацією душі). Цей нектар дуже чистий.

В момент цього проявлення практик не може зробити себе повністю готовим до зустрічі з самістю, так як його міцність зменшується вдвічі. Хоча практик сприймає це як самореалізацію, насправді це прояв життєвої енергії.

Нектар і життєва енергія мають однакову природу. Після цього практик піднімає свій погляд вгору і фіксує його у міжбрів’ї. Тоді енергія видихаючого повітря починає виходити в тонкій формі. Двері її виходу знаходяться у зовнішніх куточках очей. Тоді практик починає думати, що він встановив зв'язок зі своєю сахасрарою. Насправді ж в цей момент йог не досяг сахасрари: це лише зовнішній прояв. Це гра світла зі світлом.

Коли внутрішнє світло об’єднується із зовнішнім практик може зрозуміти це, як останній видих. Це етап вищої досконалості практика. Відносини з тілесною оболонкою руйнуються, і у формі великого світла він виявляється в чідакаші (просторі свідомості).

Але це не є досвід перебування в сахасрарі, тому, що без дозволу Матері Світу, Парабхуті, Парамешварі, Радж Раджешварі Кундаліні в сахасрару доступу не буде. Тільки за благословення гуру йог може пройти на це поле діяльності з тілом пробудженої кундаліні.

У більшості практиків немає благословення гуру, і таким чином вони не отримують користі від пробуджених енергій і не отримують звільнення від ілюзій Махамаї.

Опубліковано в Кундаліні

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. Потрібні знання можуть прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

Є запитання? Звертайтесь

Чим зможемо - тим допоможемо!
Facebook Yogi Isha
Тел. +38 068 025 4248
Дізнатися більше...

 

Маєте намір практикувати?

Це не складно! Спочатку необхідно прийняти рішення і згенерувати намір, а все інше трапиться як наслідок.
Дізнатися більше...

 

Хочете поділитися досвідом?

Або розповісти про себе! Надсилайте матеріал і після перевірки модератором він буде розміщений на наших порталах.
Дізнатися більше...