Моє ім'я Йогі Іша. В 16 років я відправився на пошуки Бога. Я не людина релігії, але я пройшов крізь долину, котра називається релігія та пішов далі. Я робив релігійні обряди в храмах і наодинці. Ці обряди давали мені радість і насолоду, але я змушений був піти далі. Моєю релігією став гуманізм. Мій храм всередині мене.

З 14 років практикую йогу. Але я можу навіть нічого не практикувати і залишатися йогином. Йога – це є мій стан, я відчуваю йогу в собі. Мій Гуру Пайлот Баба дав мені ім'я Йогі Іша, хоча я йому нічого про себе не розповідав. Мій Гуру ззовні мене, також мій Гуру є і всередині мене. Між всім, що існує, є проміжки. Існую я і мій Гуру і проміжок між нами. В цьому проміжку немає Гуру й немає також і мене, в цьому проміжку присутня сама правда.

Для мене люди не поділяються на духовних та мирських. Границя, що розділяє мирське і духовне давно перестала для мене існувати. Існує тільки Брахман.

Найкращим моїм вчителем був біль. Він постійно нагадував мені про мою розділеність з Богом. Моя надчутливість до сприйняття світу не дозволяє мені забутися про те, що я існую кожну секунду свого життя. Коли мені було 20 років я запитувався у людей чи вони відчувають цей біль, то вони навіть не розуміли про що я говорю. Біль завжди приводив мене до чогось. І коли це траплялося, то ширма, що відділяла мене від Бога привідкривалася і я починав щось бачити.

Мій біль і мої пошуки Бога привели мене до музики. Моя музика стала моїм шляхом, моя музика стала моєю йогою. Через музику я найкраще можу сказати те, що стоїть за словами. Слово і звук стали моєю можливістю проявити пульсацію безкінечності. А вона пульсує і стукає мені прямо в мозок.

Опубліковано в Почути музику

Почути музику. Просто про просте

Четвер, 16 серпня 2018 12:20

Всесвіт звучить кожною краплиною свого існування. Все, що навколо нас і все, що всередині нас наповнене звуком. Неможливо уникнути звуку навіть перебуваючи в звукоізоляційній кімнаті – биття серця, звук повітря при диханні та шум у вухах завжди супроводжуватимуть нас у цій прекрасній подорожі, що має назву – людське життя.

Найперше, що ми робимо, з'явившись на світ, це сповіщаємо усьому навколишньому про те, що ми вже є. Наш голос вперше звучить подібно на крик, але то так тільки на перший погляд. Насправді, це перша нота великого музичного твору, котрий виконується самим життям і його автором аж до останньої ноти. На протязі всього життя ми виконуємо цей твір, і у кожного є свій особистий оркестр. Кожен є композитором і одночасно виконавцем. Ці оркестри звучать, наповнюючи проявлений Всесвіт смислом, і кожен з цих індивідуальних оркестрів творять музику ще більшого оркестру, цей оркестр охоплює усе людство.

Кожна нота людського оркестру звучить і займає своє важливе та особливе місце. Кожен оркестрант виконує свою партію бездоганно, адже диригує всім цим найкращий кондуктор у світі – природа. Природа не виділяє нікого надаючи йому якісь особливі привілеї чи статуси й тому там, де присутня природа, там присутня любов, там переживається особливе відчуття, що наповнює душу нектаром. Однак, інколи, відтісняючи природу, за справу береться розум та ум.

Музика існує дуже давно. Навіть боги та небожителі мають справу з музикою. В історії цивілізації музика відіграла неабияку роль. В сучасному світі у суспільстві особливі стосунки з музикою. Музика стала засобом заробітку для людей залучених до комерції. Появилося безліч музичних стилів та напрямків. І все це для того, щоб здивувати слухача чи захопити його увагу, інколи приводячи до таких форм, де музикою, творчістю, а за мистецтво я вже мовчу, навіть й не пахне. І дуже часто замість оригіналу нам майстерно підкладають дешеву підробку, маскуючи та зодягаючи в одяг різних музичних стилів.

Не так просто розпізнати справжнє в інформаційному потоці, що безперервно вливається в непідготовлені вуха. Це ще й усугубляється тим, що самі музичні виконавці не відають того, що роблять. Адже, коли розум взявся за роботу, то він завжди діє комплексно.

Розум створив уявлення про музику і назвав це мистецтвом та творчістю. Візьмімо для прикладу метроном. Його використання стало масовим явищем. Сам по собі цей прибор має певну цінність і в ньому є деяка потреба, але ж він не може бути основою, навколо якої будується весь музичний твір. Музика, це є щось живе і пульсуюче, а не холодне машинне цокання метроному. Навіть більше, в деяких музичних стилях добиваються рівності гри, як під метроном, а для впевненості просто грають разом з метрономом: барабанщик грає у навушниках в яких цокає метроном, а всі інші музиканти грають під барабанщика, і головне чого вони добиваються – це ніби рівності та злагодженості гри.

Про яку живу пульсацію тут можна говорити. Така музика штучна і не природна, в ній немає життя, а тільки імітація чогось. Музика – це жива пульсація, подібно до того, як пульсує наше серце. Серце ніколи не фальшивить і не пропускає долі, воно правдиво грає нашу музику життя від початку і до останньої ноти. В ритмі серця присутні, як уповільнення, так і прискорення, і ця емоційна музична агогіка створює неповторність кожної миті нашого життя. Серце не пульсує подібно метроному, йому властива агогіка – воно переживає, так само повинна переживати й музика. Коли в музиці є емоційна складова, що йде з самої глибини душі, то неритмічною музика не може бути в принципі. Гра під метроном це не музика, це, в кращому випадку, тренування у вмінні володіти музичним інструментом.

Також є ще один шедевр із багатовекторної неспокійної та невгамовної діяльності розуму – це музичні конкурси, де, подібно до спортивних змагань, обирають першого, другого, третього... Якщо в музиці одне із найголовніших завдань, це передати те, що словами сказати ми не можемо, то в чому ж тоді полягає принцип змагальності? По яким критеріям присуджують місця? Мені це нагадує той самий метроном, тільки в іншій інтерпретації.

Таких витівок ума є велика кількість. Всі ці штуки створюють відповідне поле, відповідний егрегор, де є свої табелі про рангів, звання, статуси. І весь цей звуковий потік, як радіаційна лавина опромінює наш мозок і наші вуха, створюючи гігантську ілюзію значущості, важливості та наповненості.

Почути музику можна тоді, коли ми станемо природними, тоді, коли будемо, як діти, коли відкинемо все, що ми знаємо. І це є дуже просто, і дуже складно одночасно. В цьому у кожного є свій особистий індивідуальний шлях, і як правило він проходить вузькою дорогою – широкі дороги завжди приводять в нікуди.

Музика звучить в кожній клітині нашого тіла. Музика здатна розказати про найсокровенніше і найпотаємніше, що у нас може бути. Музика може з'єднати нас із нашою душею.

Почути музику, це те саме, що почути Бога, доторкнутись до незвіданого і відчути єдність. Між автором музики, тим, хто її виконує і тим, хто її слухає і чує немає різниці. Насправді, ніхто не придумує музику, вона існує споконвічно, а композитор тільки, подібно до радіоприймача, зчитує її й фіксує у вигляді нот чи в якийсь інший спосіб, тому той, хто зумів почути не менший по значущості за автора і виконавця, який теж повинен творити разом. Всі троє створюють завершений цикл світобудови. Почути музику і сприйняти її – таке ж мистецтво, як почути та записати, почути та відтворити. Для цього треба стати пустотним і наповненим одночасно, як Космос.

Щоб звук резонував мають бути пустоти. Це пустоти в тілі та в голові, але це не тільки фізичні пустоти, це ще і психічні пустоти. Серце і голова мають бути пустими. Музика – це мистецтво бути пустим. Музика це не те, що вчать у різних школах, це не тільки гармонія, це не тільки мелодія, не розмір та темп. Музика, це щось інше. Вона в першу чергу – пустота в якій вона звучить. Без пустот немає музики. Музика доносить емоцію і переживання від самої душі. Музика стає довершеною лише тоді, коли відкинувши все зайве, стає інструментом Абсолюту – таким же простим і водночас величним, як вдих і видих.

Людський голос – досконалий музичний інструмент. Майстерність і володіння ним – це простота, щирість та відкритість. Правдивість голосу – це в першу чергу правдивість перед самим собою, і тоді цю правду можуть почути й інші. Такий голос здатен проникати в серця слухачів, не залежно від тематики виконуваного твору.

Дуже часто трапляється, що співакам інколи просто нічого сказати. Інколи така ситуація нівелюється вокальною технікою, але чисті вуха завжди зможуть розпізнати фальшивку у красивій обгортці. Якщо людина співає про вірну любов і навіть проявляє, так би мовити, потрібні в цьому випадку емоції, а своїм життям стверджує зовсім протилежне, то голос на тонкому рівні проявить не то, що вокаліст хоче, а те чим він насправді є.

Майстерність співу і вокалу це здатність генерувати певну енергію та емоційний стан. Є звук, що звучить всередині тіла співака і той, що коливається в просторі. Тіло ніколи не бреше, і якщо тіло не готове, то такий буде і звук. Тіло – це природа і вона завжди правдива, на відмінно від ума, який завжди лукавить, шукає вигоду та саморефлексує. Якщо спів природний, то проявляється правда і справжня емоція з самої глибини нашого існування. Коли співає ум, то це завжди бажання самоствердитися, часто навіть за рахунок інших.

Природа сприйняття людського голосу така, що ми сприймаємо голос не тільки вухами та барабанними перетинками, а й сприймаємо його тілом та через коливання голосових складок самого слухача. Отже, спів – це не тільки красиво чи так собі, це в певному сенсі навіть їжа. Недарма Христос про себе говорив: "Я є то, що Я говорю" і "Я є їжа".

Слово може врятувати, зцілити, дати надію, а може і вбити. Людина, котра поважає себе, слідкує за тим, що кладе до свого рота. Так само й з музикою. Треба мати уважність і розвивати смак, щоб не отруїтися неякісним продуктом. У випадку зі звичайною їжею можна промити шлунок і кишечник, а з тонкоматеріальною, якою є музика, можна отруїти собі ціле життя.

Почути музику – це почути самого себе, і не важливо який твір ми слухаємо, адже наше життя і є музика, і музика в нашому житті є фрагмент життя. Чути музику, це такий самий талант, як й інші. Треба мати чутливість і бути уважним, тоді неймовірний світ розкриє перед нами свої двері. Цей подарунок може отримати будь-хто, всі мають однакові можливості, тільки кожен по різному розпоряджається своїм божественним даром.

Музика є музикою і має цінність лише тоді, коли в ній присутнє невидиме і неакустичне, що сприймається, як емоційне та психічне. Справжня музика завжди переживається та проживається і композитором, і виконавцем, і слухачем. Щоб почути музику треба мати серце. Щоб почути музику треба стати душею, а не умом. І коли ум капітулює – музика, як нектар безсмертя божественної Амріти, як безмежні і невичерпні Води Акшара, відкриє двері справжньої суті нас самих.

Опубліковано в Почути музику

Йога в світі набирає все більшої і більшої популярності. Різні напрямки та школи йоги ростуть, як гриби після дощу. Все більше і більше появляється різних сертифікованих йогинів, котрі пройшли курси і отримали відповідні документи. З одного боку це добре, а з другого трохи сумно дивитися на те, як йога перетворюється на спортивні змагання і стає товаром на ринку послуг.

Така велика кількість сертифікованих спеціалістів ні в якій мірі не може зашкодити самій йозі. Адже йога подібна до Гімалаїв, котрі не зважаючи на все, що відбувається навколо них стоять незворушно, перебуваючи в самозаглибленні. Тисячолітній досвід йогинів, що передавався від вчителя до учня, ніколи не втратить своєї актуальності і цінності. Шкода може бути тоді, коли той, хто вирішив іти шляхом йоги підпадає під чийсь вплив та іде не своїм шляхом. Шлях йоги – це шлях серця. На цьому шляху можеш бути тільки ти і ніхто інший поряд з тобою. Якщо хтось починає сильно агітувати і розхвалюватися – будьте обережними, коли ви початківець, то можете притягнутися на такого агітатора. Безумовно, людині потрібна підтримка, однак справжня підтримка іде з середини вас, і Гуру, або справжній вчитель надасть вам таку підтримку, але не так, як сертифіковані.

Є тільки одна йога – та, що лежить через ваше серце. Ідучи іншими дорогами ви нікуди не прийдете – пройшовши певний шлях ви будете змушені знову шукати дорогу. Завдання Гуру показати вам напрямок до вашого серця. Отримавши серце ви отримаєте все, ви отримаєте себе самого, ви отримаєте радість, ви отримаєте любов, що не затьмарюється різними життєвими ситуаціями. Адже ваша любов завжди з вами. Віднайшовши її в середині себе ви віднайдете її і у світі. Де ви будете, там і буде ваша любов, там і буде ваше серце, там і буде ваша йога.

З любов’ю і вдячністю до свого Гуруджи Пайлота Баби

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Шавасана

Неділя, 08 жовтня 2017 13:50

Ми всі людські істоти і у нас є тіло. Однак ми не тіло, ми не ум, ми не інтелект, ми не емоції. Це все є нашим, але ми не є цим всім. Наша істина природа знаходиться за всіма тілами. Наша справжня суть непідвладна змінам і стражданням, непідвладна часу і простору. Але ми маємо тіло, а це дозволяє нам подорожувати світом, це дозволяє нам переживати життя.

Наше тіло потребує відпочинку, наш ум потребує відпочинку. Ми кожної ночі лягаємо спати, щоб відновити сили і перезавантажити наш внутрішній комп'ютер. Однак, інколи, буває, що нам вистачає 15 хвилин для повноцінного відновлення, а інколи не вистачає цілої ночі. Чому так буває?

Ми ніколи не стомлюємося. Стомлюється тіло, стомлюється ум, але ми ніколи не стомлюємося. Коли ми ототожнюємо себе з тілом, ототожнюємо себе з умом, то ми стомлюємося, і тоді приходить сон та бере нас туди, де ми не відчуваємо тіла. А коли ми стомлюємося дуже і дуже сильно, коли душі вже набридає бути тілом, то приходить інший сон – набагато глибший. В цьому сні зв'язок з тілом вимикається остаточно – не так, як у сні.

Шавасана з санскриту – поза трупа. Ефективна шавасана, це тоді, коли той, хто її практикує, під час перебування в цій наймогутнішій йогівській позі, подібний до мертвої людини. Але ця подібність має бути не тільки ззовні, а й всередині. В шавасані необхідно відділити себе не тільки від фізичного тіла, а й від інших тонких структур нашої природи. І якщо шавасана буде досить успішною, і нам вдасться відділити себе від ума – ми досягнемо самадхі.

Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не ум! В шавасані нам необхідно те, що не є ми, зробити максимально неактивним. Це тотальне розслаблення, але не смерть. В шавасані треба не заснути й не померти. Якщо нам вдасться хоча б на 5 хвилин ввійти в глибоку шавасану, то ми відновимося так глибоко, що навіть буде відчуття, ніби ми знову народилися. Але ж чому нам не вдається так глибоко відновитися під час сну?

Існує чотири стани свідомості: джаграт (активність), свапна (сон зі сновидіннями), сушупті (глибокий сон без сновидінь) і турія (стан, котрий іде далі сну без сновидінь).

Джаграт – це період активності в якому наші органи сприйняття направлені на зовнішні об’єкти. Стан свапна – це тоді, коли ми спимо, і наше сприйняття направлене не на зовні, а в середину – ми не відчуваємо тіла, але зв’язані з іншими нашими тілами. Тільки в сушупті відбувається від'єднання від наших фізичного і тонких тіл. Тому, перебування в сушупті хоча б 5 хвилин дає глибокий відпочинок і відновлення. Якщо ми підемо далі в турія, то нам вдасться відділити себе повністю від того, що не є ми істині. В турія наша шавасана буде тотальною. Турія – це перемога над смертю, адже ми не є тіло, ми не є ум, і в нас немає чому помирати. Шавасана може не тільки дати глибоке відновлення, а й може бути дверима в самадхі.

Техніка виконання
Насправді, шавасана, не має техніки, адже шавасана – це коли немає тіла, немає ума і немає ніякої техніки. Справжня шавасана починається там, де закінчується будь-яка техніка. Але все ж таки:

1. Фізичне розслаблення
Ляжте на рівну поверхню. Руки та ноги повинні лежати природно розкинутими в сторони, руки долонями доверху. Тіло повністю розслаблене. На цьому етапі необхідно зробити тіло максимально неактивним, спокійним і тихим. Є різні способи добитися цього, але всі вони мають привести до одного результату – вимикання тіла. Одні уявляють, що активність тіла подібна до ввімкнутих світильників, і вони вимикаючи їх вимикають активність тіла. Деякі уявляють, як на видихові з рук, ніг, грудей, голови виходить напруга. Ви можете придумати будь-який спосіб розслабити тіло, головне, щоб це було ваше і тоді будуть результати. Знайдіть свій особливий метод розслабити тіло. Навіть можна уявити, що ваше тіло дійсно померло. Щоб розслабитися важливо мати намір, і тіло буде реагувати на вашу санкальпу.

2. Психічне розслаблення
Коли перший етап пройдений, і тіло стане тихим та спокійним, можна піти далі. Для цього необхідно стати спостерігачем. Необхідно спостерігати за тим, як відбувається дихання: не прискорювати, не уповільнювати, а тільки спостерігати. Потрібно дати тілу дихати так, як воно хоче – не втручатися в процес. Дихання тісно зв’язане з нашими емоціями й розумом. То ж спостерігаючи за диханням ми можемо від’єднати себе від тіла і від емоцій: є дихання, є тіло, є емоції, є думки і є ми, котрі це все спостерігаємо. Якщо будуть різні видіння чи образи – ігноруйте їх, не ведіться на їх, не проганяйте й не притягуйте. Якщо ви не зважатимете, то вони, не отримавши порцію енергії у вигляді відштовхування чи притягування, підуть геть.

На цьому етапі можна добитися дуже сильного розслаблення й отримати неоціненний досвід та практичні результати. Але щоб шавасана була досконалою і довершеною треба піти ще далі.

3. Духовне розслаблення
Все те, з чим ми зв'язані є ніби частинкою нас самих: сім'я, робота, стосунки, країна, стать, пристрасть, уподобання, захоплення, вороги, творчість (цей список можна складати дуже і дуже довго). Для того, щоб шавасана була досконалою нам потрібно відділити себе від всього того, що ми про себе уявляємо і знаємо. Також відділити себе від оточення. На період виконання шавасани ми повинні бути ніхто і ніщо. Тільки так можна звільнитися від ума. Є ми істині, а є уявлення про себе. На екрані свідомості не повинно бути ніяких уявлень про те, хто ми є. Останньою перешкодою, останнім покривалом майї, котре нам треба прибрати, є відчуття нашої особистості. Це відчуття відділяє нас від світу, це відчуття створює такі поняття, як я і ти. Коли нам, все-таки, вдасться пройти і через це – нам вдасться проникнути в четвертий стан, який називається турія. Це за межами ума, за межами двоякості. Це не піддається описанню. Це чиста і незатьмарена свідомість – Сат Чіт Ананда.

Таке духовне розслаблення досягається силою наміру, силою санкальпи. З турія ви ніколи не повернетеся з порожніми руками. Всі страхи, проблеми, конфлікти та різні ситуації в вашому житті будуть мати вирішення. Адже ум створює це все, а ми вже вище ума. Ви зрозумієте своє життя, своє існування. Ви, врешті-решт, зрозумієте, що таке щастя і зрозумієте, як правильно діяти. Зрозумієте діяльність і відсутність діяльності. Ви будете діяти з центру вашої душі.

Дія. Шавасана прибирає блоки й затиснення, вона може зцілювати. Дає глибоке відновлення. Від регулярної практики шавасани людина стає природнішою, можуть відкритися приховані здібності і таланти, покращується пам’ять та розумові здібності. Можуть зникнути навіть деякі хронічні хвороби.

Опубліковано в Шавасана

Наді-шодхана пранаяма

Неділя, 08 жовтня 2017 13:47

Наді – це канали по яких рухається прана. Є 72 тисячі наді в тілі людини. Від руху прани по наді залежить фізична, психічна та інші діяльності. Неправильне протікання енергії може бути причиною важких захворювань. Шудха з санскриту – чистий. Наді-шодхана пранаяма повністю може очистити всі наді. Ця пранаяма є однією з найпотужніших і найважливіших практик йоги, вона може врівноважити і гармонізувати всі процеси в наших тілах. Наді-шодхана навіть може привести нас до найвищого.

Техніка виконання
1. Поза. Прийняти зручну позу в якій легко можна тримати вертикально і рівно спину (падмасана, сідхасана, сукхасана, або інше зручне положення тіла в якому є рівна спина).
2. Зробити видих і закрити великим пальцем правої руки праву ніздрю.
3. Вдихаємо через ліву ніздрю, права закрита пальцем.
4. Коли вдих закінчений, то закриваємо ліву ніздрю безіменним і мізинцем. Відкриваємо праву ніздрю і видихаємо через неї.
5. Видихнувши починаємо вдихати через праву ніздрю, ліва закрита.
6. Закінчивши вдихати через праву ніздрю закриваємо її тим самим пальцем, що і раніше. Відкриваємо ліву і видихаємо через неї.

Це один цикл цієї пранаями. Таких циклів, безперервно один за одним, можна робити, в залежності від завдань, багато, однак це не має бути самоціллю.

Права ніздря пов'язана з пінгалою (Сонячний канал), а ліва з ідою (канал Місяця). Чергуючи вдихи і видихи через праву та ліву ніздрі ми регулюємо потоки холодного і гарячого каналів. В такий спосіб приводимо в рівновагу не тільки іду і пінгалу, а й всі 72 тисячі наді, котрі контролюються цими двома важливими каналами. При виконанні пранаями можна уявляти як потоки прани холодної та гарячої чи Місячної та Сонячної енергії входять в ліву або праву ніздрю, опускаються вздовж хребта з відповідної для них сторони, проходять крізь Муладхра чакру (куприк), і при видихові піднімаються вгору по іншому каналу, іншій ніздрі.

При виконанні Ніді-шодхана пранаями вдихи і видихи повинні бути приблизно однаковими. Паузи після вдиху і видиху мають бути природними; це може бути навіть затримка дихання, якщо ви робите якусь бандху, або вдих без будь-яких затримок переходить в видих і навпаки – все залежить від того, що ви хочете зробити в цій пранаямі. Практикуючи ви зрозумієте: що, коли і як вам необхідно робити.

Наді-шодхана може повністю на всіх рівнях очистити наші тіла та відкрити сушумну.

Опубліковано в Пранаяма

Сурья Намаскар

Неділя, 08 жовтня 2017 13:42

Сурья-намаскар – вітання або поклоніння Сонцю. Ця йогівська вправа виникла в наслідок спостереження за поведінкою тварин. Вона нагадує котів після пробудження, як вони потягуються після сну. Сурья-намаскар виконується синхронно з вдихами і видихами. Також є важливим при виконанні цієї вправи уявляти рух прани в нашому тілі: з вдихом вона входить в нас, а з видохом розподіляється по тілу. Усі рухи мають виконуватися до відчуття легенького болю ніби при потягуванні. Цей біль є наша сила і здоров'я. Швидкість виконання, кількість та інші деталі вправи є індивідуальними та виявляються в процесі практикування. Рекомендується виконувати 12 разів по 6 разів на кожну ногу. Це є 12 імен Сонця, джерела всього життя на Землі.

Техніка виконання
1. Стати прямо, руки перед собою долонями одна до одної, як при молитві, погляд направлений вперед, ніби дивимось на Сонце. Видих. Фото 1
2. Роблячи вдих потягуємося і нахиляємося назад, руки піднімаємо вверх і за голову. Руки в ліктях і коліна не згинаємо, долоні не роз’єднуємо. Фото 2
3. Видихаємо і нахиляємося вперед дістаючи руками до ступнів. Коліна намагаємося не згинати. Голова і плечі опущені вниз. Фото 3
4. Відставляємо праву ногу глибоко назад, вдихаємо. Руки торкаються коврика з обох сторін лівої ступні. Ліва нога зігнута в коліні, гомілка перпендикулярна землі. Погляд направлений вперед. Фото 4
5. Видихаємо і приставляємо ліву ногу назад до правої. Голова, тулуб і ноги знаходяться на одній лінії майже паралельно землі спираючись на прямі руки, долоні на коврику. Фото 5 І зразу ж опускаючись на коліна і прогинаючись в спині подаємо таз назад-вниз до п’яток. Долоні залишаються на коврику. Фото 6
6. Рухаємо корпус вперед майже торкаючись коврика. Утворюємо асану в якій торкаємося коврика вісьмома точками (дві ступні, два коліна, дві руки, груди і підборіддя). Вдихаючи рухаємося далі утворюючи позу змії. Фото 7
7. Далі, піднімаємо таз вгору, одночасно вдихаємо. Долоні і ступні не відриваємо від коврика. Тіло утворює ніби трикутник, вершина якого є сідниці, а ноги та тулуб з випрямленими в ліктях руками утворюють дві грані цього трикутника. В спині прогинаємося. Фото 8
8. З позиції трикутника подаємо тулуб вперед і приставляємо праву ногу до рук на одній з ними лінії, так само, як в пункті 4 тільки інша нога. Вдихаємо. Фото 9
9. Приставляємо ліву ногу до правої, вдихаємо. Руки не відриваємо від коврика, тулуб нахилений вперед, все як в пункті 3. Фото 10
10. Роблячи вдих піднімаємо тулуб і руки вверх і потім прогинаємося назад як в пункті 2. Фото 11
11. Видихаємо і одночасно вертаємося в початкове положення Фото 12
12. Це один цикл Сурья-намаскар. Наступний цикл можна починати з лівої ноги і далі все те саме тільки інша нога.

Дія. Регулярно практикуючи Сурью-намаскар ми підтримуємо тіло в чудовій формі. В цій практиці проробляються всі основні суглоби і хребет. Розвивається гнучкість. Тіло збагачується киснем і праною. Якщо у вас не має часу практикувати інші асани, то Сурья-намаскар вам їх замінить. Про цю чудову практику можна говорити багато, однак найкраще мати власний досвід її виконання.

Протипоказання: отит, гіпертонія, пошкодження хребта.

Опубліковано в Асани

Подібно до човна, що дозволяє плавати по поверхні води, наше тіло дозволяє нам плавати по водах проявленого. Тіло є важливим. Немає тіла – немає досвіду: через тіло відбувається процес пізнання, через тіло ми отримуємо дотик безкінечного, через тіло відбувається реалізація. Тіло може бути, як причиною наших можливостей, так і причиною їх відсутності.

Наше тіло – це велика лабораторія, в якій відбуваються процеси творення, розвитку і руйнування. В нашому тілі циркулюють п'ять типів життєвої сили: прана, апана, самана, удана і в'яна. Від їхньої збалансованості залежить не тільки наше здоров'я, а й духовний розвиток. В лабораторії нашого тіла є 72 тисячі каналів, що звуться – наді. Все, що відбувається з нами, відбувається в цих каналах: якщо енергія в деяких каналах циркулює не добре, то це може проявлятися в якийсь проблемі фізичного тіла або психіки.

З 72 тисяч наді, найголовніші є три: іда, пінгала і сушумна. Іда і пінгала – це канал Місяця і Сонця, відповідно. Іда і пінгала, це як плюс і мінус в нашому тілі, як збудження і гальмування нервової системи, як анаболічні та катаболічні процеси, як згиначі та розгиначі м'язів та інше. Від збалансованої роботи іди і пінгали залежить робота всіх 72 тисячі каналів, а це наше здоров'я і рівновага.

Іда, пінгала і сушумна починаються в районі куприка та ідуть вверх вздовж хребта, але тільки центральний канал, сушумна, досягає найвищої точки – Сахасрара чакри, що розміщується на вершині голови. З цих трьох сушумна – найголовніша, адже коли сушумна є активною, то людина стає божественною. Якщо енергія апани зможе ввійти в сушумну, то ми вийдемо за межі ума, ми вийдемо за межі дуальностей, за межі добра і зла, приємного і неприємного, радості й смутку. Сушумна дасть змогу реалізувати нашу зустріч з самим собою. Але це можливо тоді, коли ми маємо тіло.

Йогини приділяють особливу увагу своєму тілу, але не забувають, що ми не тіло і ми не ум. Практика йоги може повністю зцілити тіло, може зробити його міцним і красивим, однак є одна незручність – потрібно практикувати. Ніхто не зможе зробити за вас вправу, і ніхто не зможе присвоїти собі результати ваших старань.

Якщо ви маєте на думці привнести зміни в ваше життя, то робіть це навіть не завтра – робіть це вже зараз. Маючи намір ви притягнете все необхідне: вам будуть приходити потрібні знання, вам будуть зустрічатися потрібні люди. Немає різниці звідки це прийде, потрібне може прийти звідки завгодно.

Якщо буде відповідний намір, то ви можете навіть зустріти свого Гуру. Справжній Гуру нікого не вчить – кожен вчиться сам. Гуру тільки може поділитися своїм досвідом і розказати про те, що він осягнув. Гуру може показати практики, але виконувати їх за нас він не в змозі. Справжня користь від Гуру полягає не в тому, що він говорить чи показує. Справжня користь полягає в тій чудовій можливості, яка дає змогу знайти Гуру в самому собі. Якщо учень буде достатньо уважним, чутливим і сприйнятливим, то він побачить, що між його Гуру і ним немає ніякої різниці. Учень і Гуру є одне. Це вселенська гра Абсолюту, але осягнувши, ми все-таки продовжуємо цю гру. І поки грає музика, поки світять лампи – гра продовжується – гра всесвіту на екрані нашої свідомості.

Опубліковано в Хатха-Йога

Життя постійно підкидає різні сюрпризи. А омріяне щастя, нерідко, виявляється тільки примарним міражем. Так минають дні, а інколи й роки. І здається, все щоразу повторюється, ніби по колу. Ум створює багато проблем і одночасно здатен вирішити будь-яке надскладне завдання.

Самадхі – це відсутність ума, це перебування в нашій істинній природі. Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не ум, ми є те, що стоїть за цим всім. Наша справжня природа знаходиться в області трансцендентного і ум проникнути туди не може. Для того, щоб пізнати свою справжню безсмертну душу необхідно зробити стрибок в трансцендентне, необхідно відірватися від всього того, що не є ми насправді. Ум дуже могутній і він не хоче, щоб ми зробили цей стрибок, бо тоді він втратить свою директорську посаду – він тоді більше не буде мати влади над нами.

Ми прийшли в цей світ для того, щоб бути щасливими, щоб відчути любов, радість, щоб відчути життя. Однак ум постійно стоїть на заваді, він хоче бути посередником між людиною і її сприйняттям. Тому ми не бачимо світ таким, яким він є, ми сприймаємо тільки описання світу і бачимо так, як інтерпретує його ум. Справжня природа людини це Ананда – блаженство. І тільки ум може перетворити це божественне переживання на щось інше – жалюгідне, а інколи навіть негідне.

Самадхі може трапитися будь-коли, адже ніхто в самадхі не входить і ніхто з нього не виходить – самадхі існує постійно, воно є наше справжнє переживання самих себе. Ніхто не має ексклюзивне право на самадхі. Самадхі, це те, що кожен повинен пережити сам, це є зустріч з самим собою, ніхто не може стояти між нами і самадхі.

Неважливо в який спосіб ми доберемося до самадхі, адже на шляху до самадхі все може бути засобом, і коли це трапиться, то приходить розуміння, що ніхто нікуди не прийшов, що ми рухалися туди, де завжди знаходилися. Ви зрозумієте, що ніколи не народжувалися і ніколи не помирали. Самадхі це набагато ближче ніж ми думаємо. Самадхі це не якісь містичні астральні переживання, це переживання самих себе, це перебування в своїй суті, це перебування за межами ума. Самадхі не протиставляє себе уму. Ум дуже могутній і дуже корисний інструмент, але він є урізаною копією душі, тому ми так часто ведемося на плагіат.

Самадхі приходить несподівано, воно не підвладно прагматичному розрахунку, воно не підвладно часу і простору. Самадхі стирає границі між я і ти. Самадхі – це наш справжній дім непідвласний розуму і часу. Необхідно, поборовши страх, що є невіддільною частиною ума, зробити стрибок в трансцендентне! Самадхі – це пустота, але не відсутність. Це та пустота з якої твориться світ. Світ, що є союзом Шіви і Шакті, проявленого і непроявленого – Світ Йогі.

Опубліковано в Самадхі

Будь-яка наша дія, навіть маленька, не може бути здійснена, якщо ми не долучимо силу волі. Без цієї сили ми навіть не зможемо зав'язати собі шнурівки. Але виявляється, що для одних речей людині вистачає сили волі, а для інших – ні.

Є велика різниця між нашими бажаннями і нашими намірами. У людини може бути безліч бажань, але переважна більшість цих бажань, як сміття, засмічують наше життя. На протязі дня наш мозок генерує різні думки і кожна, навіть маленька, думка – це певний намір. Але більшість намірів, які ми щодня продукуємо, так і залишаються нереалізованими. Ці нереалізовані думки подібні до броунівського руху, який присутній в незарядженому провідникові, в ньому не виникає електричний струм бо електрони мають хаотичний, а не впорядкований рух. Тільки в тому провіднику виникає електричний струм, в якому електрони мають однонаправлений вектор. Якщо наші думки, наші бажання будуть зібрані докупи і приймуть однонаправлений вектор, подібно до зарядженого провідника, то ми відчуємо і зрозуміємо силу наміру – сила струму неймовірно зросте, створивши магнітне поле, що притягне все для реалізації наміру.

Воля може стати страшною силою в руках того, хто упорядкував рух свої думок. Для такої людини є можливим те, що для більшості тільки залишається мріями і фантазіями. Коли сила волі зростає, то збільшується наша здібність до реалізації наміру. У зібраних і сконцентрованих людей завжди краще ідуть справи. Коли є концентрація – буде успіх.

Основна сила йогина – це санкальпа. Санкальпа – це непохитний намір на шляху реалізації якого не може бути нічого неможливого. Санкальпа завжди реалізовується, для неї немає перешкод і все, що стоїть на її шляху розступається, подібно до морських вод від руки великого Йогі і пророка Мойсея.


В кожного є сила волі, в кожного є сила наміру, і в кожного є здатність до санкальпи. Ці всі сили, насправді, є одна сила, але тільки санкальпа іде з глибини нашої природи – з центру нашого існування. Практика йоги розвиває в практикуючого силу, що здатна проникнути в самісінький центр – тоді санкальпа стає досконалою. Перебуваючи в центрі ми маємо все, адже центр кола контролює радіуси і всі точки на колі, і яким би не був радіус центр завжди залишається центром: чи в людині, чи в сонячній системі, чи в атомі.

Практика йоги дозволяє виявити та розвинути силу волі, силу наміру і дозволяє проявитися санкальпі. Практикуючи ми можемо змінити своє життя.

Опубліковано в Крія-Йога

Для чого потрібно практикувати

Середа, 04 жовтня 2017 18:12

Ми народилися і у нас є тіло, у нас є ум та все необхідне для того, щоб бути щасливими. Але ми не є тіло, ми не є ум. Тіло і ум – це тільки інструменти нашої душі. Ми можемо мати багато, однак можемо не бути щасливими. Тільки тоді, коли ми діємо з позиції душі можемо відчути наповненість, тільки тоді у нас є можливість відчути життя. Мій Гуруджі говорить: "Ми прийшли в цей світ не жити, а переживати життя". В наших переживаннях світу, тіло і ум є дуже важливими.

Тіло і ум, як інструменти нашої душі, як знаряддя нашої волі, нашої санкальпи, здатні змінюватися під впливом регулярних практик. Абхьяса на санскриті означає повторення, це регулярне повторення однієї і тієї ж дії. Як краплина води точить камінь, так і регулярна практика здатна змінити всю нашу природу. Практика здатна на неймовірні речі.

Все постійно перебуває в русі. Нічого не стоїть на місці, і тому для людини це дає можливість, як піднятися вгору, так і опуститися вниз. Для того, щоб з'їхати до низу, треба просто нічого не робити і час за вас все вирішить сам. І той же самий час може бути подібним до коштовного каміння – він може бути найціннішим що у нас є. Практика завжди має справу з проявленням часу. І коли практика стає досконалою, то може взяти під контроль навіть сам час. Час навіть може стати інструментом в руках того, хто вийшов за межі розуму, хто знаходиться в самадхі.

В самадхі часу не існує. Самадхі – це відсутність будь-якої дії, це відсутність ума, це відсутність практики як такої. Але для того, щоб самадхі трапилося необхідно практикувати. І тоді, коли ми практикуємо, з нами можуть відбутися зміни. Тоді може трапитися найвища, наймогутніша практика, та практика, в якій відсутня сама практика. Ця практика може дати все.

Самадхі – це відсутність практики в якій реалізовується все, але для цього необхідно практикувати. Для цього необхідний намір. Якщо буде намір – буде реалізація, буде все, що ми захочемо.

Опубліковано в Практика

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. Потрібні знання можуть прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

Є запитання? Звертайтесь

Чим зможемо – тим допоможемо!
Онлайн консультації: Тисни тут...
Тел.: +38 099 27 93 495 Тисни тут...
Пишіть: Тисни тут...

 

Маєте намір практикувати?

Це не складно! Спочатку необхідно прийняти рішення і згенерувати намір, а все інше трапиться як наслідок.
Дізнатися більше...

 

Хочете поділитися досвідом?

Або розповісти про себе! Надсилайте матеріал і після перевірки модератором він буде розміщений на наших порталах.
Дізнатися більше...