Йогі Іша

Йогі Іша

Моє тіло – будинок в якому живе мій ум. Мій ум – будинок в якому живе моя суть. Коли я дивлюся на зоряне небо, то наша планета здається крихітною комашкою в безмежних просторах Космосу. А коли дивлюся в середину себе, то Космос, ніби маленька рибина, що пірнула в океан, щезає у Великій Пустоті.

Email: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

Калічаур – це давнє святилище богині Дурги (вона ж Калі, вона ж Парваті). Воно багато разів руйнувалося і знову відновлювалося. Буддисти спочатку зруйнували його, потім перетворили в буддійський монастир. Вони викинули статую богині. Потім її послідовники захотіли відновити храм, але не знайшли статую. Тоді його знову перетворили у храм Дурги. Потім це місце стало притулком бандита Султана Даку. І вже через довгий час в це місце прийшов один бенгальський тантрик з Калькутти, якому було видіння богині. Тоді він почав шукати статую в густому лісі, який оточував святилище, і знайшов її в дуплі великого дерева, де вона пролежала довгий час. І статую знову поставили в тому місці, де їй належало знаходитися.

Це місце знаходиться в п'яти милях від Катхґодама. Це – святилище Голапар, яке знаходиться приблизно в шести милях від Хальдвані. Це святилище дуже давнє. Воно розміщене в густому лісі. Там і зараз на камені є надпис мовою палі. Там є дванадцять давніх статуй і статуя богині Калі. Звісно, сучасність наклала свій відбиток і на це давнє місце. Баба з Бенгалії вже давно помер. Там можна знайти його учня, якого звуть Рамкумар Чурі. Він володіє бакалійним магазинчиком в Хальдвані, а все, що залишається від його торгівлі із вільних коштів, він жертвує на алтар богині-матері.

В це святилище страшно приходити навіть вдень. Але працею Рамкумара до святилища була прокладена зручна дорога для паломників. Тут завжди горить вогонь і куряться пахощі.

Це святилище відіграє особливу роль в моєму житті. Світло, яке я отримав тут, освітлює все моє життя, і воно досі вказує мені шлях.

Святилище Калічаур – цілковито особливе місце. Тут можна почути трубний голос слона та ричання тигра. Тут свіжі ще спогади про звірства Султана Даку.

Неподалік від святилища знаходиться злиття двох рік. Це місце позначено гнівом богині. Якщо вона гнівається, з землі вивергається вогонь. І тоді в цьому вогні може згоріти будь-яка людина. Історія святилища обагрена кров'ю, і ніхто не може бути впевнений, що застрахований від гніву богині, ні відлюдник, ні простий послідовник. Невелика помилка може призвести до трагедії. Навіть сам Баба з Бенгалії сповна вкусив цього гніву, він дорого заплатив за свої помилки, і йому прийшлося покинути своє тлінне тіло в далекому селі.

Зі святилищем пов'язано багато історій. Скільки людей розсталося тут з життям. Цей храм настільки ж зловіщий, наскільки красивий. Баба Хедакхан, про якого так багато говорять сьогодні, був служителем в цьому храмі. Віг носив оранжевий одяг. Хтось називав його Балак Баба. Але Мати не пробачила його. Його вбили, повісивши на дереві. Відтоді це місце має дурну славу. Тепер Хедакхан відомий в новому втілені, як Балак Баба. Його і зараз часто можна побачити, але ніхто не знає, хто він такий насправді. Люди тепер бояться приходити сюди. Без жерця святилище опустіло.

В цей час я якраз прийшов в Катхґодам. Якось я спав на вулиці неподалік від храму Ханумана. І тоді до мене підійшла шістнадцятилітня дівчина та розбудила мене. Ліс навколо був темний та густий. Вона, легка як вітерець, повела мене за собою, а я, зачарований, слідував за нею. Ми перебралися через канал і стали підійматися на пагорб. На повороті дороги ми побачили двох тигрів. Здавалося, що вони вже давно чекають цю дівчину. Я продовжував йти за дівчиною, а за мною йшли тигри. Я був ніби в напівбезсвідомому стані, йшов прямо слід у слід за дівчиною. Вона прийшла у святилище, де була статуя богині Калі, поклонилася йому та зникла.

Я озирнувся, але ніде не зміг її побачити. Я був у святилищі один, а навколо панувала непроглядна пітьма. Інколи дзвонив дзвін при вході у храм. Обидва тигри зупинилися біля дверей. Я, побачивши тигрів, злякався. Складно було уявити, що я пройшов з ними разом довгі милі. Я сів навпроти статуї. За моєю спиною курилися пахощі, горів вічний вогонь. Коли я вийшов з раму, то тигри теж сховалися від моїх очей. Я подзвонив у дзвіночки та здійснив обхід храму. Я зі здивуванням побачив, що змія теж здійснює обхід храму. Вона зробила обхід навколо храму три рази та поповзла в бік пахощів. Я теж закінчив обхід храму і сів на платформі. Мене стало хилити на сон, але тут я почув страшний крик. Ніби хтось благав про спасіння. Я озирнувся по сторонах, але нікого не побачив. Потім я подивився в бік храму. І знову почув цей голос. Потім я подивився на оточуючі храм колони. До однієї з них була прив'язана людина. Він був у плачевному стані. Але коли я підбіг до цього місця, там вже нічого не було. Я увесь спотів від хвилювання і почав сам себе заспокоювати, наблизився до статуї богині поближче, і знову помітив тигрів, які гуляли. Я дав їм солодкі пиріжки. Тигри поласували ними та пішли в дальню частину храму.

Сидячи таким чином, я заснув. Я прокинувся, коли був уже ранок. Події минулої ночі невідступно виникали в моїй пам’яті. Я став шукати воду і скоро знайшов невелике джерело. Здійснивши ритуальне омовіння, я наніс на тіло священний попіл і встав перед статуєю богині-матері. Я хотів у неї запитати: “Що ж вона зрештою від мене хоче?” Але що можна запитати у камінної статуї? Однак мені здалося, що статуя слухає мене та посміхається. Я став уважно дивитися на неї. І раптом я побачив, що в рисах статуї почали проявлятися риси обличчя тої дівчини, яка привела мене сюди.

Я хотів до неї доторкнутися, але перш ніж я це зробив, я впав до неї в ноги та попрощався. Я вирішив відправитися в хижину до Сітарам Баби. Тут я побачив, що Рамкумар прийшов в супроводі декількох людей. В цей час я сидів на платформі храму. Всі люди, поклонившись богині-матері, підійшли до мене. Рамкумар привів нового жерця, а разом з ними було близько двадцяти людей з Хальдвані та села Кхера.

Всі прибулі почали наполягати, щоб я залишився при храмі. Якщо я залишуся, то залишаться і жрець, і слуга. Я відправився у храм, щоб дізнатися правильну відповідь на це запитання, а повернувшись, погодився залишитися. Богиня-мати хотіла саме цього. Інакше навіщо вона привела мене сюди вночі? Одна людина відправилася за моїми речами в Катхґодам, а решта почали молитися. Я став ходити навколо храму та оглядати околиці. Неподалік від головного входу я знайшов підходяще місце. За три дні люди побудували на цьому місці хижину. Через три дні я зайшов в хижину і звернувся до богині-матері: “Дивися, Мамо! Я вирішив жити прямо перед твоїм храмом! Ти сама цього хотіла та привела мене сюди. Тому будь свідком мої молитов та духовної праці. А якщо я зроблю щось не так, продовжуй мене пробачати, як ти робила це завжди, адже ти ж Мати!”

Я залишився при храмові. Минуло декілька тижнів. Я зовсім перестав їсти. Люди приходили та йшли. Для мене ж ніч та день перестали відрізнятися одне від одного. Темрява та світло стали для мене одним і тим же. Я тепер не чекав настання світанку, не чекав я того моменту, коли Сонце сховається за горизонт. Якось рівно опівночі задзвонив дзвін при вході у храм. Ніби хтось дзвонить в нього. Перестане, а потім знову починає дзвонити. Храмовий служитель спав. Хто ж дзвонив у дзвін? Навколо стояла непроглядна темрява. Я пішов назад у свою хижину і тут побачив, що та дівчина як раз виходить з неї. Вона підійшла до мене та посміхнулася, а я невідривно дивився на неї. Все так само ніжно посміхаючись, вона пішла, а я продовжував дивитися їй у слід. Вона зачаровувала мене настільки, що в її присутності я не міг вимовити ні слова, і тільки коли вона пішла, я позбавився від мани.

Я повернуся у хижину, сів і тут відчув, що піді мною лежить якась річ. Я подивився і виявив книгу в обкладинці червоного кольору. На обкладинці жовтими буквами була написана мантра, а навколо книги обернуті чотки із напівдорогоцінного каміння. Ніби хтось дав мені наказ молитися, вимовляючи цю мантру та перебираючи ці чотки. Всю ніч я провів, повторюючи мантру, а як тільки настав ранок, почав читати книгу. Прочитав її тричі, а потім направився до річки – здійснювати омовіння і все те, що я роблю вранці. Відтоді я став робити все саме так, як було написано у книзі.

Минуло декілька ночей. Кожного разу та божественна дівчина забирала стару книгу і залишала мені нову. Від неї виходило дивовижне сяяння. Вона була красива нереальною, нетутешньою красою, схожа на міраж чи видіння. Вона втілювала у собі любов та ніжність, всі ідеальні якості.

Настала ніч повного Місяця. В ту ніч вона сама була подібна Місяцю, одягнена в білий одяг. Я дивився то на неї, то на Місяць. Вже на порозі хижини я обійняв її. Вона ж весело розсміялася. Мені здалося, що мене просто вдарило струмом. Я вже майже впав на землю, але вона підхопила мене. Вона сказала: “О, йог! Я – не Лакшмі, я – Гаурі, я і є та заповітна межа, я – час, я – найвище мистецтво, я – повне надхнення!”

“Мистецтво пов'язане зі свідомістю. Богиня Лакшмі з багатством. Богиня Сарасваті керує мовою. Ти ж постійно плутався у всьому цьому і я була змушена постійно звільняти тебе. Саме я звільнила тебе від впливу Лакшмі, саме я познайомила з богинею Сарасваті, пояснила тобі, що таке справжнє мистецтво. Я заповітна межа – це я сама, йди та розчинися в океані моєї краси! Не чекай!”

“Стань мандрівником, але не вибирай свій шлях спеціально. Йди туди, де є все. Йди туди, де немає нічого. І тоді ти досягнеш своєї цілі.”

Я дивився на неї, слухав її слова і нічого не міг сказати. Я просто був у її обіймах. Вона обіймала мене так, ніби я був її сином, а вона – моя мати. Вона посадила мене всередині хижини, погладила мене по голові та пішла. Я продовжував дивитися у бік, куди вона пішла, але встати не міг. Переді мною розстелялося моє минуле, моє майбутнє витало над головою, а теперішнє йшло разом з нею. Вона віддалялася від мене повільно-повільно. Сьогодні вона не лишила мені ніякої книги. Її чотки все ще були у мене на грудях. У моїх очах стояли сльози, і я намагався втримати в них образ цієї неперевершеної дівчини. Її обличчя постійно змінювалося, але я до цього не приглядався уважно. Це і була справжня Лакшмі, справжня Гаурі, справжня Сарасваті, справжнє мистецтво, істинна межа і втілений час.

Я так довго блукав у пошуках, а сьогодні, коли зустрів її, то розчинився в ній. Коли людина, яка іде своїм шляхом між життям і смертю, робить це несвідомо, то потім її починає мучити совість. Вона починає розкаюватися, адже час квапить її, не чекає, а вона все ще нічого не зробила. Але без жінки всі духовні практики залишаються незавершеними. Сучасна людина повна егоїзму. Знищувати інших людей заради власної вигоди стало схоже на релігію. Я думав про це, лежав та розмірковував, лежав та згадував, все, що відбулося. Потім встав і відправився гуляти лісом. Гуляючи лісом, я і сам не помітив, як далеко зайшов. В лісі паслося стадо буйволів. Їх я теж залишив далеко позаду. Потім я побачив оленят, які гралися. Я сів серед них. Якийсь час вони дивилися на мене насторожено, а потім знову прийнялися за гру. Незабаром настав ранок, і я відправився назад у храм. Я повернувся туди, коли Сонце було вже високо.

Прийшов Рамкумар. Він провів пуджу та інші обряди. Я подумки вирішив, що тепер мені потрібно звідси йти. Наступного тижня Мати мені зовсім не являлася, і я ще більше переконався у своєму рішенні. Я почав приймати їжу, їв варену картоплю.

Незабаром у храм стали збиратися натовпи. Вони приходили здалеку. Лунали лозунги про перевагу брахманів, почалися общинні безпорядки. Люди почали збирати зерно та провізію для храму. У святилище також прийшло досить багато відлюдників. Тут-то Нанда Валлабх Шастрі й показав свою природну жадність.

Я переконував Рамкумара, що з цією ситуацією потрібно щось робити, але він мене не слухав. Я проводив свій час в хижині, занурений в неспокійні роздуми. Був спекотній день, у святилищі йшла служба, коли Даруюча Вище Блаженство Мати, ця дівчина, подібна богині Калі, увійшла в мою хижину. Вона наблизилася до мене, поцілувала мене в лоб, а потім поставила на лобі тілаку священним попелом. Ця її поява ніби вдихнула у мене нове життя, адже вона не приходила вже цілий тиждень. А тим часом поки її не було, обстановка у святилищі повністю змінилася. Вона стала отруєною людськими пристрастями. Дівчина просиділа зі мною декілька годин та порадила мені йти з храму. Ніхто не побачив, як вона явилася до мене, і ніхто не бачив, як вона пішла.

Хто може справитися зі всіма проблемами суспільного життя? Через два дні релігійна церемонія у святилищі закінчилася, і люди його покинули. Залишилося тільки кілька відлюдників та брахманів. Рамкумар і прислужник не хотіли обговорювати зі мною те, що відбувалося.

Я збирався в той день покинути святилище, аде неочікувано до мене прийшов Балак Баба зі своїми послідовниками з Хальдвані та Катхґодама. Балак Баба був юнаком, якому було близько вісімнадцяти років. Він був одягнений в чорний одяг. Я вийшов з хижини та привітав його, припавши до його ніг. Разом з ним прийшли Бхім Сінх, Раві Шрівастав та інші шановані люди. В той момент поряд зі мною знаходилося близько тринадцяти святих відлюдників. Балак Баба розпитав мене про мій духовний шлях. Потім похвалив, похлопавши по плечі. Його манери мали присмак гордині та егоїзму. Мені не дуже-то подобаються такі люди, але він був моїм гостем. Тому я готовий був стерпіти будь-яке ставлення з його боку. Я, мовчки, все терпів та прислужував йому.

Було вирішено, що вночі всі залишаються на території храму. Для всіх була зварена каша кхічрі. Балак Баба попросив цілий піднос каші. Він з’їв зовсім трішки, а решту поставив біля голови. Люди поїли, а після їжі почали виконувати релігійні гімни, співали кіртан. Деякі сиділи біля нас та бесідували. Як тільки пробило десять годин, Баба чотири рази потрохи їв кашу з підносу. Потім всі люди пішли спати. Я продовжував молитися. Баба сказав, щоб я теж йшов спати. Я відповів, що заснути, звісно, не зможу, але якщо він говорить, то я ляжу. І я влаштувався на своєму місці.

Опівночі я відчув якусь важкість у грудях. Я сів на своєму ложі, розплющив очі та побачив, що Балак Баба запалив жаровню. В одній руці він тримав чашу для збору милостині, а в іншій – людський череп. Він вимовляв мантри та кидав щось у вогонь. Його очі налилися кров'ю, а підняті вгору язики полум'я вже підбиралися до даху хижини. Поряд сидів і Баба Біру. Я попросив допомоги у Милостивої Матері, набрав жменю води, кинув її в жаровню та загасив вогонь. Потім я знову ліг. Балак Баба не зміг знову розпалити жаровню. Тоді він почав лаятися та проклинати мене. Чому я заважаю іншим в їхніх практиках? Обіцяв зі мною розібратися. Але я твердо велів йому лягати спати. Балак Баба мене не слухав, продовжував проклинати. Він знову і знову намагався розпалити погаслу жаровню, але безуспішно. Біру Баба засміявся, адже він вже не перший раз жив разом з Балак Бабою. Зрештою Балак Баба залишив свої безплідні спроби та сів на свою постіль.

Тоді я сказав йому: “Духовні практики існують для того, щоб наблизитися до істини, для нашого духовного росту, а не для того, щоб отримати владу над іншими людьми. Ви ж зловживаєте своїми надприродними здібностями. Моє тіло стало невразливим, подібно до броні, хіба можуть ваші мантри мені зашкодити? Не можна використовувати мантри лише для того, щоб добитися шани та поваги.”

Балак Баба нічого мені не відповів та ліг спати. Я ж став молитися. Ще не настав ранок, а Балак Баба вже покинув мою хижину. Вранці його послідовники почали його шукати, але ніде не могли знайти. Тоді Біру Баба розповів про те, що трапилося вночі, і деякі люди стали мене проклинати. Але вони нічого не могли зробити. Я сказав їм, щоб вони йшли геть. Баба в той час вже знаходився в Катхґодамі, вдома у Бхім Сінха. Тоді всі пішли, залишилося тільки декілька з них. Я покликав храмового служителя і пояснив йому, щоб він не залишався тут після того, як я піду. Велика Мати показує свій лютий лик, і може трапитися все що завгодно. Через п'ятнадцять днів знову пришов Балак Баба. Він приніс для мене чорне покривало та книгу з мантрами, які використовують тантрики. Однак я відмовився від його дарів. Баба розстроївся і сказав: “Як же мені тепер лишитися з вами? Адже я прийшов сюди повчитися у вас!”

Тоді я взяв книгу, поклав її в ногах свого ложе і придавив каменем. Покривало поклав в голові. Баба наполягав, щоб я прочитав книгу, але я не слухав його. Я сказав: “Махарадж! Я знаю всі мантри, які там написані, і знаю, як вони діють. Я зустрічав багато відлюдників різних напрямів: і Агхорів, і Капаліків, і Тантриків. Я не хочу блукати шляхами матеріального світу. Я не шукаю ні задоволень цього світу, ні слави. Моє бажання полягає в тому, щоб і ви припали до ніг Великої Матері та стали її істинним послідовником. Завдяки цьому ви отримаєте блага обох світів, і якщо захочете, завдяки цьому возз'єднанню зможете самостійно шукати істину. Ви самі про все дізнаєтеся.”

Не слухаючи мене, Балак Баба хотів справити на мене враження, показавши якісь надприродні явища, але я не піддавався, посилаючи йому мисленні хвилі. Він залишився у мене, але сильно непокоївся, що в нього нічого не вийшло. Інколи ми всю ніч ходили з ним густими лісами, а по поверненню я починав молитися, він же починав власні практики. Але коли він хотів показати мені щось дивовижне з допомогою своїх здібностей, у нього нічого не виходило.

Через дев'ять днів він сказав: “Друже! Ти переміг! Ти довів, що твій шлях правильний. Тепер я відправлюся в гори Віндх’я здійснювати аскезу.” Але я велів йти йому на берег озера Васукі в Кедар Кханда в Гімалаях чи в печеру біля озера Урваши, неподалік від Бадрінатха. І ми разом покинули Калічаур. Я попрощався з Матір'ю і знову попередив служителя.

Рамкумар і храмовий служитель не послухали мене. Через три дні після того, як я пішов вбили помічника храмового служителя і його самого теж зарізали. Нанесли множинні рани ножем. Що це було: гнів богині чи лють людей? Треба сказати, тут досить часто так трапляється.

Матангі

Friday, 28 May 2021 07:58

Матангі є дев'ятою формою Великих Махавідій. Вона подібна до Тари. В Тарі сконцентрований непроявлений звук, а Матангі маніфестує собою виражений і проявлений звук.

Первісна пульсація, котра зароджується через самовираження Вищого починає серію вібрацій, що приймають форму наді (тонкого звуку). Це вічне Слово є творець прояву. В проявленні є чотири етапи: стхула (грубий, принцип матерії), сукшма (тонкий, життєвий принцип), карана (причинний, розумовий принцип) та маха-карана (велика причина, первісний ритм). Ці чотири етапи відповідають чотирьом станам свідомості: джаграт (стан неспання), свапна (стан сну), сушупті (стан глибокого сну) і турія (трансцендентний стан).

Є чотири етапи проявлення звуку: пара, пашянті, мадх'яма та вайкхарі:
Пара: найвищий непроявлений звук що спрямований на проявлення (Тара), це махакарана, що перебуває у Муладхарі;
Пашянті: слово, яке сприймається, це карана (причина), розташована в Маніпура чакрі;
Мадх'яма: слово в середній тонкій області між пупком і горлом (Анахата);
Вайхарі: проявлене акустичне слово і звук, мовлення (Матангі).

Матангі має зеленувато-темний колір обличчя. Її ніжні кінцівки мають сяйво сапфіру. Вона відома як Уччіста Чандалі. Маті – мислячий розум, а мата – думка. Непроявлене Слово сприймає себе для прояву, а потім досягає мислячого розуму для висловлювання (Матанга). Коли слово висловлюється серцем та сформульоване розумом, це Матангі. Слово первозданної чистоти стає кольоровим під час висловлювання. Мова походить від Вищого Джерела, висловлюючи лише частину Його слави, звідси й назва Уччіста Чандалі.

Вона мантріні Лаліти. Вона представляє силу тяжіння Лаліти. Її головна мета – привести людей до Лаліта-упасани. Вона – акаршана і ваш'я прадхана девата. Лаліта використовує цю мантру, щоб залучити до себе відданих, тим часом як відданий вважає, що він залучає Лаліту до себе. У цьому секрет Матангі. У її мантрі є прогалина, в якій слід вставити ім'я людини, сіддха або Бога, якого хтось бажає привабити. Без заповнення цієї прогалини мантра є не повною, і взагалі вона тоді не є мантрою.

Каста, віросповідання та колір шкіри не є перешкодою, Матангі є чандала-кан'я. Темного кольору та пишної форми, Вона є чандалі. Слово чандала також є символом Сушумни. Отже, чандала-кан'я означає – Кундаліні. Матангі – це також Сарасваті. Як і богиня Сарасваті, вона керує мовою, музикою, знаннями та мистецтвом.

Ом Хрім Ейм Бхаґаваті Матанґешварі Шрім Сваха

  Матеріал для цієї сторінки готується до публікації.

 

Ви живете у світі. Світ - це ілюзія. У вас є система для життя у цьому світі. Ця система - дисципліна. Ми любимо цей світ. У нас є брат-сестра, мама і тато, але є більш важливіша любов між майстром та учнем.


Інколи, один раз у році ми приходимо до Гуру. Ми приходимо святкувати чи ні. Але звичка, яка була доставлена в ум певним шляхом, закінчує ритуальність контактом з внутрішньою енергією. Гуру - це божественні сили. Учень - це віра, любов і капітуляція.


Якщо дистанція трапляється, то учень благословенний природою, тому що природа це Гуру. Кожна частина природи - це наше навчання всюди: вода, повітря, вогонь або небо. Все навчає кожну хвилину і це є молитва Майстрів.


Чи насправді я, як особа є Майстром? Майстер, як особа — це ілюзія. Але божественна сила всередині Майстра. Ваш тапас, ваше покаяння, ваша любов, ваша вдячність, ваша доброта та всі частини учня й Майстра - це повинно нами розвиватися.


Якщо ви хочете успішності в житті… ви маєте божественну силу… ви маєте вірити і у вашу карму. Карма дуже важлива. Це ваші добрі вчинки… ваші вчинки з’єднані з божественністю… з’єднані зі справами світу і зв’язані з божественною силою Бога. Отже всі люди у світі, хто має ініціацію - це гарна потужна річ… у такому разі матимемо реалізацію… там є мокша, мукті… тому що маємо реалізацію. Якщо ви вірите у себе? Якщо у вас є любов? Якщо ви маєте повагу до себе? Неодмінно ви є дуже важливими. Але ваша важливість правдива зі здачею, з любов'ю, з вірою. Благословіння Майстра приходить природно від Природи.


Цього року ми не святкуватимемо Гурупурніму, тому що світ на утриманні, світ страждає. Ви не можете бути щасливими, коли люди страждають у світі. Ви можете допомогти одне одному. І ви можете допомогти самому собі. Дотримуйтесь заходів безпеки, постійно дезинфікуйте себе і почніть любити себе та допоможіть собі, тримаючи дистанцію від інших. Вам потрібно зберегти ваше життя, вам потрібно зберегти світ. Мої найкращі побажання для всіх людей.


Хто буде наступного року – чудового року Гурупурніми, однак за цей рік вибачте нас – ви її не отримаєте! Ви можете молитися вдома, ви можете робити всі урочисті заходи у вашому домі усю Гуру Пурніму. Тому що повний Місяць є кожну мить, скрізь, кожен день. Ваша любов – це Повний Місяць. Ваша капітуляція – це Повний Місяць. Ваша віра – це Повний Місяць. Отже, Гурупурніма – це день повного Місяця. Святкуйте в собі, будучи дома. Мої найкращі побажання! Моя любов з вами! Дякую!
Пайлот Бабаджі

Країна, у якої відсутня національна самосвідомість, неухильно рухається до занепаду. А національна свідомість формується під впливом національної культури та літератури. Громадяни тої чи іншої країни щасливі, якщо вони усвідомлюють свої базові, невід’ємні права. А щасливі люди не будуть чинити злочин, тому що в Бога вони вірять більше ніж в гегемонію страху. Якщо ж в суспільстві відсутній порок, то воно неминуче розвивається та розквітає.

Пайлот Бабаджі З книги "Гімалаї говорять"

Ом Намо Нараяная

Демонічні сили завжди використовують страх як зброю і союзника у своїй діяльності. Однак, якою б не була темрява невігластва вона завжди відступає перед будь-яким, навіть самим незначним, проявом світла. Світло знаходиться в кожному з нас і воно може дуже легко та ефективно розвіяти морок не тільки нашого ума, а й бути причиною трансформацій ззовні. У Всесвіті завжди все збалансовано, і коли активізовуються демонічні (ракшасичні) енергії, то це прекрасна можливість для людей зі світлими, духовними і божественними якостями проявити свою силу і природу. Господь завжди на боці тих, хто непохитний у своїх намірах. У нас є велика сила санкальпи (наміру) і велика сила віри, що здатна на неймовірні речі. Також ми мажмо підтримку Гурудева Пайлота Бабаджі, котрий вірить в кожного з нас. Людина, що ступила на шлях духовності і розвитку, сама по собі, вже не є просто так. Така людина має в собі великий потенціал і енергію для неабияких звершень. Ми творимо реальність і сьогодення. Наші думки мають реальний матеріальний прояв. Наша молитва і мантра завжди приносить результат. Наша молитва і допомога світові – це допомога самому собі, адже ми є невіддільною складовою цього світу. Бабаджі рекомендував читати гурумантру. Благословіння Бабаджі завжди є з кожним із нас. Коли багато душ об’єднуються в спільній роботі, то це призводить до гарних результатів.

Пропонуємо долучитися до спільної молитви, медитації через читання гурумантри або об'єднатись в інший сприятливий для кожного спосіб. Центр Пайлота Бабаджі у Рівному вибрав 21:00 за Київським часом для спільної духовної роботи на благо всіх нас. Кожен може долучитися до запропонованого або використати для себе іншу форму, так, як підказує йому серце.

Йогі Іша

Яма та Ніяма

Thursday, 12 March 2020 09:25

Як хороший та довговічний будинок починається з фундаменту, так і Яма-Ніяма мусить бути в основі будь-яких практик. Принципи Ями і Ніями ні в якому разі не можна нехтувати. Самі по собі вони є дуже могутніми. Коли вони приходять у життя практикуючого, то розкривають і розвивають приховані сили нашої вищої природи і нашого ума.

ЯМА (смерть)

Яма – це обмеження, що стосуються нашої діяльності і певної активності розуму.

  1. Ахімса (ненасильство). Означає не вбивство, або ненасильство. Це перше і дуже важливе правило стосується не тільки фізичного вбивства будь-якої живої істоти, а й думок про шкоду чи посилання негативних вібрацій стосовно всякого прояву життя. Дотримання ахімси дає велику силу, коли наша ахімса стає досконалою, то це ніби наш щит від негативно впливу зовні. Сила ахімси може захистити нас від непередбачуваного лиха, від негативних емоцій і чужорідних вібрації. Якщо розвивати в собі ахімсу, контролюючи бурхливу фантазію та емоції, то наш ум стає дуже потужним і здатним до досягнення поставлених цілей, адже ніхто не може нашкодити такій людині, котра перемогла свої лихі схильності.

 

  1. Сатья (правдивість). Коли ум виявлений він перестає брехати. В першу чергу треба не брехати самому собі. Людина часто живе в ілюзії і брехні котру сама для себе створила, і слова такої людини не мають сили. Якщо людина позбавиться від брехні самому собі, то життя кардинально зміниться. У правдивої людини збільшується сила слова і сила думки, санкальпа такої людини стає неймовірно сильною, і що б не було сказано такою людиною, то це мусить статися.

 

  1. Астея (не вкради). Це правило стосується не тільки присвоєння чужого майна чи речей. Воно іде набагато далі і має відношення до всього що оточує людину. Людина часто бере те що їй не належить і навіть не підозрює про це. Людина бездумно використовує природу для власного збагачення і торжества "его". Астея – це вдоволення тим, що нам потрібно і що нам посилає простір, а не те, що хоче ненаситний людський розум. Це стосується не тільки матеріальних речей. Емоційний голод часто штовхає закохану людину на неадекватну поведінку постійно щось вимагаючи від об’єкта свого поклоніння. Вдоволена собою людина ніколи нічого не просить і не вимагає, тому все необхідне само приходить до такої людини.

 

  1. Брахмачар’я (стриманість). Велика енергія приходить, якщо дотримуватися стриманості у своїх емоціях і сексуальній поведінці. І це правило в першу чергу стосується ментального контролю і контролю своїх фантазій та уяви. Цнотливість робить нас подібними до дітей, а дітям відкриті всі шляхи, і тоді все є можливим. Санкальпа (сила думки) та вікальпа (сила уяви) неймовірно могутні у того хто контролює свої пристрасті. Не можливо отримати щастя в бурхливому потоці неконтрольованих пристрастей.

 

  1. Апаріграха (не накопичення). Страх штовхає людину до надмірностей, але ж ми нічим насправді не володіємо, навіть власним тілом. Для того щоб зробити вдих, необхідно видихнути повітря, коли ми не відпустимо щось, то нове не може прийти до нас. Ті, хто відпустили все, володіють цілим світом, адже вони завжди відкриті до будь-яких речей в цьому світі. Коли ви навчитеся відпускати, то ви навчитеся і приймати. Часто людина тримається за те, що їй давно уже не потрібно. Видихніть і вдих трапиться автоматично, видихніть і життя прийде і прийде любов.

 

НІЯМА (відродження, воскресіння)

Ніяма (відродження) – це те, що слід робити і розвивати у собі.

Біль і радість, перемоги і поразки, здобутки і втрати, всі ці іпари протилежностей супроводжують нас потрясаючи всю нашу природу. Хтивість і бажання заставляють рухатися по замкненому колу. В усіх християнських школах говорять, що гріховність – причина усіх проблем, а ліки, то є сповідь і покаяння. Багато людей ходить до сповіді, але гріхів не меншає. Визнаючи себе грішником сповідник намагається здолати гріховність, і це схоже на людину, яка хоче підняти палку на якій стоїть (як це в неї виходить не важко здогадатися). Не можливо підняти гріх стоячи на ньому і визнаючи себе грішником. Необхідно відійти в сторону і уявивши себе праведником стати ним. Сповідь потрібна для того, щоб очистити канали, по яких під час причастя у вигляді вина-крові та хліба-тіла має потекти Вода Господня, відтворюючи нашу істину природу Дітей Божих.

 

  1. Шауча (чистота). Як добра господиня слідкує за тим щоб у будинку було прибрано і чисто, так і йогин мусить дотримуватися правил чистоти відносно своїх тіл. Кожного дня ми чистимо своє фізичне тіло від зовнішнього і внутрішнього бруду, так й інша наша природа потребує подібних процедур. Є, наприклад, інформаційний бруд що іде з різних джерел. Чужі ідеї та думки намагаються проникнути та захопити нашу увагу. Підтримуючи у чистоті наше тіло ми оберігаємо себе від вірусів і бактерій. Підтримуючи наш розум у чистоті ми оберігаємо від вірусів чужорідних мислеформ нашу тонку природу і наше життя. Жити не своїм життям небезпечно.

 

  1. Сантоша (вдоволеність). Цей стан притаманний духовно зрілим людям. Є люди які постійно невдоволені: погодою, роботою, сусідами, владою, невдоволені самі собою. Коли людина вдоволена, то вона щаслива. Всі хочуть бути щасливими і це є нормально, адже божественному властива Ананда (блаженство). Бог абсолютно вдоволений, блаженство відходить від Його самого, тому, що Він є всяка повнота і Він ні в чому немає потреби. Люди теж хочуть відчувати повноту, але часто реалізовують це через зовнішнє збагачення. Їхні дії проявляються як неконтрольоване і безумне накопичення грошей, матеріальних цінностей, бажання влади та слави теж є спроба відчути наповненість. Але наповненість – це стан внутрішній і вдовільнити його можна тільки з середини. Святі, маючи мінімальну кількість матеріальних речей, були взірцем вдоволеності і блаженства. Шукайте перш за все Царство Боже і всі інші потреби будуть задоволені разом з Ним – говорив Христос. Також він казав, що Царство Боже всередині нас. Ті, хто реалізував ці слова були і є справжніми володарями світу, їхня влада і багатство завжди є повними. Радість притягує радість, любов притягує любов. Отож, якщо будете вдоволені, то притягнете до себе все те, що вам необхідно. Також уникайте товариства людей котрі постійно проявляють невдоволеність. І навпаки – шукайте контакту з людьми що можуть дати вам позитив. Оточення це дуже важливо. Негативна інформація, яка запускається в суспільство створює егрегор, котрий потім працює сам на себе, створюючи все нові і нові форми свого вираження. Поширюючи негативну інформацію ми працюємо на цей егрегор. Кожен мусить сам визначитися як йому поводитися. Історія людства – це реальність з якою можна і потрібно працювати.

 

  1. Тапас (аскеза, тепло, жар). Слово тапас походить від кореня "тап" – горіти. У всьому є тапас. Енергія тапасу дозволяє курці висидіти з яйця курча. Енергія тапасу дозволяє реалізувати задумане. Будь-яка практика може бути тапасом. Вогонь тапасу може переплавити всю нашу природу. Тапас породжується від регулярної практики і концентрації. Коли розум, що направлений всередину запалює тонкі вогні тапасу, то починається рух однонаправлених енергій. Сила думки і уяви збільшується і може розвинутися до здатності робити неймовірні речі. І коли ця Сила направлена до центру, до душі, то може розкрити нашу божественність і привести до безсмертя.

 

  1. Свадгья (самопізнання). Слово, котре визначає це поняття перекладається як "вивчення". Але слово "сва" перекладається як "свій", тому свадгья означає самовивчення або вивчення чи пізнання свого "Я". Можна вивчати священні писання і в такий спосіб наблизитись до пізнання, але писання не мають в собі абсолютної істини. Тільки пізнання самого себе може привести до правди та істини. Пізнаючи себе ми пізнаємо свою божественність і божественність всього, що нас оточує.

 

  1. Ішвара пранідхана (відданість Господу). Ішвара – це Господь на санскриті. Відро з водою не може бути океаном. Але коли занурити відро з водою у океан, то вода у відрі стає океаном.  Коли ми занурені у Господа (Ішвару), то ми стаємо Океаном. Ми – Океан. Треба пам’ятати про це. Основна ціль йоги може бути досягнута коли розум направлений на вищу ціль.

Уява стає реальністю. Можливості народжуються з уяви. Любов дуже сильна. Вона змушує Безформене приймати форму, Безстрашно Бога наділяє бажаннями. Багато працюєте і ви будете успішні. Темрява життя пропаде. Коли є зусилля, благословення зійде. Щоб знайти благословення Бога і Гуру потрібно пройти через важкі практики. Прогрес на Землі дуже швидкий, а в інших світах дуже уповільнений.

1 тіло
Мулдхара чакра. Земля. Аннамая коша. Стхула деха. Фізичне тіло.

2 тіло
Свастхіштхана чакра. Вода. Пранамая коша. Сукшма деха. Ефірне або небесне тіло, тіло емоцій

3 тіло
Маніпура чакра. Вогонь. Маномая коша Астральне, або каузальне тіло. Карана шаріра. Інтелект.

Наука про прану, поле битви енергії, розуму і знання, вогняне тіло, вогонь розуму і логіки, перехідна точка від зовнішнього до внутрішнього, мислення, розвивається досвід який виходить за межі емоцій, але це тіло приходить разом із самскарами мільйонів прожитих років, може прийти прарабдха карма і пам'ять попередніх втілень, активізуються вічари (мислеформи), ахамкара створює індивідуальність.

4 тіло
Анахата чакра. Повітря. Вігьянамая коша. Манаса деха. Манаса шаріра. Тіло психічного ума. Ум.

Це тіло зв'язано з гіпнозом, телепатія, магія і т.д., розуміння мотивів інших людей і читання думок. Час не може його зупинити. Може висловлювати думки без слів. Може зробити з людини кого завгодно. Може подорожувати поза тілом. Безкінечні можливості, його активність проявляється в тонкому світі, в нього немає границь. Світ цього тіла іде від самої душі, це суб'єктивний прояв душі.

З цього тіла починається поле ілюзій і обману, тому, що руйнуються принципи матеріального тіла. Основи світу четвертого тіла не є предметами звичайного світу, це дещо незвичайне, це цілком суб'єктивний світ. Те, що відбувається в четвертому тілі не можливо перевірити.

Сідхи. Душа тягне вверх, а це тіло заставляє бути в межах манаса шаріра. Це тіло впливає на три нижчих тіла і може їх розвивати. Процеси, які відбуваються в манаса деха (четверте тіло) можуть бути тільки уявними, але їм дійсно є місце. Які б не проявлялися сідхи, то це все дарунки четвертого тіла. Еле це найнебезпечніше місце, котре зачаровує і створює пастки.

В кого немає тіла ума (четвертого тіла) – той не людина. Цим тілом необхідно вміти користуватися. Ум візничий десяти органів, але не хазяїн. Він тільки інструмент. Ум необхідно зробити йогом і вирвати Кундаліні з його впливу. Тіло ума має пройти через практику і вправи. Це не шлях праведності чи гріховності, це шлях божественності й безстрасності.

Ум – це дуже великий прикладний центр. Це найкорисніша річ у світі. Якщо ум виявлений, то він не бреше. Ум стає фальшивим, коли намагається захопити органи під свою владу, ставши їхнім хазяїном. Спостерігайте за собою, дивіться збоку, на тіло, на рухи, на свій стан під час активності. Якщо станете простим свідком то легко знайдете місцезнаходження власного ума. Правильно застосована уява – це наука. Це є дар четвертого тіла. Сила знаходиться в середині тіла ума і зв'язана з матеріальним світом. Якщо четверте тіло розвинене повністю, то людина вільна від сідх.

5 тіло
Вішудха чакра. Акаша (простір). Анандамая коша. Атміка деха. Карана шаріра. Тіло душі., Адітья лока (сонячний світ),
Йому мільйони років. За допомогою сили санкальпи підняти Кундаліні в четвертому тілі і ввійти в п'яте тіло душі.
Все самовизначення знаходиться в четвертому тілі, а п'яте — це повна не урізана версія четвертого, але воно не є психічним, в ньому немає бажань. В 5 тілі ніякі знання вже не потрібні. Ніякі пізнання і наука не ввійдуть в п'яте, там прийдеться піднятися над усім людством. Для розвитку перших чотирьох тіл можна вчити і примінювати знання світу, а 5 тіло можна сказати є стислим довідником. Після п'ятого тіла залишається тільки Божественна субстанція – це восьма ступінь йоги.

6 тіло
Агья чакра.Немає елементу. Тіло Брахмана, Брахма шаріра. Космічне тіло

На цьому рівні все занурене в Брахман, відсутність ахамкари (Его). В шостому тілі є можливість зустрітися з Вищою Душею. Тут поки немає ні не свободи ні залежності. Тут все зливається у одне, в усвідомлення і реалізацію. "Ахам брахмасмі" або "Я є Брахман" – гімн шостого тіла.

Активна лиш мала частина мозку. Велика його частина очікує пробудження. Центр всередині мозку божественний. Його називають третім оком, і це надприродний орган. Як тільки він відкриється, сенс життя може бути зрозумілий, а загадка – розгадана.

7 тіло
Сахасрара чакра. Немає елементу. Мукта деха. Тіло нірвани. За межами всього.

Сім тіл – сім чакр. Все запечатано в середині трьох тіл: фізичного, тонкого і астрального. Душа покрита астральним тілом – карана-шаріра, астральне – сукшма-шаріра, яке є продовженням фізичного тіла. Вона теж активна, тому, що астральне тіло – це Чітта, а сяйво Атми відображається в Чітті.

Хрідая-пуруша розміщена в Брахмарандхрі (отвір в районі голови), розмір якого з великий палець, над ним розташована Сахасрара-чакра. Над нею простір чідакаша. Чідакаша – місцеперебування Чітти, тобто астрального тіла. На нього світять промені свідомості Атми. Коли манас і прана досягають чідакаши, вони поглинаються самадхі, тому, що закінчують будь-яку діяльність. Це місце зупинки всіх вріті (хвиль та вібрацій ума і матерії).

Чотири стани свідомості:
1. Джаграт (стан активності, неспання). Під час джаграт світ пізнається через 5 органів, але в основному через очі, тому дживатма (жива душа) в джаграт знаходиться в очах.

2. Свапна (стан сну з сновидіннями). В свапні джіва перебуває в шиї і все, що було в джаграт переходить в тонку форму в канал "хітта" поряд з горловим центром. Все, що переживається в свапна приходить з горла.

3. Сушупті (глибокий стан сну без сновидінь). В сушупті душа перебуває в районі серця "хрідая прадеша". Життєдіяльність тіла іде з серця, коли серце не б'ється – тіло не рухається. Сердечний центр – це місце самадхі одночасно і тіл, і органів відчуття, і дій.

4. Турія (стан, що йде далі ніж стан сну без сновидінь, це по суті пробудження). Уму потрібен відпочинок. Турія – це самадхі (відпочинок) для ума. Самадхі ума – це усвідомлення своєї суті. Стан самадхі – це подорож до світла в якому немає двоякості і сумнівів.

Душа дивиться через очі. В сампраджнята самадхі (самадхі з умом) дживатма знаходиться в Аджна-чакрі, це центр божественого зору і третє око Шиви.

В асампраджнята самадхі (самадхі без ума) дживатма знаходиться в Брахмарандхрі. Свідомість – це Пуруша. Тепер свідомість розділяється на усвідомлення чистого безякісного Брахмана (свідомість Всесвіту) і ту, що перебуває в з'єднанні з тілом – пінда шаріра. Пінда шаріра в свою чергу розділяється на чисту форму, яка називається Атма і на джіватму.

Пробудження Кундаліні.
В пробудженні Кундаліні важливу роль відіграє прана. Йоги повинні неабияк вправлятися в пранаямі. Є багато пранаям для підняття Кундаліні. Тіло і ум – інструменти для досягнення, а міст – це дихання і життя. Треба підготовити себе до того, щоб залишити тіло і ум, там прийдеться іти від визначеності до невизначеності, від мудрості до відсутності мудрості. Тоді, коли пізнається непізнанне буде зустріч зі своєю суттю. Для цього треба стрибнути в трансцендентне. Після трансцендентного стрибка ми приземлимося там, де ми є по-справжньому, це буде об'єктивна реальність і відчуття буття.

Самадхі – це стрибок і зупинка в пустоті, в великій пустоті, там де закінчується рух і життя. Ця пустота не як відсутність, а як джерело з якого все вийшло. Там життя не рухається назовні чи в середину, там – рівновага, а для цього необхідно одночасний стрибок розуму і тіла. Ум боїться зробити цей стрибок в пустоту, адже він (ум) втратить свою владу. В пустоті приходить справжня реалізація.
САМАДХІ – це ДОРОГА, ПРАВДА і ЖИТТЯ.

З книги Пайлота Бабаджі Кундаліні

Капалабхаті пранаяма

Friday, 28 February 2020 14:42

Капалабхаті є дуже ефективною пранаямою котра активізовує апану. В капалабхаті, на відмінно від бхастріки, активним є тільки видих, а вдих є пасивним і природнім. На вдих навіть не треба звертати увагу - тільки видихи. В цій пранаямі ми робимо тільки видих за видихом. Ніби постійні видихи, а вдих короткий і майже не помітний.

Тривалість виконання капалабхаті може бути різною: від декілька циклів до 2-3 хвилин і більше. Інтенсивність видихів теж може бути різною згідно поставлених задач та враховуючи рівень підготовленості. 

Капалабхаті пранаяма є дуже потужною очищувальною практикою. Регулярно виконуючи капалабхаті можна очистити тіло від усіх видів токсинів і ядів, навіть тих токсинів, що накопилися в психіці. Більшість проблем можуть зникнути після виконання цієї пранаями, адже видихаючи ми звільняємось від всього зайвого. Енергія апани, від практики капалаюхаті стає активною і це може привести до справжніх трансформацій в природі того, хто робить цю практику. 

Води Акшара

Saturday, 15 February 2020 13:35

"Істина однієї людини не може стати істиною іншої людини, якщо тільки вона не виходить з самого центру, якщо тільки вища істина не обрала ту людину, як свій власний рупор."

Пайлот Бабаджі

ВОДИ АКШАРА

Читати в форматі  PDF

На читання книги ВОДИ АКШАРА потрібно приблизно 40 хвилин. Це не багато і не мало, але цілком достатньо, щоб концентрація під час читання не втратила своєї гостроти.

Світанок. Танок Світу

Saturday, 15 February 2020 12:53

  Матеріал для цієї сторінки готується до публікації.

 

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. А те, що необхідне на шляху, може прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

ЛЮБОВ – ДВЕРІ У БЕЗСМЕРТЯ

Любов – це найкоротший шлях на якому немає втрат і поразок. Любов здатна на неймовірні речі, що недосяжні навіть для сильних.

 

ЧАС Є ПРИЧИНОЮ ВСІХ ЗМІН

Можна використовувати час для змін, а не змінюватись з часом. Час може як знецінити щось, так і навпаки. Якщо є намір, то час – це можливість. 

 

НЕПОХИТНИЙ НАМІР І САНКАЛЬПА

Найголовніше, те чим володіє йогин – це непохитний намір та санкальпа. Маючи санальпу йогин творить й реалізовує усі свої справи.