Чакри. Тіла. Кундаліні. Свідомість.

Понеділок, 10 лютого 2020 10:51

Уява стає реальністю. Можливості народжуються з уяви. Любов дуже сильна. Вона змушує Безформене приймати форму, Безстрашно Бога наділяє бажаннями. Багато працюєте і ви будете успішні. Темрява життя пропаде. Коли є зусилля, благословення зійде. Щоб знайти благословення Бога і Гуру потрібно пройти через важкі практики. Прогрес на Землі дуже швидкий, а в інших світах дуже уповільнений.

1 тіло: Мулдхара чакра. Земля. Аннамая коша. Стхула деха. Фізичне тіло.

2 тіло: Свастхіштхана чакра. Вода. Пранамая коша. Сукшма деха. Ефірне або небесне тіло, тіло емоцій.

3 тіло: Маніпура чакра. Вогонь. Маномая коша Астральне, або каузальне тіло. Карана шаріра. Інтелект.

Наука про прану, поле битви енергії, розуму і знання, вогняне тіло, вогонь розуму і логіки, перехідна точка від зовнішнього до внутрішнього, мислення, розвивається досвід який виходить за межі емоцій, але це тіло приходить разом із самскарами мільйонів прожитих років, може прийти прарабдха карма і пам'ять попередніх втілень, активізуються вічари (мислеформи), ахамкара створює індивідуальність.

4 тіло: Анахата чакра. Повітря. Вігьянамая коша. Манаса деха. Манаса шаріра. Тіло психічного ума. Ум.

Це тіло зв'язано з гіпнозом, телепатія, магія і т.д., розуміння мотивів інших людей і читання думок. Час не може його зупинити. Може висловлювати думки без слів. Може зробити з людини кого завгодно. Може подорожувати поза тілом. Безкінечні можливості, його активність проявляється в тонкому світі, в нього немає границь. Світ цього тіла іде від самої душі, це суб'єктивний прояв душі.

З цього тіла починається поле ілюзій і обману, тому, що руйнуються принципи матеріального тіла. Основи світу четвертого тіла не є предметами звичайного світу, це дещо незвичайне, це цілком суб'єктивний світ. Те, що відбувається в четвертому тілі не можливо перевірити.

Сідхи. Душа тягне вверх, а це тіло заставляє бути в межах манаса шаріра. Це тіло впливає на три нижчих тіла і може їх розвивати. Процеси, які відбуваються в манаса деха (четверте тіло) можуть бути тільки уявними, але їм дійсно є місце. Які б не проявлялися сідхи, то це все дарунки четвертого тіла. Еле це найнебезпечніше місце, котре зачаровує і створює пастки.

В кого немає тіла ума (четвертого тіла) – той не людина. Цим тілом необхідно вміти користуватися. Ум візничий десяти органів, але не хазяїн. Він тільки інструмент. Ум необхідно зробити йогом і вирвати Кундаліні з його впливу. Тіло ума має пройти через практику і вправи. Це не шлях праведності чи гріховності, це шлях божественності й безстрасності.

Ум – це дуже великий прикладний центр. Це найкорисніша річ у світі. Якщо ум виявлений, то він не бреше. Ум стає фальшивим, коли намагається захопити органи під свою владу, ставши їхнім хазяїном. Спостерігайте за собою, дивіться збоку, на тіло, на рухи, на свій стан під час активності. Якщо станете простим свідком то легко знайдете місцезнаходження власного ума. Правильно застосована уява – це наука. Це є дар четвертого тіла. Сила знаходиться в середині тіла ума і зв'язана з матеріальним світом. Якщо четверте тіло розвинене повністю, то людина вільна від сідх.

5 тіло: Вішудха чакра. Акаша (простір). Анандамая коша. 

Атміка деха. Карана шаріра. Тіло душі. Адітья лока (сонячний світ).

Йому мільйони років. За допомогою сили санкальпи підняти Кундаліні в четвертому тілі і ввійти в п'яте тіло душі.
Все самовизначення знаходиться в четвертому тілі, а п'яте — це повна не урізана версія четвертого, але воно не є психічним, в ньому немає бажань. В 5 тілі ніякі знання вже не потрібні. Ніякі пізнання і наука не ввійдуть в п'яте, там прийдеться піднятися над усім людством. Для розвитку перших чотирьох тіл можна вчити і примінювати знання світу, а 5 тіло можна сказати є стислим довідником. Після п'ятого тіла залишається тільки Божественна субстанція – це восьма ступінь йоги.

6 тіло: Агья чакра. Немає елементу. Тіло Брахмана, Брахма шаріра. Космічне тіло.

На цьому рівні все занурене в Брахман, відсутність ахамкари (Его). В шостому тілі є можливість зустрітися з Вищою Душею. Тут поки немає ні не свободи ні залежності. Тут все зливається у одне, в усвідомлення і реалізацію. "Ахам брахмасмі" або "Я є Брахман" – гімн шостого тіла.

Активна лиш мала частина мозку. Велика його частина очікує пробудження. Центр всередині мозку божественний. Його називають третім оком, і це надприродний орган. Як тільки він відкриється, сенс життя може бути зрозумілий, а загадка – розгадана.

7 тіло: Сахасрара чакра. Немає елементу. Мукта деха. Тіло нірвани. За межами всього.

Сім тіл – сім чакр. Все запечатано в середині трьох тіл: фізичного, тонкого і астрального. Душа покрита астральним тілом – карана-шаріра, астральне – сукшма-шаріра, яке є продовженням фізичного тіла. Вона теж активна, тому, що астральне тіло – це Чітта, а сяйво Атми відображається в Чітті.

Хрідая-пуруша розміщена в Брахмарандхрі (отвір в районі голови), розмір якого з великий палець, над ним розташована Сахасрара-чакра. Над нею простір чідакаша. Чідакаша – місцеперебування Чітти, тобто астрального тіла. На нього світять промені свідомості Атми. Коли манас і прана досягають чідакаши, вони поглинаються самадхі, тому, що закінчують будь-яку діяльність. Це місце зупинки всіх вріті (хвиль та вібрацій ума і матерії).

Чотири стани свідомості

  1. Джаграт (стан активності, неспання). Під час джаграт світ пізнається через 5 органів, але в основному через очі, тому дживатма (жива душа) в джаграт знаходиться в очах.
  2. Свапна (стан сну з сновидіннями). В свапні джіва перебуває в шиї і все, що було в джаграт переходить в тонку форму в канал "хітта" поряд з горловим центром. Все, що переживається в свапна приходить з горла.
  3. Сушупті (глибокий стан сну без сновидінь). В сушупті душа перебуває в районі серця "хрідая прадеша". Життєдіяльність тіла іде з серця, коли серце не б'ється – тіло не рухається. Сердечний центр – це місце самадхі одночасно і тіл, і органів відчуття, і дій.
  4. Турія (стан, що йде далі ніж стан сну без сновидінь, це по суті пробудження). Уму потрібен відпочинок. Турія – це самадхі (відпочинок) для ума. Самадхі ума – це усвідомлення своєї суті. Стан самадхі – це подорож до світла в якому немає двоякості і сумнівів.

Душа дивиться через очі. В сампраджнята самадхі (самадхі з умом) дживатма знаходиться в Аджна-чакрі, це центр божественого зору і третє око Шиви.

В асампраджнята самадхі (самадхі без ума) дживатма знаходиться в Брахмарандхрі. Свідомість – це Пуруша. Тепер свідомість розділяється на усвідомлення чистого безякісного Брахмана (свідомість Всесвіту) і ту, що перебуває в з'єднанні з тілом – пінда шаріра. Пінда шаріра в свою чергу розділяється на чисту форму, яка називається Атма і на джіватму.

Пробудження Кундаліні

В пробудженні Кундаліні важливу роль відіграє прана. Йоги повинні неабияк вправлятися в пранаямі. Є багато пранаям для підняття Кундаліні. Тіло і ум – інструменти для досягнення, а міст – це дихання і життя. Треба підготовити себе до того, щоб залишити тіло і ум, там прийдеться іти від визначеності до невизначеності, від мудрості до відсутності мудрості. Тоді, коли пізнається непізнанне буде зустріч зі своєю суттю. Для цього треба стрибнути в трансцендентне. Після трансцендентного стрибка ми приземлимося там, де ми є по-справжньому, це буде об'єктивна реальність і відчуття буття.

Самадхі – це стрибок і зупинка в пустоті, в великій пустоті, там де закінчується рух і життя. Ця пустота не як відсутність, а як джерело з якого все вийшло. Там життя не рухається назовні чи в середину, там – рівновага, а для цього необхідно одночасний стрибок розуму і тіла. Ум боїться зробити цей стрибок в пустоту, адже він (ум) втратить свою владу. В пустоті приходить справжня реалізація.

САМАДХІ – це ДОРОГА, ПРАВДА і ЖИТТЯ.

(Стаття підготовлена на основі книги Пайлота Бабаджі "Кундаліні")

Опубліковано в Крія-Йога

Приктика Пратьяхара

Неділя, 09 лютого 2020 17:39

Пратьяхара дає усвідомлення себе і від'єднує нас від того що не є ми. Дозволяє піти в середину себе. Дає силу з середини. Спокій. Приводить наші тіла в рівновагу. Очищує сприйняття.

1. Сідаємо в асану з рівним хребтом. Закриваємо очі. Три рази співаємо (читаємо) мантру ОМ. Далі, трохи сидимо для усвідомлення, що ми не тіло, не емоції, не розум і не ум. Потім формуємо Санкальпу (намір).
2. Ашвіні мудра. На вдихові зжимаємо і підтягуємо анус вгору, а на видихові розслабляємо. Під час зжимання і підтягування ануса вгору ніби витягуємо енергію з нижньої частини тіла і ніг теж вверх. Увага має бути внизу в Муладхара чакрі. Робити 1-5 хвилин.
3. Трохи посидіти.
4. Бхастріка (вдих-видих) увага на горловій чакрі (Вішудха). Робити 3-5 хвилин.
5. Капалабхаті (тільки видохи), можна допомагати руками (активно). Робити 2-5 хвилин.
6. Чакрасана (оберти тулуба в одну та іншу сторону) 2-5 хвилин.
7. Шавасана (ви не тіло… ви не ум… ви в центрі самого себе… думки приходять і відходять, але ви не думки). Робити по відчуттю від 5 хвилин до 1 години. В Шавасані можна накритися пледом чи чимось іншим, тіло охолоджується і можна змерзнути.
8. Якщо ви вже хочете піднятися з Швасани, то переверніться на правий бік і через правий бік сядьте в асану. Три рази співаємо (читаємо) мантру ОМ. Далі, потріть долоні одна об одну і накрийте долонями очі, відкрийте очі і після цього прийміть долоні.


Примітка: Під час виконання цього комплексу очі мають бути закритими. Якщо відкрити очі, то розірветься енергетичний ланцюжок і вправи необхідно починати спочатку. Не відкривайте їх поки не вийдете з Шавасани.

Опубліковано в Крія-Йога

Всесвіт співає

Вівторок, 30 квітня 2019 11:04

В тиху зоряну ніч, коли всі сплять, можна почути, як співає Всесвіт. Коли підкрадається ніч, і підступний сон накидає своє покривало, тоді наступає день для тих, хто слухає оркестри Космосу. А вони звучать, наповнюючи собою простір, як розповіді про потаємне, котре приховане для особливих вух. Тільки в тиші можна почути цей звук, що ніби космічний корабель відносить в далекі світи.

Галасливий день пригнічує музичні прояви простору, тому коли приходить день – приходить ніч для особливих вух. День завжди в русі й спішить, а для того, щоб чути – необхідно зупинитись і направити свій погляд всередину себе. Погляд, котрий направлений в середину себе, здатен уловити та розпізнати надтонкі прояви слова і звуку.

Слово і звук має чотири види мовлення і сутнісних проявлення. Починаючи з найгрубішого вони є такі:
1. Вайкхарі. Акустичний звук і слово, яке ми чуємо та сприймаємо фізичними, тілесними органами.
2. Мадх'яма. Це внутрішня мова, словесні образи, котрі виникають в нас і стоять за акустичним проявленням слова.
3. Паш'янті. Надзвичайно уважна людина може пережити паш'янті в проміжку між двома думками. В цей момент можна вловити осяяне чисте Я, як свідомість, як ниточку, що з'єднує дві думки. Я є То!
4. Паравач. Найтонша форма мови, це вище та трансцендентне слово і звук, котре складається з чистого усвідомлення істинного "Я". Паравач – це тільки "Я".

Можна привести приклад того, як проявляється слово-звук від найгрубішого до найтоншого в повсякденному житті й творчості художника, композитора та виконавця:
1. Вайкхарі. На цьому рівні ми можемо взаємодіяти, бо творіння має конкретне матеріальне проявлення у вигляді картини, нотних партитур чи створеного акустичного звуку виконавцем.

2. Але перед тим, як картина, партитури чи звук будуть проявлені зовнішньо, художник, композитор, музикант-виконавець, створює мислений образ свого творіння. На цій стадії творіння сяє всередині автора у формі мадх'ями.

3. До того, як виникне мислений образ, глибоко в душі виникає ідея, тонкий творчий імпульс-устремління, котрий відчувається ніби творче тремтіння, шевеління, рух чогось особливого. На цьому тонкому рівні, мистецьке творіння, разом зі всіма його складовими присутнє в стані непроявленості, паш'янті, у внутрішньому світі художника, композитора, виконавця.

4. І на найвищому, найтоншому рівні, включаючи всі три стадії (вайкхарі, мадх'яма, паш'янті), творіння знаходиться у вигляді потенційної творчої сили в самому центрі майстра. На цьому рівні твір мистецтва проявляється, як усвідомлення, паравач – найвища форма слова.

Колись мені приснився сон, в якому я зіграв музику на гітарі і всі її чули, але з однією особливістю — на гітарі не було струн. Такий феномен, слухачам, я пояснив тим, що музику я генерував з середини, і всі чули те, що звучало в мені.

Виконавське мистецтво співака чи інструменталіста – це в першу чергу є мистецтво наміру. Паганіні зіграв на одній струні так, що ніхто і не помітив відсутність струн. Спів – це мистецтво наміру (санкальпа). Якщо ж ні, то спів деформується і стає дещо іншим стосовно самого себе, як до явища в цілому.

Насправді, ніхто нікого не чує — кожен чує лише себе. Людина живе у світі, однак сприймає в цьому світі лише себе. Тільки те, що взаємодіє з самосприйняттям людини потрапляє в її простір — все інше залишається по той бік екрану. Але у всіх нас є універсальний центр, і якщо те, що ми говоримо іде з цього центру, то ми будемо почуті, адже тоді через нас говорить сам Абсолют. Той, кого Абсолют вибрав своїм рупором транслює волю вищого Я і знаходить відгук в серцях. Паравач, паш'янті, мадх'яма і вайкхарі проявляються від найтоншого до фізичного — це є істине мистецтво і справжня йога, що з'єднує нище з вищим, обмежене з безмежним, смертне з безсмертним.

Опубліковано в Почути музику

Джай Гурудев Пайлот Бабаджі!

Неділя, 14 жовтня 2018 12:18

Безцінний дар – людське життя. Без наших батьків не було б нас. Наша подяка їм і повага. Так само, як для народження нового життя потрібно двоє, так і для народження вищої природи потрібен Гуру і учень. Без Гуру, так само, як без наших батьків не було б нас. Присутність Гуру в нашому житті – велика вдача. Благословення Гуру немає терміну давності, і, як промінь Сонця пронизує темряву, благословення здатне пройти через товщу тисячоліть і багатьох втілень.

"Ви всі великі душі. Ми всі великі душі" – завжди говорить Девгуру Пайлот Бабаджі. Кожен з нас є Будда, Христос, Крішна. Кожен з нас є Океан, в якому Будда, Христос чи Крішна є тільки хвилями на його поверхні, а ми – Океан. Ми є не що інше, як Океан. Не потрібно думати, що ми є щось відмінне від цього Океану. Збагнути свою велич – це означає стати дуже і дуже тихим. Адже коли ми стаємо тихими, то хвилі на поверхні заспокоюються і Океан проявляється. Все, що ми про себе думаємо не є нами. Сьогодні ми думаємо про себе одне, а завтра наша думка змінюється і виникає нова хвиля, а за нею наступна – цим хвилям немає кінця і краю. Перестаньте бути хвилями і ви станете Океаном.

Все, що нам потрібно є в нас самих. Гуру знаходиться в нас. Гуру, як ззовні так і всередині нас. Коли хвилі втихомирюються – це стає очевидним і доступним для розуміння. Гуру з самого початку з нами й чекає, коли ми підемо всередину себе. Блукання світом ніколи не закінчиться, але треба зупинитися і піти всередину себе. Коли таке трапляється – це можна вважити новим народженням. ("Для того, щоб ввійти в Царство Боже необхідно померти і народитися знову" – говорить Великий Вчитель із Назарета. Ісус був великим і божественним. І ми є не менше божественними ніж він – у божественного немає градацій.) Тільки тоді, коли ми маємо намір зупинитися і відкинути все, що не є ми, все, що понарозповідав нам про нас наш ум – може трапитись зустріч з Океаном, може трапитись зустріч з нашим Гуру всередині нас самих. Але для цього потрібен намір. Розмови і думання ні до чого не приводять. Має бути намір. З наміру починається все.

Коли ум буде мати готовність здатися – Океан неодмінно прийде. Кожна ріка має свій початок, але не має кінця. Коли ріка залишає свої два берега, то стає Океаном. Наше життя подібне до ріки, а два її береги – ніби пара протилежностей, що постійно супроводжують нас. І коли в наше життя приходить Гуру, це означає, що прийшов час стати Океаном, прийшов час відділитися від берегів і прийняти свою божественність. Без Гуру це не можливо, так само, як не можливо народитися без наших батьків. Батьки дають нам життя, і ми пам'ятаємо про це, а Гуру дає нам Вічність, і смерть, як тонка невловима сутність, уже може відпочивати.

Повага до батьків прочиняє двері успішності. Взаємодія з Гуру наповнена особливими стосунками, що виходять за межі розуміння і компетенції ума. У кожного учня свої неповторні та індивідуальні стосунки зі своїм Майстром – це так само унікально і неповторно, як відбитки пальців. Якщо ми віримо в божественність Майстра, то ми віримо і у свою божественність. Якщо ж ні, то завжди будемо бачити те, що хочемо побачити, а розум дуже майстерно домалює нам цю картину.

Я, Йогі Іша, з любов'ю схиляю голову до ніг свого Майстра Пайлота Бабаджі, і може це трішки наївно та по дитячому, але прошу у Шиви і Парваті здоров’я й довгих років життя для нашого Бабаджі.

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Моє ім'я Йогі Іша. В 16 років я відправився на пошуки Бога. Я не людина релігії, але я пройшов крізь долину, котра називається релігія та пішов далі. Я робив релігійні обряди в храмах і наодинці. Ці обряди давали мені радість і насолоду, але я змушений був піти далі. Моєю релігією став гуманізм. Мій храм всередині мене.

З 14 років практикую йогу. Але я можу навіть нічого не практикувати і залишатися йогином. Йога – це є мій стан, я відчуваю йогу в собі. Мій Гуру Пайлот Баба дав мені ім'я Йогі Іша, хоча я йому нічого про себе не розповідав. Мій Гуру ззовні мене, також мій Гуру є і всередині мене. Між всім, що існує, є проміжки. Існую я і мій Гуру та проміжок між нами. В цьому проміжку немає Гуру й немає також і мене, в цьому проміжку присутня сама правда.

Для мене люди не поділяються на духовних та мирських. Границя, що розділяє мирське і духовне давно перестала для мене існувати. Існує тільки Брахман.

Найкращим моїм вчителем був біль. Він постійно нагадував мені про мою розділеність з Богом. Моя надчутливість до сприйняття світу не дозволяє мені забутися про те, що я існую кожну секунду свого життя. Коли мені було 20 років я запитувався у людей чи вони відчувають цей біль, то вони навіть не розуміли про що я говорю. Біль завжди приводив мене до чогось. І коли це траплялося, то ширма, що відділяла мене від Бога привідкривалася і я починав щось бачити.

Мій біль і мої пошуки Бога привели мене до музики. Моя музика стала моїм шляхом, моя музика стала моєю йогою. Через музику я найкраще можу сказати те, що стоїть за словами. Слово і звук стали моєю можливістю проявити пульсацію безкінечності. А вона пульсує і стукає мені прямо в мозок.

Опубліковано в Почути музику

Почути музику. Просто про просте

Четвер, 16 серпня 2018 12:20

Всесвіт звучить кожною краплиною свого існування. Все, що навколо нас і все, що всередині нас наповнене звуком. Неможливо уникнути звуку навіть перебуваючи в звукоізоляційній кімнаті – биття серця, звук повітря при диханні та шум у вухах завжди супроводжуватимуть нас у цій прекрасній подорожі, що має назву – людське життя.

Найперше, що ми робимо, з'явившись на світ, це сповіщаємо усьому навколишньому про те, що ми вже є. Наш голос вперше звучить подібно на крик, але то так тільки на перший погляд. Насправді, це перша нота великого музичного твору, котрий виконується самим життям і його автором аж до останньої ноти. На протязі всього життя ми виконуємо цей твір, і у кожного є свій особистий оркестр. Кожен є композитором і одночасно виконавцем. Ці оркестри звучать, наповнюючи проявлений Всесвіт смислом, і кожен з цих індивідуальних оркестрів творять музику ще більшого оркестру, цей оркестр охоплює усе людство.

Кожна нота людського оркестру звучить і займає своє важливе та особливе місце. Кожен оркестрант виконує свою партію бездоганно, адже диригує всім цим найкращий кондуктор у світі – природа. Природа не виділяє нікого надаючи йому якісь особливі привілеї чи статуси й тому там, де присутня природа, там присутня любов, там переживається особливе відчуття, що наповнює душу нектаром. Однак, інколи, відтісняючи природу, за справу береться розум та ум.

Музика існує дуже давно. Навіть боги та небожителі мають справу з музикою. В історії цивілізації музика відіграла неабияку роль. В сучасному світі у суспільстві особливі стосунки з музикою. Музика стала засобом заробітку для людей залучених до комерції. Появилося безліч музичних стилів та напрямків. І все це для того, щоб здивувати слухача чи захопити його увагу, інколи приводячи до таких форм, де музикою, творчістю, а за мистецтво я вже мовчу, навіть й не пахне. І дуже часто замість оригіналу нам майстерно підкладають дешеву підробку, маскуючи та зодягаючи в одяг різних музичних стилів.

Не так просто розпізнати справжнє в інформаційному потоці, що безперервно вливається в непідготовлені вуха. Це ще й усугубляється тим, що самі музичні виконавці не відають того, що роблять. Адже, коли розум взявся за роботу, то він завжди діє комплексно.

Розум створив уявлення про музику і назвав це мистецтвом та творчістю. Візьмімо для прикладу метроном. Його використання стало масовим явищем. Сам по собі цей прибор має певну цінність і в ньому є деяка потреба, але ж він не може бути основою, навколо якої будується весь музичний твір. Музика, це є щось живе і пульсуюче, а не холодне машинне цокання метроному. Навіть більше, в деяких музичних стилях добиваються рівності гри, як під метроном, а для впевненості просто грають разом з метрономом: барабанщик грає у навушниках в яких цокає метроном, а всі інші музиканти грають під барабанщика, і головне чого вони добиваються – це ніби рівності та злагодженості гри.

Про яку живу пульсацію тут можна говорити. Така музика штучна і не природна, в ній немає життя, а тільки імітація чогось. Музика – це жива пульсація, подібно до того, як пульсує наше серце. Серце ніколи не фальшивить і не пропускає долі, воно правдиво грає нашу музику життя від початку і до останньої ноти. В ритмі серця присутні, як уповільнення, так і прискорення, і ця емоційна музична агогіка створює неповторність кожної миті нашого життя. Серце не пульсує подібно метроному, йому властива агогіка – воно переживає, так само повинна переживати й музика. Коли в музиці є емоційна складова, що йде з самої глибини душі, то неритмічною музика не може бути в принципі. Гра під метроном це не музика, це, в кращому випадку, тренування у вмінні володіти музичним інструментом.

Також є ще один шедевр із багатовекторної неспокійної та невгамовної діяльності розуму – це музичні конкурси, де, подібно до спортивних змагань, обирають першого, другого, третього... Якщо в музиці одне із найголовніших завдань, це передати те, що словами сказати ми не можемо, то в чому ж тоді полягає принцип змагальності? По яким критеріям присуджують місця? Мені це нагадує той самий метроном, тільки в іншій інтерпретації.

Таких витівок ума є велика кількість. Всі ці штуки створюють відповідне поле, відповідний егрегор, де є свої табелі про рангів, звання, статуси. І весь цей звуковий потік, як радіаційна лавина опромінює наш мозок і наші вуха, створюючи гігантську ілюзію значущості, важливості та наповненості.

Почути музику можна тоді, коли ми станемо природними, тоді, коли будемо, як діти, коли відкинемо все, що ми знаємо. І це є дуже просто, і дуже складно одночасно. В цьому у кожного є свій особистий індивідуальний шлях, і як правило він проходить вузькою дорогою – широкі дороги завжди приводять в нікуди.

Музика звучить в кожній клітині нашого тіла. Музика здатна розказати про найсокровенніше і найпотаємніше, що у нас може бути. Музика може з'єднати нас із нашою душею.

Почути музику, це те саме, що почути Бога, доторкнутись до незвіданого і відчути єдність. Між автором музики, тим, хто її виконує і тим, хто її слухає і чує немає різниці. Насправді, ніхто не придумує музику, вона існує споконвічно, а композитор тільки, подібно до радіоприймача, зчитує її й фіксує у вигляді нот чи в якийсь інший спосіб, тому той, хто зумів почути не менший по значущості за автора і виконавця, який теж повинен творити разом. Всі троє створюють завершений цикл світобудови. Почути музику і сприйняти її – таке ж мистецтво, як почути та записати, почути та відтворити. Для цього треба стати пустотним і наповненим одночасно, як Космос.

Щоб звук резонував мають бути пустоти. Це пустоти в тілі та в голові, але це не тільки фізичні пустоти, це ще і психічні пустоти. Серце і голова мають бути пустими. Музика – це мистецтво бути пустим. Музика це не те, що вчать у різних школах, це не тільки гармонія, це не тільки мелодія, не розмір та темп. Музика, це щось інше. Вона в першу чергу – пустота в якій вона звучить. Без пустот немає музики. Музика доносить емоцію і переживання від самої душі. Музика стає довершеною лише тоді, коли відкинувши все зайве, стає інструментом Абсолюту – таким же простим і водночас величним, як вдих і видих.

Людський голос – досконалий музичний інструмент. Майстерність і володіння ним – це простота, щирість та відкритість. Правдивість голосу – це в першу чергу правдивість перед самим собою, і тоді цю правду можуть почути й інші. Такий голос здатен проникати в серця слухачів, не залежно від тематики виконуваного твору.

Дуже часто трапляється, що співакам інколи просто нічого сказати. Інколи така ситуація нівелюється вокальною технікою, але чисті вуха завжди зможуть розпізнати фальшивку у красивій обгортці. Якщо людина співає про вірну любов і навіть проявляє, так би мовити, потрібні в цьому випадку емоції, а своїм життям стверджує зовсім протилежне, то голос на тонкому рівні проявить не то, що вокаліст хоче, а те чим він насправді є.

Майстерність співу і вокалу це здатність генерувати певну енергію та емоційний стан. Є звук, що звучить всередині тіла співака і той, що коливається в просторі. Тіло ніколи не бреше, і якщо тіло не готове, то такий буде і звук. Тіло – це природа і вона завжди правдива, на відмінно від ума, який завжди лукавить, шукає вигоду та саморефлексує. Якщо спів природний, то проявляється правда і справжня емоція з самої глибини нашого існування. Коли співає ум, то це завжди бажання самоствердитися, часто навіть за рахунок інших.

Природа сприйняття людського голосу така, що ми сприймаємо голос не тільки вухами та барабанними перетинками, а й сприймаємо його тілом та через коливання голосових складок самого слухача. Отже, спів – це не тільки красиво чи так собі, це в певному сенсі навіть їжа. Недарма Христос про себе говорив: "Я є то, що Я говорю" і "Я є їжа".

Слово може врятувати, зцілити, дати надію, а може і вбити. Людина, котра поважає себе, слідкує за тим, що кладе до свого рота. Так само й з музикою. Треба мати уважність і розвивати смак, щоб не отруїтися неякісним продуктом. У випадку зі звичайною їжею можна промити шлунок і кишечник, а з тонкоматеріальною, якою є музика, можна отруїти собі ціле життя.

Почути музику – це почути самого себе, і не важливо який твір ми слухаємо, адже наше життя і є музика, і музика в нашому житті є фрагмент життя. Чути музику, це такий самий талант, як й інші. Треба мати чутливість і бути уважним, тоді неймовірний світ розкриє перед нами свої двері. Цей подарунок може отримати будь-хто, всі мають однакові можливості, тільки кожен по різному розпоряджається своїм божественним даром.

Музика є музикою і має цінність лише тоді, коли в ній присутнє невидиме і неакустичне, що сприймається, як емоційне та психічне. Справжня музика завжди переживається та проживається і композитором, і виконавцем, і слухачем. Щоб почути музику треба мати серце. Щоб почути музику треба стати душею, а не умом. І коли ум капітулює – музика, як нектар безсмертя божественної Амріти, як безмежні і невичерпні Води Акшара, відкриє двері справжньої суті нас самих.

Опубліковано в Почути музику

Йога в світі набирає все більшої і більшої популярності. Різні напрямки та школи йоги ростуть, як гриби після дощу. Все більше і більше появляється різних сертифікованих йогинів, котрі пройшли курси і отримали відповідні документи. З одного боку це добре, а з другого трохи сумно дивитися на те, як йога перетворюється на спортивні змагання і стає товаром на ринку послуг.

Така велика кількість сертифікованих спеціалістів ні в якій мірі не може зашкодити самій йозі. Адже йога подібна до Гімалаїв, котрі не зважаючи на все, що відбувається навколо них стоять незворушно, перебуваючи в самозаглибленні. Тисячолітній досвід йогинів, що передавався від вчителя до учня, ніколи не втратить своєї актуальності і цінності. Шкода може бути тоді, коли той, хто вирішив іти шляхом йоги підпадає під чийсь вплив та іде не своїм шляхом. Шлях йоги – це шлях серця. На цьому шляху можеш бути тільки ти і ніхто інший поряд з тобою. Якщо хтось починає сильно агітувати і розхвалюватися – будьте обережними, коли ви початківець, то можете притягнутися на такого агітатора. Безумовно, людині потрібна підтримка, однак справжня підтримка іде з середини вас, і Гуру, або справжній вчитель надасть вам таку підтримку, але не так, як сертифіковані.

Є тільки одна йога – та, що лежить через ваше серце. Ідучи іншими дорогами ви нікуди не прийдете – пройшовши певний шлях ви будете змушені знову шукати дорогу. Завдання Гуру показати вам напрямок до вашого серця. Отримавши серце ви отримаєте все, ви отримаєте себе самого, ви отримаєте радість, ви отримаєте любов, що не затьмарюється різними життєвими ситуаціями. Адже ваша любов завжди з вами. Віднайшовши її в середині себе ви віднайдете її і у світі. Де ви будете, там і буде ваша любов, там і буде ваше серце, там і буде ваша йога.

З любов’ю і вдячністю до свого Гуруджи Пайлота Баби

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Шавасана

Неділя, 08 жовтня 2017 13:50

Ми всі людські істоти і у нас є тіло. Однак ми не тіло, ми не ум, ми не інтелект, ми не емоції. Це все є нашим, але ми не є цим всім. Наша істина природа знаходиться за всіма тілами. Наша справжня суть непідвладна змінам і стражданням, непідвладна часу і простору. Але ми маємо тіло, а це дозволяє нам подорожувати світом, це дозволяє нам переживати життя.

Наше тіло потребує відпочинку, наш ум потребує відпочинку. Ми кожної ночі лягаємо спати, щоб відновити сили і перезавантажити наш внутрішній комп'ютер. Однак, інколи, буває, що нам вистачає 15 хвилин для повноцінного відновлення, а інколи не вистачає цілої ночі. Чому так буває?

Ми ніколи не стомлюємося. Стомлюється тіло, стомлюється ум, але ми ніколи не стомлюємося. Коли ми ототожнюємо себе з тілом, ототожнюємо себе з умом, то ми стомлюємося, і тоді приходить сон та бере нас туди, де ми не відчуваємо тіла. А коли ми стомлюємося дуже і дуже сильно, коли душі вже набридає бути тілом, то приходить інший сон – набагато глибший. В цьому сні зв'язок з тілом вимикається остаточно – не так, як у сні.

Шавасана з санскриту – поза трупа. Ефективна шавасана, це тоді, коли той, хто її практикує, під час перебування в цій наймогутнішій йогівській позі, подібний до мертвої людини. Але ця подібність має бути не тільки ззовні, а й всередині. В шавасані необхідно відділити себе не тільки від фізичного тіла, а й від інших тонких структур нашої природи. І якщо шавасана буде досить успішною, і нам вдасться відділити себе від ума – ми досягнемо самадхі.

Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не ум! В шавасані нам необхідно те, що не є ми, зробити максимально неактивним. Це тотальне розслаблення, але не смерть. В шавасані треба не заснути й не померти. Якщо нам вдасться хоча б на 5 хвилин ввійти в глибоку шавасану, то ми відновимося так глибоко, що навіть буде відчуття, ніби ми знову народилися. Але ж чому нам не вдається так глибоко відновитися під час сну?

Існує чотири стани свідомості: джаграт (активність), свапна (сон зі сновидіннями), сушупті (глибокий сон без сновидінь) і турія (стан, котрий іде далі сну без сновидінь).

Джаграт – це період активності в якому наші органи сприйняття направлені на зовнішні об’єкти. Стан свапна – це тоді, коли ми спимо, і наше сприйняття направлене не на зовні, а в середину – ми не відчуваємо тіла, але зв’язані з іншими нашими тілами. Тільки в сушупті відбувається від'єднання від наших фізичного і тонких тіл. Тому, перебування в сушупті хоча б 5 хвилин дає глибокий відпочинок і відновлення. Якщо ми підемо далі в турія, то нам вдасться відділити себе повністю від того, що не є ми істині. В турія наша шавасана буде тотальною. Турія – це перемога над смертю, адже ми не є тіло, ми не є ум, і в нас немає чому помирати. Шавасана може не тільки дати глибоке відновлення, а й може бути дверима в самадхі.

Техніка виконання
Насправді, шавасана, не має техніки, адже шавасана – це коли немає тіла, немає ума і немає ніякої техніки. Справжня шавасана починається там, де закінчується будь-яка техніка. Але все ж таки:

1. Фізичне розслаблення
Ляжте на рівну поверхню. Руки та ноги повинні лежати природно розкинутими в сторони, руки долонями доверху. Тіло повністю розслаблене. На цьому етапі необхідно зробити тіло максимально неактивним, спокійним і тихим. Є різні способи добитися цього, але всі вони мають привести до одного результату – вимикання тіла. Одні уявляють, що активність тіла подібна до ввімкнутих світильників, і вони вимикаючи їх вимикають активність тіла. Деякі уявляють, як на видихові з рук, ніг, грудей, голови виходить напруга. Ви можете придумати будь-який спосіб розслабити тіло, головне, щоб це було ваше і тоді будуть результати. Знайдіть свій особливий метод розслабити тіло. Навіть можна уявити, що ваше тіло дійсно померло. Щоб розслабитися важливо мати намір, і тіло буде реагувати на вашу санкальпу.

2. Психічне розслаблення
Коли перший етап пройдений, і тіло стане тихим та спокійним, можна піти далі. Для цього необхідно стати спостерігачем. Необхідно спостерігати за тим, як відбувається дихання: не прискорювати, не уповільнювати, а тільки спостерігати. Потрібно дати тілу дихати так, як воно хоче – не втручатися в процес. Дихання тісно зв’язане з нашими емоціями й розумом. То ж спостерігаючи за диханням ми можемо від’єднати себе від тіла і від емоцій: є дихання, є тіло, є емоції, є думки і є ми, котрі це все спостерігаємо. Якщо будуть різні видіння чи образи – ігноруйте їх, не ведіться на їх, не проганяйте й не притягуйте. Якщо ви не зважатимете, то вони, не отримавши порцію енергії у вигляді відштовхування чи притягування, підуть геть.

На цьому етапі можна добитися дуже сильного розслаблення й отримати неоціненний досвід та практичні результати. Але щоб шавасана була досконалою і довершеною треба піти ще далі.

3. Духовне розслаблення
Все те, з чим ми зв'язані є ніби частинкою нас самих: сім'я, робота, стосунки, країна, стать, пристрасть, уподобання, захоплення, вороги, творчість (цей список можна складати дуже і дуже довго). Для того, щоб шавасана була досконалою нам потрібно відділити себе від всього того, що ми про себе уявляємо і знаємо. Також відділити себе від оточення. На період виконання шавасани ми повинні бути ніхто і ніщо. Тільки так можна звільнитися від ума. Є ми істині, а є уявлення про себе. На екрані свідомості не повинно бути ніяких уявлень про те, хто ми є. Останньою перешкодою, останнім покривалом майї, котре нам треба прибрати, є відчуття нашої особистості. Це відчуття відділяє нас від світу, це відчуття створює такі поняття, як я і ти. Коли нам, все-таки, вдасться пройти і через це – нам вдасться проникнути в четвертий стан, який називається турія. Це за межами ума, за межами двоякості. Це не піддається описанню. Це чиста і незатьмарена свідомість – Сат Чіт Ананда.

Таке духовне розслаблення досягається силою наміру, силою санкальпи. З турія ви ніколи не повернетеся з порожніми руками. Всі страхи, проблеми, конфлікти та різні ситуації в вашому житті будуть мати вирішення. Адже ум створює це все, а ми вже вище ума. Ви зрозумієте своє життя, своє існування. Ви, врешті-решт, зрозумієте, що таке щастя і зрозумієте, як правильно діяти. Зрозумієте діяльність і відсутність діяльності. Ви будете діяти з центру вашої душі.

Дія. Шавасана прибирає блоки й затиснення, вона може зцілювати. Дає глибоке відновлення. Від регулярної практики шавасани людина стає природнішою, можуть відкритися приховані здібності і таланти, покращується пам’ять та розумові здібності. Можуть зникнути навіть деякі хронічні хвороби.

Опубліковано в Шавасана

Наді-шодхана пранаяма

Неділя, 08 жовтня 2017 13:47

Наді – це канали по яких рухається прана. Є 72 тисячі наді в тілі людини. Від руху прани по наді залежить фізична, психічна та інші діяльності. Неправильне протікання енергії може бути причиною важких захворювань. Шудха з санскриту – чистий. Наді-шодхана пранаяма повністю може очистити всі наді. Ця пранаяма є однією з найпотужніших і найважливіших практик йоги, вона може врівноважити і гармонізувати всі процеси в наших тілах. Наді-шодхана навіть може привести нас до найвищого.

Техніка виконання
1. Поза. Прийняти зручну позу в якій легко можна тримати вертикально і рівно спину (падмасана, сідхасана, сукхасана, або інше зручне положення тіла в якому є рівна спина).
2. Зробити видих і закрити великим пальцем правої руки праву ніздрю.
3. Вдихаємо через ліву ніздрю, права закрита пальцем.
4. Коли вдих закінчений, то закриваємо ліву ніздрю безіменним і мізинцем. Відкриваємо праву ніздрю і видихаємо через неї.
5. Видихнувши починаємо вдихати через праву ніздрю, ліва закрита.
6. Закінчивши вдихати через праву ніздрю закриваємо її тим самим пальцем, що і раніше. Відкриваємо ліву і видихаємо через неї.

Це один цикл цієї пранаями. Таких циклів, безперервно один за одним, можна робити, в залежності від завдань, багато, однак це не має бути самоціллю.

Права ніздря пов'язана з пінгалою (Сонячний канал), а ліва з ідою (канал Місяця). Чергуючи вдихи і видихи через праву та ліву ніздрі ми регулюємо потоки холодного і гарячого каналів. В такий спосіб приводимо в рівновагу не тільки іду і пінгалу, а й всі 72 тисячі наді, котрі контролюються цими двома важливими каналами. При виконанні пранаями можна уявляти як потоки прани холодної та гарячої чи Місячної та Сонячної енергії входять в ліву або праву ніздрю, опускаються вздовж хребта з відповідної для них сторони, проходять крізь Муладхра чакру (куприк), і при видихові піднімаються вгору по іншому каналу, іншій ніздрі.

При виконанні Наді-шодхана пранаями вдихи і видихи повинні бути приблизно однаковими. Паузи після вдиху і видиху мають бути природними; це може бути навіть затримка дихання, якщо ви робите якусь бандху, або вдих без будь-яких затримок переходить в видих і навпаки – все залежить від того, що ви хочете зробити в цій пранаямі. Є багато різновидностей Наді-шодхани: з приміненням капалабхаті чи бхастрики; вдихання порціями за декілька вдихань; з затримками на вдиханні або затримками на видиханні і т.д. Практикуючи ви зрозумієте – що, коли і як вам необхідно робити. Або дотримуйтесь вказівок та порад свого Гуру чи вчителя.

Наді-шодхана може повністю на всіх рівнях очистити наші тіла та відкрити сушумну.

Опубліковано в Пранаяма

Сурья Намаскар

Неділя, 08 жовтня 2017 13:42

Сурья-намаскар – вітання або поклоніння Сонцю. Ця йогівська вправа виникла в наслідок спостереження за поведінкою тварин. Вона нагадує котів після пробудження, як вони потягуються після сну. Сурья-намаскар виконується синхронно з вдихами і видихами. Також є важливим при виконанні цієї вправи уявляти рух прани в нашому тілі: з вдихом вона входить в нас, а з видохом розподіляється по тілу. Усі рухи мають виконуватися до відчуття легенького болю ніби при потягуванні. Цей біль є наша сила і здоров'я. Швидкість виконання, кількість та інші деталі вправи є індивідуальними та виявляються в процесі практикування. Рекомендується виконувати 12 разів по 6 разів на кожну ногу. Це є 12 імен Сонця, джерела всього життя на Землі.

12 імен Сонця
Ом Мітрайа Намах
Ом Равайє Намах
Ом Сурьяйа Намах
Ом Бхаанаве Намах
Ом Кхаґайа Намах
Ом Пушне Намах
Ом Хіраньяґарбхайа Намах
Ом Марічайє Намах
Ом Адітьяйа Намах
Ом Савітре Намах
Ом Аркайа Намах
Ом Бхаскарайа Намах

Техніка виконання
1. Стати прямо, руки перед собою долонями одна до одної, як при молитві, погляд направлений вперед, ніби дивимось на Сонце. Видих. Фото 1
2. Роблячи вдих потягуємося і нахиляємося назад, руки піднімаємо вверх і за голову. Руки в ліктях і коліна не згинаємо, долоні не роз’єднуємо. Фото 2
3. Видихаємо і нахиляємося вперед дістаючи руками до ступнів. Коліна намагаємося не згинати. Голова і плечі опущені вниз. Фото 3
4. Відставляємо праву ногу глибоко назад, вдихаємо. Руки торкаються коврика з обох сторін лівої ступні. Ліва нога зігнута в коліні, гомілка перпендикулярна землі. Погляд направлений вперед. Фото 4
5. Видихаємо і приставляємо ліву ногу назад до правої. Голова, тулуб і ноги знаходяться на одній лінії майже паралельно землі спираючись на прямі руки, долоні на коврику. Фото 5 І зразу ж опускаючись на коліна і прогинаючись в спині подаємо таз назад-вниз до п’яток. Долоні залишаються на коврику. Фото 6
6. Рухаємо корпус вперед майже торкаючись коврика. Утворюємо асану в якій торкаємося коврика вісьмома точками (дві ступні, два коліна, дві руки, груди і підборіддя). Вдихаючи рухаємося далі утворюючи позу змії. Фото 7
7. Далі, піднімаємо таз вгору, одночасно вдихаємо. Долоні і ступні не відриваємо від коврика. Тіло утворює ніби трикутник, вершина якого є сідниці, а ноги та тулуб з випрямленими в ліктях руками утворюють дві грані цього трикутника. В спині прогинаємося. Фото 8
8. З позиції трикутника подаємо тулуб вперед і приставляємо праву ногу до рук на одній з ними лінії, так само, як в пункті 4 тільки інша нога. Вдихаємо. Фото 9
9. Приставляємо ліву ногу до правої, вдихаємо. Руки не відриваємо від коврика, тулуб нахилений вперед, все як в пункті 3. Фото 10
10. Роблячи вдих піднімаємо тулуб і руки вверх і потім прогинаємося назад як в пункті 2. Фото 11
11. Видихаємо і одночасно вертаємося в початкове положення Фото 12
12. Це один цикл Сурья-намаскар. Наступний цикл можна починати з лівої ноги і далі все те саме тільки інша нога. Рекомендується виконувати 12 разів (6+6 на кожну ногу). Можна на кожен раз промовляти одне із імен Сонця. 12 імен (форм) Сонця - це 12 виконаних Сурья-намаскар.

Дія. Регулярно практикуючи Сурью-намаскар ми підтримуємо тіло в чудовій формі. В цій практиці проробляються всі основні суглоби і хребет. Розвивається гнучкість. Тіло збагачується киснем і праною. Якщо у вас не має часу практикувати інші асани, то Сурья-намаскар вам їх замінить. Про цю чудову практику можна говорити багато, однак найкраще мати власний досвід її виконання.

Протипоказання: отит, гіпертонія, пошкодження хребта.

Опубліковано в Асани

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. Потрібні знання можуть прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

Є запитання? Звертайтесь

Чим зможемо - тим допоможемо!
Facebook Yogi Isha
Тел. +38 068 025 4248
Дізнатися більше...

 

Маєте намір практикувати?

Це не складно! Спочатку необхідно прийняти рішення і згенерувати намір, а все інше трапиться як наслідок.
Дізнатися більше...

 

Хочете поділитися досвідом?

Або розповісти про себе! Надсилайте матеріал і після перевірки модератором він буде розміщений на наших порталах.
Дізнатися більше...