Йогі Іша

Йогі Іша

Моє тіло – будинок в якому живе мій ум. Мій ум – будинок в якому живе моя суть. Коли я дивлюся на зоряне небо, то наша планета здається крихітною комашкою в безмежних просторах Космосу. А коли дивлюся в середину себе, то Космос, ніби маленька рибина, що пірнула в океан, щезає у Великій Пустоті.

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Чакри. Тіла. Кундаліні. Свідомість.

Понеділок, 10 лютого 2020 10:51

Уява стає реальністю. Можливості народжуються з уяви. Любов дуже сильна. Вона змушує Безформене приймати форму, Безстрашно Бога наділяє бажаннями. Багато працюєте і ви будете успішні. Темрява життя пропаде. Коли є зусилля, благословення зійде. Щоб знайти благословення Бога і Гуру потрібно пройти через важкі практики. Прогрес на Землі дуже швидкий, а в інших світах дуже уповільнений.

1 тіло: Мулдхара чакра. Земля. Аннамая коша. Стхула деха. Фізичне тіло.

2 тіло: Свастхіштхана чакра. Вода. Пранамая коша. Сукшма деха. Ефірне або небесне тіло, тіло емоцій.

3 тіло: Маніпура чакра. Вогонь. Маномая коша Астральне, або каузальне тіло. Карана шаріра. Інтелект.

Наука про прану, поле битви енергії, розуму і знання, вогняне тіло, вогонь розуму і логіки, перехідна точка від зовнішнього до внутрішнього, мислення, розвивається досвід який виходить за межі емоцій, але це тіло приходить разом із самскарами мільйонів прожитих років, може прийти прарабдха карма і пам'ять попередніх втілень, активізуються вічари (мислеформи), ахамкара створює індивідуальність.

4 тіло: Анахата чакра. Повітря. Вігьянамая коша. Манаса деха. Манаса шаріра. Тіло психічного ума. Ум.

Це тіло зв'язано з гіпнозом, телепатія, магія і т.д., розуміння мотивів інших людей і читання думок. Час не може його зупинити. Може висловлювати думки без слів. Може зробити з людини кого завгодно. Може подорожувати поза тілом. Безкінечні можливості, його активність проявляється в тонкому світі, в нього немає границь. Світ цього тіла іде від самої душі, це суб'єктивний прояв душі.

З цього тіла починається поле ілюзій і обману, тому, що руйнуються принципи матеріального тіла. Основи світу четвертого тіла не є предметами звичайного світу, це дещо незвичайне, це цілком суб'єктивний світ. Те, що відбувається в четвертому тілі не можливо перевірити.

Сідхи. Душа тягне вверх, а це тіло заставляє бути в межах манаса шаріра. Це тіло впливає на три нижчих тіла і може їх розвивати. Процеси, які відбуваються в манаса деха (четверте тіло) можуть бути тільки уявними, але їм дійсно є місце. Які б не проявлялися сідхи, то це все дарунки четвертого тіла. Еле це найнебезпечніше місце, котре зачаровує і створює пастки.

В кого немає тіла ума (четвертого тіла) – той не людина. Цим тілом необхідно вміти користуватися. Ум візничий десяти органів, але не хазяїн. Він тільки інструмент. Ум необхідно зробити йогом і вирвати Кундаліні з його впливу. Тіло ума має пройти через практику і вправи. Це не шлях праведності чи гріховності, це шлях божественності й безстрасності.

Ум – це дуже великий прикладний центр. Це найкорисніша річ у світі. Якщо ум виявлений, то він не бреше. Ум стає фальшивим, коли намагається захопити органи під свою владу, ставши їхнім хазяїном. Спостерігайте за собою, дивіться збоку, на тіло, на рухи, на свій стан під час активності. Якщо станете простим свідком то легко знайдете місцезнаходження власного ума. Правильно застосована уява – це наука. Це є дар четвертого тіла. Сила знаходиться в середині тіла ума і зв'язана з матеріальним світом. Якщо четверте тіло розвинене повністю, то людина вільна від сідх.

5 тіло: Вішудха чакра. Акаша (простір). Анандамая коша. 

Атміка деха. Карана шаріра. Тіло душі. Адітья лока (сонячний світ).

Йому мільйони років. За допомогою сили санкальпи підняти Кундаліні в четвертому тілі і ввійти в п'яте тіло душі.
Все самовизначення знаходиться в четвертому тілі, а п'яте — це повна не урізана версія четвертого, але воно не є психічним, в ньому немає бажань. В 5 тілі ніякі знання вже не потрібні. Ніякі пізнання і наука не ввійдуть в п'яте, там прийдеться піднятися над усім людством. Для розвитку перших чотирьох тіл можна вчити і примінювати знання світу, а 5 тіло можна сказати є стислим довідником. Після п'ятого тіла залишається тільки Божественна субстанція – це восьма ступінь йоги.

6 тіло: Агья чакра. Немає елементу. Тіло Брахмана, Брахма шаріра. Космічне тіло.

На цьому рівні все занурене в Брахман, відсутність ахамкари (Его). В шостому тілі є можливість зустрітися з Вищою Душею. Тут поки немає ні не свободи ні залежності. Тут все зливається у одне, в усвідомлення і реалізацію. "Ахам брахмасмі" або "Я є Брахман" – гімн шостого тіла.

Активна лиш мала частина мозку. Велика його частина очікує пробудження. Центр всередині мозку божественний. Його називають третім оком, і це надприродний орган. Як тільки він відкриється, сенс життя може бути зрозумілий, а загадка – розгадана.

7 тіло: Сахасрара чакра. Немає елементу. Мукта деха. Тіло нірвани. За межами всього.

Сім тіл – сім чакр. Все запечатано в середині трьох тіл: фізичного, тонкого і астрального. Душа покрита астральним тілом – карана-шаріра, астральне – сукшма-шаріра, яке є продовженням фізичного тіла. Вона теж активна, тому, що астральне тіло – це Чітта, а сяйво Атми відображається в Чітті.

Хрідая-пуруша розміщена в Брахмарандхрі (отвір в районі голови), розмір якого з великий палець, над ним розташована Сахасрара-чакра. Над нею простір чідакаша. Чідакаша – місцеперебування Чітти, тобто астрального тіла. На нього світять промені свідомості Атми. Коли манас і прана досягають чідакаши, вони поглинаються самадхі, тому, що закінчують будь-яку діяльність. Це місце зупинки всіх вріті (хвиль та вібрацій ума і матерії).

Чотири стани свідомості

  1. Джаграт (стан активності, неспання). Під час джаграт світ пізнається через 5 органів, але в основному через очі, тому дживатма (жива душа) в джаграт знаходиться в очах.
  2. Свапна (стан сну з сновидіннями). В свапні джіва перебуває в шиї і все, що було в джаграт переходить в тонку форму в канал "хітта" поряд з горловим центром. Все, що переживається в свапна приходить з горла.
  3. Сушупті (глибокий стан сну без сновидінь). В сушупті душа перебуває в районі серця "хрідая прадеша". Життєдіяльність тіла іде з серця, коли серце не б'ється – тіло не рухається. Сердечний центр – це місце самадхі одночасно і тіл, і органів відчуття, і дій.
  4. Турія (стан, що йде далі ніж стан сну без сновидінь, це по суті пробудження). Уму потрібен відпочинок. Турія – це самадхі (відпочинок) для ума. Самадхі ума – це усвідомлення своєї суті. Стан самадхі – це подорож до світла в якому немає двоякості і сумнівів.

Душа дивиться через очі. В сампраджнята самадхі (самадхі з умом) дживатма знаходиться в Аджна-чакрі, це центр божественого зору і третє око Шиви.

В асампраджнята самадхі (самадхі без ума) дживатма знаходиться в Брахмарандхрі. Свідомість – це Пуруша. Тепер свідомість розділяється на усвідомлення чистого безякісного Брахмана (свідомість Всесвіту) і ту, що перебуває в з'єднанні з тілом – пінда шаріра. Пінда шаріра в свою чергу розділяється на чисту форму, яка називається Атма і на джіватму.

Пробудження Кундаліні

В пробудженні Кундаліні важливу роль відіграє прана. Йоги повинні неабияк вправлятися в пранаямі. Є багато пранаям для підняття Кундаліні. Тіло і ум – інструменти для досягнення, а міст – це дихання і життя. Треба підготовити себе до того, щоб залишити тіло і ум, там прийдеться іти від визначеності до невизначеності, від мудрості до відсутності мудрості. Тоді, коли пізнається непізнанне буде зустріч зі своєю суттю. Для цього треба стрибнути в трансцендентне. Після трансцендентного стрибка ми приземлимося там, де ми є по-справжньому, це буде об'єктивна реальність і відчуття буття.

Самадхі – це стрибок і зупинка в пустоті, в великій пустоті, там де закінчується рух і життя. Ця пустота не як відсутність, а як джерело з якого все вийшло. Там життя не рухається назовні чи в середину, там – рівновага, а для цього необхідно одночасний стрибок розуму і тіла. Ум боїться зробити цей стрибок в пустоту, адже він (ум) втратить свою владу. В пустоті приходить справжня реалізація.

САМАДХІ – це ДОРОГА, ПРАВДА і ЖИТТЯ.

(Стаття підготовлена на основі книги Пайлота Бабаджі "Кундаліні")

Всесвіт співає

Вівторок, 30 квітня 2019 11:04

В тиху зоряну ніч, коли всі сплять, можна почути, як співає Всесвіт. Коли підкрадається ніч, і підступний сон накидає своє покривало, тоді наступає день для тих, хто слухає оркестри Космосу. А вони звучать, наповнюючи собою простір, як розповіді про потаємне, котре приховане для особливих вух. Тільки в тиші можна почути цей звук, що ніби космічний корабель відносить в далекі світи.

Галасливий день пригнічує музичні прояви простору, тому коли приходить день – приходить ніч для особливих вух. День завжди в русі й спішить, а для того, щоб чути – необхідно зупинитись і направити свій погляд всередину себе. Погляд, котрий направлений в середину себе, здатен уловити та розпізнати надтонкі прояви слова і звуку.

Слово і звук має чотири види мовлення і сутнісних проявлення. Починаючи з найгрубішого вони є такі:
1. Вайкхарі. Акустичний звук і слово, яке ми чуємо та сприймаємо фізичними, тілесними органами.
2. Мадх'яма. Це внутрішня мова, словесні образи, котрі виникають в нас і стоять за акустичним проявленням слова.
3. Паш'янті. Надзвичайно уважна людина може пережити паш'янті в проміжку між двома думками. В цей момент можна вловити осяяне чисте Я, як свідомість, як ниточку, що з'єднує дві думки. Я є То!
4. Паравач. Найтонша форма мови, це вище та трансцендентне слово і звук, котре складається з чистого усвідомлення істинного "Я". Паравач – це тільки "Я".

Можна привести приклад того, як проявляється слово-звук від найгрубішого до найтоншого в повсякденному житті й творчості художника, композитора та виконавця:
1. Вайкхарі. На цьому рівні ми можемо взаємодіяти, бо творіння має конкретне матеріальне проявлення у вигляді картини, нотних партитур чи створеного акустичного звуку виконавцем.

2. Але перед тим, як картина, партитури чи звук будуть проявлені зовнішньо, художник, композитор, музикант-виконавець, створює мислений образ свого творіння. На цій стадії творіння сяє всередині автора у формі мадх'ями.

3. До того, як виникне мислений образ, глибоко в душі виникає ідея, тонкий творчий імпульс-устремління, котрий відчувається ніби творче тремтіння, шевеління, рух чогось особливого. На цьому тонкому рівні, мистецьке творіння, разом зі всіма його складовими присутнє в стані непроявленості, паш'янті, у внутрішньому світі художника, композитора, виконавця.

4. І на найвищому, найтоншому рівні, включаючи всі три стадії (вайкхарі, мадх'яма, паш'янті), творіння знаходиться у вигляді потенційної творчої сили в самому центрі майстра. На цьому рівні твір мистецтва проявляється, як усвідомлення, паравач – найвища форма слова.

Колись мені приснився сон, в якому я зіграв музику на гітарі і всі її чули, але з однією особливістю — на гітарі не було струн. Такий феномен, слухачам, я пояснив тим, що музику я генерував з середини, і всі чули те, що звучало в мені.

Виконавське мистецтво співака чи інструменталіста – це в першу чергу є мистецтво наміру. Паганіні зіграв на одній струні так, що ніхто і не помітив відсутність струн. Спів – це мистецтво наміру (санкальпа). Якщо ж ні, то спів деформується і стає дещо іншим стосовно самого себе, як до явища в цілому.

Насправді, ніхто нікого не чує — кожен чує лише себе. Людина живе у світі, однак сприймає в цьому світі лише себе. Тільки те, що взаємодіє з самосприйняттям людини потрапляє в її простір — все інше залишається по той бік екрану. Але у всіх нас є універсальний центр, і якщо те, що ми говоримо іде з цього центру, то ми будемо почуті, адже тоді через нас говорить сам Абсолют. Той, кого Абсолют вибрав своїм рупором транслює волю вищого Я і знаходить відгук в серцях. Паравач, паш'янті, мадх'яма і вайкхарі проявляються від найтоншого до фізичного — це є істине мистецтво і справжня йога, що з'єднує нище з вищим, обмежене з безмежним, смертне з безсмертним.

Джай Гурудев Пайлот Бабаджі!

Неділя, 14 жовтня 2018 12:18

Безцінний дар – людське життя. Без наших батьків не було б нас. Наша подяка їм і повага. Так само, як для народження нового життя потрібно двоє, так і для народження вищої природи потрібен Гуру і учень. Без Гуру, так само, як без наших батьків не було б нас. Присутність Гуру в нашому житті – велика вдача. Благословення Гуру немає терміну давності, і, як промінь Сонця пронизує темряву, благословення здатне пройти через товщу тисячоліть і багатьох втілень.

"Ви всі великі душі. Ми всі великі душі" – завжди говорить Девгуру Пайлот Бабаджі. Кожен з нас є Будда, Христос, Крішна. Кожен з нас є Океан, в якому Будда, Христос чи Крішна є тільки хвилями на його поверхні, а ми – Океан. Ми є не що інше, як Океан. Не потрібно думати, що ми є щось відмінне від цього Океану. Збагнути свою велич – це означає стати дуже і дуже тихим. Адже коли ми стаємо тихими, то хвилі на поверхні заспокоюються і Океан проявляється. Все, що ми про себе думаємо не є нами. Сьогодні ми думаємо про себе одне, а завтра наша думка змінюється і виникає нова хвиля, а за нею наступна – цим хвилям немає кінця і краю. Перестаньте бути хвилями і ви станете Океаном.

Все, що нам потрібно є в нас самих. Гуру знаходиться в нас. Гуру, як ззовні так і всередині нас. Коли хвилі втихомирюються – це стає очевидним і доступним для розуміння. Гуру з самого початку з нами й чекає, коли ми підемо всередину себе. Блукання світом ніколи не закінчиться, але треба зупинитися і піти всередину себе. Коли таке трапляється – це можна вважити новим народженням. ("Для того, щоб ввійти в Царство Боже необхідно померти і народитися знову" – говорить Великий Вчитель із Назарета. Ісус був великим і божественним. І ми є не менше божественними ніж він – у божественного немає градацій.) Тільки тоді, коли ми маємо намір зупинитися і відкинути все, що не є ми, все, що понарозповідав нам про нас наш ум – може трапитись зустріч з Океаном, може трапитись зустріч з нашим Гуру всередині нас самих. Але для цього потрібен намір. Розмови і думання ні до чого не приводять. Має бути намір. З наміру починається все.

Коли ум буде мати готовність здатися – Океан неодмінно прийде. Кожна ріка має свій початок, але не має кінця. Коли ріка залишає свої два берега, то стає Океаном. Наше життя подібне до ріки, а два її береги – ніби пара протилежностей, що постійно супроводжують нас. І коли в наше життя приходить Гуру, це означає, що прийшов час стати Океаном, прийшов час відділитися від берегів і прийняти свою божественність. Без Гуру це не можливо, так само, як не можливо народитися без наших батьків. Батьки дають нам життя, і ми пам'ятаємо про це, а Гуру дає нам Вічність, і смерть, як тонка невловима сутність, уже може відпочивати.

Повага до батьків прочиняє двері успішності. Взаємодія з Гуру наповнена особливими стосунками, що виходять за межі розуміння і компетенції ума. У кожного учня свої неповторні та індивідуальні стосунки зі своїм Майстром – це так само унікально і неповторно, як відбитки пальців. Якщо ми віримо в божественність Майстра, то ми віримо і у свою божественність. Якщо ж ні, то завжди будемо бачити те, що хочемо побачити, а розум дуже майстерно домалює нам цю картину.

Я, Йогі Іша, з любов'ю схиляю голову до ніг свого Майстра Пайлота Бабаджі, і може це трішки наївно та по дитячому, але прошу у Шиви і Парваті здоров’я й довгих років життя для нашого Бабаджі.

Моє ім'я Йогі Іша. В 16 років я відправився на пошуки Бога. Я не людина релігії, але я пройшов крізь долину, котра називається релігія та пішов далі. Я робив релігійні обряди в храмах і наодинці. Ці обряди давали мені радість і насолоду, але я змушений був піти далі. Моєю релігією став гуманізм. Мій храм всередині мене.

З 14 років практикую йогу. Але я можу навіть нічого не практикувати і залишатися йогином. Йога – це є мій стан, я відчуваю йогу в собі. Мій Гуру Пайлот Баба дав мені ім'я Йогі Іша, хоча я йому нічого про себе не розповідав. Мій Гуру ззовні мене, також мій Гуру є і всередині мене. Між всім, що існує, є проміжки. Існую я і мій Гуру та проміжок між нами. В цьому проміжку немає Гуру й немає також і мене, в цьому проміжку присутня сама правда.

Для мене люди не поділяються на духовних та мирських. Границя, що розділяє мирське і духовне давно перестала для мене існувати. Існує тільки Брахман.

Найкращим моїм вчителем був біль. Він постійно нагадував мені про мою розділеність з Богом. Моя надчутливість до сприйняття світу не дозволяє мені забутися про те, що я існую кожну секунду свого життя. Коли мені було 20 років я запитувався у людей чи вони відчувають цей біль, то вони навіть не розуміли про що я говорю. Біль завжди приводив мене до чогось. І коли це траплялося, то ширма, що відділяла мене від Бога привідкривалася і я починав щось бачити.

Мій біль і мої пошуки Бога привели мене до музики. Моя музика стала моїм шляхом, моя музика стала моєю йогою. Через музику я найкраще можу сказати те, що стоїть за словами. Слово і звук стали моєю можливістю проявити пульсацію безкінечності. А вона пульсує і стукає мені прямо в мозок.

Почути музику. Просто про просте

Четвер, 16 серпня 2018 12:20

Всесвіт звучить кожною краплиною свого існування. Все, що навколо нас і все, що всередині нас наповнене звуком. Неможливо уникнути звуку навіть перебуваючи в звукоізоляційній кімнаті – биття серця, звук повітря при диханні та шум у вухах завжди супроводжуватимуть нас у цій прекрасній подорожі, що має назву – людське життя.

Найперше, що ми робимо, з'явившись на світ, це сповіщаємо усьому навколишньому про те, що ми вже є. Наш голос вперше звучить подібно на крик, але то так тільки на перший погляд. Насправді, це перша нота великого музичного твору, котрий виконується самим життям і його автором аж до останньої ноти. На протязі всього життя ми виконуємо цей твір, і у кожного є свій особистий оркестр. Кожен є композитором і одночасно виконавцем. Ці оркестри звучать, наповнюючи проявлений Всесвіт смислом, і кожен з цих індивідуальних оркестрів творять музику ще більшого оркестру, цей оркестр охоплює усе людство.

Кожна нота людського оркестру звучить і займає своє важливе та особливе місце. Кожен оркестрант виконує свою партію бездоганно, адже диригує всім цим найкращий кондуктор у світі – природа. Природа не виділяє нікого надаючи йому якісь особливі привілеї чи статуси й тому там, де присутня природа, там присутня любов, там переживається особливе відчуття, що наповнює душу нектаром. Однак, інколи, відтісняючи природу, за справу береться розум та ум.

Музика існує дуже давно. Навіть боги та небожителі мають справу з музикою. В історії цивілізації музика відіграла неабияку роль. В сучасному світі у суспільстві особливі стосунки з музикою. Музика стала засобом заробітку для людей залучених до комерції. Появилося безліч музичних стилів та напрямків. І все це для того, щоб здивувати слухача чи захопити його увагу, інколи приводячи до таких форм, де музикою, творчістю, а за мистецтво я вже мовчу, навіть й не пахне. І дуже часто замість оригіналу нам майстерно підкладають дешеву підробку, маскуючи та зодягаючи в одяг різних музичних стилів.

Не так просто розпізнати справжнє в інформаційному потоці, що безперервно вливається в непідготовлені вуха. Це ще й усугубляється тим, що самі музичні виконавці не відають того, що роблять. Адже, коли розум взявся за роботу, то він завжди діє комплексно.

Розум створив уявлення про музику і назвав це мистецтвом та творчістю. Візьмімо для прикладу метроном. Його використання стало масовим явищем. Сам по собі цей прибор має певну цінність і в ньому є деяка потреба, але ж він не може бути основою, навколо якої будується весь музичний твір. Музика, це є щось живе і пульсуюче, а не холодне машинне цокання метроному. Навіть більше, в деяких музичних стилях добиваються рівності гри, як під метроном, а для впевненості просто грають разом з метрономом: барабанщик грає у навушниках в яких цокає метроном, а всі інші музиканти грають під барабанщика, і головне чого вони добиваються – це ніби рівності та злагодженості гри.

Про яку живу пульсацію тут можна говорити. Така музика штучна і не природна, в ній немає життя, а тільки імітація чогось. Музика – це жива пульсація, подібно до того, як пульсує наше серце. Серце ніколи не фальшивить і не пропускає долі, воно правдиво грає нашу музику життя від початку і до останньої ноти. В ритмі серця присутні, як уповільнення, так і прискорення, і ця емоційна музична агогіка створює неповторність кожної миті нашого життя. Серце не пульсує подібно метроному, йому властива агогіка – воно переживає, так само повинна переживати й музика. Коли в музиці є емоційна складова, що йде з самої глибини душі, то неритмічною музика не може бути в принципі. Гра під метроном це не музика, це, в кращому випадку, тренування у вмінні володіти музичним інструментом.

Також є ще один шедевр із багатовекторної неспокійної та невгамовної діяльності розуму – це музичні конкурси, де, подібно до спортивних змагань, обирають першого, другого, третього... Якщо в музиці одне із найголовніших завдань, це передати те, що словами сказати ми не можемо, то в чому ж тоді полягає принцип змагальності? По яким критеріям присуджують місця? Мені це нагадує той самий метроном, тільки в іншій інтерпретації.

Таких витівок ума є велика кількість. Всі ці штуки створюють відповідне поле, відповідний егрегор, де є свої табелі про рангів, звання, статуси. І весь цей звуковий потік, як радіаційна лавина опромінює наш мозок і наші вуха, створюючи гігантську ілюзію значущості, важливості та наповненості.

Почути музику можна тоді, коли ми станемо природними, тоді, коли будемо, як діти, коли відкинемо все, що ми знаємо. І це є дуже просто, і дуже складно одночасно. В цьому у кожного є свій особистий індивідуальний шлях, і як правило він проходить вузькою дорогою – широкі дороги завжди приводять в нікуди.

Музика звучить в кожній клітині нашого тіла. Музика здатна розказати про найсокровенніше і найпотаємніше, що у нас може бути. Музика може з'єднати нас із нашою душею.

Почути музику, це те саме, що почути Бога, доторкнутись до незвіданого і відчути єдність. Між автором музики, тим, хто її виконує і тим, хто її слухає і чує немає різниці. Насправді, ніхто не придумує музику, вона існує споконвічно, а композитор тільки, подібно до радіоприймача, зчитує її й фіксує у вигляді нот чи в якийсь інший спосіб, тому той, хто зумів почути не менший по значущості за автора і виконавця, який теж повинен творити разом. Всі троє створюють завершений цикл світобудови. Почути музику і сприйняти її – таке ж мистецтво, як почути та записати, почути та відтворити. Для цього треба стати пустотним і наповненим одночасно, як Космос.

Щоб звук резонував мають бути пустоти. Це пустоти в тілі та в голові, але це не тільки фізичні пустоти, це ще і психічні пустоти. Серце і голова мають бути пустими. Музика – це мистецтво бути пустим. Музика це не те, що вчать у різних школах, це не тільки гармонія, це не тільки мелодія, не розмір та темп. Музика, це щось інше. Вона в першу чергу – пустота в якій вона звучить. Без пустот немає музики. Музика доносить емоцію і переживання від самої душі. Музика стає довершеною лише тоді, коли відкинувши все зайве, стає інструментом Абсолюту – таким же простим і водночас величним, як вдих і видих.

Людський голос – досконалий музичний інструмент. Майстерність і володіння ним – це простота, щирість та відкритість. Правдивість голосу – це в першу чергу правдивість перед самим собою, і тоді цю правду можуть почути й інші. Такий голос здатен проникати в серця слухачів, не залежно від тематики виконуваного твору.

Дуже часто трапляється, що співакам інколи просто нічого сказати. Інколи така ситуація нівелюється вокальною технікою, але чисті вуха завжди зможуть розпізнати фальшивку у красивій обгортці. Якщо людина співає про вірну любов і навіть проявляє, так би мовити, потрібні в цьому випадку емоції, а своїм життям стверджує зовсім протилежне, то голос на тонкому рівні проявить не то, що вокаліст хоче, а те чим він насправді є.

Майстерність співу і вокалу це здатність генерувати певну енергію та емоційний стан. Є звук, що звучить всередині тіла співака і той, що коливається в просторі. Тіло ніколи не бреше, і якщо тіло не готове, то такий буде і звук. Тіло – це природа і вона завжди правдива, на відмінно від ума, який завжди лукавить, шукає вигоду та саморефлексує. Якщо спів природний, то проявляється правда і справжня емоція з самої глибини нашого існування. Коли співає ум, то це завжди бажання самоствердитися, часто навіть за рахунок інших.

Природа сприйняття людського голосу така, що ми сприймаємо голос не тільки вухами та барабанними перетинками, а й сприймаємо його тілом та через коливання голосових складок самого слухача. Отже, спів – це не тільки красиво чи так собі, це в певному сенсі навіть їжа. Недарма Христос про себе говорив: "Я є то, що Я говорю" і "Я є їжа".

Слово може врятувати, зцілити, дати надію, а може і вбити. Людина, котра поважає себе, слідкує за тим, що кладе до свого рота. Так само й з музикою. Треба мати уважність і розвивати смак, щоб не отруїтися неякісним продуктом. У випадку зі звичайною їжею можна промити шлунок і кишечник, а з тонкоматеріальною, якою є музика, можна отруїти собі ціле життя.

Почути музику – це почути самого себе, і не важливо який твір ми слухаємо, адже наше життя і є музика, і музика в нашому житті є фрагмент життя. Чути музику, це такий самий талант, як й інші. Треба мати чутливість і бути уважним, тоді неймовірний світ розкриє перед нами свої двері. Цей подарунок може отримати будь-хто, всі мають однакові можливості, тільки кожен по різному розпоряджається своїм божественним даром.

Музика є музикою і має цінність лише тоді, коли в ній присутнє невидиме і неакустичне, що сприймається, як емоційне та психічне. Справжня музика завжди переживається та проживається і композитором, і виконавцем, і слухачем. Щоб почути музику треба мати серце. Щоб почути музику треба стати душею, а не умом. І коли ум капітулює – музика, як нектар безсмертя божественної Амріти, як безмежні і невичерпні Води Акшара, відкриє двері справжньої суті нас самих.

Земля – наша Мати! Україна – наша Мати! Ми всі Великі душі! Немає нічого неможливого коли є віра і праведна справа. Якою б довгою не була темрява за нею завжди приходить світанок і великі душі пробуджуючись запалять ранкові вогні прийдешнього.

Страх це морок ума і темрява життя, любов же здатна розвіяти ці примари минулого, що нависають  створюючи ілюзію реальності того, що є нереальним, того, що не існує. В темну ніч наш ум може побачити привида, що прийшов по нашу душу, але коли ранкові промені розвіюють морок ілюзії, то замість привида бачимо у вікні гілку дерева, що гойдається від вітру.

Ми всі Великі душі! Ви всі великі душі! Важливо знати про це і пам'ятати, що світанок починається в серці кожного з нас. Час прийшов, і Україна готова зустріти новий день свого життя.

24 серпня, в день, який був подарований нам Небом, Україна й українці мають нову точку відліку та можливості. В цей незвичайний і сприятливий день ми можемо з'єднати намір наших душ в молитві за Україну. Нехай це буде молитва або медитація чи просте сидіння з благим наміром про нашу Матір-Україну і всього люду українського. Спільна молитва і медитація здатна змінювати свідомості навколо. З любов'ю і вірою зустрінемо схід Сонця Дня Незалежності.

Схід Сонця 24 серпня крайньої східної точки української землі почнеться в 5 годин 20 хвилин, а крайньої західної в 6 годин 36 хвилин. В цей період з 5:20 до 6:36 Сонце буде сходити по всій нашій українській землі. В цей проміжок, коли сходить Сонце, об’єднаймося в спільній молитві за Україну!

Йогі Іша

Пульсація. Всесвіт. Музика

Четвер, 09 серпня 2018 22:40

Все давно уже сказано... я тільки розставляю акценти.
Йогі Іша

Існування – це рух. Все має свій початок, розвиток, завершення та перехід в непроявлене. З непроявленого виникає щось, щоб проявитися, і в кінці циклу знову перейти в непроявлене. З проявленого в непроявлене, із непроявленого в проявлене відбувається вічний рух свідомості і матерії – так пульсує Всесвіт. Свідомість і Матерія, Шива і Шакті, Пуруша і Пракріті не можуть існувати одне без одного. Вони – невичерпна Пульсація, що проявляється у всьому, і все проявляється, як пульсація. Пульсація є саме існування. Безкінечність пульсує в кожній частині всього того, що має проявлення у часі. Час, сам по собі, є проявленням пульсації.

Як художник має справу з фарбами й пензлями, так само і музикант має справу з часом. Час для музиканта є основою не тільки метроритміки, а й всього, що є музика. Мелодія, гармонія, метр і ритм та інші музичні компоненти, ніби бусинки одного намиста, нанизані на шнурівочку часу, що проявляється, як пульсація. На відмінно від мелодії та інших акустичних, чутних, і зрозумілих музичних маніфестацій, пульсація має неакустичну природу.

Неакустична пульсація, це така ж сама складова музичного твору, як і акустичний звук, на ній тримається вся тканина твору. Це напружена пульсуюча неакустична матерія свідомості, її так само потрібно виконувати та відтворювати, як і все інше. Пульсація проявляється, стає явною і присутньою завдяки уму – інструментові, який є невід'ємно частинкою людини. Ум є інструментом в руках майстра, а пульсація, як санкальпа-намір приводить в рух матерію свідомості Чітту, проявляючись у вигляді своєрідних музичних вібрацій Врітті. Пульсація твориться волевим зусиллям виконавця. Музикант повинен відчути і виконати її, як щось цілком реальне та незалежне. Для музиканта важливо внутрішньо відчувати та вміти сотворити пульсацію, і це не метроном, а пульсація матерії свідомості, яка має експресивну напруженість та безперервнісь розгортання.

Звуковий музичний континуум об'єднує акустичне і неакустичне. Ми не можемо говорити про незвучне, все звучне, є тільки неакустична складова музики. Ми можемо контролювати тільки те, що ми бачимо і усвідомлюємо. Неакустична пульсація має бути зрима, і не важливо в якій формі вона інкарнується на екрані нашої свідомості. "Звукові образи нашої уяви – набагато потужніший стимул, ніж будь-яке зовнішнє сприйняття". (Глен Гульд)

Пульсація має неперервну вісь руху. Пульсуючий континуум. Безперервність. Рух. Матерія. Все пульсує. Все має свою пульсацію. Все має пульсацію. Пульс – це і є сама матерія. Пульс – це часово-просторовий континуум потоку звукової матерії, що розгортається в просторі.

Непереривність потоку пульсації звукової матерії проявляється в метроритмічній довершеності і правильності. Хоча, метроном, як пристрій, відмірює рівні долі, але по своїй суті він є аметричним. Створити метр можна тільки неперервним потоком пульсації звукової матерії. Безперервність пульсуючого потоку є найприродніше, що може бути, це є в основі самої природи існування бо: рух (пульсація) – форма існування матерії. Ум і метроном створює перешкоди на шляху пульсації, робить мікрозупинки й таким чином розриває неперервність потоку, а потім намагається попасти в долю, тобто "ловить долю". Швидкість чи темп пульсації, навіть на мікрорівні, виходячи з агогіки твору, може змінюватися, але це не вказує на вихід з потоку. Серце може прискорювати свої пульсації чи уповільнювати, однак в нього немає зупинок. Якщо серце хоча б на мікро долю перерве потік, то ми помремо.

Коливання матерії. Дрижання матерії. Биття чогось невловимого. Биття. Буття. Існування. Безперервність існування. Пульсація – безперервність існування. Пульс – це взаємодія між двома бусинками намиста і те, що їх зв'язує. Що їх зв'язує? Їх зв'язує пустота, що між ними. Між цими пульсуючими бусинками є простір. Тільки наявність цієї пустоти може створити пульс, тільки пустота наділяє щось життям. По суті пульс – це правильно упорядкована пустота.

Пульсація має:

  1. Вісь. Це є те, що перебуває в стані абсолютного спокою, це точка в середині круга, абсолютний нуль, Шіва, і те, відносно чого є рух в принципі.
  2. Безперервність. Це сам принцип руху, ніби дзиґа, що крутиться, і, що уособлює в собі Шакті.
  3. Осьовий наскрізний безперервний неакустичний пульс. Те, що виникає від взаємодії перших двох.

Пульсація також має багаторівневу структуру:

  1. Осевий рівень. Пульсація самої осі або рівень нуль.
  2. Елементарний рівень. Пульсація елементарних долей такту, як безтактова пульсація.
  3. Складений рівень. Відрізняється від елементарного більш складною конструкцією: тріолі, дуолі, 16-ті та інше.

Неакустична пульсація музики. Неакустична пульсація матерії твору. Неакустична пульсація матерії свідомості. Неакустичний осьовий пульс — це пульсація матерії свідомості, і цей процес потребує певного залучення енергії, Шакті. Неакустичний осьовий пульс — це сама Шакті, що пульсує як Свідомість.

Метроном — це неприродний замінник внутрішнього пульсу, ніби протез. Якщо матерія твору опирається на цей придуманий розумом прилад, то звуки, котрі звучать, ззовні виглядають, як музика, однак Шакті там немає, і між звуками та Свідомістю немає зв'язку. Музиканти, котрі задіюють принцип метронома, починають ізощрятися в технічних прийомах. Вони завжди в пошуку і відчувають (це про не дурних музикантів), що чогось не вистачає і тому завжди в пошуках форми. Коли приходить свідомість, коли присутній неакустичний осьовий пульс, тоді все гармонійно — форма сама стає на своє місце: твір цілісний, довершений і пошуки припиняються.

Контроль неакустичного осьового пульсу енергозатратний процес, але це і є справжня внутрішня робота. Гра під метроном теж вимагає уважності і концентрації, але іншого роду, там вся увага в полоні форми, і мистецтвом, де присутній йогичний союз, назвати це не можна.

Мистецтво музики – це мистецтво пульсації. І, як будь-яке справжнє мистецтво, музика — це істина йога, де мистецький продукт є безсмертний союз ідеї-свідомості з матерією-формою, союз Шіви і Шакті, акустичного і неакустичного, звуку та пауз. Пульсація, як незбагненна космічна гра Бога проявляється, і в повній мірі реалізовує всю сукупність і цілісність в кожному своєму прояві, як в пульсації нашого серця, так і в пульсації музичного твору. Пульсація (музика) – це дорога (рух, фуга), правда (справжня емоція) і життя (існування, твір).

Я є частиною світу. Все, що мене оточує є частиною мене і я є частиною всього. Без мене світ був би неповний, також без світу був би не повний і я. Я не можу відділити себе від того, хто і що знаходиться біля мене. Все і всі, хто присутній в моєму житті є частинкою того, що називається – індивідуальність. І не важливо в якій країні я живу. Будучи деінде я зітканий з однієї і тієї ж самої матерії.

Мої батьки дали мені тіло й від них я вперше почув мову, яку потім сприйматиму як рідну. На цій мові я читав книги і вчився в школі, спілкувався з друзями. Втілившись в іншій країні в мене теж була б мова, котру я сприймав би як рідну. Земля, на котрій я живу, будує і підтримує моє тіло – це теж є частинка мене. Культурне середовище, в якому я живу, також знайшло своє відображення в формуванні моєї ідентичності. Сукупність факторів, що створюють людину і впливають на неї, дають можливості і одночасно їх забирають.

Мій зв'язок зі світом дає мені можливість проявитися в цьому світі, та одночасно світ наступає на мою ідентичність – іде постійне виривання себе з обіймів того, що не є я. Це подібно до Сонця, від проміння якого можна навіть згоріти, однак без Сонця ніяк. Я приймаю всю сукупність того, з чого зібрана моя особистість. Однак я не є це все. Спустившись глибше і ближче до центру себе самого я бачу, що моя особистість тільки упаковка в якій знаходиться щось. Не можливо дати цьому якесь визначення, але явно щось є. І що б я не говорив, то все рівно воно цим ніколи не є. Є гарні і правильні слова, щоб назвати це, але воно за межами слів і визначень. Будучи в цьому центрі я бачу, як змінюються мої тіла і тіла навколо мене – але не я. Перебування в цьому центрі дає мені легкість прийняти всі можливості і обмеженості котрі пропонує світ в якому я є невід’ємною частинкою і котрий є невід’ємною частинкою мене.

Вікіпедія: Адвайта означає неподвійна. Адвайта-веданта моністична система, яка притримується думки про ідентичність атмана (індивідуального духа) та брахмана (світового духа).
Адвайта-веданта вважає, що Брахман (Бог, Верховна космічна істота) єдина справжня реальність. Найкраще Брахман можна описати як безмежну, повсюдну, всемогутню, нетілесну, безособисту, трансцедентальну дійсність, що є основою будь-якого буття. Брахман часто описують словами неті неті (не те, не те), бо його неможливо змалювати, вказавши на щось конкретне. Брахман першопричина всіх сил, всіх субстанцій, будь-якого буття. Він невизначена, ненароджена істотня правда, вічна й абсолютна. Намагання описати Брахман схоже на намагання сліпого описати колір

Йога в світі набирає все більшої і більшої популярності. Різні напрямки та школи йоги ростуть, як гриби після дощу. Все більше і більше появляється різних сертифікованих йогинів, котрі пройшли курси і отримали відповідні документи. З одного боку це добре, а з другого трохи сумно дивитися на те, як йога перетворюється на спортивні змагання і стає товаром на ринку послуг.

Така велика кількість сертифікованих спеціалістів ні в якій мірі не може зашкодити самій йозі. Адже йога подібна до Гімалаїв, котрі не зважаючи на все, що відбувається навколо них стоять незворушно, перебуваючи в самозаглибленні. Тисячолітній досвід йогинів, що передавався від вчителя до учня, ніколи не втратить своєї актуальності і цінності. Шкода може бути тоді, коли той, хто вирішив іти шляхом йоги підпадає під чийсь вплив та іде не своїм шляхом. Шлях йоги – це шлях серця. На цьому шляху можеш бути тільки ти і ніхто інший поряд з тобою. Якщо хтось починає сильно агітувати і розхвалюватися – будьте обережними, коли ви початківець, то можете притягнутися на такого агітатора. Безумовно, людині потрібна підтримка, однак справжня підтримка іде з середини вас, і Гуру, або справжній вчитель надасть вам таку підтримку, але не так, як сертифіковані.

Є тільки одна йога – та, що лежить через ваше серце. Ідучи іншими дорогами ви нікуди не прийдете – пройшовши певний шлях ви будете змушені знову шукати дорогу. Завдання Гуру показати вам напрямок до вашого серця. Отримавши серце ви отримаєте все, ви отримаєте себе самого, ви отримаєте радість, ви отримаєте любов, що не затьмарюється різними життєвими ситуаціями. Адже ваша любов завжди з вами. Віднайшовши її в середині себе ви віднайдете її і у світі. Де ви будете, там і буде ваша любов, там і буде ваше серце, там і буде ваша йога.

З любов’ю і вдячністю до свого Гуруджи Пайлота Баби

Контакти

Неділя, 15 жовтня 2017 07:41

НІХТО І НІЩО НЕ Є ВИПАДКОВИМ!

Все, що відбувається в нашому житті є важливим. Зустрічі і контакти є проявленням пульсації Абсолюту. Господь любить з'єднувати, адже між всім, що існує, є проміжки, в цих проміжках немає тебе і мене, в цих проміжках присутня сама правда, в цих проміжках присутній Бог.

 

 Чим може бути корисним Світ Йогі:

  • разом зі Світ Йогі можете зробити перший крок;
  • якщо вже практикуєте, то можете отримувати необхідне для подальшого руху вперед;
  • можете поділитися власними думками, досвідом, переживаннями чи практиками (ваш матеріал буде опублікований, також буде створений ваш авторський профіль);
  • в розділі Практика є корисна інформація для ти хто цікавиться йогою чи розвитком себе.

 

 Що може дати йога:

 

 Співпраця зі Світ Йогі:

  • ви можете запросити нас;
  • ми можемо запросити вас;
  • допомога у вигляді спонсорства;
  • організація виступів, занять, лекцій і т.д.;
  • будь-яка інша хороша ідея...

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. Потрібні знання можуть прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

Є запитання? Звертайтесь

Інколи все дуже просто!
Facebook Yogi Isha
shaktiorchestra@gmail.com
Дізнатися більше...

 

Маєте намір практикувати?

Це не складно! Спочатку необхідно прийняти рішення і згенерувати намір, а все інше трапиться як наслідок.
Дізнатися більше...

 

Хочете поділитися досвідом?

Або розповісти про себе! Надсилайте матеріал і після перевірки модератором він буде розміщений на наших порталах.
Дізнатися більше...