Боги, сивині та шматочок щастя

Неділя, 01 жовтня 2017 00:03

Щастя…! Таке бажане і таке примарне: ми чекаємо його, ми працюємо на нього, так часто бажаємо його іншим і не так часто замислюємося над тим, що воно таке по своїй суті. Щастя – не абсолютна величина, у кожного це поняття має різне тлумачення, воно в першу чергу залежить від нашого бачення самих себе, від нашого бачення світу та світогляду. Ми є те, ким ми себе бачимо і щастя для кожного з нас є різним.

В пошуках щастя людина може перетнути океан, залізти на найвищі гори у світі, зробити ряд безглуздих і не безглуздих вчинків, наприклад: заробити мільйон доларів і все життя жити як скнара, будучи добровільним рабом самого себе. В надії на щастя ми відправляємося на пошуки своєї "половинки": отак шукаємо, шукаємо, щось знаходимо, якийсь час …, а потім, коли все-таки до нас доходить – знову шукаємо, шукаємо… В таких пошуках і чеканнях проходить майже все життя, виключаючи ті миті, коли все-таки щось по-справжньому відчуваємо.

Критерії щастя, для зручності, сформовані суспільством, так би мовити "розжували та й в рот поклали", а тих, хто може бути щасливим по-своєму, навіть намагаються вигнати зі свого стада, щоб не дай Боже нічого зайвого не трапилося, не вийшов збій у програмі загальноприйнятого щастя. Інколи знаходяться і такі, котрі за щастям стають навіть у чергу, тут напевно спрацьовує рефлекс, якщо черга, то річ, яку купують, має бути хорошою і навіть, якщо і не так, то все одно має бути так, бо ж гроші заплачені. Людина боїться бути ошуканою відсутністю щастя. Цей страх неабияк сковує. Він не дає можливості енергії нормально протікати по каналах, це щось подібне до руки чи ноги, коли вона затерпає.

Є одна історія зі священних писань індійської культури. В ній Індра, цар напівбогів, був проклятий на те, щоб народитися в тілі свині й прожити в ньому сто років. Коли термін прокляття добіг свого кінця, Індрі можна було б повертатися назад на райські планети, але Індра чомусь не поспішав. Напівбоги надзвичайно стурбувалися такою неадекватною поведінкою Індри, адже тривала відсутність їхнього царя може викликати хаос у Всесвіті. Порадившись, напівбоги відправили делегацію до Індри, щоб нагадати про закінчення прокляття, і закликати до виконання обов'язку покладеного на царя. Делегація вернулася ні з чим. Індра не тільки відмовився, а навіть сказав, що не знає про кого вони йому тут говорять. Він не знає ніякого Індру, а сам Він – кабан і живе зі своєю дружиною-свинею та дітьми-поросятами. Тут напівбоги серйозно занепокоїлися, і знову, порадившись, постановили: роздерти свиняче тіло, в якому перебував Індра, та в такий спосіб випустити Індру з клітки матеріальної форми. Коли вони здійснили свій задум, Індра вийшовши з тіла свині звернувся до напівбогів: "Друзі, мені приснився страшний сон. Мені снилося, що Я – свиня: маю сім'ю, поросят, живу по свинячим законам, і мало того – хочу щоб весь світ жив по-свинськи, як Я."

Історія Індри, подібно грі Сил, розігрується на тонкому рівні в кожному з нас. Кожна людина дорівнює Всесвіту, а щастя зазвичай бачить подібно до Індри, коли він бувши царем напівбогів, в наслідок прокляття, на якийсь час бачив себе свинею. Щастя Індри-свині вимірювалося свинячими радощами, хоча його космічний статус дозволяв бачити набагато більше. Отож, ми є те, ким себе бачимо!

Критерії щастя змодельовані середовищем в якому ми народилися і живемо, а наша можливість впливати на ці процеси, як правило, зводиться до вибору можливих варіантів в межах моделей котрі пропонує суспільство. Чи є вихід з цієї "матриці"? Так! Вихід є завжди. Але це щось подібне до того, як написано у "Ваджра-сутра параміті", де ставиться запитання: "Чи можна сказати, що хтось досягнув стану Будди? Ні, тому, що стан Будди – це відсутність "его", і не має вже того, про кого можна сказати, що він досягнув стану Будди." Простіше кажучи, щоб вийти з матриці, потрібно вийти за межі людської природи, подібно до Індри, що вийшов з тіла свині.

На місці читача, авторові цієї статті я б поставив логічне запитання: "Що ж ти від нас хочеш?" А хочу я показати знайомі для нас речі з іншого боку. Показати інший бік реальності. Розламати шкарлупу яйця з середини і вийти в інший, набагато більший та з іншими можливостями простір. Дехто називає це транссерфінгом реальності, буддисти називають – "вступити в потік", у християн до цього теж є свої слова і не важливо, хто і як би про це говорив, суть залишається тією ж самою."

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Кожен хоче бути незалежним, кожен хоче відчувати себе індивідуумом, знайти свій неповторний образ, самоствердитися. Доки існує відособлена істота, доти буде існувати це непереборне прагнення виділитися з маси: зайняти краще, вище, зручніше положення; віддалитися від і піднятися над тим, що є органічною частинкою нас самих, над тим, що нас породило, над тим, що кормить і поїть нас, без чого ми б не мали те, що треба самостверджувати – над людьми, над суспільством. Бажання виділитися не є чимось таким, що треба засуджувати, навпаки, воно є рушійною силою суспільства. Ця динамічна, потужна сила спрямована на покращення, на вдосконалення, на еволюцію. Тому ті, хто йде попереду, є взірцем для інших, і всі вони разом являють собою суспільство, яке називається нацією, расою, людством.

Суспільство є цілісний організм. І як кожен організм, суспільство, має перерозподіл функцій між окремими його частинами чи органами. В суспільстві є та її частина, що виконує функцію голови, той клас, що відповідає за здоров'я нації, за її стан, за мораль, за порядок, адже все від голови. Суспільством рухає еліта.

Від кого залежить нормальна робота цієї надважливої частини організму суспільства? Це - брахмани (моральна, духовна, інтелектуальна еліта суспільства). Брахманами є та частина суспільства, котра задає основну тональність, і це не тільки ті, що інколи хочуть назвати себе посередником між Богом і людьми. Тут я не говорю за якусь конкретну релігійну течію чи конфесію, я говорю за брахманів як про духовну аристократію, котра визначає правила гри: світогляд, ідеологію, мораль, визначає пріоритети та розставляє акценти. Все це є природна функція для брахманів. Від них ідуть імпульси в суспільство, так само, як головний мозок посилаючи сигнали здійснює управління тілом. І на превеликий жаль, за останніх 100 років існування українців наша еліта нещадно нищилася, і врешті-решт призвівши до того, що ми маємо.

Однак не можна все звалювати на інших, в певній мірі відповідальність на кожному з нас. Не треба далеко ходити, адже перевірка на "вшивість" може чекати нас всюди, починаючи від проїзду в громадському транспорті і до … ну навіть самих несподіваних ситуацій, коли і не думаємо щось запідозрити, ну от хоча б в інтимних стосунках. Так-так, саме в цій царині по-справжньому проявляється людина, а чому ж бо це так приховується, навіть інколи від самого себе. В Дхаммападі написано: "Чужі вади людина розвіює як полову, а свої приховує, як професійний шулер нещасливу карту". Отож бо, пропоную відкинути страх та подивитися на проблему, подивитися на самих себе й улюблене українське "чого ми такі бідні – бо дурні, чого ми такі дурні – бо бідні " бачити в першу чергу у собі, а не у сусідському оці.

В кожному з нас, в тій чи іншій мірі, проявляються брахманічні функції. Наприклад: батько дітей і чоловік дружини в сім'ї теж ніби виконує функції брахмана. А чи виконує? А чи тільки вимагає це від інших? Ми всі відповідальні за те, що робиться в світі. Ми не можемо ухвалювати рішення в парламенті, але ми відповідальні за якість наших думок, адже таким чином ми формуємо середовище з якого вийдуть ті, хто буде все-таки приймати важливі державні рішення. Влада – це той самий народ. І ті люди, що біля керма, теж продукт сформований суспільством; суспільство їх породило, "а тепер їжте хоч повилазьте".

Людина зрозуміла силу свого розуму, але не зрозуміла самого себе, не зрозуміла свою душу. Коли розум керує ситуацією, то людина постійно прагне щось отримати тільки для себе і при цьому не особливо переймаючись тим, які наслідки для людей і для природи буде мати її діяльність.

Але природа мудріша за нас! Вона не робить насилля над собою. Вона – вічна. Її існування є постійне перетікання однієї форми в іншу, тобто рух. Вона самодостатня і тому здатна до самовідтворення, до регенерації. Головне не заважати їй в цьому. Допомагаючи природі ми допомагаємо собі, адже ми є її частинка, без природи не буде й нас. Своїми думками, своїми вчинками кожен може стати брахманом. Щоб стати великим не потрібно штурмувати якісь вершини – просто треба змінити свої думки!

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. Потрібні знання можуть прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

Є запитання? Звертайтесь

Чим зможемо – тим допоможемо!
Онлайн консультації: Тисни тут...
Тел.: +38 099 27 93 495 Тисни тут...
Пишіть: Тисни тут...

 

Маєте намір практикувати?

Це не складно! Спочатку необхідно прийняти рішення і згенерувати намір, а все інше трапиться як наслідок.
Дізнатися більше...

 

Хочете поділитися досвідом?

Або розповісти про себе! Надсилайте матеріал і після перевірки модератором він буде розміщений на наших порталах.
Дізнатися більше...