Наді-шодхана пранаяма

Неділя, 08 жовтня 2017 13:47

Наді – це канали по яких рухається прана. Є 72 тисячі наді в тілі людини. Від руху прани по наді залежить фізична, психічна та інші діяльності. Неправильне протікання енергії може бути причиною важких захворювань. Шудха з санскриту – чистий. Наді-шодхана пранаяма повністю може очистити всі наді. Ця пранаяма є однією з найпотужніших і найважливіших практик йоги, вона може врівноважити і гармонізувати всі процеси в наших тілах. Наді-шодхана навіть може привести нас до найвищого.

Техніка виконання
1. Поза. Прийняти зручну позу в якій легко можна тримати вертикально і рівно спину (падмасана, сідхасана, сукхасана, або інше зручне положення тіла в якому є рівна спина).
2. Зробити видих і закрити великим пальцем правої руки праву ніздрю.
3. Вдихаємо через ліву ніздрю, права закрита пальцем.
4. Коли вдих закінчений, то закриваємо ліву ніздрю безіменним і мізинцем. Відкриваємо праву ніздрю і видихаємо через неї.
5. Видихнувши починаємо вдихати через праву ніздрю, ліва закрита.
6. Закінчивши вдихати через праву ніздрю закриваємо її тим самим пальцем, що і раніше. Відкриваємо ліву і видихаємо через неї.

Це один цикл цієї пранаями. Таких циклів, безперервно один за одним, можна робити, в залежності від завдань, багато, однак це не має бути самоціллю.

Права ніздря пов'язана з пінгалою (Сонячний канал), а ліва з ідою (канал Місяця). Чергуючи вдихи і видихи через праву та ліву ніздрі ми регулюємо потоки холодного і гарячого каналів. В такий спосіб приводимо в рівновагу не тільки іду і пінгалу, а й всі 72 тисячі наді, котрі контролюються цими двома важливими каналами. При виконанні пранаями можна уявляти як потоки прани холодної та гарячої чи Місячної та Сонячної енергії входять в ліву або праву ніздрю, опускаються вздовж хребта з відповідної для них сторони, проходять крізь Муладхра чакру (куприк), і при видихові піднімаються вгору по іншому каналу, іншій ніздрі.

При виконанні Наді-шодхана пранаями вдихи і видихи повинні бути приблизно однаковими. Паузи після вдиху і видиху мають бути природними; це може бути навіть затримка дихання, якщо ви робите якусь бандху, або вдих без будь-яких затримок переходить в видих і навпаки – все залежить від того, що ви хочете зробити в цій пранаямі. Є багато різновидностей Наді-шодхани: з приміненням капалабхаті чи бхастрики; вдихання порціями за декілька вдихань; з затримками на вдиханні або затримками на видиханні і т.д. Практикуючи ви зрозумієте – що, коли і як вам необхідно робити. Або дотримуйтесь вказівок та порад свого Гуру чи вчителя.

Наді-шодхана може повністю на всіх рівнях очистити наші тіла та відкрити сушумну.

Опубліковано в Пранаяма

Сурья Намаскар

Неділя, 08 жовтня 2017 13:42

Сурья-намаскар – вітання або поклоніння Сонцю. Ця йогівська вправа виникла в наслідок спостереження за поведінкою тварин. Вона нагадує котів після пробудження, як вони потягуються після сну. Сурья-намаскар виконується синхронно з вдихами і видихами. Також є важливим при виконанні цієї вправи уявляти рух прани в нашому тілі: з вдихом вона входить в нас, а з видохом розподіляється по тілу. Усі рухи мають виконуватися до відчуття легенького болю ніби при потягуванні. Цей біль є наша сила і здоров'я. Швидкість виконання, кількість та інші деталі вправи є індивідуальними та виявляються в процесі практикування. Рекомендується виконувати 12 разів по 6 разів на кожну ногу. Це є 12 імен Сонця, джерела всього життя на Землі.

12 імен Сонця
Ом Мітрайа Намах
Ом Равайє Намах
Ом Сурьяйа Намах
Ом Бхаанаве Намах
Ом Кхаґайа Намах
Ом Пушне Намах
Ом Хіраньяґарбхайа Намах
Ом Марічайє Намах
Ом Адітьяйа Намах
Ом Савітре Намах
Ом Аркайа Намах
Ом Бхаскарайа Намах

Техніка виконання
1. Стати прямо, руки перед собою долонями одна до одної, як при молитві, погляд направлений вперед, ніби дивимось на Сонце. Видих. Фото 1
2. Роблячи вдих потягуємося і нахиляємося назад, руки піднімаємо вверх і за голову. Руки в ліктях і коліна не згинаємо, долоні не роз’єднуємо. Фото 2
3. Видихаємо і нахиляємося вперед дістаючи руками до ступнів. Коліна намагаємося не згинати. Голова і плечі опущені вниз. Фото 3
4. Відставляємо праву ногу глибоко назад, вдихаємо. Руки торкаються коврика з обох сторін лівої ступні. Ліва нога зігнута в коліні, гомілка перпендикулярна землі. Погляд направлений вперед. Фото 4
5. Видихаємо і приставляємо ліву ногу назад до правої. Голова, тулуб і ноги знаходяться на одній лінії майже паралельно землі спираючись на прямі руки, долоні на коврику. Фото 5 І зразу ж опускаючись на коліна і прогинаючись в спині подаємо таз назад-вниз до п’яток. Долоні залишаються на коврику. Фото 6
6. Рухаємо корпус вперед майже торкаючись коврика. Утворюємо асану в якій торкаємося коврика вісьмома точками (дві ступні, два коліна, дві руки, груди і підборіддя). Вдихаючи рухаємося далі утворюючи позу змії. Фото 7
7. Далі, піднімаємо таз вгору, одночасно вдихаємо. Долоні і ступні не відриваємо від коврика. Тіло утворює ніби трикутник, вершина якого є сідниці, а ноги та тулуб з випрямленими в ліктях руками утворюють дві грані цього трикутника. В спині прогинаємося. Фото 8
8. З позиції трикутника подаємо тулуб вперед і приставляємо праву ногу до рук на одній з ними лінії, так само, як в пункті 4 тільки інша нога. Вдихаємо. Фото 9
9. Приставляємо ліву ногу до правої, вдихаємо. Руки не відриваємо від коврика, тулуб нахилений вперед, все як в пункті 3. Фото 10
10. Роблячи вдих піднімаємо тулуб і руки вверх і потім прогинаємося назад як в пункті 2. Фото 11
11. Видихаємо і одночасно вертаємося в початкове положення Фото 12
12. Це один цикл Сурья-намаскар. Наступний цикл можна починати з лівої ноги і далі все те саме тільки інша нога. Рекомендується виконувати 12 разів (6+6 на кожну ногу). Можна на кожен раз промовляти одне із імен Сонця. 12 імен (форм) Сонця - це 12 виконаних Сурья-намаскар.

Дія. Регулярно практикуючи Сурью-намаскар ми підтримуємо тіло в чудовій формі. В цій практиці проробляються всі основні суглоби і хребет. Розвивається гнучкість. Тіло збагачується киснем і праною. Якщо у вас не має часу практикувати інші асани, то Сурья-намаскар вам їх замінить. Про цю чудову практику можна говорити багато, однак найкраще мати власний досвід її виконання.

Протипоказання: отит, гіпертонія, пошкодження хребта.

Опубліковано в Асани

Подібно до човна, що дозволяє плавати по поверхні води, наше тіло дозволяє нам плавати по водах проявленого. Тіло є важливим. Немає тіла – немає досвіду: через тіло відбувається процес пізнання, через тіло ми отримуємо дотик безкінечного, через тіло відбувається реалізація. Тіло може бути, як причиною наших можливостей, так і причиною їх відсутності.

Наше тіло – це велика лабораторія, в якій відбуваються процеси творення, розвитку і руйнування. В нашому тілі циркулюють п'ять типів життєвої сили: прана, апана, самана, удана і в'яна. Від їхньої збалансованості залежить не тільки наше здоров'я, а й духовний розвиток. В лабораторії нашого тіла є 72 тисячі каналів, що звуться – наді. Все, що відбувається з нами, відбувається в цих каналах: якщо енергія в деяких каналах циркулює не добре, то це може проявлятися в якийсь проблемі фізичного тіла або психіки.

З 72 тисяч наді, найголовніші є три: іда, пінгала і сушумна. Іда і пінгала – це канал Місяця і Сонця, відповідно. Іда і пінгала, це як плюс і мінус в нашому тілі, як збудження і гальмування нервової системи, як анаболічні та катаболічні процеси, як згиначі та розгиначі м'язів та інше. Від збалансованої роботи іди і пінгали залежить робота всіх 72 тисячі каналів, а це наше здоров'я і рівновага.

Іда, пінгала і сушумна починаються в районі куприка та ідуть вверх вздовж хребта, але тільки центральний канал, сушумна, досягає найвищої точки – Сахасрара чакри, що розміщується на вершині голови. З цих трьох сушумна – найголовніша, адже коли сушумна є активною, то людина стає божественною. Якщо енергія апани зможе ввійти в сушумну, то ми вийдемо за межі ума, ми вийдемо за межі дуальностей, за межі добра і зла, приємного і неприємного, радості й смутку. Сушумна дасть змогу реалізувати нашу зустріч з самим собою. Але це можливо тоді, коли ми маємо тіло.

Йогини приділяють особливу увагу своєму тілу, але не забувають, що ми не тіло і ми не ум. Практика йоги може повністю зцілити тіло, може зробити його міцним і красивим, однак є одна незручність – потрібно практикувати. Ніхто не зможе зробити за вас вправу, і ніхто не зможе присвоїти собі результати ваших старань.

Якщо ви маєте на думці привнести зміни в ваше життя, то робіть це навіть не завтра – робіть це вже зараз. Маючи намір ви притягнете все необхідне: вам будуть приходити потрібні знання, вам будуть зустрічатися потрібні люди. Немає різниці звідки це прийде, потрібне може прийти звідки завгодно.

Якщо буде відповідний намір, то ви можете навіть зустріти свого Гуру. Справжній Гуру нікого не вчить – кожен вчиться сам. Гуру тільки може поділитися своїм досвідом і розказати про те, що він осягнув. Гуру може показати практики, але виконувати їх за нас він не в змозі. Справжня користь від Гуру полягає не в тому, що він говорить чи показує. Справжня користь полягає в тій чудовій можливості, яка дає змогу знайти Гуру в самому собі. Якщо учень буде достатньо уважним, чутливим і сприйнятливим, то він побачить, що між його Гуру і ним немає ніякої різниці. Учень і Гуру є одне. Це вселенська гра Абсолюту, але осягнувши, ми все-таки продовжуємо цю гру. І поки грає музика, поки світять лампи – гра продовжується – гра всесвіту на екрані нашої свідомості.

Опубліковано в Хатха-Йога

Життя постійно підкидає різні сюрпризи. А омріяне щастя, нерідко, виявляється тільки примарним міражем. Так минають дні, а інколи й роки. І здається, все щоразу повторюється, ніби по колу. Ум створює багато проблем і одночасно здатен вирішити будь-яке надскладне завдання.

Самадхі – це відсутність ума, це перебування в нашій істинній природі. Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не ум, ми є те, що стоїть за цим всім. Наша справжня природа знаходиться в області трансцендентного і ум проникнути туди не може. Для того, щоб пізнати свою справжню безсмертну душу необхідно зробити стрибок в трансцендентне, необхідно відірватися від всього того, що не є ми насправді. Ум дуже могутній і він не хоче, щоб ми зробили цей стрибок, бо тоді він втратить свою директорську посаду – він тоді більше не буде мати влади над нами.

Ми прийшли в цей світ для того, щоб бути щасливими, щоб відчути любов, радість, щоб відчути життя. Однак ум постійно стоїть на заваді, він хоче бути посередником між людиною і її сприйняттям. Тому ми не бачимо світ таким, яким він є, ми сприймаємо тільки описання світу і бачимо так, як інтерпретує його ум. Справжня природа людини це Ананда – блаженство. І тільки ум може перетворити це божественне переживання на щось інше – жалюгідне, а інколи навіть негідне.

Самадхі може трапитися будь-коли, адже ніхто в самадхі не входить і ніхто з нього не виходить – самадхі існує постійно, воно є наше справжнє переживання самих себе. Ніхто не має ексклюзивне право на самадхі. Самадхі, це те, що кожен повинен пережити сам, це є зустріч з самим собою, ніхто не може стояти між нами і самадхі.

Неважливо в який спосіб ми доберемося до самадхі, адже на шляху до самадхі все може бути засобом, і коли це трапиться, то приходить розуміння, що ніхто нікуди не прийшов, що ми рухалися туди, де завжди знаходилися. Ви зрозумієте, що ніколи не народжувалися і ніколи не помирали. Самадхі це набагато ближче ніж ми думаємо. Самадхі це не якісь містичні астральні переживання, це переживання самих себе, це перебування в своїй суті, це перебування за межами ума. Самадхі не протиставляє себе уму. Ум дуже могутній і дуже корисний інструмент, але він є урізаною копією душі, тому ми так часто ведемося на плагіат.

Самадхі приходить несподівано, воно не підвладно прагматичному розрахунку, воно не підвладно часу і простору. Самадхі стирає границі між я і ти. Самадхі – це наш справжній дім непідвласний розуму і часу. Необхідно, поборовши страх, що є невіддільною частиною ума, зробити стрибок в трансцендентне! Самадхі – це пустота, але не відсутність. Це та пустота з якої твориться світ. Світ, що є союзом Шіви і Шакті, проявленого і непроявленого – Світ Йогі.

Опубліковано в Самадхі

Будь-яка наша дія, навіть маленька, не може бути здійснена, якщо ми не долучимо силу волі. Без цієї сили ми навіть не зможемо зав'язати собі шнурівки. Але виявляється, що для одних речей людині вистачає сили волі, а для інших – ні.

Є велика різниця між нашими бажаннями і нашими намірами. У людини може бути безліч бажань, але переважна більшість цих бажань, як сміття, засмічують наше життя. На протязі дня наш мозок генерує різні думки і кожна, навіть маленька, думка – це певний намір. Але більшість намірів, які ми щодня продукуємо, так і залишаються нереалізованими. Ці нереалізовані думки подібні до броунівського руху, який присутній в незарядженому провідникові, в ньому не виникає електричний струм бо електрони мають хаотичний, а не впорядкований рух. Тільки в тому провіднику виникає електричний струм, в якому електрони мають однонаправлений вектор. Якщо наші думки, наші бажання будуть зібрані докупи і приймуть однонаправлений вектор, подібно до зарядженого провідника, то ми відчуємо і зрозуміємо силу наміру – сила струму неймовірно зросте, створивши магнітне поле, що притягне все для реалізації наміру.

Воля може стати страшною силою в руках того, хто упорядкував рух свої думок. Для такої людини є можливим те, що для більшості тільки залишається мріями і фантазіями. Коли сила волі зростає, то збільшується наша здібність до реалізації наміру. У зібраних і сконцентрованих людей завжди краще ідуть справи. Коли є концентрація – буде успіх.

Основна сила йогина – це санкальпа. Санкальпа – це непохитний намір на шляху реалізації якого не може бути нічого неможливого. Санкальпа завжди реалізовується, для неї немає перешкод і все, що стоїть на її шляху розступається, подібно до морських вод від руки великого Йогі і пророка Мойсея.


В кожного є сила волі, в кожного є сила наміру, і в кожного є здатність до санкальпи. Ці всі сили, насправді, є одна сила, але тільки санкальпа іде з глибини нашої природи – з центру нашого існування. Практика йоги розвиває в практикуючого силу, що здатна проникнути в самісінький центр – тоді санкальпа стає досконалою. Перебуваючи в центрі ми маємо все, адже центр кола контролює радіуси і всі точки на колі, і яким би не був радіус центр завжди залишається центром: чи в людині, чи в сонячній системі, чи в атомі.

Практика йоги дозволяє виявити та розвинути силу волі, силу наміру і дозволяє проявитися санкальпі. Практикуючи ми можемо змінити своє життя.

Опубліковано в Крія-Йога

Для чого потрібно практикувати

Середа, 04 жовтня 2017 18:12

Ми народилися і у нас є тіло, у нас є ум та все необхідне для того, щоб бути щасливими. Але ми не є тіло, ми не є ум. Тіло і ум – це тільки інструменти нашої душі. Ми можемо мати багато, однак можемо не бути щасливими. Тільки тоді, коли ми діємо з позиції душі можемо відчути наповненість, тільки тоді у нас є можливість відчути життя. Мій Гуруджі говорить: "Ми прийшли в цей світ не жити, а переживати життя". В наших переживаннях світу, тіло і ум є дуже важливими.

Тіло і ум, як інструменти нашої душі, як знаряддя нашої волі, нашої санкальпи, здатні змінюватися під впливом регулярних практик. Абхьяса на санскриті означає повторення, це регулярне повторення однієї і тієї ж дії. Як краплина води точить камінь, так і регулярна практика здатна змінити всю нашу природу. Практика здатна на неймовірні речі.

Все постійно перебуває в русі. Нічого не стоїть на місці, і тому для людини це дає можливість, як піднятися вгору, так і опуститися вниз. Для того, щоб з'їхати до низу, треба просто нічого не робити і час за вас все вирішить сам. І той же самий час може бути подібним до коштовного каміння – він може бути найціннішим що у нас є. Практика завжди має справу з проявленням часу. І коли практика стає досконалою, то може взяти під контроль навіть сам час. Час навіть може стати інструментом в руках того, хто вийшов за межі розуму, хто знаходиться в самадхі.

В самадхі часу не існує. Самадхі – це відсутність будь-якої дії, це відсутність ума, це відсутність практики як такої. Але для того, щоб самадхі трапилося необхідно практикувати. І тоді, коли ми практикуємо, з нами можуть відбутися зміни. Тоді може трапитися найвища, наймогутніша практика, та практика, в якій відсутня сама практика. Ця практика може дати все.

Самадхі – це відсутність практики в якій реалізовується все, але для цього необхідно практикувати. Для цього необхідний намір. Якщо буде намір – буде реалізація, буде все, що ми захочемо.

Опубліковано в Практика

Три ляльки вирішили пізнати Океан.

Перша лялька зайшла в воду, постояла там трохи і вийшла на берег. Лялька була з каменю, тому вода швидко збігла з неї не залишивши й сліду. Вона знову і знову входила в Океан, але залишалася такою як є – без змін.

Друга лялька була з тканини. Зайшовши і вийшовши з води вона змінилася, стала іншою. Тканина ввібрала в себе частину Океану і лялька розбухла: вона зробилася більшою і соліднішою, частина Океану була в ній, і навіть навколо неї розбризкувалась вода. Лялька могла говорити про Океан лише в межах своєї форми.

Аж ось і третя лялька зайшла в Океан. Однак вийти з нього вона вже не могла. Третя лялька була з солі. Сіль, розчинившись в Океані, розчинила з собою і ляльку.

Якщо хтось говорить, що він пізнав, то такий говорун подібний до ляльки з тканини. Тільки розчинившись, як сіль в океані, приходить справжнє пізнання. Парадокс в тому, що тоді він нічого сказати не може, адже сам став тим, що пізнав. Є така древня поговірка: "Говорить той, хто не знає. Хто знає – мовчить!"

А є ще й такі, вони – мов камінь.

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Енергії людини цілком достатньо для того, щоб забезпечити світлом велике місто на зразок Києва. Але неможливість полягає в тому, що ця енергія має вигляд хаотичного руху електронів у незарядженому провідникові.

Електричний струм – це впорядкований рух заряджених частинок. У провіднику, в якому немає струму, вектори напрямку енергій заряджених частинок не однонаправлені. Такий хаотичний рух частинок призводить до того, що стрілка приладу при вимірюванні сили струму не може зрушити з мертвого місця. Отже, по аналогії з провідником, людина теж не може зрушити з мертвого місця, якщо не впорядкує і не однонаправить свої енергії.

Кожної миті на поверхні нашої свідомості виникає безліч думок. Цілий світ є в середині нас і в цьому світі відбувається постійна гра стихій. Біль і радість, перемоги й поразки, здобутки та втрати – постійні супутники людини, що потрясають всю її природу. І так, рухаючись від однієї крайнощі до іншої, розум змушує свого власника кружляти по колу. В Бгагавад-Гіті написано, що розум – друг і ворог людини. Для того, хто підкорив свій розум він є найкращим другом, і найзапеклішим ворогом є розум для того, хто втратив контроль над ним. Сила розуму велика. І якщо ця сила не керована, якщо вона не згармонізована і не однонаправлена, то людина не те, що не забезпечить світлом Київ, а навіть не засвітить й ліхтарик власної природи .

Шак'ямуні Будда запитався у свого учня: "О Субхуті, скажи, чи можна назвати людину великим воїном, якщо він переміг по тисячу суперників у тисячі битв?" "Так. Можна назвати такого воїна великим" – відповів учень вчителеві. На що Будда промовив наступні слова: "О Субхуті, кажу тобі, що той, хто переміг самого себе, приборкавши свій розум – більший воїн!" Далі в Дхаммападі Шак'ямуні Будда ніби повторює сказане Субхуті: "Благородні сінхські скакуни, великі слони, смиренні мули – благо, але кращий за них той, хто приборкав себе. Бо з цими тваринами не досягнути того краю, в який може потрапити той, хто приборкав себе практикою і безпристрасністю."

Велика сила прихована в контролі над розумом. "Бо по-правді кажу вам, що коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне і горі оцій скажете – перейди звідси туди то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!" – промовив Великий Йогі. Віра – це здатність тривалий час утримувати певний образ у своїй уяві. Можна навіть сказати, що віра це дисципліна розуму. Йогини цю силу волі і уяви називають Крія-Шакті. Ця сила може повністю впорядкувати частинки нашого провідника і зробити нас божественними.

Крія-Шакті розвивається і зміцнюється регулярною практикою. Слово регулярною має ключове значення. Йогини приділяють цьому особливу увагу. Регулярність є потрібною умовою, яка упорядкує наше життя. Коли ритм встановлений, то енергії життя разом з матерією свідомості стають однонаправленими, схожими на провідник по якому протікає електричний струм.

Дихання і ментальні процеси тісно пов’язані між собою. Те, що відбувається у внутрішньому світі людини має свій відбиток в процесах дихання: частота, глибина дихання і т.д. Уявіть, як дихає людина, коли гнівається, і як дихає, коли їй приємно і спокійно. Також є й зворотній зв'язок між диханням і розумом. Тобто, контролюючи дихання можна контролювати процеси в нашому внутрішньому світі. Та частина йоги, яка займається цим питанням називається – пранаяма. Пранаяма може привести практикуючого до самадхі. Це є вища форма йоги.

Регулярна практика може повністю взяти під контроль ум. Тоді ум стає знаряддям в наших руках. А коли це трапиться, тоді мерщій до Києва – треба ж комусь його освітлювати…!!!

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Метафізика без героїну

Неділя, 01 жовтня 2017 19:20

Якщо припустити, що в равлика є розум і він може розрізняти, тоді можна було б сказали, що равлик розрізняє тільки два виміри. Третя координата, яка визначає простір для нього не відома, тому можна сказати, що равлик живе у площині. Вперед-назад, вправо-вліво – будь ласка, а ось уже вгору, то для равлика ніби викривлення площини – майже метафізика.

Сумно бути равликом, навіть дух не перехопить від того, коли збагнеш, як високо ти забрався. Зовсім по-іншому – бути людиною: хоч вгору, хоч донизу, а про вправо чи вліво я вже і не кажу. Те, що для равлика є незбагненним, що виходить за межі його розуміння для людини – два плюс два. Але "вінцю творіння" і "царю природи" не варто так переможно потирати руки, людина теж в якійсь мірі – равлик. Відносно часу, четвертої координати, людина теж поводиться як равлик. Час, людиною-равликом, сприймається, як щось незбагненне, як якісь дивні викрутаси простору. Час, нами людьми, сприймається навіть не як площина, а як лінія, де одне ще не прийшло, а інше вже не прийде. Людське життя – це рух по цій лінії. Майже фаталістична картина. Народження, існування, смерть – бусинки, що нанизані на ниточку часу.

Проведемо емпіричний експеримент: Беремо велосипедне колесо, і в одному місці його обід обмотаємо червоною стрічкою. Тепер розмістимо це колесо стосовно спостерігача так, щоб він замість цілого колеса бачив би тільки поверхню його покришки. Для спостерігача колесо перетвориться в лінію. Тоді для продовження експерименту необхідно крутнути колесо. Що бачить спостерігач? Лінію, на якій час від часу показується і зникає червона стрічка. Але ж ми знаємо, що стрічка нікуди не щезає і нізвідки не з’являється. Ми це знаємо, але не бачимо. Ми це можемо побачити лише в тому випадку, коли повернемо колесо на дев’яносто градусів. Тоді ми бачимо, що стрічка не щезає, а постійно крутиться на колесі. Для нас колесо з лінії перетворилося на площину, ніби з одновимірного перейшло в двовимірний простір. Цей експеримент, в першому випадку, коли колесо – лінія, демонструє те, як ми сприймаємо час – об’єкти з’являються і щезають подібно стрічці на колесі.

З цього експерименту можна зробити висновок: простір і час залежать від того, хто і як дивиться на світ. Адже коли ми стоїмо перпендикулярно до площини колеса, то бачимо, що червона стрічка, котра намотана на обід, нікуди не щезає і нізвідки не з’являється – вона постійно крутиться на колесі. Так само, всі об’єкти нашого світу не з’являються і не щезають. Вони існують завжди.

Вийди за межі цієї системи світосприйняття, стань перпендикулярно щодо неї і час перед твоїми очима. Час стає четвертою координатою в якій можна переміщуватись так само, як ми переміщуємося у просторі. Час і простір є суб’єктивною реальністю, котра нерозривно пов’язана з розумом. Розум – це інструмент, за допомогою якого наше ”я” виконує роботу в проявленому світі.

Розум, що твердо стоїть на якійсь системі світосприйняття, не може зрушити з місця. Це так само, як підняти килимок на якому ти стоїш. Необхідно зійти з нього, тоді наша справа буде успішною. Необхідно відійти в бік. Але як? Як здійснити такі метаморфози? Як вийти з матриці, що робить нас равликом? Як стати перпендикулярно до колеса, що обертає світ?

Тисячолітні духовні практики і надбання нашої та попередніх цивілізацій давно мають справу з такими речами. Велика кількість подвижників і шукачів розробили спеціальні методи, що дозволяють вирватися з міцних обіймів розуму.

Час для різних станів свідомості протікає по-різному. Для людини в очікуванні час тягнеться дуже довго, і пролітає як мить, коли вона займається справою, що захоплює її увагу. Відчуття часу залежить від стану свідомості.

Музика напряму пов’язана з матерією часу. Навіть можна сказати, що час є головною тканиною з якої зіткана музика. Звук не може існувати в просторі без протікання в часі. Ритм і мелодія, як головні складові музики, мають чітку прив’язку до часу, і будь-яка зміна, що пов’язана з часом, змінює характер музичного твору – інколи до невпізнанності. Зі зміною характеру музики міняється і її сприйняття. Разом з тим міняється і стан свідомості слухача. Виходить таке собі замкнуте коло: час, музика і свідомість. Час нерозривно пов’язаний з музичною тканиною і впливає на неї, а музика нерозривно зв’язана зі свідомістю слухача і теж впливає на свідомість, а свідомість, в свою чергу, так само впливає на відчуття часу. Отже, музика – це як двері туди, де час не прив’язаний до лінійної системи координат, де час є чимось більшим ніж лінія по якій повзе равлик. Тонке сприйняття музики приводить до більших змін у свідомості. Таке сприйняття переміщає людину за межі трьохвимірного світу, а може навіть і взагалі – при повному розчиненні в музиці – до абсолютного володарювання над часом.

P.S.: Не всі хочуть перерости равлика, багатьох все цілком влаштовує, і тут немає нічого страшного, адже порівнюючи з Богом – ми всі равлики.

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Боги, сивині та шматочок щастя

Неділя, 01 жовтня 2017 00:03

Щастя…! Таке бажане і таке примарне: ми чекаємо його, ми працюємо на нього, так часто бажаємо його іншим і не так часто замислюємося над тим, що воно таке по своїй суті. Щастя – не абсолютна величина, у кожного це поняття має різне тлумачення, воно в першу чергу залежить від нашого бачення самих себе, від нашого бачення світу та світогляду. Ми є те, ким ми себе бачимо і щастя для кожного з нас є різним.

В пошуках щастя людина може перетнути океан, залізти на найвищі гори у світі, зробити ряд безглуздих і не безглуздих вчинків, наприклад: заробити мільйон доларів і все життя жити як скнара, будучи добровільним рабом самого себе. В надії на щастя ми відправляємося на пошуки своєї "половинки": отак шукаємо, шукаємо, щось знаходимо, якийсь час …, а потім, коли все-таки до нас доходить – знову шукаємо, шукаємо… В таких пошуках і чеканнях проходить майже все життя, виключаючи ті миті, коли все-таки щось по-справжньому відчуваємо.

Критерії щастя, для зручності, сформовані суспільством, так би мовити "розжували та й в рот поклали", а тих, хто може бути щасливим по-своєму, навіть намагаються вигнати зі свого стада, щоб не дай Боже нічого зайвого не трапилося, не вийшов збій у програмі загальноприйнятого щастя. Інколи знаходяться і такі, котрі за щастям стають навіть у чергу, тут напевно спрацьовує рефлекс, якщо черга, то річ, яку купують, має бути хорошою і навіть, якщо і не так, то все одно має бути так, бо ж гроші заплачені. Людина боїться бути ошуканою відсутністю щастя. Цей страх неабияк сковує. Він не дає можливості енергії нормально протікати по каналах, це щось подібне до руки чи ноги, коли вона затерпає.

Є одна історія зі священних писань індійської культури. В ній Індра, цар напівбогів, був проклятий на те, щоб народитися в тілі свині й прожити в ньому сто років. Коли термін прокляття добіг свого кінця, Індрі можна було б повертатися назад на райські планети, але Індра чомусь не поспішав. Напівбоги надзвичайно стурбувалися такою неадекватною поведінкою Індри, адже тривала відсутність їхнього царя може викликати хаос у Всесвіті. Порадившись, напівбоги відправили делегацію до Індри, щоб нагадати про закінчення прокляття, і закликати до виконання обов'язку покладеного на царя. Делегація вернулася ні з чим. Індра не тільки відмовився, а навіть сказав, що не знає про кого вони йому тут говорять. Він не знає ніякого Індру, а сам Він – кабан і живе зі своєю дружиною-свинею та дітьми-поросятами. Тут напівбоги серйозно занепокоїлися, і знову, порадившись, постановили: роздерти свиняче тіло, в якому перебував Індра, та в такий спосіб випустити Індру з клітки матеріальної форми. Коли вони здійснили свій задум, Індра вийшовши з тіла свині звернувся до напівбогів: "Друзі, мені приснився страшний сон. Мені снилося, що Я – свиня: маю сім'ю, поросят, живу по свинячим законам, і мало того – хочу щоб весь світ жив по-свинськи, як Я."

Історія Індри, подібно грі Сил, розігрується на тонкому рівні в кожному з нас. Кожна людина дорівнює Всесвіту, а щастя зазвичай бачить подібно до Індри, коли він бувши царем напівбогів, в наслідок прокляття, на якийсь час бачив себе свинею. Щастя Індри-свині вимірювалося свинячими радощами, хоча його космічний статус дозволяв бачити набагато більше. Отож, ми є те, ким себе бачимо!

Критерії щастя змодельовані середовищем в якому ми народилися і живемо, а наша можливість впливати на ці процеси, як правило, зводиться до вибору можливих варіантів в межах моделей котрі пропонує суспільство. Чи є вихід з цієї "матриці"? Так! Вихід є завжди. Але це щось подібне до того, як написано у "Ваджра-сутра параміті", де ставиться запитання: "Чи можна сказати, що хтось досягнув стану Будди? Ні, тому, що стан Будди – це відсутність "его", і не має вже того, про кого можна сказати, що він досягнув стану Будди." Простіше кажучи, щоб вийти з матриці, потрібно вийти за межі людської природи, подібно до Індри, що вийшов з тіла свині.

На місці читача, авторові цієї статті я б поставив логічне запитання: "Що ж ти від нас хочеш?" А хочу я показати знайомі для нас речі з іншого боку. Показати інший бік реальності. Розламати шкарлупу яйця з середини і вийти в інший, набагато більший та з іншими можливостями простір. Дехто називає це транссерфінгом реальності, буддисти називають – "вступити в потік", у християн до цього теж є свої слова і не важливо, хто і як би про це говорив, суть залишається тією ж самою."

Опубліковано в Блог Йогі Іша

Все починається зараз

*

Все колись з чогось починається. Потрібні знання можуть прийти звідки завгодно і найголовніше – не пропустити ті чарівні миті, коли двері можливостей починають відкриватися.

 

Є запитання? Звертайтесь

Інколи все дуже просто!
Facebook Yogi Isha
shaktiorchestra@gmail.com
Дізнатися більше...

 

Маєте намір практикувати?

Це не складно! Спочатку необхідно прийняти рішення і згенерувати намір, а все інше трапиться як наслідок.
Дізнатися більше...

 

Хочете поділитися досвідом?

Або розповісти про себе! Надсилайте матеріал і після перевірки модератором він буде розміщений на наших порталах.
Дізнатися більше...